Постанова

від 25.08.2020 по справі 360/215/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року справа №360/215/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гаврищук Т. Г., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Селена" на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 р. у справі № 360/215/20 (головуючий І інстанції І.О. Свергун) за позовом Селянського (фермерського) господарства "Селена" до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправними дій, визнання незаконним акту та скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "Селена" (далі - позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії відповідача під час проведення перевірки 19 грудня 2019 року та незаконним акт про порушення за реєстраційним номером № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19, скасувати припис відповідача від 26 грудня 2019 року реєстраційний номер № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19 винесений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Гончаровим Ю.Є.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року зупинено провадження у справі № 360/215/20 до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/989/19 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Берізка" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним наказу.

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що зміст правовідносин у справах № 922/989/19 та № 360/215/20 не є подібним, що не може бути підставою для зупинення провадження у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Зупиняючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини у справах № 922/989/19 та № 360/215/20 є подібними, оскільки в обох справах правовідносини виникли щодо права постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, та фактичної заміни користувача і переходу обов`язків землекористувача до фермерського господарства. Враховуючи, що у вищевказаній справі Великою Палатою Верховного Суду буде надано правовий висновок щодо визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, про що видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою на ім`я засновника фермерського господарства - юридичної особи, з метою об`єктивного розгляду справи суд вважав за необхідне зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/989/19.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Зупинення провадження у справі - це врегульована законом тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.

Підстави для зупинення провадження у справі, як обов`язкові, так і факультативні визначені ст.236 КАС України.

Відповідно до пунктів 5, 9 частини 2 статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі:

перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції (пункт 5);

розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі (пункт 9).

Згідно пунктів 21 та 22 частини 1 статті 4 КАС України, типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.

Зразкова адміністративна справа - це типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Поряд з цим, КАС України не містить дефініції терміну подібні правовідносини .

Тлумачення визначення подібності правовідносин міститься, зокрема, у ряді постанов Верховного Суду (від 13.02.2019 у справі № 802/3999/15-а, від 03.07.2019 у справі № 826/27404/15 та інші).

За змістом вказаних постанов подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду визначається обставинами кожної конкретної справи.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що суд вправі зупинити провадження у справі як з підстави перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) саме палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, так і з підстави розгляду зразкової справи. При цьому, вказані підстави для зупинення провадження у справі є відмінними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в даній справі заявлено вимоги про визнання протиправними дії відповідача під час проведення перевірки 19 грудня 2019 року, незаконним акт про порушення за реєстраційним номером № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19, скасування припису від 26 грудня 2019 року реєстраційний номер № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19 винесеного державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Гончаровим Ю.Є.

26 грудня 2019 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Гончаровим Ю.Є. було складено акт про порушення та винесено припис № 320-ДК/0145Пр/03/01/-19, яким голові СФГ "Селена" ОСОБА_1 було запропоновано усунути недоліки, виявлені при перевірці земельного законодавства, та звільнити самовільну зайняту земельну ділянку державної форми власності сільськогосподарського призначення, площею 27,9224 га, кадастровий номер 4403950832019, розташованої за межами населених пунктів та території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області, до 26 січня 2020 року.

Як вбачається з акту та припису, переіркою встановлено, що земельна ділянка сількогосподарського призначення площею 27,9224 га розташована за межами населених пунктів та території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області, у період з 2004 року по 2019 рік використовується СФГ Селена за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у корстування в оренду або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки. За результатами перевірки встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки під час використання земель сільськогосподарського призначення державної власності (земель запасу), а саме земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 27,9224 га, розташована за межами населених пунктів та території Малохатської сільської ради Старобільського району Луганської області, головою СВГ Селена ОСОБА_1 , чим порушені вимоги ст..1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель тта ст..79-1, ч.1 ст.116, 125 ЗК України, за що передбачена відповідальність згідно п. б ст.. 211 ЗК України.

В обґрунтування позову зазначено, зокрема, що СФГ "Селена" використовувало зазначену земельну ділянку площею 27,9224 га згідно Державного акту серія 11-ЛГ №011541 від 27.12.2001 на право постійного користування землею 50,0 га ріллі та 28,65 га кормових угідь. Згідно зі статтею 92 чинного Земельного кодексу України право постійного користування земельними ділянками можуть набувати лише державні та комунальні юридичні особи. Громадяни та приватні юридичні особи не можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування. У редакції п. 6 Перехідних положень, яка діяла з моменту набрання чинності Земельним кодексом України до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 1 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні були до 1 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди. Проте, 22 вересня 2005 року Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Це положення втратило чинність 22 вересня 2005 року. Це означає, що громадяни та юридичні особи, які до 1 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, можуть використовувати ці ділянки без обов`язкового переоформлення права постійного користування у право власності на землю чи право оренди землі. Частина земельної ділянки (21,2582 га), наданої у постійне користування ОСОБА_1 на підставі Державного акту серія 11-ЛГ № 011541 від 27.12.2001 на право постійного користування землею, була передана на праві приватної власності членам фермерського господарства "Селена", при цьому інша частина земельної ділянки (27,9224 га) знаходиться у користування СФГ "Селена" на підставі зазначеного державного акту на постійне користування. Вказаний державний акт на постійне користування зберігає свою чинність та є законною підставою для користування земельною ділянкою. Таким чином, ФСГ "Селена" продовжує законно користуватися земельною ділянкою на підставі Державного акту серія 11-ЛГ №011541 від 27.12.2001 року на право постійного користування землею 50,0 га ріллі та 28,65 га кормових угідь, виданого на ім`я голови ФСГ "Селена" ОСОБА_1 .

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 прийнято до розгляду справу № 922/989/19 та призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В ухвалі зазначено, зокрема, що передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції вказав, що ця справа містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики та зазначив, що правова проблема у цій справі зводиться до вирішені питання про визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, про що видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою на ім`я засновника фермерського господарства - юридичної особи.

Так, суд касаційної інстанції зазначив, що за висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 05 жовтня 2016 року у справі № 181/698/14-ц, від 23 листопада 2016 року у справі № 657/731/14-ц, від 05 жовтня 2016 року у справі № 6 - 2329цс16, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладених у постановах від 18 березня 2019 року у справі № 472/598/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 587/260/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 376/2038/14-ц, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю засновника СФГ, на ім`я якого було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою. Разом з тим позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц, дозволяє дійти висновку, що у правовідносинах постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, відбувається фактична заміна користувача і обов`язки землекористувача переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що вирішення цієї виключної правової проблеми у цій справі необхідне для забезпечення дотримання вимог пункту 1 Першого протоколу до Конвенції з огляду на її обставини, а саме з огляду на те, що, засновник, на ім`я якого було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою, за життя вийшов зі складу СФГ, у якому залишився інший член господарства (онука засновника), а СФГ тривалий час продовжувало користуватись зазначеною земельною ділянкою після виходу засновника з СФГ з 17 липня 2006 року по дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , та, в подальшому, по дату прийняття Наказу 02 березня 2018 року.

Отже, у вищевказаній справі Великою Палатою Верховного Суду буде надано правовий висновок щодо визначення особи, якій належить право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, про що видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою на ім`я засновника фермерського господарства - юридичної особи

Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини у справах № 922/989/19 та № 360/215/20 є подібними, оскільки в обох справах правовідносини виникли щодо права постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, та фактичної заміни користувача і переходу обов`язків землекористувача до фермерського господарства.

На підставі викладеного, суд обґрунтовано дійшов до висновку, що з метою об`єктивного розгляду справи необхідно зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/989/19.

Крім того, ухвалою суду першої інстанції від 21.07.2020 року поновлено провадження у справі № 360/215/20, у звязку з набранням законної сили рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/989/19.

Таким чином, на теперішній час ухвала про зупинення провадження у справі вичерпала свою дію.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Селена" на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 р. у справі № 360/215/20 - залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 р. у справі № 360/215/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 25 серпня 2020 року

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко