Постанова

від 05.08.2020 по справі 920/588/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2020 р. Справа№ 920/588/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): Стернюк В.А.

від відповідача (за первісним позовом): не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2019 (повний текст рішення складено 28.12.2019)

та на додаткове рішення господарського суду Сумської області від 03.01.2020 (повний текст складено та підписано 13.01.2020)

у справі № 920/588/19 (суддя Яковенко В.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування"

про стягнення 6 802 704,00 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування"

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 8 974 704,00 грн .

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2019 року Акціонерне товариство Укргазвидобування (скорочене найменування - АТ Укргазвидобування ) звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування (скорочене найменування - ТОВ МІКЕМ ) про стягнення 3761904,00 грн. пені та 3040800,00 грн. 7 % штрафу, нарахованих у зв`язку з порушенням строків поставки товару за договором поставки №ЛГВ-701/11-18 від 07.08.2018.

В липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування подало до господарського суду Сумської області зустрічну позовну заяву про стягнення з Акціонерного товариства Укргазвидобування 6 802 704,00 грн. грн. заборгованості за договором поставки № ЛГВ-701/11-18 від 07.08.2018 та 2172000, 00 грн., безпідставно отриманих АТ Укргазвудобування на підставі вимоги № 2-2-2-06-391 від 15.02.2019 за гарантією виконання зобов`язань від 06.08.2018 №GR10581КН18, укладеною між ТОВ МІКЕМ та АТ Райффайзен Банк Аваль .

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що на виконання згаданого договору постачальником було здійснено поставку товару на загальну суму 43 440 000, 00 грн., тобто зобов`язання з поставки постачальником виконано у повному обсязі. Згідно з пунктом 2 специфікації (додаток № 3 до Договору) сторонами було визначено наступні умови та строки оплати товару: 30 % - попередня оплата, 70 % - оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів.

12.09.2018 покупцем здійснено попередню оплату в сумі 13 032 000, 00 грн. 04.04.2019 покупцем сплачено 19 982 400, 00 грн. , 21.06.2019 - 3 662 896, 00 грн. Загалом сплачено суму 36 677 296, 00 грн.

Таким чином, заборгованість покупця перед постачальником за отриманий згідно з Договором товар складає 6 802 704,00 грн. (43 440 000,00 36 677 296,00 = 6 802 704,00).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі №920/588/19 в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено; стягнуто з Акціонерного товариства Укргазвидобування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування грошові кошти в сумі 8974704 грн. 00 коп. і судовий збір у сумі 134621 грн. 00 коп.; призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати, що понесені позивачем у справі за зустрічним позовом, встановивши йому п`ятиденний строк для подання доказів щодо розміру, понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

В частині первісного позову рішення суду мотивовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування як постачальником доведено відсутність на дату завершення строку поставки остаточно визначених покупцем (позивачем за первісним позовом) технічних параметрів обладнання, яке мало бути виготовлене та поставлене за договором поставки, а також затягування погодження технічних параметрів обладнання та ненадання необхідної для його виготовлення інформації покупцем протягом строку поставки, що позбавило постачальника можливості здійснити виготовлення та поставку товару (обладнання) у визначений договором поставки строк, а відтак, на думку суду, постачальником доведено відсутність його вини у порушенні зобов`язання щодо поставки товару у визначений договором поставки строк.

При прийнятті рішення у справі судом враховано Висновок спеціаліста (завідуючого кафедри прикладної гідроаеромеханіки і механотроніки Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського , доктора технічних наук, професора Луговського О.Ф. та професора кафедри прикладної гідроаеромеханіки і механотроніки того ж університету, кандидата технічних наук Турика В.М.) від 25 жовтня 2019 року Щодо можливості виготовлення комплексу обладнання для компримування природного газу ( Святогірського ГКР, Лютнянського ГР), його підготовлення, завантаження в автомобільний транспорт та розвантаження газу із подаванням в газотранспортну систему .

За таких обставин, керуючись, зокрема, статтями 193, 219, 221 ГК України та статтями 613, 614 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що первісний позов у цій справі не підлягає задоволенню.

В частині зустрічного позову господарський суд Сумської області послався на те, що Акціонерне товариство Укргазвидобування як покупець всупереч умов договору поставки (п.1.1 Договору та п.2 специфікації до договору) та вимог Закону (ст.193 ГК України, ст.ст. 526, 530, 692, 712 ЦК України) не сплатив постачальнику (позивачеві за зустрічним позовом) повної ціни переданого товару і на даний час його заборгованість перед постачальником за отриманий товар складає суму 6 802 704, 00 грн.

Покупець не заперечує ні щодо факту несплати ним повної ціни переданого постачальником товару, ні щодо суми заборгованості у розмірі 6 802 704,00 грн. за отриманий товар.

За таких обставин зустрічний позову визнано судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Додатковим рішенням господарського суду Сумської області від 03.01.2020 у справі № 920/588/19 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнуто з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 65000 грн. 00 коп.

Додаткове рішення мотивовано тим, що на підтвердження витрат на правничу допомогу ТОВ МІКЕМ надано договір про надання правової договір від 01.08.2018 № 20/2018 про надання правової допомоги, укладений ним з адвокатським об`єднанням АДВОС , акт виконаних робіт за цим договором, а також рахунок від 20.12.2019 № 250 для оплати правової допомоги (гонорару) на суму 65 000,00 грн., який був оплачений ТОВ МІКЕМ 23.12.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 193 від 23.12.2019 та випискою по особовому рахунку.

При цьому судом визнано необґрунтованими доводи представника позивача за первісним позовом щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Сумської області від 19.12.2019, Акціонерного товариства Укргазвидобування звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду та ухвалити нове, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

При цьому скаржник послався на те, що не заперечуючи факт прострочення поставки товару, відповідач безпідставно зазначив, що прострочення поставки відбулося не з його вини. При цьому скаржник акцентує увагу суду на тому, що договір поставки від 07.08.2018 №ЛГВ0701/11-18 укладено за результатами конкурсних торгів (аукціону), які приводились через Офіційний портал оприлюднення інформації про публічні закупівлі України prozorro.gov.ua,а умовами тендерної документації було чітко визначено термін постачання обладнання - протягом 120 календарних днів з дати укладення договору. В частині зустрічного позову апелянт зазначив, що судом безпідставно не враховано надане йому п. 7.11 договору поставки право притримати оплату за товар до оплати постачальником штрафів та/або пені, передбачених цим договором.

Також, АТ Укргазвидобування подано до Північного апеляційного господарського суду ідентичні за змістом апеляційні скарги на додаткове рішення господарського суду Сумської області від 03.01.2020, у яких товариство просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розміру фактично наданих послуг та фактично витрачених годин адвоката. На думку скаржника, заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу не підтверджена належними доказами.

Позиції інших учасників справи.

21.02.2020 від ТОВ МІКЕМ на адресу суду надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому товариство посилаючись на їх необґрунтованість просить залишити судові рішення першої інстанції без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2020 справу №920/588/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді:судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М. поновлено строк Акціонерному товариству "Укргазвидобування" на апеляційне оскарження рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2019 у справі № 920/588/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2019 та додаткове рішення від 03.01.2020 у справі №920/588/19; зупинено дію рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2019 у справі № 920/588/19; розгляд апеляційних скарг призначено на 25.02.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 за клопотаннями сторін розгляд справи відкладено на 25.03.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2020 за клопотаннями сторін розгляд справи відкладено на 06.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 за клопотаннями скаржника розгляд справи відкладено на 10.06.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 за клопотаннями сторін розгляд справи відкладено на 29.07.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 у судовому засіданні оголошено перерву на 05.08.2020.

В судовому засіданні 05.08.2020 представник скаржника підтримав апеляційні скарги і просив їх задовольнити.

Представник ТОВ МІКЕМ в судові засідання 25.03.2020, 06.05.2020, 10.06.2020, 29.07.2020 та 05.08.2020 не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору поставки від 07.08.2018 № ЛГВ-701/11-18, укладеного між Акціонерним товариством Укргазвидобування та Товариством з обмеженою відповідальністю Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування , останнє взяло на себе зобов`язання в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити покупцеві товар (комплекс обладнання із компримування, підготовлення завантаження природного газу в автомобільний транспорт та розвантаження із подаванням в газотранспортну систему), зазначений у специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.1 договору).

Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком № 1 до договору. Строк поставки визначається графіком поставки товару, який є додатком № 6 до договору та його невід`ємною частиною (пункт 1.2 договору).

Загальна вартість товару відповідно до специфікації складає 43 440 000,00 грн.

Строк поставки товару згідно з графіком поставки товару - 120 календарних днів з дати укладання договору, тобто до 05.12.2018 включно.

Технічні характеристики товару, який має бути виготовлений та поставлений постачальником покупцеві, визначено в додатку № 3 до договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору розрахунки проводяться у вигляді попередньої оплати у розмірі 13 032 000,00 грн., а решта 70% загальної вартості, що становить 30 408 000,00 грн., сплачується покупцем по факту поставки товару на протязі 30 календарних днів.

Відповідно до пункту 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим договором.

Відповідно до п. 7.9 договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

У відповідності до пункту 10.2 Договору вимоги забезпечення виконання зобов`язань по Договору постачальником: забезпечення виконання зобов`язань по Договору здійснюється до укладення Договору в один із способів: надання банківської гарантії виконання зобов`язань по Договору. Банківська гарантія повинна відповідати вимогам, вказаним у Типовій формі банківської гарантії виконання зобов`язань постачальником за Договором, яка є Додатком № 5 до Договору та її сума повинна бути не менше 5% від загальної вартості Договору.

Згідно з пунктом 2 специфікації (додаток № 3 до Договору) сторонами було визначено наступні умови та строки оплати товару: 30% - попередня оплата, 70% - оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів.

12.09.2018 покупцем здійснено попередню оплату в сумі 13 032 000, 00 грн. 04.04.2019 покупцем сплачено 19 982 400, 00 грн. , 21.06.2019 - 3 662 896, 00 грн. Загалом Акціонерним товариством Укргазвидобування сплачено 36 677 296, 00 грн.

В забезпечення належного виконання зобов`язань за зазначеним вище договором поставки за клопотанням ТОВ МІКЕМ АТ Райффайзен Банк Аваль на користь АТ Укргазвидобування було видано безвідкладну гарантію виконання договору поставки від 06.08.2018 № GR10581КН18 на суму 2172 000, 00 грн.

На виконання зазначеного договору відповідачем за первісним позовом поставлено, а позивачем - прийнято обладнання на підставі актів приймання-передачі товару від 27.02.2019 № 10 на суму 13032000,00 грн., від 27.02.2019 № 11 на суму 19 982 400,00 грн. та від 14.03.2019 № 20 на суму 10 425 600,00 грн., з простроченням поставки 83 та 98 днів відповідно.

Згідно з умовами договору та розрахунку штрафних санкцій покупцем нараховано постачальнику штрафні санкції за період прострочення з 06.12.2018 по 13.03.2019 включно на суму 6 802 704,00 грн., з них: пеня 3 761 904,00 грн. та 7% штрафу 3 040 800,00 грн.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням ТОВ МІКЕМ своїх зобов`язань з поставки продукції за зазначеним вище договором АТ Укргазвидобування звернулось до АТ Райффайзен Банк Аваль з вимогою від 15.02.2019 № 2-2-2-06-391, у якій повідомив про настання гарантійного випадку та зобов`язання сплатити йому гарантійну суму - 2172000, 00 грн., яку було сплачено 15.03.2019.

АТ Укргазвидобування , в свою чергу, в повному обсязі не оплатило поставлений йому товар, заборгованість покупця перед постачальником складає 6 802 704,00 грн. (43 440 000,00 - 36 677 296,00 = 6 802 704,00).

19.04.2019 постачальником було направлено покупцю вимогу про оплату заборгованості за №15/026-003712, яка залишена покупцем без відповіді.

07.05.2019 постачальником було направлено покупцю претензію про оплату заборгованості за № 15/026-004063, яка залишена покупцем без відповіді.

Матеріалами справи підтверджено, що заперечуючи проти позову, ТОВ МІКЕМ посилалось на те, що прострочення поставки товару відбулося не з його вини, ним вжито усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання, а у зв`язку з невчиненням позивачем (покупцем) дій тривалим непогодженням, зволіканням з погодженням технічних та інших умов (параметрів) обладнання до погодження яких постачальник не міг приступити до виготовлення обладнання.

Зокрема, відповідач за первісним позовом посилався на те, що відповідно до п. 1.8 Інші вимоги додатку № 3 Технічні характеристики товару до Договору в строк 4-6 тижнів після підписання договору, але до початку виготовлення обладнання, в т.ч. закупівлі комплектуючих, надається технічна документація (українською мовою) і креслення на БКУ-1, 2, 3 блок підготовлення газу та блок розвантаження газу, а саме… , тобто до початку виготовлення товару (обладнання), постачальник зобов`язаний був надати покупцю технічну документацію і креслення та не вправі був приступити до виготовлення обладнання до погодження з покупцем усіх необхідних технічних та інших умов (параметрів) товару (обладнання), зокрема, оскільки у Договорі (специфікації, що є додатком № 3 до Договору) були вказані не всі технічні параметри товару, сторони зобов`язані були:згідно п. 1.3.2 розділу 1.3 Технічні характеристики обладнання додатку № 3 до Договору, погодити продуктивність по природному газу;згідно п. 2.2 підрозділу 2 розділу 1.4 Основне обладнання додатку № 3 до Договору, погодити тип установки осушування газу та місце підключення до початку виробництва блоку підготовлення газу (БПГ);згідно п. 3 розділу 1.5 Загальні системи та вимоги до комплексу додатку № 3 до Договору, погодити розміри та матеріал фланцевих з`єднань.

Постачальник неодноразово звертався до покупця з проханнями щодо погодження технічних параметрів та надання інформації на виконання Договору, на підтвердження чого надав копії листів, але відповіді не отримував.

Листом № 2-2-2-03-3074 від 13.12.2018, отриманим постачальником 21.12.2018 (після передбаченого договором строку поставки комплексу), покупець надав зауваження до технологічної схеми та комплектації комплексу.

Лише листом № 2-0-2-02-3154 від 27.12.2018, отриманим постачальником 08.01.2019 (через місяць після настання строку поставки товару, передбаченого договором), покупцем було погоджено технологічну схему поблочно (схема на блок компресорної установки - 1, 2 з блоком підготовки та завантаження, 3 з блоком розвантаження).

Погодження технічних параметрів обладнання відбувалося впродовж усього договірного строку поставки товару (до 05.12.2018), а також після його спливу.

Зокрема, 01.11.2018 відбулась нарада з питань виконання договорів, у тому числі договору № ЛГВ-701/11-18 від 07.08.2018, на якій сторони вирішили питання щодо розгляду та погодження покупцем технологічних схем і креслень, програми та методики випробувань, відкоригованих креслень із специфікаціями по блокам, а також щодо надання покупцем постачальнику експлікації плану розташування комплексу обладнання на місцевості та погодження алгоритмів та інших параметрів САУ після погодження технологічних схем.

Лише після наради покупцем листом від 09.11.2018 № 2-10-2-02-2766 було надано постачальнику експлікацію розташування комплексу на місцевості, що дозволило останньому розпочати виготовлення технічної документації.

Листом від 27.12.2018 № 2-0-2-02-3154, отриманим постачальником 08.01.2019, покупець погодив технологічну схему поблочно (схема на блок компресорної установки 1, 2 з блоком підготовки та завантаження, з блоком розвантаження), тобто це погодження постачальник отримав від покупця більше ніж через місяць після настання строку поставки товару за Договором.

З метою визначення усіх технічних параметрів обладнання та необхідності відтермінування поставки обладнання у зв`язку з тривалим непогодженням його технічних параметрів постачальник звертався не лише до покупця, але й до Центральної конфліктної комісії НАК Нафтогаз України листом № 15/000-0006271 від 22.01.2019, якою було визнано наявність підстав для відтермінування строку поставки обладнання за договором і прийнято рішення про відсутність заперечень щодо внесення змін до договору стосовно строку поставки обладнання (копія витягу з протоколу № 138/ЦКК від 23.01.2019 долучена до справи).

Також, в матеріалах справи наявний Висновок спеціаліста (завідуючого кафедри прикладної гідроаеромеханіки і механотроніки Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського , доктора технічних наук, професора Луговського О.Ф. та професора кафедри прикладної гідроаеромеханіки і механотроніки того ж університету, кандидата технічних наук Турика В.М.) від 25 жовтня 2019 року Щодо можливості виготовлення комплексу обладнання для компримування природного газу ( Святогірського ГКР, Лютнянського ГР), його підготовлення, завантаження в автомобільний транспорт та розвантаження газу із подаванням в газотранспортну систему , яким суд може скористатися під час дослідження доказів.

Для дослідження спеціалістам було надано Технічні характеристики товару Додаток № 3 до Договору № ЛГВ-701/11-18 від 07.08.2018 року. Спеціалістам були поставлені наступні питання для дослідження (надання висновку): 1) Чи містять надані для дослідження Технічні характеристики товару достатньо інформації (технічних параметрів) для можливості виготовлення комплексу обладнання з компримування природнього газу, його підготовлення, завантаження в автомобільний транспорт та розвантаження газу з подаванням його (газу) в газотранспортну систему (далі Комплекс обладнання)?; 2) Чи можливе виготовлення Комплексу обладнання без додаткового визначення (уточнення, погодження) технічних параметрів, вказаних у Технічних характеристиках товару ?

Спеціалістами надані наступні висновки:

1. Надані для дослідження Технічні характеристики товару не містять достатньої інформації для виготовлення комплексу обладнання з компримування природного газу, його підготовлення, завантаження в автомобільний транспорт та розвантаження газу із подаванням його в газотранспортну систему.

З метою забезпечення можливості виготовлення Комплексу обладнання необхідно додатково визначити (погодити) ряд суттєвих технічних параметрів, в тому числі:

- тип установки осушування газу та місце підключення;

- розміри та матеріал фланцевих з`єднань;

- продуктивність по природному газу;

- технологічні схеми основних блоків (БКУ-1, БКУ-2, БКУ-3, БЗГ, БРГ);

- параметри міжблочних інженерних мереж (трубопроводів, кабельних мереж тощо).

2. Виготовлення Комплексу обладнання за наданими для дослідження технічними характеристиками товару без додаткового визначення (уточнення, погодження) технічних параметрів, зокрема, вказаних у пункті 1, не є можливим.

3. Для забезпечення можливості виготовлення Комплексу обладнання доцільно додатково розробити та затвердити технічне завдання, в якому визначити додаткові технічні параметри, зокрема, зазначені в пункті 1.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 599 та 629 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 4 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Частиною 2 ст. 613 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

У статті 614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд апеляційної інстанції вважає, що ТОВ МІКЕМ як постачальником доведено належними та допустимими доказами факт відсутності на дату завершення строку поставки остаточно визначених покупцем (позивачем за первісним позовом) технічних параметрів обладнання, яке мало бути виготовлене та поставлене за договором, а також затягування погодження технічних параметрів обладнання та ненадання необхідної для його виготовлення інформації покупцем протягом строку поставки, що позбавило постачальника можливості здійснити виготовлення та поставку товару (обладнання) у визначений договором строк, тобто мало місце прострочення кредитора в розумінні ст. 213 Цивільного кодексу України, а відтак, доведено відсутність вини відповідача за первісним позовом у порушенні зобов`язання щодо поставки товару у визначений договором строк.

З огляду на викладене, враховуючи приписи ст.ст. 613, 614 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні первісного позову.

В частині зустрічного позову про стягнення АТ Укргазвидобування заборгованості за поставлений товар суд апеляційної інстанції зважає на те, що поняття зобов`язання та підстави його виникнення унормовано статтею 509 ЦК України, згідно з якою зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зміст зобов`язання становлять права та обов`язки його сторін.

Метою договірних зобов`язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів у зв`язку з чим особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов`язання - це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України і ст. 193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Оскільки зміст зобов`язання становлять права і обов`язки його учасників, припинення зобов`язання є припиненням зазначених прав та обов`язків. При припиненні зобов`язання останнє перестає існувати, і його учасників більше не пов`язують ті права і обов`язки, які раніше складали його зміст.

Таким чином припинення зобов`язання означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб`єктивне право й кореспондуючий йому обов`язок перестають існувати.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт наявності заборгованості перед ТОВ МІКЕМ не заперечується і АТ Укргазвидобування , проте, останнє послалось на те, що не здійснило оплату поставленого товару на суму 6 802 704,00 грн., користуючись правом притримання оплати за товар до оплати постачальником штрафних санкцій за прострочення поставки в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором, передбаченим п. 7.11 договору, згідно з яким до оплати постачальником штрафу/ів та/або пені, передбачених даним розділом Відповідальність сторін , покупець на суму таких штрафних санкцій має право притримати оплату за товар.

Суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом в даному випадку правомірно взято до уваги приписи статті 594 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що право притримання полягає у притриманні кредитором у себе речі в разі невиконання боржником зобов`язання щодо її оплати до моменту виконання боржником зобов`язання.

Відповідно до статті 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

З огляду на те, що розрахунки за договором здійснюються в безготівковій формі, грошові кошти, які підлягали оплаті за товар, не є річчю в розумінні статті 179 ЦК України, а також постачальник не порушував зобов`язань щодо оплати покупцю будь-яких речей, застосування покупцем притримання у себе грошових коштів, які підлягають оплаті за товар, не відповідає законодавчо визначеній сутності притримання.

До того ж, як вірно зауважено господарським судом першої інстанції, відповідно до частини четвертої статті 614 ЦК України правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним, що виключає можливість застосування пункту 7.11 Договору, на який посилається покупець у своєму відзиві на зустрічний позов, як на підставу звільнення від відповідальності за нездійснення оплати отриманого від постачальника товару.

З врахуванням зазначеного вище, приписів ст. 525 Цивільного кодексу України, згідно з якою одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, встановленого факту відсутності вини постачальника у простроченні поставки товару та доказів на підтвердження повної оплати поставленого АТ Укргазвидобування за договором товару, вмотивованим є висновок місцевого господарського суду про задоволення зустрічного позову в частині стягнення 6 802 704, 00 грн. заборгованості за договором від 07.08.2018 № ЛГВ-701/11-18.

Щодо заявлених ТОВ МІКЕМ до стягнення 2 172 000, 00 грн., безпідставно отриманих АТ Укргазвидобування коштів на підставі гарантії АТ Райффайзен Банк Аваль суд апеляційної інстанції виходить з такого.

З тексту зустрічної позовної заяви вбачається, що матеріально-правовою підставою вказаної позовної вимоги визначені ст.ст. 1212 - 1213 ЦК України.

Згідно із статтями 1212 та 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави (тобто глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Заперечуючи проти зустрічного позову АТ Укргазвидобування посилалось на те, що безпідставного перерахування коштів не відбулося, оскільки позивач за цим позовом порушив умови договору в частині строків поставки товару, тому товариство скористалося своїм правом та звернулося до банку з вимогою про сплату гарантії.

При цьому частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що, зокрема, гарантія є способом забезпечення основного зобов`язання.

Тобто, як правило, умови видачі гарантії, у тому числі і визначення суми гарантійного платежу, безпосередньо залежать від основного зобов`язання.

Відповідно до статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Крім того, пунктом 2 розділу І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов`язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов`язання безпосередньо міститься в тексті гарантії; при цьому гарантійний випадок - це факт порушення принципалом перед бенефіціаром зобов`язання, забезпеченого гарантією, у зв`язку із настанням якого банк-гарант одержує вимогу бенефіціара на сплату коштів відповідно до виданої гарантії з урахуванням умов наданої гарантії та протягом строку дії гарантії; умовна гарантія - це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару на підставі вимоги бенефіціара та в разі виконання ним відповідних умов або подання документів, зазначених у гарантії.

Як вбачається з матеріалів справи, постачальником - ТОВ МІКЕМ при укладенні договору надано банківську гарантію № GRI0581КН18 від 06.08.2018 (Гарант АТ Райффайзен Банк Аваль ), за умовами якої Гарант безвідклично та безумовно та без заперечень зобов`язується виплатити бенефіціару на письмову вимогу будь-яку суму, вказану в письмовій вимозі бенефіціара, що не перевищує 2 172 000,00 грн., не пізніше 10 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення принципалом (постачальником) зобов`язань, в забезпечення якого видана ця гарантія.

Ця гарантія забезпечує виконання принципалом зобов`язань за вказаним вище Договором, а також сплату неустойок (пені, штрафів), передбачених Договором, нарахованим з моменту виникнення у бенефіціара (покупця) права на їх нарахування, до дати вимоги. Ця банківська гарантія є безвідкличною, непередаваною і не може бути переуступлена без попередньої згоди зі сторони гаранта, принципала та бенефіціара.

У зв`язку з простроченням поставки товару покупцем була заявлена вимога від 15.02.2019 № 2-2-2-06-391 по вищезгаданій банківській гарантії до АТ Райффайзен Банк Аваль (Гарант), в якій покупець повідомив Гаранта про невиконання постачальником поставки товару станом на 14.02.2019 та настання гарантійного випадку.

При цьому у вказаній вимозі не було конкретизовано, які саме вимоги до постачальника мають бути задоволені за рахунок гарантійного платежу.

Відповідно до повідомлення Гаранта від 06.03.2019 № Д3-2-КБ/3/195, адресованого постачальнику, Гарант здійснив сплату грошових коштів по гарантії у сумі 2 172 000,00 грн. за отриманою від покупця вимогою на користь останнього за рахунок власних коштів 05.03.2019, що не заперечується покупцем.

На підставі статті 569 ЦК України на вимогу Гаранта, викладену ним у тому ж повідомленні від 06.03.2019 № Д3-2-КБ/3/195, постачальник (позивач за зустрічним позовом) відшкодував Гаранту в порядку регресу суму 2 172 000,00 грн., сплачену Гарантом за гарантією покупцю (відповідачу за зустрічним позовом), що підтверджується платіжними дорученнями № 51 від 28.03.2019; №88 від 28.03.2019; № 93 від 29.03.2019; № 94 від 29.03.2019, копії яких є у матеріалах справи.

Матеріали справи також містять Висновок науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України від 24.10.2019 № 126/216-е, проведеної у відповідності до Закону України Про наукову і науково-технічну експертизу на запит товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування щодо наступних питань: 1) Чи виконує Банк-Гарант, здійснюючи платіж за гарантією, виданою в забезпечення виконання Договору, повністю або у певній частині (в межах суми гарантії), грошове зобов`язання принципала (постачальника) за Договором?; 2) Чи зменшується обсяг грошових зобов`язань принципала (постачальника) перед покупцем за Договором на суму отриманих покупцем від Банка-Гаранта грошових коштів за гарантією, виданою в забезпечення виконання Договору?; 3) Чи є отримання покупцем виконання зобов`язання від постачальника та одночасно від Банка-Гаранта неправомірним отриманням подвійного виконання зобов`язання? Чи є це підставою для стягнення постачальником з покупця суми коштів, отриманих покупцем від Банка-Гаранта, в разі виконання постачальником зобов`язань (поставка продукції та сплата штрафних санкцій за Договором) перед покупцем у повному обсязі, на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно набутого покупцем майна за рахунок постачальника, враховуючи, що підстава, на якій були набуті ці кошти, відпала в момент сплати штрафних санкцій постачальником ?

Висновки науково-правової експертизи з вищевикладених питань наступні: 1) Гарант, здійснивши платіж за банківською гарантією виконання, виданою в забезпечення виконання Договору та сплати неустойки за ним, виконав у певній частині (в межах суми гарантії) зобов`язання Принципала (Постачальника) за Договором щодо сплати Покупцю (Бенефіціару) неустойки (штрафу, пені);

2) обсяг зобов`язань Постачальника (Принципала) перед Покупцем зі сплати неустойки за Договором зменшився на суму отриманих Покупцем (Бенефіціаром) від Гаранта грошових коштів за банківською гарантією виконання;

3) якщо неустойка за Договором буде сплачена без врахування сум коштів, сплачених Покупцю Гарантом за банківською гарантією виконання, це буде свідчити про безпідставне набуття Покупцем майна за рахунок Постачальника у сумі, сплаченій Гарантом за гарантією (ст. 1212 ЦК України), оскільки такі кошти будуть вважатись такими, що набуті Покупцем без достатньої правової підстави.

З такими висновками науково-правової експертизи слід погодитися з огляду, зокрема, на те, що належне виконання забезпечувального зобов`язання (сплата Гарантом суми гарантії бенефіціару-покупцю) припиняє одночасно з забезпечувальним (гарантійним) зобов`язанням зобов`язання, виконання якого забезпечено гарантією (основне зобов`язання по відношенню до забезпечувального), у сумі сплачених за гарантією коштів, оскільки бенефіціар (покупець), реалізуючи права на забезпечення, одержує те, що він мав би одержати, якщо б зобов`язання принципалом (постачальником) було виконано належним чином.

У заявленій покупцем вимозі від 15.02.2019 № 2-2-2-06-391 по банківській гарантії від 06.08.2018 № GRI0581КН18 до Гаранта (АТ Райффайзен Банк Аваль ) не було зазначено, які саме вимоги покупця, виконання яких забезпечено гарантією, мають бути задоволені за рахунок гарантійного платежу. Гарантією було встановлено, що вона забезпечує виконання постачальником зобов`язань за Договором, а також сплату неустойки (пені, штрафу), передбачених Договором, нарахованих з моменту виникнення у бенефіціара (покупця) права на їх нарахування до дати вимоги.

На момент пред`явлення покупцем вимоги Гаранту поставка товару постачальником була прострочена, внаслідок чого постачальнику була нарахована покупцем неустойка (пеня та штраф), позовні вимоги про стягнення якої з постачальника є предметом спору за первісним позовом у цій справі. Право нарахування пені та штрафу за Договором у сумі, що відповідає сумі гарантії, у покупця (бенефіціара) виникло до моменту пред`явлення вимоги покупця до Гаранта. Поряд з цим, у договорі відсутні будь-які положення щодо заздалегідь визначених сторонами збитків, які б сторони могли встановити, відступивши в силу договору від відповідних положень законодавства на підставі статей 3, 6, 627 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, обставини та матеріали справи, зокрема, зміст Договору та зобов`язань постачальника за Договором (зобов`язання щодо поставки товару, яке не є грошовим зобов`язанням, і зобов`язання щодо сплати неустойки, яке є грошовим), зміст гарантії та вимоги за гарантією, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в результаті виконання Гарантом зобов`язання за гарантією відбулось не лише припинення виконання зобов`язання Гаранта за гарантією, а й припинення зобов`язання постачальника саме щодо сплати неустойки за Договором у сумі, яка відповідає сумі коштів, що була сплачена Гарантом покупцю (бенефіціару), оскільки сплатою грошових коштів не припинилося зобов`язання щодо поставки товару, яке не є грошовим зобов`язанням, постачальник поставив, а покупець прийняв товар без зауважень щодо його кількості, комплектності та якості.

Таким чином, Гарант, здійснивши платіж за гарантією, виданою в забезпечення виконання Договору та сплати неустойки за ним, виконав у межах суми гарантії (у сумі 2 172 000,00 грн.) зобов`язання постачальника (принципала) за Договором щодо сплати покупцю (бенефіціару) неустойки (пені та штрафу) у сумі 2 172 000,00 грн., а відтак обсяг зобов`язань постачальника перед покупцем зі сплати неустойки, якщо б вона підлягала сплаті, зменшився б на згадану суму.

Тому з урахуванням вищевикладеного, якщо б заявлена покупцем (позивачем за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом) до стягнення з постачальника (відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом) неустойка в сумі 6 802 704,00 грн. підлягала сплаті, обсяг зобов`язань постачальника перед покупцем по сплаті неустойки зменшився б на 2 172 000,00 грн., оскільки Гарант, здійснивши платіж за гарантією, виданою в забезпечення виконання Договору та сплати неустойки за ним, виконав у межах суми гарантії зобов`язання постачальника за Договором щодо сплати покупцю неустойки (пені та штрафу) у сумі 2 172 000,00 грн.

Сплата постачальником неустойки за Договором в сумі 6 802 704,00 грн. без врахування суми 2 172 000,00 грн., сплаченої покупцю Гарантом за гарантією, свідчила б про безпідставне набуття покупцем майна (грошових коштів) за рахунок постачальника у сумі 2 172 000,00 грн., сплаченій Гарантом за гарантією (ст. 1212 ЦК України), оскільки такі кошти вважалися б такими, що набуті без достатньої правової підстави.

Суд першої інстанції, розглядаючи первісний позов у цій справі, дійшов вірного висновку, що неустойка (пеня та штраф) не підлягає сплаті постачальником покупцю через відсутність вини постачальника в простроченні поставки, а відтак у нього відсутні зобов`язання перед покупцем зі сплати неустойки, але в забезпечення виконання Договору та сплати неустойки покупець отримав за рахунок постачальника суму 2 172 000,00 грн., сплачену Гарантом за гарантією виконання зобов`язань за Договором. Між тим зобов`язання щодо поставки товару за Договором постачальником виконані і покупцем товар прийнятий без зауважень, а зобов`язання щодо сплати неустойки за прострочення поставки товару відсутні, оскільки відсутня вина постачальника у простроченні поставки товару. Тобто не виникло правових підстав для отримання забезпечення, передбаченого Гарантією.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на вищезазначене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сплачені покупцю Гарантом за гарантією виконання зобов`язань за Договором грошові кошти є відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном за рахунок постачальника у сумі 2 172 000,00 грн.

У даному випадку перерахування Гарантом на користь АТ Укргазвидобування вказаної суми хоч і відбулося з посиланням на Договір та Гарантію, однак поза межами домовленостей, передбачених Договором та Гарантією, і тому такі дії кваліфікуються як набуття майна без належних правових підстав. У такому випадку ТОВ МІКЕМ вправі витребувати спірні кошти у АТ Укргазвидобування саме за правилами ст.1212 ЦК України. При цьому, інших способів повернути кошти закон не передбачає.

Аналогічні висновки щодо застосування норм 1212, 1213 ЦК України викладені у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 906/192/18, які враховуються судом апеляційної інстанції при розгляді спірних правовідносин у даній справі згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України.

За таких обставин зустрічні позовні вимоги постачальника (позивача за зустрічним позовом) щодо стягнення з покупця (відповідача за зустрічним позовом) безпідставно набутих грошових коштів у сумі 2 172 000,00 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія відхиляє посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що оскаржуване судове рішення у цій справі № 920/588/19 ухвалено судом першої інстанції без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, оскільки висновки в зазначеній справі і у цій справі, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів , оцінюючи їх у сукупності, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу № 910/9072/17, предметом розгляду в якій було стягнення основної заборгованості, процентів за користування чужими грошовими коштами, пені та штрафу у зв`язку з невикористанням сплаченого на виконання договору підряду авансу, дійшла висновку про те, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України. Так, оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. Водночас предметом розгляду у даній справі є стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару (за первісним позовом), стягнення заборгованості за поставку товару та стягнення коштів (гарантійного платежу), сплачених банком в якості забезпечення основного зобов`язання в рахунок погашення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару (за зустрічним позовом).

Отже, предмет і підстави позову, а також фактичні обставини у справі №910/9072/17 та справі № 920/588/19 є різними, що виключає застосування викладеної у зазначеній постанові правової позиції Великої Палати Верховного Суду під час вирішення цього спору, що виник не з подібних правовідносин.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний господарський судом апеляційної інстанції враховується таке.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правничу допомогу ТОВ МІКЕМ надано договір про надання правової договір від 01.08.2018 № 20/2018 про надання правової допомоги, укладений ним з адвокатським об`єднанням АДВОС , акт виконаних робіт за цим договором, а також рахунок від 20.12.2019 № 250 для оплати правової допомоги (гонорару) на суму 65000,00 грн., який був оплачений ТОВ МІКЕМ 23.12.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 193 від 23.12.2019 та випискою по особовому рахунку.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Аналогічні положення містяться у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" .

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати.

Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційні скарги задоволенню не підлягають і судові витрати за її подання покладаються судом на скаржника відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2019 та додаткове рішення господарського суду Сумської області від 03.01.2020 у справі № 920/588/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2019 у справі № 920/588/19.

4. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на Акціонерне товариство "Укргазвидобування".

5. Матеріали справи № 920/588/19 повернути до господарського суду Сумської області.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 10.08.2020.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова