Постанова

від 03.09.2021 по справі 160/10493/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 160/10493/19

касаційне провадження № К/9901/21390/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Олендера І.Я. ,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Божко Л.А.; судді - Дурасова Ю.В., Лукманова О.М.)

у справі № 160/10493/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмашпоставка

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Укрмашпоставка (далі - ТОВ Укрмашпоставка ; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 жовтня 2019 року № 000232520 та від 04 жовтня 2019 року № 000230520.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 13 січня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю, дійшовши висновку про безтоварний характер оспорюваних господарських операцій з посиланням на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 грудня 2018 року у справі № 209/3986/18, згідно з якою засновника та директора Товариства з обмеженою відповідальністю Ліагро Сервіс Груп ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27 частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності, тобто за нереабілітуючими підставами.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 22 липня 2020 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення позовних вимог, зазначивши, що Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська при постановленні ухвали від 22 грудня 2018 року у справі № 209/3986/18 господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю Ліагро Сервіс Груп та позивачем не досліджувалися, фактів, які свідчили б про здійснення незаконних господарських операцій платником, не встановлено, а обставини діяння ОСОБА_1 , встановлені в цьому судовому акті, не можна вважати обов`язковими при оцінюванні правомірності вчинення господарських операцій у даній справі.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на безтоварному характері оспорюваних поставок.

Верховний Суд ухвалою від 14 вересня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

08 жовтня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Укрмашпоставка з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю Ліагро Сервіс Груп за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 09 вересня 2019 року № 57/04-36-05-20/38236917.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю Ліагро Сервіс Груп за договором від 01 листопада 2016 року № ЛГ-110415 з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДПС у Дніпропетровській області посилалося на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 грудня 2018 року у справі № 209/3986/18, згідно з якою директора Товариства з обмеженою відповідальністю Ліагро Сервіс Груп ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27 частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності.

Названим судовим актом, зокрема, встановлено, що ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів з метою отримання грошової винагороди, за попередньою змовою з невстановленою особою, придбав Товариство з обмеженою відповідальністю Ліагро Сервіс Груп , яке не мало на балансі основних та оборотних фондів (активів), власних або орендованих виробничих потужностей, складських приміщень, автотранспорту, тобто не мало господарських можливостей здійснювати власну статутну діяльність та її не здійснювало. Натомість ОСОБА_1 виступив лише номінальним засновником та директором названої юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 04 жовтня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 000230520, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 37305,00 грн за основним платежем та 9326,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 000232520, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 38572,00 грн за основним платежем та 9643,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У спірному випадку контролюючий орган послався на фіктивність безпосереднього постачальника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Ліагро Сервіс Груп як суб`єкта господарювання та свої доводи підтверджував ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 грудня 2018 року у справі № 209/3986/18, що набрала законної сили.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, висловленого, зокрема, в постанові від 01 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пеппермінт до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, який має враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд, у тому числі в постановах від 20 листопада 2018 року у справі № П/811/3013/14, від 09 квітня 2019 року у справі № 2а-6493/09, від 21 січня 2020 року у справі № 826/6170/16, від 20 січня 2021 року у справі № 805/1728/16-а.

Отже, висновок суду першої інстанції про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю Ліагро Сервіс Груп господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що Третій апеляційний адміністративний суд скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року, яке відповідає закону.

Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року скасувати.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

І. Я. Олендер