Постанова

від 22.07.2020 по справі 160/10493/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2020 року м. Дніпросправа № 160/10493/19 Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмашпоставка на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 р. (суддя Олійник В.М.) по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмашпоставка до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень-,

в с т а н о в и В:

25.10.2019 р. ТОВ Укрмашпоставка звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень, де просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 04.10.2019 р. форми Р : № 000232520, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 48 215,00 грн, де 38 572 грн за податковими зобов`язаннями та 9 643,00 горн за штрафними (фінансовими) санкціями та № 000230520, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 46 631,25 грн, де 37 305 грн за податковими зобов`язаннями та 9 326,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.218 р. ТОВ Ліагро Сервіс Груп визнано фіктивним, неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу витрат за 2016 р. по взаємовідносинам з даним контрагентом - постачальником.

Не погодившись з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 р. позивач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення суду, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України не виключає можливості здійснення ТОВ Ліагро Сервіс Груп реальних господарських операцій, оскільки Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська не досліджувалися та не встановлені обставини щодо господарської діяльності даного товариства по взаємовідносинам з ТОВ Укрмашпоставка , в зв`язку з чим вказана ухвала суду не стосується предмету доказування.

На апеляційну скаргу позивача відповідач надав відзив, де зазначив, що фактично ТОВ Укрмашпоставка здійснено безпідставне оформлення нереальних господарських операцій з ТОВ Ліагро Сервіс Груп з постачання товару, в зв`язку з чим погодилися з рішенням суду, оскільки судом першої інстанції повністю дотримані норми матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши учасників процесу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги в зв`язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період видами діяльності позивача були: ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; неспеціалізована оптова торгівля; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

Судом встановлено, що в період з 27.08.2019р. по 02.09.2019 р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Укрмашпоставка з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Ліагро Сервіс Груп за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016р.

Повідомлення від 18.07.2019р. №1519 та копія наказу від 18.07.2019р. № 4323-п надіслані на податкову адресу підприємства засобами поштового зв`язку.

За результатами перевірки складено акт № 57/04-36-05-20/3823691 від 09.09.2019 р., де зафіксовані порушення:

пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2016 рік в сумі 37 305,00 грн.;

п. 185.1, ст. 185, п. 198.3,, ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок н додану вартість всього у сумі 38 572,00грн., в т.ч.: за листопад 2016 року - 25 234,00грн.; за грудень 2016 року - 13 338,00грн.

На підставі акту перевірки 04.10.2019 р. відповідачем прийняті ППР форми Р :

№000232520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 48 215,00 грн. (38 572 грн. - за податковими зобов`язаннями та 643,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами));

№000230520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 46 631,25 грн. (37 305 грн. - за податковими зобов`язаннями та 9 326,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Як вбачається з акту перевірки аналізом податкової звітності позивача встановлено, що відповідно до АІС Податковий блок та Детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів у ТОВ Укрмашпоставка задекларовані взаємовідносини з ТОВ Ліагро Сервіс Груп (код ЄДРПОУ 40331223) у листопаді - грудні 2016 р.

Відповідно до інформаційних баз даних ДФС України ТОВ Ліагро Сервіс Груп зареєстроване Дніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 10.03.2016 р. №10701020000062220. Станом на теперішній час перебуває на обліку в 828. ГУ ДПС у Запорізькій області (Дніпровський р-н). Остання податкова декларація з податку на додану вартість подана за грудень 2016 року та має статус довідома . Податкові декларації ТОВ Ліагро Сервіс Груп з ПДВ за листопад та грудень 2016 року підписані ОСОБА_1 . Стан платника - 0 платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності - 46.19- Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту . Свідоцтво платника ПДВ № 200259137 від 01.04.2016, анульоване 02.03.2018 за рішенням контролюючого органу у зв`язку з ненаданням декларацій протягом року. Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік та декларація з податку на прибуток за 2016 рік не надавалися, згідно звітам по нарахуванню єдиного внеску за листопад 2016 року на підприємстві працювала 1 особа, згідно ЄРПН відсутня оренда основних засобів, офісних та складських приміщень, обладнання, комунальні послуги тощо. Отже, для ведення фінансово - господарської діяльності не встановлено у підприємства основних фондів та необхідної кількості найманої робочої сили.

Також, перевіркою встановлено, що ТОВ Ліагро Сервіс Груп взятий на облік 10.03.2016р. та протягом 2016 року мало взаємовідносини, зокрема, з позивачем.

Однак, як вбачається з акту перевірки, відповідачем не досліджувалися надані до перевірки договір та первинні бухгалтерські документи позитвача, а на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. дніпродзержинська від 22.12.2018 р. по справі № 209/3986/18 зроблений висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Ліагро Сервіс Груп .

Але з матеріалів справи вбачається, що 01.11.2016 р. між позивачем, як покупцем, та ТОВ Ліагро Сервіс Груп , як постачальником укладено договір № ЛГ-110415, де постачальник зобов`язався передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріально - технічні ресурси (продукцію) на умовах, передбачених Договором, кількість, номенклатура продукції вказана в специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору.

Судом встановлено, що на виконання даного договору позивач придбав у свого контрагента ТМЦ (муфта зубчаста МЗ №5, муфта зубчаста МЗ-1, муфта зубчаста МЗ-8, ізоляційну стрічку ПХЛ 50 м, рідину WD-40 400 мл, контактор МК 5-10, командоконтролер ККП1206, підшипник 412, підшипник 3516, муфта зубчаста МЗ-2, муфта зубчаста МЗ-3, ізоляційну стрічку ПХЛ 50 м, ящик ЯС-3, вал редуктора РМ-650, муфта зубчаста МЗ-2, муфта зубчаста МЗ-3, вал приводного колеса, вал шпицевий, колесо ф250, колесо ходове ф 400 мм, рідина WD-40 400 мл, муфта зубчаста МЗ-5, муфта зубчаста МЗ-6, круг абразивний ПП.14А.40х350х127, болт 16х80,рідина WD-40 400 мл, різець токарний, підшипник 3516, трос сталевий ф.17,5, муфта зубчаста МЗ-1, муфта зубчаста МЗ-2, муфта зубчаста МЗ-3, промвал L-600).

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано податкові накладні №41 від 01.11.2016 р., №124 від 04.11.206 р., 513 від 17.11.2016 р., 214 від 07.12.2016 р., 366 від 12.12.2016 р., 802 від 26.12.2016 р., що зареєстровані належним чином в ЄРПН.

Крім того, на виконання договору, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем надані: видаткові накладні:СФ-0000041 від 18.11.2016 р., №СФ-00000124 від 18.11.2016 р., №СФ-00000513 від 17.11.2016 р.. №СФ-00000214 від 07.12.2016 р., №СФ-00000366 від 12.12.2016 р., № СФ-00000802 від 26.12.2016 р.; рахунки - фактури: № СФ-00000124 від 04.11.2016 р., №СФ-00000513 від 17.11.2016 р., №СФ-00000214 від 07.12.2016 р.. №СФ-00000366 від 12.12.2016 р., №СФ-0000802 від 26.12.2016 р.

Також судом встановлено, що розрахунки за договором підтверджені оборотно - сальдовою відомістю рахунку 631 і платіжними дорученнями: №80 від 11.11.2016 р., № 82 від 22.11.2016 р.. №83 від 23.11.2016 р., № 86 від 12.12.2016 р., №88 від 14.12.2016 р., № 87 від 14.12.2016 р., №90 від 13.12.2016 р., № 116 від 26.12.2016 р., № 119 від 07.02.2017 р., № 120 від 08.02.2017 р. та № 122 від 16.02.2017 р.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що придбані ТМЦ у ТОВ Ліагро Сервіс Груп на підставі усної домовленості позивач реалізував ТОВ Керамет та ПАТ ПГЗК , та на підставі договору поставки № 511170506 від 10.04.2017 р. - ПАТ Інтерпайп НТЗ , що підтверджено податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, видатковими накладними, рахунками - фактурами, ТТН.

Крім того, перевіркою встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 р. по справі № 209/3986/18, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч5 ст. 27 та ч.1 ст. 205 КК України, який, діючи умисно, маючи умисел на сприяння невстановленій у ході досудового розслідування особі у здійсненні фіктивного підприємництва, за попередньою змовою з зазначеною невстановленою особою, вчинив пособництво у фіктивному підприємництві, а саме придбанні юридичної особи - ТОВ Ліагро Сервіс Груп (код за ЄДРПОУ 40331223), де виступив номінальним засновником та директором з метою прикриття незаконної діяльності. У подальшому, у період з 29.04.2016 року по 13.04.2017 року, невстановлена досудовим розслідуванням особа, всупереч встановленого законами України порядку здійснення підприємницької діяльності, у порушення обов`язків суб`єкта господарювання - платника податків щодо належного ведення бухгалтерського та податкового обліку фінансово-господарської діяльності, ведення в установленому порядку обліку об`єктів оподаткування та доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, здійснювала незаконну підприємницьку діяльність, шляхом проведення оформлення безтоварних операцій щодо реалізації від імені фіктивного суб`єкта господарювання ТОВ Ліагро Сервіс Груп та виписала податкові накладні на реалізацію товарів (робіт, послуг), чим забезпечено формування податкового кредиту з ПДВ покупцям у т. ч. і ТОВ Укрмашпоставка .

Як вбачається з ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 р. по справі № 209/3986/18, встановлено, що господарські операції між ТОВ Ліагро Сервіс Груп та позивачем не досліджувалися, доказів, що свідчили б про здійснення незаконних господарських операцій позивачем не встановлено, а обставини діяння ОСОБА_1 , встановлені в ухвалі суду по кримінальній справі не можливо вважати обов`язковими при оцінюванні правомірності вчинення господарських операцій по даній справі.

Крім того, встановлено, що ухвала суду датована 22.12.2018 р., при цьому правовідносини між позивачем та ТОВ Ліагро Сервіс Груп здійснювалися в листопаді - грудні 2016 р. і матеріали справи не містять доказів, що позивач міг знати про протиправність дій свого контрагента, оскільки ТОВ Ліагро Сервіс Груп в зазначений період було зареєстровано як суб`єкт господарювання та на період здійснення господарських операцій будь - яких вироків щодо цього контрагенту не було.

Також судом встановлено, що зазначена ухвала суду не містить даних, що ТОВ Ліагро Сервіс Груп утворювалося в інтересах позивача та, саме, з позивачем укладені фіктивні договори.

Матеріали справи підтверджують, що господарські операції позивача з ТОВ Ліагро Сервіс Груп здійснювалися, про що свідчать первинні документи і матеріали справи не містять підтверджень, що під час укладання договору та здійснення господарських операцій позивач міг знати про можливі порушення вказаним контрагентом податкового законодавства.

Також суд зазначає, що сам факт наявності ухвали по кримінальному провадженні не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених в ухвалі суду, що набрала законної сили.

Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду від 31.07.2018 р. по справі № 808/1507/16.

Статтею 90 КАС України передбачено, що 1. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. 2. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. 3. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Згідно статті 9 ч.4. КАС України встановлено, що Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи .

А відповідно статті 90 КАС України 4. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) .

Крім того, статтею 242 КАС Укораїни передбачено, що 1. Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи .

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що судом першої інстанції не досліджувався та не перевірявся фактичний рух активів між позивачем та ТОВ Ліагро Сервіс Груп , не перевірялася реальність здійснення господарських операцій, в зв`язку з чим грунтування висновку, лише, на наявності ухвали суду щодо контрагенту не є правомірним та обгрунтованим.

Також відповідачем не надано доказів, що підтверджували б факт, що вчинення правочину позивачем з контрагентом ТОВ Ліагро Сервіс Груп не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не доведено правомірність своїх рішень щодо висновку у відносинах між позивачем та його контрагентом ТОВ Ліагро Сервіс Груп .

Щодо відсутності достатнього трудового ресурсу, відсутності основних фондів, у контрагента ТОВ Ліагро Сервіс Груп , суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження зазначених фактів, контролюючим органом не проведено зустрічної перевірки контрагента та не перевірено його первинно - бухгалтерські документи, наявність договорів оренди щодо основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів, а також наявність цивільно - правових угод з іншими суб`єктами господарювання, в зв`язку з чим встановлено, що висновки відповідачем зроблені на припущеннях, не доведених належними доказами.

Крім того, судом встановлено, що на підтвердження виконання договору, укладеного між позивачем та контрагентом ТОВ Ліагро Сервіс Груп , позивачем до перевірки надані первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

Також судом встановлено та не заперечується відповідачем, що на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ Ліагро Сервіс Груп , було зареєстроване належним чином в ЄДРПОУ та перебувало на обліку у контролюючого органу.

Крім того, судом встановлено, що в результаті проведених господарських операцій відбувся рух активів позивача, здійснені господарські операції відповідали діловій меті діяльності позивача, сприяли отриманню прибутку, а придбаний товар використаний в господарській діяльності під час виконання інших договорів, укладених з іншими контрагентами.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки матеріалами справи повністю підтверджена реальність здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ Ліагро Сервіс Груп , і відповідачем не доведено, що під час укладання договору та здійснення господарських операцій позивач міг знати про можливі порушення вказаним контрагентом податкового законодавства.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем не надано суду доказів, що підтверджували б факт вчинення правочинів позивачем з контрагентом ТОВ Ліагро Сервіс Груп , що не відповідали б дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків.

Статтею 44 ПК України передбачено, що 44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

44.2. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування .

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, не дослідивши надані до перевірки первинні бухгалтерські документи позивача, дійшов помилкового висновку про нереальність господарськизх операцій.

Згідно статті 134 ПК України встановлено, що 134.1. Об`єктом оподаткування є:

134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;… .

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення права на податковий кредит є факт реального здійснення господарських операцій та оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як вбачається з акту перевірки, взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ Ліагро Сервіс Груп здійснювалися на підставі договору і повністю відповідали основному виду діяльності позивача, та виконання договору підтверджено наданими до перевірки первинними документами.

Таким чином, судом встановлено, що надані позивачем первинні документи, підтверджують факт реального здійснення господарських операцій.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані, лише, про фактично здійснені господарські операції.

Крім того, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує, що відповідно до вимог ст.77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а (К/9901/4022/18).

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані, саме, до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене та той факт, що відповідачем, всупереч ст. 77 ч.2 КАС України, не доведено правомірність своїх рішень, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне апеляційну скаргу задовільтнити, а рішення суду - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями ст.ст. 315,317, 321,322 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмашпоставка - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 р. - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 04.10.2019 р. форми Р : № 000232520 та № 000230520.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня викладення повного тексту постанови.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Л.А. Божко