Рішення

від 22.07.2020 по справі 910/6235/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2020Справа № 910/6235/17

Суддя Господарського суду міста Києва Ягічева Н.І., при секретарі судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши матеріли господарської справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Іллічівська"(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.38-Б., офіс 9, код ЄДРПОУ 33225921)

до Фізичної особи-підприємця Кайстренка Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення 250 800,00 грн.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Іллічівська" (далі - ТДВ "Страхова компанія "Іллічівська") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Кайстренка Володимира Миколайовича (далі - ФОП Кайстренко В.М.) про стягнення збитків в сумі 250 800,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням виконавцем ФОП Кайстренко В.М. зобов`язань за договором про надання послуг з питань комерційної діяльності №ДПІ-26 від 09.01.2015, що полягає у ненаданні послуг, передбачених договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 у справі № 910/6235/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кайстренка Володимира Миколайовича на користь Товариства з додаткової відповідальністю Страхова компанія Іллічівська 250 800 грн. 00 коп. збитків та 3 762 грн. 00 коп. судового збору.

Постановою Північного апеляційного Господарського суду від 18.09.2019 вказане рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.02.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 та постанову Північного апеляційного Господарського суду від 18.09.2019 у справі № 910/6235/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ від 25.02.2020, справу передано для розгляду судді Ягічевій Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання на 25.03.2020.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, судове засідання, призначене на 25.03.2020 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 підготовче засідання призначено на 20.05.2020.

18.05.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява від відповідача про розгляд справи за відсутності представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 відкладено підготовче засідання на 17.06.2020 у зв`язку з неявкою сторін.

17.06.2020 у підготовче судове засідання з`явився представник відповідача та надав усні пояснення по справі. Позивач у підготовче судове засідання не з`явився, представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи №910/6235/17 по суті на 22.07.2020.

У судове засідання 22.07.2020 представник позивача не з`явився, жодних заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направив, про дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином. Представник відповідача у судове засідання з`явився, заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що позивача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в судовому засіданні за відсутності представника позивача.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 22.07.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

Між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Іллічівська" (далі - замовник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Кайстренко Володимиром Миколайовичем (дала - виконавець, відповідач) 09.01.2015 було укладено договір про надання послуг з питань комерційної діяльності №ДПІ-26, за умовами якого Виконавець зобов`язується за винагороду надати послуги з питань комерційної діяльності, а саме: з питань визначення напрямків розвитку бізнесу компанії замовника та управління змінами у 2015 році, а замовник зобов`язується здійснити оплату послуг згідно умов договору (пункти 3.1, 3.2, 3.3 договору).

Згідно з підпунктом 2.3.2. договору визначено, що виконавець зобов`язаний виробити конкретні практичні рекомендації по вдосконаленню системи управління змінами у 2015 році.

Відповідно до пункту 3.1. договору виконавець надає замовнику послуги поетапно. Кожний етап надання послуг оформляється актом прийому-передачі наданих послуг, в якому сторони погоджують ціну наданих на цьому етапі послуг.

Згідно з пункту 3.2. договору винагорода виконавця сплачується замовником протягом 5-ти (п`яти) робочих днів після підписання проміжних актів прийому-передачі наданих послуг. Остаточний розрахунок за цим договором здійснюється протягом 5-ти (п`яти) робочих днів після підписання остаточного акту прийому-передачі наданих послуг.

Пунктом 4.1 договору сторони домовились, що підготовлені виконавцем матеріали надаються виключно керівництву замовника та є комерційною таємницею.

Згідно з пунктом 5.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.03.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт прийому-передачі наданих послуг підписаний сторонами Договору - 06.03.2016. Пунктом 1 Акту передбачено, що відповідно до п. 1 Договору, Виконавець надав Замовнику послуги з питань комерційної діяльності, а саме з питань визначення напрямків розвитку бізнесу Компанії Замовника та управління змінами у 2015.

Так, Позивач здійснив оплату по Договору 17.03.2015 року у суму 250 800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 228 від 17.03.2015 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що не зважаючи на підписання позивачем акту від 06.03.2015 та оплатою коштів, фактично послуги за договором не були надані, тобто умови договору не виконані, в зв`язку з чим позивач вважає своє право порушеним та останньому завдано збитків.

Рішенням Господарського суду від 27.06.2017, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного Господарського суду від 18.09.2019, позовні вимоги задоволені повністю

Постановою Верховного Суду від 18.02.2020 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кайстренка Володимира Миколайовича задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 910/6235/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що із оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами надавалася оцінка умовам договору, встановлювалися обставини, які є підставою для відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг, встановлення наявності всіх складових цивільного правопорушення, зокрема, наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування збитків, протиправність дій відповідача, безпосередній причинний зв`язок між діями відповідача та заподіянням шкоди.

Крім того, Верховний Суд вказав, що висновок судів попередніх інстанцій про завдання Товариству з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Іллічівська" збитків у сумі понесених останнім витрат на оплату наданих послуг є передчасним.

Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 18.02.2020, детально вивчивши обставини спірних правовідносин, об`єктивно оцінивши аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 7 ст. 193 ГК України обумовлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі N 3-210гс14.

Як унормовано відповідно до приписів до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному спорі між сторонами відсутні вищеперелічені факти, як-от настання реальних збитків у вигляді знищення або пошкодження речі (втрата або пошкодження майна) або витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновленні свого порушеного права (витрати, зроблені управненою стороною); так само не має місце факт упущеної вигоди - доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Оскільки витрати зі сплати 250800,00 грн. були понесені Позивачем не у зв`язку із наведеними у вказаних нормах знищенням або пошкодженням речі, вони не є витратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), і не відноситься до доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), а є витратами Позивача на виконання договірних зобов`язань, тобто оплатою наданих послуг, вказані кошти не є такими втратами Позивача, які мають компенсуватися шляхом відшкодування збитків.

Суд прийшов до висновку, що грошові кошти були сплачені Замовником правомірно - за укладеним Договором, та не є наслідком вчинення правопорушення. Повернення виконаного однією із сторін зобов`язання не є відшкодуванням збитків.

Крім того, як зазначалося вище Замовником була здійснена оплата Виконавцю за надані послуги у сумі 250 800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 228 від 17.03.2015 з призначенням платежу - оплата за надані послуги згідно договору від 09.01.2015, акт від 06.03.2015 р. Без ПДВ .

Виходячи з наведеного та в силу статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 18.02.2020, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 05.08.20

Суддя Н.І. Ягічева