Постанова

від 06.08.2020 по справі 724/561/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року

м. Чернівці

Справа № 724/561/20

провадження № 822/598/20-ц

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів Одинака О.О., Перепелюк І.Б.,

за участю секретаря Вовкун Н.Ю.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

апеляційна скарга ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 квітня 2020 року,

головуючий у суді першої інстанції суддя Єфтеньєв О.Г.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви посилається на те, що він має намір та зобов`язується протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову пред`явити до суду позов до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.

Вказував на те, що 30 серпня 2019 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики в розмірі 677406 доларів США, строком до 01 жовтня 2019 року.

Проте, на протязі тривалого часу, боржник ОСОБА_2 відмовляється в добровільному порядку повернути грошові кошти та ухиляється від їх добровільного повернення, а тому заявник вважає, що боржник може уникнути матеріальної відповідальності шляхом відчуження свого майна, оскільки ціна позову складає 18425443 гривень 20 коп.

Просив суд, до набрання чинності рішенням суду у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо житлового будинку, нежитлової будівлі та земельних ділянок.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Вжито заходи забезпечення позову у розмірі співмірному з позовними вимогами, шляхом заборони відчуження ОСОБА_2 належного йому на праві власності майна, а саме:

-нежитлової будівлі, яка розташована по АДРЕСА_1 та земельних ділянок з кадастровими номерами:

-7325089000:03:003:0397 - площа (га): 1,3335, дата державної реєстрації земельної ділянки: 09.08.2016, номер запису про право власності: 16691625;

-7325089000:03:003:0396 - площа (га): 1,3778, дата державної реєстрації земельної ділянки: 09.08.2016, номер запису про право власності: 16677486;

-7325089000:03:003:0208 - площа (га): 1,0338, дата державної реєстрації земельної ділянки: 09.08.2016, номер запису про право власності: 16675886;

-7325089000:03:003:0126 - площа (га): 1,0176, дата державної реєстрації земельної ділянки: 16.05.2008, номер запису про право власності: 15656941;

-325089000:03:003:0205 - площа (га): 1,3696, дата державної реєстрації земельної ділянки: 23.12.2014, номер запису про право власності: 8651757;

-7325089000:03:003:0193 - площа (га): 0,974, дата державної реєстрації земельної ділянки: 03.07.2013, номер запису про право власності: 5860029;

-7325089000:03:003:0194 - площа (га): 1,0175, дата державної реєстрації земельної ділянки: 03.07.2013, номер запису про право власності: 5859985;

-7325089000:03:003:0178 - площа (га): 0,8395, дата державної реєстрації земельної ділянки: 06.04.2013, номер запису про право власності: 5770943;

-7325089000:03:003:0181 - площа (га): 0,9363, дата державної реєстрації земельної ділянки: 06.04.2013, номер запису про право власності: 5770724;

-7325089000:03:003:0179 - площа (га): 0,8395, дата державної реєстрації земельної ділянки: 06.04.2013, номер запису про право власності: 5770318;

-7325089000:03:003:0180 - площа (га): 0,9812, дата державної реєстрації земельної ділянки: 06.04.2013, номер запису про право власності: 5769731;

-7325089000:03:003:0183 - площа (га): 1,3723, дата державної реєстрації земельної ділянки: 06.06.2013, номер запису про право власності: 5380160;

-7325089000:03:003:0184 - площа (га): 0,8977, дата державної реєстрації земельної ділянки: 06.06.2013, номер запису про право власності: 3982329, власником якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: 60030, с. Рукшин, Хотинського району, Чернівецької області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

В іншій частині заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, у випадку задоволення даного позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не пересвідчився в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Застосовуючи заходи забезпечення позову суд першої інстанції не визначив їх співмірність із заявленими позовними вимогами.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 .

Просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може на будь-якій стадії розгляду справи забезпечити позов, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено, чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

З урахуванням викладеного, висновки суду першої щодо забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна належного відповідачеві є обґрунтованими, оскільки такий спосіб забезпечення позову прямо передбачений чинним законодавством та є співмірним із заявленими позовними вимогами, є необхідним і достатнім для забезпечення виконання можливого судового рішення, а невжиття заходів забезпечення позову в разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, у випадку задоволення даного позову.

Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача та ймовірність ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позову при невжитті цих заходів.

Враховуючи, що предметом спору є стягнення боргу, тобто грошові кошти, які відповідач в добровільному порядку позивачу не відшкодував, апеляційний суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження належності йому на праві власності майна, є співмірним із заявленими позовними вимогами, має тимчасовий характер та не порушує права та інтереси відповідача.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень статей 149-153 ЦПК України, свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не перевірено належним чином, чи дійсно між сторонами виник спір та чи дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, слід зазначити, що судом, на підставі наведених у заяві про забезпечення позову доводів, а також на підставі наданих доказів встановлено існування між сторонами спору, та правильно зроблено висновки, що застосовані заходи забезпечення позову відповідають заявленим вимогам, тобто безпосередньо пов`язані з предметом спору, є співмірними заявленим вимогам, а також необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, а цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що застосовуючи заходи забезпечення позову суд першої інстанції не визначив ринкову вартість майна слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_2 , всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду доказів на спростування висновку суду щодо співмірності предмета позову із заявленими позовними вимогами.

Забезпечення позову шляхом заборони відчуження належного апелянту на праві власності майна не є фактичним вирішенням справи по суті і не порушує прав останнього (чи третіх осіб) щодо користування майном, а лише обмежує його у здійсненні прав на його відчуження на певний період.

Стосовно наведених в апеляційній скарзі доводів щодо незастосування судом першої інстанції зустрічного забезпечення, слід зазначити, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

З огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідача як власника майна та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування, з урахуванням відсутності доказів завдання відповідачу збитків унаслідок заборони відчуження майна, доводи скарги щодо незастосування судом першої інстанції зустрічного забезпечення, на правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову не впливають.

Крім того, відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з клопотанням про зустрічне забезпечення за наявності для цього передбачених законом підстав.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2020 року у справі № 755/15345/17-ц та від 13 травня 2020 року у справі № 646/1489/19-ц.

Підсумовуючи зазначене вище, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції постановлено ухвалу про забезпечення позову без додержання норм матеріального і процесуального права.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови 12 серпня 2020 року.

Головуючий М. І. Кулянда

Судді: О. О. Одинак

І.Б. Перепелюк