Постанова

від 26.01.2021 по справі 320/6909/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6909/19 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Закревська І.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ-ГРУП" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

13.12.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ-ГРУП" (далі - ТОВ "ФАВОРИТ-ГРУП") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, яким просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості № UA100010/2019/000316/2 від 12 листопада 2019 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно, незважаючи на наявність усіх документів, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод її визначення, прийняла рішення про коригування митної вартості.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 р. позов задоволено у повному обсязі.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Київська митниця Держмитслужби, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 р. як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що документи, надані декларантом, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, 12.11.2019 ФОП ОСОБА_1 від імені позивача було подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію №UA100010/2019/360780.

Згідно даної декларації поставка товару відбувалася на умовах FCA і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації № UA100010/2019/360780 від 12.11.2019 вартості товару, митний орган направив позивачеві електронний запит (повідомлення), в якому відповідач зазначив, що на момент здійснення митного оформлення серед поданих декларантом документів встановлено невідповідність у висновку про вартісні характеристики товару, підготовленому ДП Держзовнішінформ від 11 липня 2019 р. № №22/110, оскільки в ході аналізу розглядалися документи: 1) рахунок-фактура від 5 липня 2019 р. № UA-19-07 на загальну суму 1.193.791,00 рос. руб., яка є відмінною від рахунку фактури від 8 листопада 2019 р. № UA-19-11, наданої на момент здійснення митного оформлення, на загальну суму 1.160.817,80 рос. руб. Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Враховуючи вищевикладене, просимо надати такі додаткові документи: - якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а, також документи, що містять відомості про вартість страхування. - виписку з бухгалтерської документації; - висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

У відповідь на запит позивачем була надана контролюючому органу заява, в якій зазначили, що документи передбачені частиною 2, 3 ст. 53 МК України подані в повному обсязі, більше додати документів не має можливості.

12 листопада 2019 р. відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості № UA100010/2019/000316/2, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару.

У п. 33 цього Рішення відповідачем зазначено, що митна-вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформленням за митною декларацією від 12 листопада 2019 р. №UA100010/2019/360780, не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до частини 6 статті 54 та частини 2 статті 58 МК України з наступних підстав. Під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією від 12 листопада 2019 р. №UA100010/2019/360780 встановлено, що документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена чи підлягає сплаті. Так, згідно положень п. 3.1 контракту від 14 червня 2018 р. №UA-2018, укладеного між АО"Ксил" РФ (далі - продавець) та Т0В "ФАВОРИТ-ГРУП" (далі - покупець), Україна (далі - Контракт), Покупець транспортує замовленні товари власним транспортом на умовах FCA-Лаголово. Відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання по завантаженню і розвантаженню товару на даному місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Відповідно до частини 10 статті 58 Кодексу до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини 2 статті 53 Митного Кодексу, одним з документів, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 р. № 599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Відповідач в рішенні зазначає, що для підтвердження витрат на транспортування надана довідка про транспортні витрати від 6 листопада 2019 р. № 06/11-1, рахунок на оплату транспортних послуг від 6 листопада 2019 р. №272, договір-заявка від 5 листопада 2019 р. № 19, договір про транспортно-експедиційне обслуговування. Аналізуючи відомості встановлено наступне. Довідка про транспортні витрати від 6 листопада 2019 р. №06/11-1 видана ТОВ Транс Верналіс , однак безпосереднім перевізником товарів згідно відомостей, зазначених в автотранспортній накладній (CMR) від 2 серпня 2019 р. № 020819, є Кравчуки Л В . Тобто відбулось залучення третіх осіб. Також, згідно рахунку на оплату від 6 листопада 2019 р. № 272, вартість експедиційних послуг, які надані ТОВ Транс Верналіс наведена у розмірі 950 грн. без зазначення на якій території надавались дана послуга. Враховуючи, що дана сума вказана без врахування ПДВ, можна припустити, що дані послуги надавались по всьому маршруту слідування вантажу. В той же час, дана складова не включена до митної вартості. У зв`язку з чим, враховуючи розбіжності щодо місця відвантаження товару, у митного органу відсутні числові значення складових митної вартості. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 МК України.

Декларанту надіслано повідомлення надати до органу Державної фіскальної служби наступні документи: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування,- виписку з бухгалтерської документації; - висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Також, декларанта повідомлено, що відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Документів, які містять числові значення складових митної вартості до митного оформлення декларантом не надано. Декларантом надіслано повідомлення (лист від 21 жовтня 2019 р.) щодо неможливості надання додаткових документів на вимогу органу доходів і зборів. Враховуючи вищевикладене, складові митної вартості не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно. Відповідно до частини 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Також, положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, якщо заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, або заявлені відомості містять розбіжності та не містять всіх складових митної вартості, необхідних при її обчислені, а також коли декларантом не подано документів згідно Із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 статті 53 МК України, а також у разі відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни яка сплачена або яка підлягає сплаті. У зв`язку із зазначеним, керуючись положеннями вищезазначених статей Кодексу, використання заявленого декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до статті 58 МК України не можливо. Керуючись положеннями частини 4 статті 57 МК України, проведена процедура консультації між митницею та декларантом. За результатами консультації декларанту надіслано повідомлення з обґрунтуванням не застосування заявленого ним методу визначення митної вартості та пропозицією визначити митну вартість оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами І положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до частини 5 статті 55 МК України проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. Обґрунтування не застосування методів визначення методів визначення митної вартості: Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку із тим, що відсутні ціни угоди на ідентичні товари у органа доходів і зборів та декларанта відповідно до умов, зазначених у статті 59 МК України. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку з тим, що у органа доходів і зборів та декларанта відсутні ціни угоди на подібні товари відповідно до умов, зазначених у статті 60 МК України. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 МК України. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 МК України. Враховуючи неможливість застосування попередніх методів (обґрунтування не застосування попередніх методів направлено у консультації) митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях за митною декларацією від 10 червня 2019 р. №UA100010/2019/335847 від 21 жовтня 2019 р. № UA100010/2019/356907.

Позивачем відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України використано можливість випуску товару у вільний обіг шляхом надання гарантій та подачі ВМД від 12 листопада 2019 р. № UA100010/2019/360830.

12 листопада 2019 р. відповідачем прийнято картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2019/01184.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Колегія суддів відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає судове рішення суду першої інстанції в даній справі в межах доводів апеляційної скарги позивача.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 631 (далі - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. №3018-VI (далі - Конвенція), Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила № 598), Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом ДФС України від 11.09.2015 р. № 689 (далі - Методичні рекомендації).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У ч. 2, 3, 5 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

У ч.ч. 1, 3, 4 ст. 368 МК України закріплено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Частинами 1, 2 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до Правил № 598 у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У п. 5 Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків Методичних рекомендацій визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Отже, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Як встановлено судом, 14.06.2018 між Акціонерним товариством "КСІЛ" (Продавець) та ТОВ ФАВОРИТ-ГРУП" (Покупець) було укладено контракт №UA-2018, за умовами якого продавець зобов`язався продати, а покупець купити вироби АТ "КСІЛ" на умовах даного контракту.

Пунктом 3.1 контракту передбачено, що покупець транспортує замовлені товари власним транспортом на умовах FCA Лаголово (Інкотермс 2016). Країна поставки товару - Україна.

Згідно з пунктом 4.1 контракту загальна вартість контракту становить 30 000 000,00 (тридцять мільйонів) російських рублів 00 копійок.

Ціни на кожну партію товару, що поставляється продавцем, вказуються в додатку до цього контракту в російських рублях (пункт 4.2 контракту).

Відповідно до пункту 5.1 контракту покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця простим банківським переказом 100% від суми замовлення протягом 180 днів з моменту відвантаження кожної партії товару згідно з підписаним додатком. Покупець має право робити передоплату.

30.10.2019 між сторонами було підписано Додаток № 11 до контракту, в якому сторони визначили номенклатуру, найменування, кількість та вартість товару, яка становить 1730 912,80 руб.

Пунктом 2 Додатку № 11 визначено, що строк підготовки замовлення FCA Лаголово - листопад 2019 року.

02.08.2018 між ТОВ "ФАВОРИТ-ГРУП" (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено договір щодо надання брокерських послуг №02/08/18, за умовами якого виконавець зобов`язався здійснити від імені та за дорученням замовника декларування, надання консультативних послуг та оформлення в митницях ДФС України вантажів замовника, поставлення на облік та внесення в облікові данні в митницях ДФС України.

12.11.2019 ФОП ОСОБА_1 від імені позивача було подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію №UA100010/2019/360780, у графі 31 якої зазначений товар, митна вартість якого склала 1730912,80 російських рублів.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: контракт № UA -2018 від 14 червня 2018 р.; Додаток № 11 від 30 жовтня 2019 р. до Контракту № UA-2018 від 14 червня 2018 р.; Інвойс від 8 листопада 2019 р. № UA-19-11; Специфікація до Інвойсу від 8 листопада 2019 р. № UA -19-11; міжнародна автотранспортна накладна від 8 листопада 2019 р. СМR №0001266; довідка про транспортні витрати №06/11-1 від 6 листопада 2019 р.; договір на транспортно-експедиційне обслуговування №14/05 від 14 травня 2019 р.; заявка № 19 на транспортно-експедиційне обслуговування від 5 листопада .2019 р.; рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг № 272 від 6 листопада 2019 р.; договір на надання транспортно-експедиційних послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні № 051119 від 5 листопада 2019 р.; виписка з прас-листа; експортна декларація країни відправлення №10210200/081119/0192112 від 8 листопада 2019 р.; Висновок ДЗІ №22/110 від 11 липня 2019 р.

Розглянувши подані документи, митний орган направив позивачеві електронний запит, вказавши, що при опрацюванні документів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості товарів. Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, відповідачем не було вказано що саме стало підставою для виникнення таких сумнівів.

Відповідач у рішенні зазначив, що згідно положень п. 3.1 контракту від 14 червня 2018 р. №UA-2018 покупець транспортує замовленні товари власним транспортом на умовах FCA-Лаголово.

Однак, судом першої інстанції вірно встановлено, що в Контракті визначено, що під час імпорту товару на умовах FCA (Інкотермс 2016) вартість транспортування товару до митного кордону включається до митної вартості товару.

На підтвердження транспортування задекларованого відповідно до митної декларації № UA100010/2019/360780 товару позивачем надано довідку ТОВ "Транс Верналіс" від 6 листопада 2019 р. № 06/11-1 про вартість перевезення вантажу, згідно якої стоимость перевозки груза по маршруту д. Логолово - т/п Парголовський Санкт-Петербург до пограничного перехода Новые Юрковичи (Россия) автомобилем АМ 9560 ВЕ н/п НОМЕР_1 составляет 37 000 грн. 00 коп. .

Зазначену суму позивачем включено до митної вартості товару в митній декларації № UA100010/2019/360780.

При цьому, Митним кодексом України не передбачено включення до складових митної вартості витрат на експедиційні послуги. До митної вартості включаються лише витрати на транспортування (при поставці товару на умовах FCA).

Отже, відповідачем не доведено, що розбіжність відомостей щодо місця поставки в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці впливає на заявлену позивачем митну вартість товару.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що при поставці відбулось залучення третіх осіб, а вартість експедиційних послуг, які надані ТОВ Транс Верналіс наведена у розмірі 950 грн. без зазначення на якій території надавались дана послуга, суд зазначає про таке.

Залучення експедитором третьої особи - перевізника повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності та положенням Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується надання позивачем до митного оформлення копії договору, укладеного між ТОВ "Транс Верналіс" та ФОП ОСОБА_2 . У договорі на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні в преамбулі вказано ТОВ Транс Верналіс , надалі Експедитор , в особі директора Шаповалова С.Єю, який діє на підставі Статуту, що є платником єдиного податку зі ставкою 5%... . Крім того, на сайті ДФС (httns://cabinet.sfs.gov.ua/registcrs/edpod) у Реєстрі платників єдиного податку відображена інформація про те, що ТОВ Транс Верналіс є платником єдиного податку зі ставкою 5%. Вартість винагороди експедитора у розмірі 950 грн. 00 коп. не вказує, що послуги надавались по всьому маршруту слідування вантажу. Винагорода експедитора відображена у Рахунку на оплату № 272 від 6 листопада 2019 р., де зазначено що - експедиційні послуги 1 послуга 950 грн. 00 коп. З урахуванням наведеного, висновок відповідача, який ґрунтується на припущенні та не враховує той факт, що ТОВ Транс Верналіс не є платником ПДВ, не може вважатися обґрунтованим.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження понесення ним витрат на транспортування є належними та достатніми для цілей митного оформлення, й такими, що не містять будь-яких розбіжностей.

При цьому суд зауважує, що Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, як і не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи.

Не містить також вичерпного переліку документів на підтвердження витрат експедитора Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 1 липня 2004 р. №1955-ІV.

Відтак, суд першої інстанції прийшов вірного висновку, що рахунок на оплату про транспортні витрати є допустимим та достатнім доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31 травня 2019 р. у справі № 804/16553/14.

При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 в справі № 809/1884/16, згідно якої посилання митниці на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Аналогічна позиція зазначена і у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17, який зауважує, що формально нижчий півень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформаиії, а також порядок використання її даних суб 'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Як зазначає Верховний Суд у своїй іншій постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 810/5436/15, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1. правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Верховний суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Соумінен проти Фінляндії (Зиошіпеп у.ріпіапсі), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Посилання Відповідача на неподання декларантом додаткових документів є недоцільним, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/000316/2 від 12.11.2019 року.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Отже, враховуючи вищевикладені положення, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що усі наведені аргументи апелянта, є такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.

Судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Повний текст постанови виготовлено 01.02.2021 р.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 р. - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ-ГРУП" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель