Справа № 478/914/19 Провадження № 2/478/21/2020
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 серпня 2020 року. смт Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Іщенко Х.В.,
при секретарі Луговській А.І.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Задерецького В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Казанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування рішення про його державну реєстрацію,-
В С Т А Н О В И В:
У червні 2019 року представник позивача - адвокат Коваленко П.П. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 та Казанківської РДА Миколаївської області, в якій просив визнати недійсним правочин - договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 4823681900:05:000:0107, розміром 9,07 га, від 10.07.2013 року, видавник: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , строком дії - 20 років, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером: 4214234 від 23.07.2013 року та скасувавши рішення реєстратора Владімірової О.М., індексний №4214234, від 23.07.2013 року про його реєстрацію. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до державного акту права власності на земельну ділянку серії МК №015255 від 23.11.2005 року, позивач ОСОБА_1 , на підставі розпорядження Казанківської РДА від 15.03.2005 року за №135-р, є власником земельної ділянки кадастровий номер №4823681900:05:000:0107, площею 9,07 га, розташованої в межах території Дмитрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 04.10.2007 року позивач укладав договір оренди зазначеної земельної ділянки з відповідачем ОСОБА_2 терміном на 5 років. У 2011 році, за збігом тяжких сімейних обставин, позивач ОСОБА_1 був вимушений звернуться за фінансовою допомогою до орендаря (відповідача) ОСОБА_2 з пропозицією про виплату йому грошових коштів в якості авансу за майбутні роки користування ним зазначеною земельною ділянкою. ОСОБА_2 погодився на дану пропозицію та 31.05.2011 року, за користування земельною ділянкою надав наперед розрахунок за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки в розмірі 25000 грн. та згодом, 08.11.2011 року видав позивачу в якості авансового платежу розрахунок за 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки в розмірі 77000 грн. Про отримання позивачем грошових коштів було складено розписки про отримання авансового платежу. У зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 допоміг позивачу у скрутний час і надав грошові кошти наперед, позивач уклав договір оренди своєї земельної ділянки на 10 років, шляхом його підписання. Позивач підписав останню сторінку договору оренди своєї земельної ділянки на початку 2013 року в присутності свідків: дружини позивача - ОСОБА_3 і його рідного сина - ОСОБА_4 . З 2013 року по 2018 рік, у зв`язку з отриманням авансового платежу по 2017 рік включно, позивач не звертався до відповідача. В травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з питання сплати ним в поточному році орендної плати, та обговорення строків її сплати. В результаті спілкування отримав від нього копію витягу про державну реєстрацію речових прав - договору оренди його земельної ділянки, в якому зазначено строк дії договору - до 10.07.2033 року, з прикріпленою до витягу копією договору з підписом позивача на останній сторінці, на першій сторінці зазначеного договору був зазначений строк дії договору - 20 років. Так, своїми діями відповідач порушив та обмежив права позивача, який заявив, що не бажає продовжувати співпрацю з відповідачем і надавати в подальшому свою земельну ділянку йому в оренду. На це ОСОБА_2 відповів, що як скінчиться 20 років, то в 2033 році він зможе забрати свою землю, а до того часу він буде користуватись цією землею. Також, позивач дізнався, що 18.07.2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, відповідно до заяви ОСОБА_2 , за реєстраційним №2069288, державним реєстратором Реєстраційної служби Казанківського районного управління юстиції Миколаївської області Владіміровою О.М. зареєстровано безномерний договір оренди землі виданий 10.07.2013 року про право оренди зазначеної земельної ділянки. З приводу порушення своїх прав позивач був вимушений звернутись до суду з зазначеною позовною заявою.
Ухвалою суду від 14.06.2019 року провадження у даній справі було відкрито та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
27.06.2019 року до суду надійшла заява від представника Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області, в якій відповідач просить розглянути справу без участі представника, відзив на позов не подавався.
27.06.2019 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив у якому він зазначив, що в 2011 році позивач запропонував йому в оренду зазначену земельну ділянку на новий строк за умови виплати йому орендної плати наперед. На той час земельна ділянка позивача вже перебувала у нього в оренді за попереднім договором до 2012 року включно. Заборгованості по орендній платі не було. Він (відповідач) погодився, на пропозицію та сплатив позивачу у 2011 році кошти двома платежами - 25 000 грн. (розписка позивача від 31.05.2011 року) та 77 000 грн. (розписка позивача від 08.11.2011 року), при цьому розуміючи, що договір оренди землі на новий строк буде укладатися лише в майбутньому, тобто через два роки в 2013 році та позивач має повну можливість відмовитись від укладання з ним договору на новий строк та не повертати йому кошти. На момент укладання, підписання та реєстрації договору оренди землі позивач не перебував у тяжких обставинах що змусили його укласти зі мною договір. Його волевиявлення було вільним, істотні умови обговорено, погоджено, власноруч підписано договір, я приступив до використання земельної ділянки, позивач до 2017 року не оспорював моїх прав орендаря. Претензії позивача щодо змісту та форми договору оренди землі є необгрунтованими та безпідставними. Договір відповідає вимогам діючого законодавства. Договір оренди земельної ділянки укладено в письмовій формі та містить лише ті умови, які не суперечать законам України, має типову форму, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року за №220, яка діяла на момент реєстрації договору оренди землі. Його укладено з досягненням згоди між орендодавцем і орендарем за всіма переліченими істотними та іншими умовами, їх оформлення у письмовому тексті договору та його державна реєстрація виконані за вимогами Закону. Відповідач вважає, що причиною конфлікту між ним та позивачем стала його (відповідача) відмова в 2017 році надати позивачу значну суму коштів в якості виплати орендної плати наперед, в чому він відмовив за відсутності у нього заявлених позивачем коштів. Також, позивач зазначив, що у 2018 році він в телефонному режимі пропонував позивачу отримати орендну плату за 2018 рік, але останній відмовився, наразі він розглядає питання перерахування орендної плати на рахунок позивачу. На підставі викладеного, просив у задоволенні позову відмовити та розглянути справу без його участі.
Ухвалою суду від 09.09.2019 року було закрито підготовче провадження та призначено до розгляду цивільну справу.
Ухвалою суду від 25.09.2019 року провадження у справі було зупинено та призначено судово-технічну експертизу, проведення якої доручено Миколаївському науково - дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.
02.12.2019 року справа була повернута до суду з висновком експерта за №263 від 18.11.2019 року в якому зазначено, що у договорі оренди землі від 10.07.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , була проведена заміна першого аркушу.
Ухвалою суду від 02.12.2019 року провадження у справі було відновлено і призначене судове засідання на 11.12.2019року.
Ухвалою суду від 04.02.2020 року провадження у справі було зупинено та призначено судово-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Миколаївського науково - дослідного експертно-криміналістичному центру МВС України.
18.06.2020 року справа була повернута до суду з висновком експерта за №116 від 01.06.2020 року в якому зазначено, що тексти 1-го та 2-го аркушів Договору оренди землі від 10.07.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , роздруковані на двох різних принтерах струменевого типу в різний період часу (неодночасно). Встановити, з яким саме розривом у часі роздруковані 1-й та 2-й аркуші договору, не є можливим. Будь-яких інших ознак, які могли б свідчити про заміну аркушів паперу документа та монтаж документа (логічні порушення за змістом та нумерацією в тексті документа, наявність ознак повторного скріплення аркушів документа, розбіжність в оформленні реквізитів документа, тощо) - не виявлено. Однак, відсутність вище вказаних ознак не виключає наявності факту заміни аркушів паперу документа та монтажу, без залишення відповідних слідів. Вирішити запитання не виявилось можливим.
Ухвалою суду від 19.06.2020 року провадження у справі було відновлено і призначене судове засідання на 16.07.2020року.
Позивач та його представник у судовому засіданні вимоги позову підтримали, просили його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача - Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області в судове засідання не з`явився, про часі місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без участі представника.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.
Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, лише сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом та роз`яснює у випадку необхідності їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.
Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Крім того, згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено п.1 ч.1 ст.11 ЦК України.
За змістом ст.792 ЦК України, майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .
Відповідно до ст.2 Закону України Про оренду землі , - відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст.6 Закону України Про оренду землі ).
Статтею 93 ЗК України та ст.1 Закону України Про оренду землі визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно зі ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Положеннями ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Частиною 2 статті 15 вказаного Закону визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4, 5, 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №015255 від 23.11.2005 року, виданого на підставі розпорядження Казанківської РДА від 15.03.2005 року за №135-р, є власником земельної ділянки, кадастровий номер 4823681900:05:000:0107, площею 9,07 га, розташованої в межах території Дмитрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
10.07.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі на земельну ділянку, площею 9,07 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради, кадастровий номер 4823681900:05:000:0107, на строк - 20 років. Вказаний вище договір оренди землі зареєстрований у відділі Держкомзему у Казанківському районі, Миколаївської області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вчинено запис від 23.07.2013 року, індексний номер: 4214234.
Згідно акту прийому - передачі об`єкта оренди від 10.07.2013 року, орендодавець ОСОБА_1 здав, а орендар ОСОБА_2 прийняв згідно Договору оренди земельну ділянку загальною площею 9,07 га, для товарного сільськогосподарського виробництва розташовану в межах території Дмитрівської сільської ради. Також, згідно акту від 10.07.2013 року, орендодавець ОСОБА_1 передав орендарю ОСОБА_2 під охорону та зберігання межові знаки.
Згідно розписки, ОСОБА_1 отримав 31.05.2011 року у ОСОБА_2 гроші в сумі 25000 грн. в розрахунок за земельні паї: за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки.
Згідно розписки, ОСОБА_1 отримав 08.11.2011 року у ОСОБА_2 гроші в сумі 77000 грн. в розрахунок за земельні паї: за 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки.
Передача - отримання вказаних сум в судовому засіданні не заперечувалось сторонами.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно умов укладеного договору, орендар набув право на особисте використання об`єкта оренди для сільськогосподарських потреб та зобов`язався сплачувати орендну плату в розмірі та строки, що визначено умовами договору, в договорі узгоджені й інші умови (врахування індексу інфляції, розміру пені при порушенні зобов`язання).
Вказаний договір містить всі істотні умови договору оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, договір укладений в письмовій формі, здійснено його державну реєстрацію, тобто він є укладеним.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Верховний Суд у постанові від 03.06.2020 року по справі № 704/242/17, провадження № 61-36949св18 дійшов висновку, що у справі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотної умови, передбаченої пунктом першим частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі , об`єкта оренди суд повинен установити: чи дійсно порушуються права орендодавця у зв`язку з відсутністю в договорі таких умов, передбачених статтею 15 указаного Закону, визначити істотність цих умов, а також з`ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України в справі № 6-849цс15 від 09.12.2015 року, що у справах про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності істотних умов договору оренди визначених ст. 15 Закону України Про оренду землі суд повинен установити: чи дійсно порушуються права орендодавця у зв`язку з відсутністю в договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , визначити істотність цих умов, а також з`ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав.
Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено письмовий договір оренди земельної ділянки, який підписано сторонами правочину. До договору було додано викопіювання з номером земельної ділянки (рілля) яка передається в оренду із зазначення сусідніх землекористувачів, акт передчі і прийому межових знаків під охорону та зберігання, акт прийому-передачі земельної ділянки.
Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріпили його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.
Ані на момент укладення договору оренди землі, ані у період дії договору, орендодавець не висловлювв будь-яких зауважень до договору оренди, акту визначення меж земельної ділянки, акту прийому - передачі земельної ділянки, які є невід`ємною частиною договору оренди.
Земельна ділянка, згідно з договором оренди, передана у фактичне користування відповідача та використовується ним за цільовим призначенням. Будь-яких зауважень стосовно форми договору, інформації, зазначеної у ньому, а також, щодо неналежного чи несвоєчасного виконання відповідачем умов договору, зокрема, щодо об`єкту оренди, орендної плати, від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 протягом періоду користування земельною ділянкою, не надходило. Питань, пов`язаних з відсутністю у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених законом ОСОБА_1 не ініціювв. Спірний договір оренди був укладений та підписаний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , належним чином виконувався сторонами. Наявність підпису в договорі підтверджує наміри учасників правочину і є доказом їх волевиявлення. Договір виконувався й позивачем, який отримав орендну плату від відповідача за земельний пай за 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016 та 2017 роки.
Щодо заяви відповідача щодо заміни 1-го аркуша оспорюваного договору з зазначенням іншої дати на який строк укладено договір, суд не бере до уваги за відсутності належних та допустимих доказів.
Згідно висновку експерта за №116 від 01.06.2020 року: тексти 1-го та 2-го аркушів Договору оренди землі від 10.07.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , роздруковані на двох різних принтерах струменевого типу в різний період часу (неодночасно). Встановити, з яким саме розривом у часі роздруковані 1-й та 2-й аркуші договору, не є можливим. Будь-яких інших ознак, які могли б свідчити про заміну аркушів паперу документа та монтаж документа (логічні порушення за змістом та нумерацією в тексті документа, наявність ознак повторного скріплення аркушів документа, розбіжність в оформленні реквізитів документа, тощо) - не виявлено. Однак, відсутність вище вказаних ознак не виключає наявності факту заміни аркушів паперу документа та монтажу, без залишення відповідних слідів. Вирішити запитання не виявилось можливим.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).
Згідно зі змістом ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених законом.
За частиною 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Приписами частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Належних та допустимих доказів відсутності волевиявлення учасника правочину від 10.07.2013 року орендодавця ОСОБА_1 на його укладення, позивачем суду не надано. В судовому засіданні не встановлено будь-яких факторів, що стверджують про не укладання спірного договору, доказів наведеному не надано.
Щодо вимог ОСОБА_1 щодо скасування реєстрації договору оренди землі суд дійшов такого.
Згідно з ч.1 ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до ст.20 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
За п.1 ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частинами 1 та 2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.
Ураховуючи те, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди землі від 10.07.2013 року задоволенню не підлягають, а вимога щодо скасування реєстрації є похідною від вимоги позивача про визнання недійсним договору, оскільки підставою реєстрації був оспорюваний договір оренди землі, тому, вимоги в частині скасування державної реєстрації договору, також задоволенню не підлягають.
Виходячи з того, що права та інтереси ОСОБА_1 не порушені, в задоволенні позовних вимог позивачу необхідно відмовити з підстав необґрунтованості.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, не підлягають відшкодуванню витрати позивача, пов`язані з розглядом справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування рішення про його державну реєстрацію - відмовити.
Судові витрати понесені позивачем віднести на його рахунок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя:
Суд | Казанківський районний суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 03.08.2020 |
Оприлюднено | 11.08.2020 |
Номер документу | 90875187 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Казанківський районний суд Миколаївської області
Іщенко Х. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні