Рішення

від 04.08.2020 по справі 360/215/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 серпня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/215/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Карча В.М.,

представника позивача - Заїки В.К.,

представника відповідача - Дем`янова І.А.,

розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства Селена до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправними дій та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

09.01.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Селянського (фермерського) господарства Селена (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними дії відповідача під час проведення перевірки 19 грудня 2019 року та незаконним акт про порушення за реєстраційним номером № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19, а також скасувати припис відповідача від 26 грудня 2019 року реєстраційний номер № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19, винесений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_3

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 26 грудня 2019 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ОСОБА_3 було складено акт про порушення та винесено припис № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19, яким голові СФГ Селена ОСОБА_1 було запропоновано усунути недоліки, виявлені при перевірці земельного законодавства, та звільнити самовільну зайняту земельну ділянку державної форми власності сільськогосподарського призначення, площею 27,9224 га, кадастровий номер 4403950832019, розташованої за межами населених пунктів та території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області, до 26 січня 2020 року. Позивач вважає складений акт та припис необґрунтованими, незаконними, винесеними без повного встановлення обставин, та такими, що підлягають скасуванню.

Так, відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 19.12.2019 № 320-ДК/430/АГІ/09/01/-19 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_3 було здійснено оскаржуваний припис, згідно з яким нібито встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки під час використання земель сільськогосподарського призначення державної власності (земель запасу), а саме - земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га, НВ-4403950832019, розташованої за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області, головою сільськогосподарського фермерського господарства Селена ОСОБА_1 , чим порушено вимоги ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель та ст. 79-1, ч. 1 ст. 116, 125 Земельного кодексу України, за що передбачена відповідальність згідно п. б ст. 211 Земельного кодексу України.

По-перше, зазначає, що сама перевірка здійснена незаконно. При проведенні перевірки інспектор не надав розпорядження про проведення перевірки, та погодження про її проведення.

Порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки є достатньою підставою для скасування результатів такої перевірки.

По-друге, ОСОБА_1 в період з 27 грудня 2019 року по 03 січня 2020 року перебувала за межами Луганської області, про що було повідомлено відповідача. Натомість в акті перевірки, в протоколі та постанові відповідач зазначає, що вона відмовилася від підпису. Перевірка здійснювалась 19 грудня 2019 року, та акт складений в цей же день, однак відправлений поштою 28 грудня 2019 року, де зазначено, що ОСОБА_1 відмовилась від підпису. Отже, акт складений з порушенням вимог законодавства та не може враховуватися як законний.

По-третє, СФГ Селена використовувало зазначену земельну ділянку площею 27,9224 га згідно Державного акту серія 11-ЛГ № 011541 від 27.12.2001 року на право постійного користування землею 50,0 га ріллі та 28,65 га кормових угідь.

Згідно зі статтею 92 чинного Земельного кодексу України право постійного користування земельними ділянками можуть набувати лише державні та комунальні юридичні особи. Громадяни та приватні юридичні особи не можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування. У редакції п. 6 Перехідних положень, яка діяла з моменту набрання чинності Земельним кодексом України до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 1 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні були до 1 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди. Проте, 22 вересня 2005 року Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Це положення втратило чинність 22 вересня 2005 року. Це означає, що громадяни та юридичні особи, які до 1 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, можуть використовувати ці ділянки без обов`язкового переоформлення права постійного користування у право власності на землю чи право оренди землі.

Частина земельної ділянки (21,2582 га), наданої у постійне користування ОСОБА_1 на підставі Державного акту серія 11-ЛГ № 011541 від 27.12.2001 на право постійного користування землею, була передана на праві приватної власності членам фермерського господарства Селена , при цьому інша частина земельної ділянки (27,9224 га) знаходиться у користування СФГ Селена на підставі зазначеного державного акту на постійне користування. Вказаний державний акт на постійне користування зберігає свою чинність та є законною підставою для користування земельною ділянкою.

Таким чином, ФСГ Селена продовжує законно користуватися земельною ділянкою на підставі Державного акту серія 11-ЛГ № 011541 від 27.12.2001 року на право постійного користування землею 50,0 га ріллі та 28,65 га кормових угідь, виданого на ім`я голови ФСГ Селена ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 11.01.2020 позов залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 24.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

10.02.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 47-59), в якому відповідач зазначає таке.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області Про здійснення державного нагляду (контролю)... від 13.12.2019 № 320-ДК державним інспектором ОСОБА_3 здійснена планова перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га, розташованої за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області.

Зазначений наказ видано на підставі та на виконання вимог Земельного кодексу України, Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , Закону України Про охорону земель , Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.11.2019 № 285, пункту 1.1.1 Плану роботи на IV квартал 2019 року, затвердженого наказом ГУ Держгеокадастру у Луганській області Про затвердження плану робіт на IV квартал 2019 року від 22.10.2019 року № 255.

За результатами проведення планової перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 19.12.2019 р. № 320-ДК/430/АП/09/01 /-19 (далі - акт).

В ході проведення перевірки земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га, розташованої за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області було встановлено, що згідно розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації Луганської області № 471/2 від 18.11.2004 року із земель, наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області враховуючи заяви членів СФГ Селена щодо безоплатної передачі у власність земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) по Малохатській сільській раді із земель, наданих в постійне користування СФГ Селена було передано у власність для ведення фермерського господарства членам СФГ Селена ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безоплатно передано у власність 21,2582 га ріллі. Тим же розпорядженням надано в оренду терміном на 5 років голові СФГ Селена ОСОБА_1 земельну ділянку площею 27,9224 га ріллі. Згідно інформації Відділу у Старобільському районі ГУ Держгеокадастру у Луганській області земельна ділянка загальною площею 27,9224 га, що розташовані на території Малохатської сільської ради, відносяться до земель державної власності (запасу). Вищевказана земельна ділянка надана в оренду СФГ Селена для ведення фермерського господарства на підставі розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації Луганської області № 471/2 від 18.11.2004, але на даний час договір оренди не укладено. Згідно пояснень голови СФГ Селена ОСОБА_1 в термін часу з 2004 року по 2019 рік СФГ Селена дійсно використовувала зазначену земельну ділянку площею 27,9224 га, розташовану за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області в загальному земельному масиві згідно державного акту серія ІІ-ЛГ № 011541 від 27.12.2001 року на право постійного користування землею (50,0 га ріллі, 28,65 га кормових угідь).

Фактичною перевіркою встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га, розташована за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області у період з 2004 року по 2019 рік використовується СФГ Селена за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Таким чином, за результатами планової перевірки встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки під час користування земель сільськогосподарського призначення державної власності (земель запасу), а саме земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га, розташованої за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області, головою сільськогосподарського фермерського господарства Селена ОСОБА_1 , чим порушені вимоги ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель та ст. 79-1, ч.І ст. 116, 125 Земельного кодексу України, за що передбачена відповідальність згідно п. б статті 211 Земельного кодексу України.

Державним інспектором ОСОБА_3 винесено припис від 26.12.2019 № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19 про усунення головою СФГ Селена ОСОБА_1 виявленого порушення земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га, розташованої за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області в строк до 26.01.2020 року.

Відповідач зазначає, що перевірку було проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, а норми Законів України Про державний контроль за використанням та охороною земель , Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не поширюються на спірні правовідносини.

26.02.2020 за вх. № 7569/2020 від позивача надійшла заява про збільшення обсягу позовних вимог.

Ухвалою суду від 03.03.2020 заяву Селянського (фермерського) господарства Селена від 26.02.2020 вх. № 7569/2020 повернуто заявнику без розгляду.

26.02.2020 за вх. № 7650/2020 від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 27.02.2020 у задоволенні заяви С(Ф)Г Селена про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 11.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

23.03.2020 за вх. № 11175/2020 від позивача до суду надійшла заява в порядку статті 166 КАС України.

Ухвалою суду від 23.03.2020 заяву С(Ф)Г Селена від 23.03.2020 за вх. № 11175/2020 повернуто позивачу без розгляду.

Ухвалою суду від 23.03.2020 зупинено провадження у справі до 21.05.2020 за клопотанням сторін про надання часу для примирення.

Ухвалою суду від 21.05.2020 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.06.2020 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/989/19.

01.07.2020 від позивача до суду надійшла заява про відвід судді Свергун І.О.

Ухвалою суду від 02.07.2020 у задоволенні заяви С(Ф)Г Селена про відвід судді Свергун І.О. відмовлено.

Ухвалою суду від 21.07.2020 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 04.08.2020 закрито провадження у справі про визнання незаконним акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 19.12.2019 № 320-ДК/430/АП/09/01/-19.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що ним було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, за результатами якої складено акт від 19.12.2019. Перевіркою встановлено факт самовільного зайняття С(Ф)Г Селена земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га. 26.12.2019 було винесено припис, яким зобов`язано голову С(Ф)Г Селена усунути виявлені порушення земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Вислухавши пояснення сторін, показання свідка, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

На підставі розпорядження голови Старобільської райдержадміністрації Луганської області від 19.12.2001 № 549/1 ОСОБА_1 видано державний акт серія ІІ-ЛГ № 011541 від 27.12.2001 на право постійного користування земельною ділянкою площею 79,05 га в межах згідно з планом, розташованою на території Малохатської сільської ради, землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства (том 1 арк. спр. 11).

15.03.2002 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства Селена , код ЄДРПОУ 31950723, засновник - ОСОБА_1 (том 1 арк. спр. 17-20).

Відповідно до пункту 5.1 розділу 5 Землі господарства Статуту С(Ф)Г Селена , затвердженого рішенням засновника від 05.12.2018 № 1, до земель господарства належать: 5.1.1. Земельна ділянка, що надана засновнику господарства у користування на підставах, не заборонених законом; 5.1.2. Земельна ділянка, що належить господарству на праві власності як юридичній особі; 5.1.3. Земельні ділянки, що належать голові, членам господарства на праві приватної власності, що посвідчено відповідними правовстановлюючими документами, виданими на ім`я голови, членів господарства; 5.1.4. Земельні ділянки, орендовані у фізичних осіб та юридичних осіб будь-якої форми власності (том 2 арк. спр. 9-15).

На виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 13.12.2019 № 320-ДК Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх форм власності, родючості ґрунтів , пункту 1.1.1 Плану роботи на IV квартал 2019 року, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 22.10.2019 № 255, відповідачем проведено планову перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га (НВ-4403950832019), розташованої за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 19.12.2019 № 320-ДК/430/АП/09/01/-19 (далі - акт перевірки) (том 1 арк. спр. 9-10, 80-83).

В ході перевірки встановлено, що згідно розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації Луганської області № 471/2 від 18.11.2004 із земель, наданих в постійне користування, розташованих на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області, враховуючи заяви членів СФГ Селена щодо безоплатної передачі у власність земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) по Малохатській сільській раді, із земель, наданих в постійне користування СФГ Селена , для ведення фермерського господарства членам селянського фермерського господарства Селена ОСОБА_1 та ОСОБА_4 безоплатно передано у власність 21,2582 га ріллі. Тим же розпорядженням надано в оренду терміном на 5 років голові СФГ Селена ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 27,9224 га ріллі. Згідно інформації відділу у Старобільському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області земельна ділянка загальною площею 27,9224 га, що розташована на території Малохатської сільської ради, відноситься до земель державної власності (запасу). На даний час договір оренди не зареєстрований. Згідно пояснень голови СФГ Селена ОСОБА_1 у період з 2004 року по 2019 рік СФГ Селена дійсно використовувало зазначену земельну ділянку площею 27,9224 га, розташовану за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області в загальному земельному масиві згідно Державного акту серія ІІ-ЛГ № 011541 від 27.12.2001 на право постійного користування землею (50,0 га ріллі, 28,65 га кормових угідь).

Фактичною перевіркою встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га, розташована за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області, у період з 2004 року по 2019 рік використовується СФГ Селена за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Таким чином, за результатами планової перевірки встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки під час використання земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (земель запасу), а саме земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га, розташованої за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області, головою сільськогосподарського фермерського господарства Селена ОСОБА_1 , чим порушено вимоги ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель та ст. 79-1, ст. 116, 125 Земельного кодексу України, за що передбачена відповідальність згідно п. б ст. 211 Земельного кодексу України.

26.12.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області винесено припис реєстраційний № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19, яким голові С(Ф)Г Селена ОСОБА_1 приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га (НВ-4403950832019), розташованої за межами населених пунктів на території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області в строк до 26 січня 2020 року (том 1 арк. спр. 12).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позиції учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Приписами статті 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгекадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно з положенням Головне управління наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Структурним підрозділом Головного управління є Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19.06.2003 № 963-ІV (далі - Закон № 963), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

У статті 4 Закону № 963 визначено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Статтею 9 Закону № 963 передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом:

проведення перевірок;

розгляду звернень юридичних і фізичних осіб;

участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель;

розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель;

проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Статтею 10 Закону № 963 визначено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.

Так, відповідно до частини першої цієї статті державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Щодо посилання позивача про здійснення відповідачем перевірки всупереч Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності суд зазначає таке.

Відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 877) дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Вказаним законом визначено чіткий перелік відносин, на які поширюється його дія. Особливості та обмеження перевірок, визначені у Законі № 877, не відносяться до перевірок земель Держгеокадастром та його територіальними органами.

У даному випадку мала місце перевірка земельної ділянки в порядку Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , отже, доводи позивача про порушення відповідачем вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , яким визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, є безпідставним, оскільки спеціальним законом у спірних правовідносинах є Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 826/11708/17.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання позивача на положення Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 03.11.2016 № 1728-VIII, оскільки цей Закон не регулював спірні правовідносини, крім того, втратив чинність з 01.01.2019.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дії відповідача з проведення планової перевірки відповідали вимогам чинного законодавства. Також суд зазначає, що самі по собі дії з проведення перевірки не тягнуть для позивача правових наслідків, такі наслідки має акт індивідуальної дії, в даному випадку - оскаржений припис.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача під час проведення перевірки не належать до задоволення.

Щодо позовної вимоги про скасування припису від 26.12.2019 № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19 суд дійшов такого.

Згідно з частиною першою статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: б) самовільне зайняття земельних ділянок.

Як установлено судом, ОСОБА_1 видано державний акт серія ІІ-ЛГ № 011541 від 27.12.2001 на право постійного користування земельною ділянкою площею 79,05 га в межах згідно з планом, розташованою на території Малохатської сільської ради, землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про селянське (фермерське) господарство від 20.12.1991 № 2009-XII (далі - Закон № 2009), у редакції, що діяла на момент створення С(Ф)Г Селена , який втратив чинність 29.07.2003, після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Отже, законодавством, чинним на момент створення С(Ф)Г Селена , було передбачено одержання земельної ділянки, як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для створення СФГ, без створення такого СФГ.

19.06.2003 прийнято Закон України № 973-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 937), яким Закон України Про селянське (фермерське) господарство № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

Відповідно до статті 1 Закону № 973 фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Аналогічний правовий висновок зазначено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 та від 30.06.2020 у справі № 927/79/19.

Пунктом 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

Підстави припинення права користування земельною ділянкою, перелік яких є вичерпним, визначені чинним законодавством.

Так, згідно зі статтею 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, доводи відповідача щодо самовільного зайняття земельної ділянки С(Ф)Г Селена не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. На підставі викладеного суд дійшов висновку, що припис Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 26.12.2019 № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19 не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відтак належить до скасування.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З метою ефективного захисту прав позивача, враховуючи положення частини другої статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши оскаржений припис від 26.12.2019 № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19 протиправним.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги належать до задоволення частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір згідно з квитанціями від 08.01.2020 № 10 та від 15.01.2020 № 17 у загальному розмірі 4204,00 грн (том 1 арк. спр. 8, 35).

З огляду на часткове задоволення позовних вимог суд дійшов висновку про стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини вимог, а саме в сумі 2102,00 грн.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 8100,00 грн суд зазначає таке.

Згідно положень статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2 частини третьої статті 134 КАС України).

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу на те, що зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Судом встановлено, що до позовної заяви представником позивача додано ордер від 03.01.2020 серії ЛГ № 014962, копію договору про надання юридичних послуг (представництва) в суді по справам адміністративного судочинства від 03.01.2020, попередній розрахунок вартості правничої допомоги від 03.01.2020, згідно з яким сума за договором складає 5000 грн, а також довідку від 03.01.2020 адвоката Заїки В.К., згідно з якою С(Ф)Г Селена сплатило гонорар по справі про скасування припису Держгеокадастру у Луганській області 5000 грн (том 1 арк. спр. 13-16).

У подальшому адвокатом Заїкою В.К. надано до суду додаткову угоду від 22.06.2020 до договору про надання правничої допомоги, згідно з яким сума витрат на правничу допомогу попередньо складає 5000 грн, акт виконаних робіт від 22.06.2020 до договору про надання правничої допомоги, за яким витрати на правничу допомогу склали всього 8100 грн, а також довідку від 22.06.2020 адвоката Заїки В.К., згідно з якою С(Ф)Г Селена сплатило гонорар по справі за позовом до ГУ Держгеокадастру у Луганській області про скасування припису гонорар в розмірі 8100 грн (том 2 арк. спр. 61-63).

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, до суду не було надано належних та допустимих доказів оплати таких витрат (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Складені самим адвокатом довідки про оплату суми гонорару не можуть вважатися належним доказом понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу.

Також суд звертає увагу, що відповідно до додаткової угоди від 22.06.2020 до договору про надання правничої допомоги сума витрат на правничу допомогу попередньо складає 5000 грн, в той час як самим адвокатом у судовому засіданні заявлено вимогу про відшкодування суми витрат на правничу допомогу 8100 грн, що не передбачено договором про надання юридичних послуг від 03.01.2020 та додатковою угодою від 22.06.2020.

Суд також критично оцінює розрахунок витрат на правничу допомогу, наведений в акті виконаних робіт від 22.06.2020. Так, зокрема, в акті зазначено про представництво в суді у чотирьох судових засіданнях, що склало 6000 грн (1500 грн за участь в одному судовому засіданні). При цьому матеріалами справи підтверджується участь представника позивача лише в трьох судових засіданнях: 21.05.2020, 23.06.2020 та 04.08.2020.

Також в акті виконаних робіт зазначено витрати на поштову кореспонденцію в сумі 200 грн, проте жодних квитанцій, фіскальних чеків тощо, які б підтверджувати витрати на потову кореспонденцію, до суду надано не було.

З огляду на вищевикладене в ході судового розгляду справи не було підтверджено понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8100 грн, тому у суду відсутні підстави для відшкодування на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Селянського (фермерського) господарства Селена до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправними дій та скасування припису задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 26.12.2019 № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (проспект Центральний, буд. 17, корп. 2, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, код ЄДРПОУ 39771244) на користь Селянського (фермерського) господарства Селена (с. Малохатка, Старобільський район, Луганська область, 92755, код ЄДРПОУ 31950723) судовий збір у розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 10 серпня 2020 року.

Суддя І.О. Свергун