Постанова

від 04.08.2020 по справі 260/891/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/891/19 пров. № А/857/7809/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.

з участю секретаря судового засідання Смолинця А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року, ухвалене суддею Гаврилко С.Є. у м. Ужгороді у справі № 260/891/19 за адміністративним позовом Державної авіаційної служби України до товариства з обмеженою відповідальністю Готель Ужгород , виконавчого комітету Ужгородської міської ради, управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закарпатське обласне комунальне підприємство Міжнародний аеропорт Ужгород про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд:

- зобов`язати ТзОВ Готель Ужгород виконати рішення Державної авіаційної служби України № 182 від 14.03.2019 року;

- зобов`язати ТзОВ Готель Ужгород знести самочинне будівництво за адресою: м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, буд. 2;

- визнати протиправною бездіяльність Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині не погодження об`єкта будівництва за адресою: м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, буд. 2 та зобов`язати вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва;

- визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та скасувати їх;

- визнати протиправними дії Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області щодо реєстрації сертифікату про готовність об`єкта до експлуатації № ЗК 162181570284 та скасувати його.

У обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає те, що за результатами проведеного обстеження приаеродромної території аеродрому Ужгород щодо питань забудови, виявлено об`єкт, який знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, буд. 2 і належить ТзОВ Готель Ужгород , будівництво якого ведеться без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування.

У зв`язку з цим Державіаслужба України прийняла рішення про припинення будівництва за вищевказаною адресою. Однак, це рішення ТзОВ Готель Ужгород у добровільному порядку не виконало. Тому, зважаючи на необхідність невідкладного вирішення питання щодо припинення неконтрольованого будівництва, яке може призвести до негативних наслідків, позивач вважає, що виконання вищезазначеного рішення в судовому порядку є єдиним способом захисту порушених прав Державіаслужби.

Свою позицію у справі висловило Управління ДАБІ в Закарпатській області, відповідно до якої, дії Управління ДАБІ в Закарпатській області відповідно до позовних вимог не можуть бути визнані протиправними, оскільки з 09 вересня 2016 року функції державного архітектурно-будівельного контролю, в тому числі і дозвільно-реєстраційні функції на території м. Ужгорода, здійснює Управління державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, яке і видало у червні 2018 року сертифікат № ЗК 162181570284 про прийняття об`єкта в експлуатацію.

Інші учасники справи свою позицію щодо адміністративного позову не висловили.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про відмову задоволенні позову.

Позивач у апеляційній скарзі ще раз наголошує на тому, що товариство з обмеженою відповідальністю Готель Ужгород здійснило реконструкцію існуючої, на приаеродромній території, будівлі готелю, без погодження з Державіаслужбою, рішення про припинення будівництва не виконало. Водночас, як наголошує позивач, інші відповідачі, а саме, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради та Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області не виконали свої функції в частині погодження об`єкта будівництва при видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та контролю при видачі сертифіката про прийняття об`єкта до експлуатації.

Суд першої інстанції, на думку позивача, ці обставини належно не з`ясував, внаслідок чого прийняв невірне рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що 11 лютого 2019 року експлуатант аеродрому Закарпатське обласне комунальне підприємство Міжнародний аеропорт Ужгород склав акт обстеження приаеродромної території аеродрому Ужгород щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України № 01, затверджений в.о. директора Закарпатського обласного комунального підприємства Міжнародний аеропорт Ужгород .

У акті обстеження зазначено, що при обстеженні приаеродромної території виявлено факт реконструкції з розширенням будівлі готелю Ужгород , за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, пл. Б. Хмельницького, буд. 2, забудовник - ТзОВ Готель Ужгород , яка ведеться без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування, без погодження Державіаслужби.

На підставі акта обстеження приаеродромної території аеродрому Ужгород щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України від 11 лютого 2019 року № 01, Державіаслужба 14 березня 2019 року винесла рішення № 182 про припинення будівництва на приаеродромній території до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства. Окрім того, ТзОВ Готель Ужгород або уповноважену особу зобов`язано невідкладно вжити заходів щодо погодження місця розташування та висоти об`єкта на приаеродромній території відповідно до вимог пунктів 56, 57, 60 Положення про використання повітряного простору України та у спосіб, передбачений Порядком погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації.

Товариство з обмеженою відповідальністю Готель Ужгород рішення Державіаслужби у добровільному порядку у встановлені строки не виконало.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки суд не встановив того, що будівництво здійснювалося на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати такі будівельні роботи, то суд дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів які б підтверджували факт будівництва ТзОВ Готель Ужгород за адресою: м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, 2 з порушенням вимог про безпеку цивільної авіації.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що необхідною передумовою погодження органом місцевого самоврядування умов забудови, використання землі і споруд з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації є інформування експлуатантом аеродрому такого суб`єкта владних повноважень про розміри приаеродромної території, однак експлуатант аеродрому повідомив Ужгородську міську раду про розміри приаеродромної території тільки 15 січня 2019 року.

Також суд першої інстанції зазначив, що частиною 8 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності чітко визначено, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Враховуючи те, що будівництво за адресою: м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, 2 завершено, суд зробив висновок, що містобудівні умови забудови земельної ділянки вичерпали свою дію, в зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про їх скасування.

Суд першої інстанції зауважив, що позивач не надав доказів того, що сертифікат про прийняття об`єкта в експлуатацію виданий з порушенням законодавства України, оскільки підстав для відмови у його видачі, які передбачені частиною 7 статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , немає.

Зважаючи на ці міркування, суд першої інстанції зробив висновок про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну авіаційну службу України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 520 від 08.10.2014 року, далі - Положення № 520) Державна авіаційна служба (Державіаслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

До основних завдань Державіаслужби, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Положення № 520, відноситься здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації, нагляду за забезпеченням аеронавігаційного обслуговування.

Частиною 2 та 3 статті 69 Повітряного кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що на приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження.

Визначення умов використання споруд та здійснення діяльності, визначеної частиною другою цієї статті (крім будівництва), на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Згідно з частиною 10 статті 69 ПК України органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

Апеляційний суд встановив, що предметом спору є не погодження з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою, реконструкції з розширенням будівлі готелю Ужгород на приаеродромній території.

Пунктом 84 статті 1 ПК України визначено, що приаеродромна територія - обмежена регламентованими розмірами місцевість навколо зареєстрованого згідно із встановленим порядком аеродрому (вертодрому) або постійного злітно-посадкового майданчика, до якої встановлені спеціальні вимоги щодо розташування різних об`єктів, а їх висота контролюється з урахуванням умов безпеки маневрування, зльоту та заходу на посадку повітряних суден;

Відповідно до частини 4 статті 69 ПК України інформація про розміри приаеродромної території доводиться експлуатантом аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика чи уповноваженою ним особою до відома відповідних органів місцевого самоврядування, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, яка повністю чи частково належить до приаеродромної території. Розмір приаеродромної території залежить від розмірів аеродрому та визначається авіаційними правилами України.

Пунктом 1.5 Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженого наказом Міністерство інфраструктури України № 721 від 30.11.2012 року (далі - Порядок № 721), встановлено, що для аеродромів класів А, Б, В, Г приаеродромна територія визначається колом з радіусом 50 км від КТА; класів Д, Е і некласифікованих - 25 км від КТА, вертодромів - 12 км від КТА, для злітно-посадкових майданчиків - 2,5 км від КТМ.

Згідно із частиною 4 статті 69 ПК України визначення умов забудови (здійснення будівництва) та використання землі на приаеродромній території здійснюється під час планування територій шляхом розроблення та затвердження містобудівної документації відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності з урахуванням обмежень використання приаеродромної території (поверхонь обмеження перешкод, зон обмежень забудови щодо умов авіаційного шуму, захисних зон аеронавігаційного обладнання, а також обмежень, пов`язаних із заходженням на посадку та вильотом на аеродромі, використанням зон для виконання навчально-тренувальних та інших видів польотів).

Обмеження використання приаеродромної території розробляються експлуатантами аеродрому для кожного аеродрому окремо. Обмеження використання приаеродромної території затверджуються за погодженням з органами місцевого самоврядування:

уповноваженим органом з питань цивільної авіації - щодо приаеродромної території аеродрому цивільної авіації;

уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації - щодо приаеродромної території аеродрому державної авіації;

уповноваженим органом з питань цивільної авіації та уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації - щодо приаеродромної території аеродрому спільного використання.

Органи, які затвердили обмеження використання приаеродромної території, протягом 10 календарних днів з дня їх затвердження надають такі обмеження органам, уповноваженим затверджувати містобудівну документацію, для врахування при розробленні містобудівної документації.

Вимоги до складу, змісту, форми та порядок розроблення, погодження та затвердження обмежень використання приаеродромної території встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Визначення умов використання споруд та здійснення діяльності, визначеної частиною другою цієї статті (крім будівництва), на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Зважаючи на наведені правові норми, апеляційний суд дійшов висновку, що межі приаеродромної території мають бути чітко визначені, у відповідній технічній документації, для того, щоб експлуатант аеродрому та уповноважений орган з питань цивільної авіації змогли надати свої погодження щодо будівництва нових чи реконструкції існуючих об`єктів нерухомості на цій території, а також ідентифікувати об`єкти, будівництво, яких ведеться без відповідного погодження експлуатанта аеродрому та уповноваженого органу з питань цивільної авіації.

Натомість, апеляційний суд встановив те, що позивач відніс об`єкт будівництва - Реконструкція з розширенням будівлі готелю Ужгород , за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, пл. Б. Хмельницького, буд. 2, забудовник - ТзОВ Готель Ужгород , як такий, що збудований на приаеродромній території, без прив`язки до будь-яких технічних документів, які визначають межі приаеродромної території. Такі документи, позивач не надав при поданні адміністративного позову та в ході розгляду справи.

Внаслідок цього, апеляційний суд зробив висновок, що позивач не довів факт будівництва об`єкта - Реконструкція з розширенням будівлі готелю Ужгород , за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, пл. Б. Хмельницького, буд. 2, забудовник - ТзОВ Готель Ужгород , на приаеродромній території.

Ця обставина зумовлює те, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову, проте з помилкових мотивів, рішення суду першої інстанції необхідно змінити з вищевикладених мотивів.

З огляду на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити з вищевикладених мотивів.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року у справі № 260/891/19 змінити в частині мотивів відмови в задоволенні адміністративного позову.

В задоволенні адміністративного позову Державної авіаційної служби України до товариства з обмеженою відповідальністю Готель Ужгород , виконавчого комітету Ужгородської міської ради, управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закарпатське обласне комунальне підприємство Міжнародний аеропорт Ужгород про визнання дій протиправними дій та зобов`язання вчинити дії відмовити з мотивів, що викладені в мотивувальній частині цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді В. С. Затолочний Н. М. Судова-Хомюк Повний текст постанови складений 10.08.2020 року