Рішення

від 10.08.2020 по справі 320/6909/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2020 року м. Київ справа №320/6909/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ-ГРУП" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

13 грудня 2019 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ-ГРУП" (далі - позивач) з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості № UA100010/2019/000316/2 від 12 листопада 2019 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митній декларації, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару. Позивач вказує на недотримання відповідачем порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2019 р. відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

27 січня 2020 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів позивача встановлено, що в поданих документах наявні розбіжності, а надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

27 січня 2020 р. до суду від відповідача надійшло клопотання про об`єднання адміністративних справ № 320/6909/19 та № 320/6911/19 в одне провадження. Це клопотання обґрунтовано тим, що предметом вказаних справ є оскарження рішень про коригування митної вартості товарів від 25 жовтня 2019 р. № UA100010/2019/000307/2 та від 12 листопада 2019 р. № UA100010/2019/000316/2 одного й того самого позивача та до одного й того самого відповідача.

12 лютого 2020 р. до суду надійшла заява від представника відповідача, в якій він просить суд відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про об`єднання в одне провадження адміністративних справ № 320/6909/19 та № 320/6911/19. Зазначає, що вказані адміністративній справи мають різні предмети оскарження. Подану заяву просить суд розглядати в порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 р. у задоволенні клопотання Київської митниці Держмитслужби про об`єднання в одне провадження адміністративних справ № 320/6909/19 та № 320/6911/19 та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ-ГРУП" про заміну відповідача правонаступником в адміністративній справі відмовлено.

12 лютого 2020 р. сторони у судове засідання не прибули.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

14 червня 2018 року між Акціонерним товариством КСІЛ (далі - продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФАВОРИТ-ГРУП (далі - покупець) укладено контракт № UA-2018, (далі по тексту - Контракт).

Відповідно до вимог п. 1.1 розділу 1 Контракту продавець продає, а покупець купує вироби продавця на умовах цього Контракту.

Пунктом 4.1. розділу 4 Контракту визначено, що загальна вартість Контракту становить 30 000 000 російських рублів 00 копійок.

30 жовтня 2019 р. між Акціонерним товариством КСІЛ (далі - продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФАВОРИТ-ГРУП (далі - покупець) укладено доповнення № 11 до Контракту № UA-2018 від 14 червня 2018 р. Відповідно до цього доповнення вартість за товар складає 1 730 912 руб. 80 коп. Строк поставки замовлення на умовах FCA - Лаголово - листопад 2019 року.

На виконання Контракту продавцем складено рахунок-фактури/інвойс №UA-19-11 від 8 листопада 2019 р., відповідно до якого ціна за товар складає 1 730 912 руб. 80 коп.

На поставку товару позивачем до відповідача подано електронну митну декларацію № UA100010/2019/360780, відповідно до якої було увезено 6 товарів:

1) Меблі для сидіння, які використовуються на вулиці з дерев`яним каркасом та дерев`яним сидінням, (з крепіжем та фурнітурою), арт.: Лавка дитяча арт. 002411 - 2шт. Виробник: АО "КСИЛ". Торгівельна марка: КСИЛ. Країна виробництва: RU.

2) Спортивно-ігрове обладнання, що призначене для колективних дітячих ігор на ігрових майданчиках, (в розібраному стані з крепіжем та фурнітурою), арт.: Доріжка арт. 002455 - 1шт. Качалка-балансир арт. 004102 - 5шт. Качалка-балансир арт. 004104 -1шт. Гойдалка арт. 004142 - 1шт. Гойдалки п`ятисекційні арт. 004146 - 1 шт. Гойдалка арт. 00415 3 - 1шт. Гойдалка арт. 004155 - 4шт. Кулька в лабіринті арт. 004188 - 1шт. Карусель арт. 004192/008 - 3 шт. Карусель арт. 004195/006 - 1шт. Гірка арт. 004201 - 1шт. Пісочниця арт. 004236- 1шт. Пісочниця арт. 004237 - 2шт. Пісочниця арт. 004243 - 1шт. Будиночок-альтанка арт. 004302 - 1шт. Дитячий ігровий комплекс арт. 004336 - 1шт. Пожежна машина арт. 004427 - 1шт. Підвіска гойдалок арт. 004961 - 1 шт. Підвіска гойдалок арт. 004968 - 4шт. Підвіска гойдалок арт. 004969 - 1 шт. Підвіска гойдалок арт. 004970 - 6 шт. Дитячий ігровий комплекс арт. 005302 - 1шт. Дитячий ігровий комплекс арт. 005453 - 1 шт. Деталь 004117: Поручень арт. 421702 - 10шт. Виробник: AO "КСИЛ". Торгівельна марка: КСИЛ. Країна виробництва: RU.

3) Обладнання для занять фізкультурою, що призначені для колективних ігор на ігрових майданчиках на свіжому повітрі (в розібраному стані з крепіжем та фурнітурою), арт.: Стінка для метання арт. 006724 - 1шт. Канатна дорога арт. 007101 - 1шт. Виробник: ЗАО "КСИЛ". Торгівельна марка: КСИЛ. Країна виробництва: RU.

4) Дошки для писання чи малювання, у рамках або без рамок: (не містить радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв спеціального призначення): Стінка для малювання арт. 006738 - 1шт. Виробник: АО "КСИЛ". Торгівельна марка: КСИЛ. Країна виробництва: RU.

5) Обладнання для занять фізкультурою, що призначені для колективних ігор на ігрових майданчиках на свіжому повітрі (в розібраному стані з крепіжем та фурнітурою), арт.: Тенісний стіл арт. 006712 - 10шт. Виробник: ДО "КСИЛ". Торгівельна марка: КСИЛ. Країна виробництва: RU.

6) Заглушки з полімерних матеріалів, призначені для закриття отворів в трубах дитячих ігрових комплексів, арт.: Заглушка арт. 223012 - 500 шт. Заглушка арт. 223013 - 500 шт. Виробник: АО "КСИЛ". Торгівельна марка: КСИЛ. Країна виробництва: RU.

На підтвердження митної вартості згаданих товарів позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією № UA100010/2019/360780 відповідно до вимог МК України подано наступний перелік наявних у нього документів, а саме:

- контракт № UA -2018 від 14 червня 2018 р.;

- Додаток № 11 від 30 жовтня 2019 р. до Контракту № UA-2018 від 14 червня 2018 р.;

- Інвойс від 8 листопада 2019 р. № UA-19-11;

- Специфікація до Інвойсу від 8 листопада 2019 р. № UA -19-11;

- міжнародна автотранспортна накладна від 8 листопада 2019 р. СМR №0001266;

- довідка про транспортні витрати №06/11-1 від 6 листопада 2019 р.;

- договір на транспортно-експедиційне обслуговування №14/05 від 14 травня 2019 р.;

- заявка № 19 на транспортно-експедиційне обслуговування від 5 листопада .2019 р.;

- рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг № 272 від 6 листопада 2019 р.;

- договір на надання транспортно-експедиційних послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні № 051119 від 5 листопада 2019 р.;

- виписка з прас-листа;

- експортна декларація країни відправлення №10210200/081119/0192112 від 8 листопада 2019 р.;

- Висновок ДЗІ №22/110 від 11 липня 2019 р..

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у ЕМД №UA100010/2019/360780 митної вартості, митний орган направив електронне повідомлення, в якому, повідомлено позивача, що відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України (далі - МК України) митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того , відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України одним з документів, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. На момент здійснення митного оформлення серед поданих декларантом документів встановлено невідповідність у висновку про вартісні характеристики товару, підготовленому ДП Держзовнішінформ від 11 липня 2019 р. № №22/110, оскільки в ході аналізу розглядалися документи: 1) рахунок-фактура від 5 липня 2019 р. № UA-19-07 на загальну суму 1.193.791,00 рос. руб., яка є відмінною від рахунку фактури від 8 листопада 2019 р. № UA-19-11, наданої на момент здійснення митного оформлення, на загальну суму 1.160.817,80 рос. руб. Згідно з ч. З ст. 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Враховуючи вищевикладене., просимо надати такі додаткові документи: - якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а, також документи, що містять відомості про вартість страхування. - виписку з бухгалтерської документації; - висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Додатково звертаємо увагу, що відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

12 листопада 2019 р. позивачем подано заяву до відповідача, що документи передбачені частиною 2, 3 ст. 53 МК України подані в повному обсязі, більше додати документів не має можливості.

12 листопада 2019 р. відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості № UA100010/2019/000316/2, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару.

У п. 33 цього Рішення відповідачем зазначено, що митна-вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформленням за митною декларацією від 12 листопада 2019 р. №UA100010/2019/360780, не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до частини 6 статті 54 та частини 2 статті 58 МК України з наступних підстав. Під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією від 12 листопада 2019 р. №UA100010/2019/360780 встановлено, що документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена чи підлягає сплаті. Так, згідно положень п. 3.1 контракту від 14 червня 2018 р. №UA-2018, укладеного між АО"Ксил" РФ (далі - продавець) та Т0В "ФАВОРИТ-ГРУП" (далі - покупець), Україна (далі - Контракт), Покупець транспортує замовленні товари власним транспортом на умовах FCA-Лаголово. Відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання по завантаженню і розвантаженню товару на даному місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Відповідно до частини 10 статті 58 Кодексу до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини 2 статті 53 Митного Кодексу, одним з документів, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 р. № 599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Відповідач в рішенні зазначає, що для підтвердження витрат на транспортування надана довідка про транспортні витрати від 6 листопада 2019 р. № 06/11-1, рахунок на оплату транспортних послуг від 6 листопада 2019 р. №272, договір-заявка від 5 листопада 2019 р. № 19, договір про транспортно-експедиційне обслуговування. Аналізуючи відомості встановлено наступне. Довідка про транспортні витрати від 6 листопада 2019 р. №06/11-1 видана ТОВ Транс Верналіс , однак безпосереднім перевізником товарів згідно відомостей, зазначених в автотранспортній накладній (CMR) від 2 серпня 2019 р. № 020819, є Кравчуки Л В . Тобто відбулось залучення третіх осіб. Також, згідно рахунку на оплату від 6 листопада 2019 р. № 272, вартість експедиційних послуг, які надані ТОВ Транс Верналіс наведена у розмірі 950 грн. без зазначення на якій території надавались дана послуга. Враховуючи, що дана сума вказана без врахування ПДВ, можна припустити, що дані послуги надавались по всьому маршруту слідування вантажу. В той же час, дана складова не включена до митної вартості. У зв`язку з чим, враховуючи розбіжності щодо місця відвантаження товару, у митного органу відсутні числові значення складових митної вартості. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 МК України.

Декларанту надіслано повідомлення надати до органу Державної фіскальної служби наступні документи: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування,- виписку з бухгалтерської документації; - висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Також, декларанта повідомлено, що відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Документів, які містять числові значення складових митної вартості до митного оформлення декларантом не надано. Декларантом надіслано повідомлення (лист від 21 жовтня 2019 р.) щодо неможливості надання додаткових документів на вимогу органу доходів і зборів. Враховуючи вищевикладене, складові митної вартості не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно. Відповідно до частини 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Також, положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, якщо заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, або заявлені відомості містять розбіжності та не містять всіх складових митної вартості, необхідних при її обчислені, а також коли декларантом не подано документів згідно Із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 статті 53 МК України, а також у разі відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни яка сплачена або яка підлягає сплаті. У зв`язку із зазначеним, керуючись положеннями вищезазначених статей Кодексу, використання заявленого декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до статті 58 МК України не можливо. Керуючись положеннями частини 4 статті 57 МК України, проведена процедура консультації між митницею та декларантом. За результатами консультації декларанту надіслано повідомлення з обґрунтуванням не застосування заявленого ним методу визначення митної вартості та пропозицією визначити митну вартість оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами І положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до частини 5 статті 55 МК України проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. Обґрунтування не застосування методів визначення методів визначення митної вартості: Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку із тим, що відсутні ціни угоди на ідентичні товари у органа доходів і зборів та декларанта відповідно до умов, зазначених у статті 59 МК України. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку з тим, що у органа доходів і зборів та декларанта відсутні ціни угоди на подібні товари відповідно до умов, зазначених у статті 60 МК України. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 МК України. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 МК України. Враховуючи неможливість застосування попередніх методів (обґрунтування не застосування попередніх методів направлено у консультації) митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях за митною декларацією від 10 червня 2019 р. №UA100010/2019/335847 від 21 жовтня 2019 р. № UA100010/2019/356907.

Позивачем відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України використано можливість випуску товару у вільний обіг шляхом надання гарантій та подачі ВМД від 12 листопада 2019 р. № UA100010/2019/360830.

12 листопада 2019 р. відповідачем прийнято картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2019/01184.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням митного органу щодо коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. № 4495-VI.

Відповідно до вимог положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог положень ч. 2, 4, 8, 9 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Згідно з вимогами частини 1-4 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Частини 1, 2, 3, 5 статті 54 МК України визначають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).

Відповідно до вимог ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно з вимогами частини 1, 7, 8, 9 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до вимога ч. 1, 2, 5-8 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Крім того, п. 10 ст. 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

При цьому суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу (здійснення митної формальності - "митне оформлення") на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного ч. 2 ст. 53 МК України.

Суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Як вже зазначалося судом, у п. 33 оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією № UA100010/2019/360780, встановлено наступне:

Відповідач у рішенні зазначив, що згідно положень п. 3.1 контракту від 14 червня 2018 р. №UA-2018 покупець транспортує замовленні товари власним транспортом на умовах FCA-Лаголово.

Судом встановлено, що в Контракті визначено, що під час імпорту товару на умовах FCA (Інкотермс 2016) вартість транспортування товару до митного кордону включається до митної вартості товару.

На підтвердження транспортування задекларованого відповідно до митної декларації № UA100010/2019/360780 товару позивачем надано довідку ТОВ "Транс Верналіс" від 6 листопада 2019 р. № 06/11-1 про вартість перевезення вантажу, згідно якої стоимость перевозки груза по маршруту д. Логолово - т/п Парголовський Санкт-Петербург до пограничного перехода Новые Юрковичи (Россия) автомобилем АМ 9560 ВЕ н/п АМ 4873 ХТ сотавляет 37 000 грн. 00 коп. .

Зазначену суму позивачем включено до митної вартості товару в митній декларації № UA100010/2019/360780.

Суд наголошує, що Митним кодексом України не передбачено включення до складових митної вартості витрат на експедиційні послуги. До митної вартості включаються лише витрати на транспортування (при поставці товару на умовах FCA). Відповідачем не доведено, що розбіжність відомостей щодо місця поставки в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці впливає на заявлену позивачем митну вартість товару.

Щодо доводів відповідача про те, що при поставці відбулось залучення третіх осіб, а вартість експедиційних послуг, які надані ТОВ Транс Верналіс наведена у розмірі 950 грн. без зазначення на якій території надавались дана послуга, суд зазначає про таке.

Залучення експедитором третьої особи - перевізника повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності та положенням Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується надання позивачем до митного оформлення копії договору, укладеного між ТОВ "Транс Верналіс" та ФОП ОСОБА_1 .. У договорі на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні в преамбулі вказано ТОВ Транс Верналіс , надалі Експедитор , в особі директора ОСОБА_2 , який діє на підставі Статуту, що є платником єдиного податку зі ставкою 5%... . Крім того, на сайті ДФС (httns://cabinet.sfs.gov.ua/registcrs/edpod) у Реєстрі платників єдиного податку відображена інформація про те, що ТОВ Транс Верналіс є платником єдиного податку зі ставкою 5%. Вартість винагороди експедитора у розмірі 950 грн. 00 коп. не вказує, що послуги надавались по всьому маршруту слідування вантажу. Винагорода експедитора відображена у Рахунку на оплату № 272 від 6 листопада 2019 р., де зазначено що - експедиційні послуги 1 послуга 950 грн. 00 коп. З урахуванням наведеного, висновок відповідача, який ґрунтується на припущенні та не враховує той факт, що ТОВ Транс Верналіс не є платником ПДВ, не може вважатися обґрунтованим.

Тому, суд вважає надані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження понесення ним витрат на транспортування належними та достатніми для цілей митного оформлення, й такими, що не містять будь-яких розбіжностей.

При цьому суд зауважує, що Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, як і не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи.

Не містить також вичерпного переліку документів на підтвердження витрат експедитора Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 1 липня 2004 р. №1955-ІV.

Відтак, на думку суду, рахунок на оплату про транспортні витрати є допустимим та достатнім доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31 травня 2019 р. у справі № 804/16553/14.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів та відомостей, поданих декларантом.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, судом встановлено, що в п. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказано, що відповідачем застосовано другорядний метод відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка що найбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях за митною декларацією від 10 червня 2019 р. № UA100010/2019/335847 від 21 жовтня 2019 р. № UA100010/2019/356907.

Відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA100010/2019/000316/2 від 12 листопада 2019 р. зазначено лише номер та дата митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 19 червня 2018 р. у справі № 826/6346/16 (провадження №К/9901/36092/18).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товарів.

Суд зазначає, що зміст винесеного відповідачем рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування того, що іменовані ним "розбіжності" будь-яким чином впливають на митну вартість товару. Крім того, не зазначив відповідач і про те, які саме обставини мали б підтвердити документи, які він запропонував позивачу надати додатково.

Окрім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами.

З наведених вище підстав, суд вважає, що винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Отже, на думку суду, відсутність витребуваних відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що, в свою чергу, підтверджується наданими до митного оформлення документами. Крім того, неподання позивачем (декларантом) запитуваних відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

На підставі наведеного, суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у своєму рішенні про коригування митної вартості товарів не перелічив наявні у нього докази того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу - протиправним.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем резервного методу, які імпортуються, є необґрунтованим та безпідставним, суд визнає, що документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а тому підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів.

Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Суд зазначає, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було застосовано до визначення митної вартості товару резервний метод, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що винесене рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, засобів комерційного призначення є протиправними і підлягають скасуванню. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 травня 2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Матеріалами справи встановлено, що між Адвокатом Семеном Олександром Миколайовичем (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФАВОРИТ-ГРУП (далі - Клієнт) укладено договір від 12 листопада 2019 р. № 316 про надання правової допомоги.

Відповідно до вимог п. 1.1. розділу 1 договору від 12 листопада 2019 р. № 316 про надання правової допомоги за цим Договором Виконавець бере на себе обов`язок надати Клієнтові правову допомогу в обсязі та на умовах визначених цим договором, а Клієнт зобов`язується забезпечити Виконавця всіх необхідним для виконання цього договору та оплатити надані послуги на умовах цього договору.

Згідно з вимогами п. 4.1. розділу 4 договору від 12 листопада 2019 р. № 316 про надання правової допомоги за надання правової допомоги та послуг, передбачених п. 2.2.1. цього договору, Клієнт сплачує Виконавцеві 5000 грн.. 00 коп. без ПДВ.

На підтвердження факту надання та розміру витрат на правничу допомогу представником позивача надано Акт прийому надання послуг цивільно-правового договору про надання правової допомоги від 19 листопада 2019 р. Відповідно до цього акту Виконавцем зазначено, що загальна вартість надання послуг з надання правової допомоги склала 5000 грн. 00 коп.

На підтвердження понесення виплат позивачем додано платіжні доручення №396 від 19 листопада 2019 р. про сплату грошової суми за надання правничої допомоги на суму 5 000 грн. 00 коп.

Дослідивши всі наявні документи в матеріалах справи, суд вважає, що клопотання позивача щодо повернення коштів за правничу допомогу підлягає задоволенню. Так, за надання професійної правничої допомоги позивачу необхідно відшкодувати кошти в сумі 5 000 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжних доручень від 19 листопада 2019 р. № 398 позивачем сплачено судовий збір на суму 1921 грн. 00 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1921 грн. 00 коп. підлягають стягненню на його за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA100010/2019/000316/2 від 12 листопада 2019 р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ-ГРУП" (код ЄДРПОУ - 37693002) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ - 43337359) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ - 39470947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ-ГРУП" (код ЄДРПОУ - 43337359) судовий збір у розмірі 1921 (тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ-ГРУП", адреса: вул. Завокзальна, буд. 71, м. Бориспіль, Київська область, 08300, код ЄДРПОУ - 37693002.

Відповідач - Київська митниця Держмитслужби, адреса: бул. Гавела Вацлава, 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ - 43337359.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 10 серпня 2020 р.