Постанова

від 22.12.2020 по справі 920/588/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 920/588/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство "Укргазвидобування",

представник позивача - Ільницький І.Й., адвокат (довіреність від 30.10.2020 № 2-1073д),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування",

представник відповідача - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Укргазвидобування",

на рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2019,

додаткове рішення господарського суду Сумської області від 03.01.2020 (головуючий суддя Яковенко В.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 (головуючий Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В. і Демидова А.М.)

у справі № 920/588/19

за первісним позовом акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - Товариство)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування" (далі - Інститут)

про стягнення 6 802 704,00 грн

та за зустрічним позовом Інституту

до Товариства

про стягнення 8 974 704,00 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Інституту про стягнення 3 761 904,00 грн пені та 3 040 800,00 грн 7 % штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Інститутом умов договору поставки від 07.08.2018 №ЛГВ-701/11-18 (далі - Договір) у частині строків поставки товару.

Інститут звернувся до господарського суду Сумської області із зустрічним позовом до Товариства про стягнення 6 802 704,00 грн заборгованості за Договором та 2 172 000,00 грн, як безпідставно отриманих Товариством на підставі вимоги від 15.02.2019 № 2-2-2-06-391 за гарантією виконання зобов`язань від 06.08.2018 № GR10581КН18 (далі - Гарантія), укладеною Інститутом та АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Зустрічний позов мотивовано тим, що на виконання Договору Інститутом було здійснено поставку товару на загальну суму 43 440 000, 00 грн., тобто зобов`язання з поставки постачальником виконано у повному обсязі. 12.09.2018 Товариством здійснено попередню оплату в сумі 13 032 000,00 грн. 04.04.2019 Товариством сплачено 19 982 400,00 грн, а 21.06.2019 - 3 662 896,00 грн. Загалом сплачено 36 677 296, 00 грн. Тобто заборгованість Товариства перед Інститутом за отриманий за Договором товар складає 6 802 704,00 грн (43 440 000,00 - 36 677 296,00 = 6 802 704,00).

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.12.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020, в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з Товариства на користь Інституту грошові кошти у розмірі 8 974 704,00 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані в частині первісного позову тим, що Інститутом як постачальником доведено відсутність на дату завершення строку поставки остаточно визначених Товариством технічних параметрів обладнання, яке мало бути виготовлене та поставлене за Договором, а також затягування погодження технічних параметрів обладнання та ненадання необхідної для його виготовлення інформації Товариством протягом строку поставки, що позбавило Інститут можливості здійснити виготовлення та поставку товару (обладнання) у визначений Договором строк, тобто Інститутом доведено відсутність його вини у порушенні зобов`язання щодо поставки товару у строк визначений Договором.

В частині зустрічного позову судові рішення мотивовані тим, що Товариство як покупець всупереч умов Договору (пункт 1.1 Договору та пункт 2 специфікації до Договору) та вимог законодавства [статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 526, 530, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)] не сплатило Інституту як постачальнику повної ціни переданого товару і заборгованість складає 6 802 704,00 грн. При цьому покупець не заперечує ні щодо факту несплати ним повної ціни переданого постачальником товару, ні щодо суми заборгованості у розмірі 6 802 704,00 грн за отриманий товар.

Додатковим рішенням господарського суду Сумської області від 03.01.2020 задоволено клопотання Інституту про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Товариства витрати на професійну правничу допомогу в сумі 65 000,00 грн.

Додаткове рішення обґрунтоване тим, що на підтвердження витрат на правничу допомогу Інститутом надано договір про надання правової допомоги від 01.08.2018 № 20/2018, укладений ним з адвокатським об`єднанням "АДВОС", акт виконаних робіт за цим договором, а також рахунок від 20.12.2019 № 250 для оплати правової допомоги (гонорару) на суму 65 000,00 грн, який був оплачений Інститутом 23.12.2019, що підтверджується платіжним дорученням від 23.12.2019 № 193 та випискою по особовому рахунку. При цьому судом визнано необґрунтованими доводи Товариства щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду, а також те, що судами оскаржувані рішення прийняті без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а у задоволення зустрічного позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами:

- неправильно застосовано норми процесуального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 71, 108, 215 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у частині висновків спеціалістів не пов`язаних з наданням консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів;

- не враховано висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 916/804/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 щодо застосування статей 594, 614, 1212, 1213 ЦК України у подібних правовідносинах .

Від Інституту відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Товариства, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

За приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Товариство у касаційній скарзі посилається на те, що апеляційний суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 916/804/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 щодо застосування статей 594, 614, 1212, 1213 ЦК України у подібних правовідносинах.

Водночас у даній справі № 920/588/19 суди встановили, що відповідно до умов Договору Інститут взяв на себе зобов`язання у порядку і на умовах, визначених у Договорі, поставити Товариству товар (комплекс обладнання із компримування, підготовлення завантаження природного газу в автомобільний транспорт та розвантаження із подаванням в газотранспортну систему), зазначений у специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а покупець прийняти і оплатити такий товар.

Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком № 1 до Договору. Строк поставки визначається графіком поставки товару, який є додатком № 6 до Договору та його невід`ємною частиною.

Загальна вартість товару відповідно до специфікації складає 43 440 000,00 грн.

Строк поставки товару згідно з графіком поставки товару - 120 календарних днів з дати укладання договору, тобто до 05.12.2018 включно.

Технічні характеристики товару, який має бути виготовлений та поставлений постачальником покупцеві, визначено в додатку № 3 до Договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору розрахунки проводяться у вигляді попередньої оплати у розмірі 13 032 000,00 грн., а решта 70% загальної вартості, що становить 30 408 000,00 грн., сплачується покупцем по факту поставки товару на протязі 30 календарних днів.

Згідно з пунктом 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим договором.

Пунктом 7.9 Договору передбачено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Відповідно до пункту 10.2 Договору вимоги забезпечення виконання зобов`язань по Договору постачальником: забезпечення виконання зобов`язань по Договору здійснюється до укладення Договору в один із способів: надання банківської гарантії виконання зобов`язань по Договору. Банківська гарантія повинна відповідати вимогам, вказаним у типовій формі банківської гарантії виконання зобов`язань постачальником за Договором, яка є додатком № 5 до Договору та її сума повинна бути не менше 5% від загальної вартості Договору.

Згідно з пунктом 2 специфікації (додаток № 3 до Договору) сторонами було визначено наступні умови та строки оплати товару: 30% - попередня оплата, 70% - оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів.

12.09.2018 покупцем здійснено попередню оплату в розмірі 13 032 000, 00 грн. 04.04.2019 покупцем сплачено 19 982 400, 00 грн, 21.06.2019 - 3 662 896, 00 грн. Загалом Товариством сплачено 36 677 296, 00 грн.

У забезпечення належного виконання зобов`язань за Договором за клопотанням Інституту АТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь Товариства було видано безвідкладну Гарантію на суму 2 172 000,00 грн.

На виконання Договору Інститутом поставлено, а Товариством прийнято обладнання на підставі актів приймання-передачі товару від 27.02.2019 № 10 на суму 13 032 000,00 грн, від 27.02.2019 № 11 на суму 19 982 400,00 грн та від 14.03.2019 № 20 на суму 10 425 600,00 грн, тобто з простроченням поставки на 83 та 98 днів відповідно до визначених умовами Договору строків.

Товариством здійснено розрахунок штрафних санкцій за період прострочення з 06.12.2018 по 13.03.2019 включно на суму 6 802 704,00 грн, з них: пеня 3 761 904,00 грн. та 7% штрафу 3 040 800,00 грн.

Також враховуючи несвоєчасне виконання Інститутом своїх зобов`язань з поставки продукції за Договором Товариство звернулось до АТ "Райффайзен Банк Аваль" з вимогою від 15.02.2019 № 2-2-2-06-391, у якій повідомило про настання гарантійного випадку та зобов`язання сплатити йому гарантійну суму - 2 172 000,00 грн., яку було сплачено 15.03.2019.

Водночас, судами встановлено, що заперечуючи проти позову Інститут посилався на те, що прострочення поставки товару відбулося не з його вини, ним вжито усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання, а у зв`язку з невчиненням Товариством (покупцем) дій щодо непогодження технічних та інших умов (параметрів) обладнання, тобто тривалий час Товариство зволікало з погодженням технічних та інших умов (параметрів) обладнання і до погодження яких (умов) постачальник не міг приступити до виготовлення обладнання.

Пунктом 1.8 "Інші вимоги" додатку № 3 "Технічні характеристики товару" до Договору передбачено, що, зокрема, у строк 4-6 тижнів після підписання Договору, але до початку виготовлення обладнання, у тому числі закупівлі комплектуючих, надається технічна документація (українською мовою) і креслення на БКУ-1, 2, 3 блок підготовлення газу та блок розвантаження газу, тобто до початку виготовлення товару (обладнання), постачальник зобов`язаний був надати покупцю технічну документацію і креслення та не вправі був приступити до виготовлення обладнання до погодження з покупцем усіх необхідних технічних та інших умов (параметрів) товару (обладнання), оскільки у Договорі (специфікації, що є додатком № 3 до Договору) були вказані не всі технічні параметри товару, сторони зобов`язані були: згідно з пунктом 1.3.2 розділу 1.3 "Технічні характеристики обладнання" додатку № 3 до Договору, погодити продуктивність по природному газу; згідно з пунктом 2.2 підрозділу 2 розділу 1.4 "Основне обладнання" додатку № 3 до Договору, погодити тип установки осушування газу та місце підключення до початку виробництва блоку підготовлення газу (БПГ); згідно з пунктом 3 розділу 1.5 "Загальні системи та вимоги до комплексу" додатку № 3 до Договору, погодити розміри та матеріал фланцевих з`єднань.

Постачальник неодноразово звертався до покупця з проханнями щодо погодження технічних параметрів та надання інформації на виконання Договору, на підтвердження чого надав копії листів, але відповіді не отримував.

Листом від 13.12.2018 № 2-2-2-03-3074, отриманим постачальником 21.12.2018 (після передбаченого договором строку поставки комплексу), покупець надав зауваження до технологічної схеми та комплектації комплексу.

Лише листом від 27.12.2018 № 2-0-2-02-3154, отриманим постачальником 08.01.2019 (через місяць після настання строку поставки товару, передбаченого договором), покупцем було погоджено технологічну схему поблочно (схема на блок компресорної установки - 1, 2 з блоком підготовки та завантаження, 3 з блоком розвантаження).

Погодження технічних параметрів обладнання відбувалося впродовж усього договірного строку поставки товару (до 05.12.2018), а також після його спливу.

Зокрема, 01.11.2018 відбулась нарада з питань виконання договорів, у тому числі договору № ЛГВ-701/11-18 від 07.08.2018, на якій сторони вирішили питання щодо розгляду та погодження покупцем технологічних схем і креслень, програми та методики випробувань, відкоригованих креслень із специфікаціями по блокам, а також щодо надання покупцем постачальнику експлікації плану розташування комплексу обладнання на місцевості та погодження алгоритмів та інших параметрів САУ після погодження технологічних схем.

Після наради покупцем листом від 09.11.2018 № 2-10-2-02-2766 було надано постачальнику експлікацію розташування комплексу на місцевості, що дозволило останньому розпочати виготовлення технічної документації.

Листом від 27.12.2018 № 2-0-2-02-3154, отриманим постачальником 08.01.2019, покупець погодив технологічну схему поблочно (схема на блок компресорної установки 1, 2 з блоком підготовки та завантаження, з блоком розвантаження), тобто це погодження постачальник отримав від покупця більше ніж через місяць після настання строку поставки товару за Договором.

З метою визначення усіх технічних параметрів обладнання та необхідності відтермінування поставки обладнання у зв`язку з тривалим непогодженням його технічних параметрів постачальник звертався не лише до покупця, але й до центральної конфліктної комісії НАК "Нафтогаз України" листом від 22.01.2019 № 15/000-0006271, якою було визнано наявність підстав для відтермінування строку поставки обладнання за Договором і прийнято рішення про відсутність заперечень щодо внесення змін до Договору стосовно строку поставки обладнання.

Таким чином, суди, в залежності від встановлених обставин справи, дійшли висновку про доведеність постачальником обставин, які виключають його вину у прострочені строків поставки товару, передбачених Договором, що свідчить про відсутність підстав для покладання на постачальника відповідальності за порушення умов Договору в частині строків поставки товару.

Також судами встановлено, що Товариство у повному обсязі не оплатило поставлений йому товар, заборгованість Товариства перед Інститутом складає 6 802 704,00 грн (43 440 000,00 - 36 677 296,00 = 6 802 704,00).

При цьому у справах:

- № 910/9072/17 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи вказану справу, предметом розгляду в якій було стягнення основної заборгованості, процентів за користування чужими грошовими коштами, пені та штрафу у зв`язку з невикористанням сплаченого на виконання договору підряду авансу, дійшла висновку про те, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України, оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. Водночас предметом розгляду у даній справі № 920/588/19 є стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару (за первісним позовом), стягнення заборгованості за поставку товару та стягнення коштів (гарантійного платежу), сплачених банком в якості забезпечення основного зобов`язання в рахунок погашення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару (за зустрічним позовом). Отже, предмет і підстави позову, а також фактичні обставини у справі № 910/9072/17 та справі № 920/588/19 є різними;

- № 916/804/17 суди встановили, що ПП "Хлібопродукт" не поставило ТОВ "Олсідз Груп Україна" продукцію належної якості та у кількості, що визначена умовами укладених між сторонами договорів, а також не передало ТОВ "Олсідз Груп Україна" одночасно з поставкою продукції документи, передбачені п. 6.1 договорів, зокрема: засвідчену печаткою ПП "Хлібопродукт" копію витягу з реєстру платників єдиного податку на поточну дату, який підтверджує, що ПП "Хлібопродукт" відноситься до платників єдиного податку четвертої групи та засвідчені підписом керівника та печаткою ПП "Хлібопродукт" статутні та реєстраційні документи останнього, умовами укладених між сторонами договорів визначено обов`язок ТОВ "Олсідз Груп Україна" здійснити оплату за поставлену продукцію лише з настанням останньої з подій, перерахованих в пункті 5.1 договорів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що строк оплати продукції не настав, у зв`язку з чим відмовлено в задоволенні позовних вимог за первісним позовом. ПП "Хлібопродукт" всупереч погодженій сторонами умові договорів щодо кількості товару, поставило товар в меншій кількості, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог в частині зобов`язання ПП "Хлібопродукт" виконати умови договору № 0601742 на поставку сільськогосподарської продукції від 21.10.2016 та поставити ТОВ "Олсідз Груп Україна" 26,20 (двадцять шість МТ 200 кілограм) МТ насіння соняшнику, а також виконати умови договору № 0601777 на поставку сільськогосподарської продукції від 24.10.2016 та поставити ТОВ "Олсідз Груп Україна" 45,68 (сорок п`ять МТ 680 кілограм) МТ насіння соняшнику. Отже, предмет і підстави позову, а також фактичні обставини у справі № 916/804/17 та справі № 920/588/19 також є різними.

Таким чином, у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин.

Проте подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

За таких підстав касаційне провадження, яке відкрите за касаційною скаргою в частині посилання на не врахування висновків викладених у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 916/804/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 щодо застосування статей 594, 614, 1212, 1213 ЦК України у подібних правовідносинах, підлягає закриттю.

Також Компанія у касаційній скарзі посилалась на те, що судами неправильно застосовано норми процесуального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 71, 108, 215 ГПК України в частині висновків спеціалістів не пов`язаних з наданням консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів.

Касаційний господарський суд зазначає, що суди посилаючись у своїх рішеннях на висновок спеціаліста (завідуючого кафедри прикладної гідроаеромеханіки і механотроніки Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського", доктора технічних наук, професора ОСОБА_1 та професора кафедри прикладної гідроаеромеханіки і механотроніки того ж університету, кандидата технічних наук Турика В.М.) від 25.10.2019 "Щодо можливості виготовлення комплексу обладнання для компримування природного газу (Святогірського ГКР, Лютнянського ГР), його підготовлення, завантаження в автомобільний транспорт та розвантаження газу із подаванням в газотранспортну систему", зазначили, що таким висновком суди користуються під час дослідження доказів.

Тобто вказаний висновок не був єдиним та основним доказам, на підставі якого судами прийняті відповідні рішення, а він оцінений як доказ доведення чи спростування заявлених сторонами вимог та заперечень у сукупності з іншими доказами, що не свідчить про порушення судами норм процесуального права, оскільки основними підставами для прийняття судових рішень, були встановлені ними інші обставини, а саме: відсутність вини постачальника у порушення строків поставки обладнання; звернення постачальника до центральної конфліктної комісії НАК "Нафтогаз України" листом від 22.01.2019 № 15/000-0006271, якою було визнано наявність підстав для відтермінування строку поставки обладнання за Договором і прийнято рішення про відсутність заперечень щодо внесення змін до Договору стосовно строку поставки обладнання; поставка обладнання постачальником та прийняття його покупцем без зауважень; часткова оплата поставленого обладнання.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, обставини, викладені у касаційній скарзі, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються наведеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами були прийняті рішення з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтею 129, пунктом 5 частини першої статті 296, статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження у справі № 920/588/19 у частині оскарження акціонерним товариством "Укргазвидобування" рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу в частині оскарження акціонерним товариством "Укргазвидобування" рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі № 920/588/19 з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі № 920/588/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя Т. Малашенкова