Постанова

від 06.08.2020 по справі 522/6197/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3650/20

Номер справи місцевого суду: 522/6197/17

Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2020 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого - Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,

за участю секретаря - Чепрас А.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -Одеська міська рада,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальність ЕДВАНСМЕНТ ,

третя особа -Департамент комунальної власності Одеської міської ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 травня 2019 року у складі судді Науменко А.В.,

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, ТОВ ЕДВАНСМЕНТ , третя особа: Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про визнання незаконними та скасування рішень Одеської міської ради від 21.09.2016 №1163-VII Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю ЕДВАНСМЕНТ на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1400,0 га за адресою: АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування торговельного ринку та благоустрою прилеглої території ; від 07.12.2016 №1493-VII Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1201 га, за адресою: АДРЕСА_1 , та надання її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю ЕДВАНСМЕНТ ; визнання недійсним договору оренди землі від 23.12.216, укладеного між ОМР та ТОВ ЕДВАНСМЕНТ , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №3213.

В обґрунтування позову послався на те, що при наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1400 га, для експлуатації та обслуговування торговельного ринку та благоустрою прилеглої території та при формуванні земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:34:003:0025 площею 0,1201 га відбулася зміна цільового призначення земельної ділянки. У порушення вимог ч.5 ст. 20 ЗК України відсутня містобудівна документація, яка передбачає розміщення на Старосінній площі в м. Одесі торговельного ринку, а отже рішення Одеської міської ради №1163 від 21.09.2016 та №1493 від 07.12.2016 є такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а тому мають бути визнані незаконними. У відповідачів не було передбачених ч.2 ст.134 ЗК України підстав для передачі ТОВ ЕДВАНСМЕНТ в оренду земельної ділянки без земельних торгів (аукціону). Так як рішення ради №1163 та №1493 прийняті з порушенням чинного на той час законодавства України, то укладений на виконання рішення договір оренди землі також є недійсним, оскільки ці рішення є правовою підставою для укладання договору оренди, а сам договір оренди є їх безпосереднім наслідком. Позивач також зазначив, що у квітні 2016 року були знесені всі будівлі та споруди, що були розташовані за адресами: АДРЕСА_1 . Тому відповідачі не мали права передавати земельну ділянку ТОВ ЕДВАНСМЕНТ не проводячи земельний аукціон, а посилання на ч.2 ст.134 ЗК України, в тому числі на розташування на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд) що перебувають у власності ТОВ ЕДВАНСМЕНТ , є безпідставним. В позовній заяві позивач також послався на положення ст. 20-21, 39, 96, 122, 124, 127 та 186-1 Земельного Кодексу України.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ТОВ ЕДВАНСМЕНТ , третя особа на стороні відповідача: Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про визнання незаконними рішень та визнання недійсним договору оренди відмовлено.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі апелянт наводить наступні доводи та зазначає, що:

- містобудівна документація, яка передбачає розміщення на Старосінній площі в м.Одесі торговельного ринку, відсутня, тому висновок суду першої інстанції про те, що Одеська міська рада на законних підставах змінила цільове призначення земельної ділянки є необґрунтованим;

- суд не врахував, що до прийняття рішення на вказаній земельній ділянці не був розміщений ринок, а у власності ТОВ ЕДВАНСМЕНТ не було об`єктів нерухомості, розміщених на земельній ділянці, так як ще до початку самочинної реконструкції Старосінної площі у квітні-червні 2016 року ТОВ ЕДВАНСМЕНТ були знесені всі будівлі та споруди, які ніколи не були об`єктами ринкової інфраструктури та для їх обслуговування не відводилася раніше земельна ділянка площею 0,1201 га;

- суд не прийняв до уваги, що відведення та формування нової земельної ділянки площею 0,1201 га (кадастровий номер 5110137500:34:003:0025) за адресою: АДРЕСА_1 було проведено за рахунок земельної ділянки рекреаційного призначення - Скверу на Старосінній площі, так як рішенням Одеської міської ради №4438-V від 07.07.2009 Сквер на Старосінній площі (п.23 Додатку №1 до рішення) був віднесений до територій рекреаційного призначення парків та скверів у м. Одесі, а рішенням Одеської міської ради №917-VII від 30.06.2016 було вирішено провести інвентаризацію земель комунальної власності загального користування рекреаційного призначення - парків та скверів та надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності загального користування рекреаційного призначення-парків та скверів, серед яких вказано сквер на Старосінній площі (п.25 Додатку до рішення);

- оскаржуваними рішеннями порушено право позивача на рівних умовах з іншими суб`єктами, в тому числі ТОВ ЕДВАНСМЕНТ , взяти участь у земельних торгах з продажу права оренди земельної ділянки та одночасно як члена територіальної громади та інших одеситів з бюджету м. Одеси для приватної компанії Едвансмент, 80% статутного капіталу якої належить компанії з Кіпру, фактично вкрали більше 29 млн грн, витрачених для благоустрою Старосінної площі, яку в подальшому передали в оренду компанії, яку пов`язують з ОСОБА_2 ;

- суд фактично як підставу для відмови в задоволенні позову взяв за основу свого рішення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визнавши його доказом, в той час як позивач оскаржує рішення, яке стало підставою для розроблення цього проекту землеустрою;

- позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів як член територіальної громади м. Одеси, маючи суспільний і громадський інтерес, а не за захистом інтересів всієї територіальної громади, як то вказано в рішенні суду;

- посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17, є безпідставним, так як у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №826/13358/17 та постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №826/13584/16 викладена інша позиція Верховного Суду в аналогічній справі щодо суспільно важливого та соціально значущого питання як жителя відповідної територіальної громади, яке впливає на нормальне і повноцінне життєве середовище, збереження історичної та культурної спадщини;

- дана справа, враховуючи, що має місце розпорядження об`єктом комунальної власності, який розташований в Центральному історичному ареалі в публічному місці в рекреаційній зоні, складає суспільний та громадський законний інтерес, захист якого прямо передбачено чинним законодавством, що дає позивачу безумовне та беззаперечне право на подання такого позову та розгляд його справи по суті;

- висновок суду першої інстанції про тотожність терміну потерпілий, жертва в розумінні Конвенції зі статусом позивач в розумінні ЦПК України є неприпустимим, так як це поняття в значенні Конвенції має автономне значення і використовується для встановлення права особи на звернення до ЄСПЛ за захистом своїх прав в порядку Конвенції, що не є аналогічним зі статусом позивача в національному законодавстві при розгляді справ за національним процесуальним законодавством, яке не ставить обмеження щодо звернення до суду лише у разі наявності суттєвої шкоди чи наявності у позивача матеріально-правової заінтересованості. Висновок Верховного Суду у справі №522/3665/17 стосовно того, що позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди, не відповідає суті права й фактичним обставинам у даній справі та вимогам ЦПК України;

- враховуючи, що розпорядження земельною ділянкою загально-громадського користування (Старосінна площа та Старосінний сквер) всупереч вимог закону та без проведення аукціону з продажу права оренди призводить до незаконного вибуття об`єкта комунальної власності з володіння територіальної громади, а також призводить до зменшення в цій частині доходів місцевого бюджету, а, отже, як наслідок, це порушує права та законні інтереси позивача як члена міської громади;

- суд першої інстанції умисно перекрутив доводи позивача, що електронними доказами по справі є саме фотографії, які скопійовані з конкретних сайтів, позивач неодноразово пояснював суду, що не копіював ніякі фотографії, а здійснив роздруківку сторінок веб-сайтів, на яких була розміщена інформація і в текстовому форматі, і у вигляді фотографій;

- суд безпідставно відмовив позивачу в клопотанні об`єднання даної справи в одне провадження зі справою №522/17766/18 за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради та ТОВ ЕДВАНСМЕНТ про визнання договорів недійсними та передання справи на розгляд судді Науменко A.B. в межах провадження справи №522/6197/17, пославшись на те, що позивач подав таке клопотання вже після початку підготовчого провадження у цій справі, при цьому відмовивши позивачу у поновленні строку на подання клопотання про об`єднання в одне провадження справ, проте, після завершення розгляду справи по суті та переходу до судових дебатів суд, в порушення вимог ст.ст.83, 197, 229 235, 237 ЦПК України щодо порядку та строків подання доказів та дослідження доказів, залучив до матеріалів справи висновок експерта №19-1870 від 16.04.2019, виготовлений на замовлення відповідача ТОВ ЕДВАНСМЕНТ , не прийнявши до уваги заперечення позивача;

- оскаржувані рішення Одеської міської ради підписані Одеським міським головою Трухановим Г.Л., прийняті з грубим порушенням вимог чинного законодавства України, в діях посадових осіб наявні ознаки кримінального правопорушення, у зв`язку з чим суд за результатами розгляду даної справи повинен прийняти окрему ухвалу, якою звернути увагу органи прокуратури та національної поліції на діяння посадових осіб Одеської міської ради та Одеської обласної державної адміністрації, які мають ознаки кримінального правопорушення.

У відзиві на апеляційну скаргу Департамент комунальної власності Одеської міської ради просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, яке ухвалено без порушення норм матеріального або процесуального права, залишити без змін.

Одеська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що оскільки позивач не мав як матеріально-правових, так і процесуально-правових підстав звертатись до суду з позовною заявою, то Приморським районним судом м. Одеси обґрунтовано відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ЕДВАНСМЕНТ просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання 28.07.2020 учасники справи не з`явилися, від представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи із посиланням на карантинні заходи як перешкоди для участі в засіданні, від інших учасників заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

Проте клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, що якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Всі учасники справи повідомлені про час та місце її розгляду: позивач в особі представника адвоката Оксюти В.В.(а.с.9,т.5), Одеська міська рада (а.с.10,т.5), ТОВ ЕДВАНСМЕНТ (а.с.11,т.5), Департамент комунальної власності Одеської міської ради (а.с.12,т.5), кожен з учасників виклав власну правову позицію письмово, що надає можливість надати оцінку доводам учасників справи. Справа перебуває в провадженні судів з 2017 року, попередні засідання у суді апеляційної інстанції вже відкладалися за клопотання позивача, представника ДКВ Одеської міської ради, клопотання якого є повторним, призначення наступної дати засідання можливе лише на 2021 рік, враховуючи навантаження апеляційного суду, тому з метою дотримання розумного строку розгляду справи справу розглянуто за відсутністю сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що 08.09.2016 ТОВ ЕДВАНСМЕНТ придбало у Одеської міської ради індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежитлової одноповерхової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та в цілому складається з будівлі загальною площею 117,8 кв.м. Ціна продажу об`єкту становила 1 282 200 грн.

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 08.09.2016 ТОВ ЕДВАНСМЕНТ придбало у Одеської міської ради індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 135.3 кв.м. Ціна продажу об`єкту становила 612 000 грн.

Пунктом 1.2. зазначених договорів купівлі-продажу сторони погодили, що відчуження об`єктів комунальної власності здійснюється відповідно до діючого рішення Одеської міської ради від 27.04.2016 Про внесення змін до Переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у інший спосіб, затвердженого рішенням ОМР від 24.12.2014 .

ТОВ ЕДВАНСМЕНТ 09.09.2016 звернулося до Одеського міського голови з заявою про розгляд питання з надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,14 га для експлуатації та обслуговування торгового ринку та благоустрою прилеглої території.

Рішенням Одеської міської ради від 21.09.2016 №1163-VII Про надання дозволу ТОВ ЕДВАНСМЕНТ на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1400 га за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування торгового ринку та благоустрою прилеглої території вирішено: надати дозвіл ТОВ ЕДВАНСМЕНТ на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0, 1400 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування торговельного ринку та благоустрою прилеглої території; зобов`язано ТОВ ЕДВАНСМЕНТ після формування земельної ділянки надати до виконавчого органу Одеської міської ради у галузі земельних відносин розроблений та погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

На виконання договору, укладеного 29.09.2016 між ТОВ ЕДВАНСМЕНТ та ПП Одесгеосервіс про розроблення проекту землеустрою ПП Одесгеосервіс розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 3 в оренду ТОВ ЕДВАНСМЕНТ для експлуатації та обслуговування торговельного ринку та благоустрою прилеглої території.

В проекті землеустрою зазначено, що спірна земельна ділянка виділялася з земель територіальної громади, за адресою: АДРЕСА_1 , які по категорії відносяться до земель житлової та громадської забудови.

В пояснювальній записці проекту щодо основних відомостей зазначено, що по зробленим в натурі обмірам, площа земельної ділянки, передбаченої до відведення за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 /3 складає 0,1201 га. Категорія земель на запроектованій до відведення земельній ділянці за основним цільовим призначенням відповідно до ст. 19 ЗК України - землі житлової та громадської забудови. Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель земельна ділянка відноситься до розділу: секція В (категорія) - землі житлової та громадської забудови, підрозділ 03.10 -(код класифікації видів цільового призначення) - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури. Також зазначено, що детальний план території не розроблявся, а категорія землі, з якої подалі сформована земельна ділянка за вказаною адресою, підтверджується Генеральним планом міста Одеси, який затверджено діючим рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 № 6489-VI та кадастровою документацією. У відповідності з Генеральним планом землі з яких сформована спірна земельна ділянка розташовані на території громадських окремих об`єктів обслуговування (торговий, торгово-виставковий, торговельно-розважальні центри) в історичному ареалі Центральний історичний ареал .

Рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016 №1493-VII Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,120 га, за адресою: АДРЕСА_4 3 та надання її в оренду ТОВ ЕДВАНСМЕНТ вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:34:003:0025), площею 0,1201 га (категорія земель за основним цільовим призначенням-землі житлової та громадської забудови, за адресою: АДРЕСА_1 ; надано ТОВ ЕДВАНСМЕНТ земельну ділянку, вказану в п. 1 цього рішення, в оренду терміном на 15 років до початку реалізації планувальних рішень території для експлуатації та обслуговування торговельного ринку та благоустрою прилеглої території; вирішено затвердити проект договору оренди землі між Одеською міською радою ЕДВАНСМЕНТ .

23.12.2016 між ТОВ ЕДВАНСМЕНТ та Одеською міською радою укладено договір оренди землі загальною площею 0,1201 га строком на 15 років, який посвідчений ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі №3213.

Вважаючи зазначені рішення Одеської міської ради незаконними та укладений на їх основі договір оренди землі недійсним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції не встановив порушень прав чи законних інтересів позивача з боку відповідачів внаслідок прийняття міською радою оскаржуваних рішень та укладення договору оренди землі.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду про унеможливлення задоволення вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною третьою статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частиною першою статті 3 Закону України Про місцеве самоврядування в України передбачено, що громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України Про місцеве самоврядування в України територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об`єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.

Частиною першою статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частиною п`ятою статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі, виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Територіальна громада, як власник об`єкту комунальної власності, делегує відповідному органу місцевого самоврядування (раді) повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені в її інтересах, виключно у спосіб та в межах повноважень передбачених законодавством.

Воля територіальної громади, як власника, може виражатись лише у таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (частина друга статті 327 ЦК України).

Статтею 124 ЗК України визначений порядок передачі земельних ділянок в оренду. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Право на оскарження рішень органів місцевого самоврядування мають особи, щодо яких застосовано відповідне рішення, а також особи, які є суб`єктами правовідносин, де застосовуються прийняті органами місцевого самоврядування акти.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У Рішенні N 7-рп/2009 від 16.04.2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України зазначив, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Отже, умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу місцевого самоврядування є заінтересованість позивача. Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Для вирішення спору (про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування та визнання недійсним договору оренди, укладеного на підставі оскаржуваних рішень) необхідною умовою є з`ясування того, чи має позивач матеріально-правову зацікавленість (інтерес) в оскарженні рішень Одеської міської ради та встановлення факту того, з якими конкретними матеріальними або нематеріальними благами пов`язаний інтерес позивача та що цей інтерес належить саме позивачу, а також встановити чи є позивач потерпілим від оскаржуваних рішень та що вони спричинили суттєвий негативний вплив саме на позивача і він зазнав реальної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004, згідно з яким охоронюваний законом інтерес - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного права і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У структурі законного інтересу виділяють два елемента: 1) прагнення суб`єкта користуватися конкретним соціальним благом; 2) звернення в деяких випадках за захистом до компетентних органів. При цьому, інтерес являє собою своєрідну спонукальну потребу, яка змушує потенційного учасника відповідних правовідносин діяти певним чином задля фактичної реалізації свого прагнення отримати конкретне благо, що у разі порушення, невизнання чи оспорювання призводить до можливості вдаватися до судової форми захисту у порядку цивільного судочинства.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України (п. 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25 листопада 1997 року; п. 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25 грудня 1997 року; та п. 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).

У рішенні № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (ч.2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже системне тлумачення ст. 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що ч. 2 цієї статті гарантує кожному захист своїх прав , які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Саме в такому значенні сформульовано ч.ч. 3, 5 та 6 ст. 55 Конституції України.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Позивач вказує, що звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів як член територіальної громади м. Одеси, якого було позбавлено права на рівних умовах з іншими суб`єктами, в тому числі з ТОВ ЕДВАНСМЕНТ , взяти участь у земельних торгах, при цьому зазначив, що оскаржуваними рішеннями вирішено питання розпорядження земельною ділянкою рекреаційного призначення в Центральному історичному ареалі м. Одеси, а тому звертаючись з даним позовом позивач має суспільний та громадський інтерес.

Проте матеріали справи не містять доказів того, що позивач мав наміри здійснювати будь - яку діяльність на спірній території, а також звертався до Одеської міської ради з листами щодо надання йому спірної земельної ділянки у користування, права оренди або права власності, відтак вважати його учасником правовідносин неможна.

Позивач посилається на позбавлення права участі в земельних торгах, однак, як встановлено, торги не призначались з огляду на правила ч.2ст.134 ЗК України, якою передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

На час прийняття оскаржуваних рішень ТОВ ЕДВАНСМЕНТ за договорами купівлі - продажу отримало у власність дві нежитлові будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрував у встановленому законом порядку право власності на них.

На час вирішення справи судом договори купівлі - продажу нежитлових будівель не визнані недійсними, не розірвані, відтак суд повинен виходити з презумпції правомірності правочину, передбаченого ст.204 ЦК України.

Позивачем не доведено і не надано доказів, що оскаржувані рішення органу місцевого самоврядування стосувались його інтересів в момент прийняття, що він має право користування або право власності на тій самій земельній ділянці, яке підлягає захисту, або він є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Право на звернення до суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст.4 ЦПК України. Саме по собі звернення до суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені, невизнані або оспорені відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про порушення з боку відповідачів його прав чи інтересів.

Зважаючи на викладене, висновки суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 через відсутність матеріально - правової заінтересованості позивача відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на законі.

Спеціальним законом, який регулює порядок здійснення територіальною громадою місцевого самоврядування, є Закон України Про місцеве самоврядування в Україні . Ним визначені форми участі членів відповідної територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення, при цьому член територіальної громади вправі вирішувати питання місцевого значення, але виключно у спосіб, встановлений законом, зокрема, шляхом участі у референдумі, загальних зборах тощо.

Відповідно до ст.10 Закону представляти територіальні громади, здійснювати від їх імені та в їх інтересах повноваження та функції місцевого самоврядування вправі лише сільські, селищні та міські ради як представницькі органи місцевого самоврядування.

Члени територіальної громади виключно в межах законодавства та визначених ним форм участі мають право реалізувати свої права на участь у вирішенні питань місцевого значення, що не дозволяє їм впливати на діяльність органів місцевого самоврядування поза межами процедур, встановлених законом.

Отже, як член територіальної громади позивач не наділений повноваженнями виступати від імені та в інтересах громади в суді.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не звертався на захист прав громади, і суд не мав права надавати цьому оцінку, до уваги не приймається, оскільки переважна кількість підстав є ознакою інтересів саме громади, а не окремого члена громади, а тому їх відокремлення неможливе.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 04.04.2017 ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у цій справі в зв`язку з тим, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

ОСОБА_1 не погодився з ухвалою суду, вважаючи можливим вирішення справи в порядку цивільного судочинства, подав апеляційну скаргу, і ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22.11.2017 скаргу задоволено, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оцінка законності рішень щодо забезпечення права позивача на безпечне життя, повноцінне середовище, збереження історичної та культурної спадщини можлива лише в контексті захисту інтересів особи, пов`язаних зі здійсненням місцевого самоврядування, що відповідає цілям та завданням адміністративного судочинства.

Саме тому доводи апеляційної скарги про помилкове незастосування судом практики касаційного адміністративного суду у справах №826/13358/17 та №826/13584/16, що є обґрунтуванням права захисту суспільного інтересу не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спір розглядається в порядку цивільного судочинства, в якому ключове значення для вирішення спору має встановлення у особи матеріально - правової заінтересованості у спорі при виниклих цивільно - правових відносинах між їх учасниками, в той час як наведені приклади практики стосуються захисту законних інтересів особи, пов`язаних зі здійсненням місцевого самоврядування.

Питання адекватності розміру орендної плати за договором оренди, статусу ТОВ ЕДВАНСМЕНТ з огляду на склад його засновників, фактів нецільового витрачання коштів під час реконструкції, наявності ознак змови в діях посадових осіб, не можуть бути предметом вирішення у справі в порядку цивільного судочинства, оскільки з`ясування викладених обставин є компетенцією правоохоронних органів в іншому виді провадження.

Крім того, підставою визнання договору оренди недійсним зазначено лише невідповідність закону рішень, що стали передумовою для його укладання, відтак і з огляду на межі розгляду справи судом апеляційної інстанції за правилами ч.6ст.367 ЦПК України не можуть бути предметом оцінки.

Звернення до правоохоронних органів від імені суду не може ґрунтуватися на припущеннях, тому не підлягають задоволенню вимоги скарги про винесення окремої ухвали на адресу прокуратури та національної поліції.

Таким чином, порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Аналогічна позиція щодо дій суб"єкта владних повноважень зазначена у постанові ВС від 19.09.2019 у справі №522/5392/17 при аналогічних обставинах щодо іншого об`єкту майна, розташованого за адресою АДРЕСА_4 , позивачем в якій є ОСОБА_1 .

Щодо доводів апелянта про порушення судом норм процесуального права.

Матеріали справи свідчать, що 12.10.2018 в судовому засіданні позивач заявив клопотання про об`єднання даної справи в одне провадження зі справою №522/17766/18 за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради та ТОВ ЕДВАНСМЕНТ про визнання договорів недійсними та передання справи на розгляд в межах провадження справи №522/6197/17. 19.10.2018 судом відмовлено в задоволенні клопотання, оскільки справа з 2017 року знаходилася на стадії підготовчого провадження і суд не вбачав доцільності об`єднання справ з огляду на стадію судового процесу, час перебування справи в провадженні суду.

Надаючи оцінку таким доводам, апеляційний суд виходить з того, що об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, є правом, а не обов`язком суду, і у справі таке подане пізніше, ніж передбачено ч.3ст.188 ЦПК України.

Враховуючи, що відмова в об`єднанні справ не призвела до неправильного вирішення справи по суті, та з огляду на правила ч.2ст.376 ЦПК України про те, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, такі доводи підставою скасування рішення суду бути не можуть.

Отже, вищевикладені доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про не доведення факту порушення прав та законних інтересів позивача у цій справі.

Разом із тим, встановивши відсутність матеріально-правової заінтересованості в оскаржених рішеннях та договорі оренди, суд проаналізував інші доводи позивача, пославшись на їх другорядність до обставин, які стали підставою відмови у задоволенні позову. З`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Крім того, суд надав оцінку правомірності договорів купівлі - продажу об`єктів нерухомого майна, вимоги щодо яких з тих самих підстав є предметом вирішення в іншій справі (а.с.139-145,т.2), та допустив оцінку доказів по суті шляхом відхилення електронних доказів.

З врахуванням викладеного, рішення суду в частині висновків суду про оцінку фактів, які знаходяться поза межами обставин, які вплинули на відмову в задоволенні позову через відсутність факту порушення прав та інтересів, не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, і доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Відповідно до п.2ч.1ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

З врахуванням того, що суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову, проте частково шляхом невірного обґрунтування, рішення суду підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови, а в решті - підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 травня 2019 року змінити шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови, в решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 06.08.2020.

Головуючий:

Судді: