Постанова

від 06.08.2020 по справі 585/4439/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року

м.Суми

Справа №585/4439/19

Номер провадження 22-ц/816/1066/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А.

за участю секретаря судового засідання -Назарової О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 лютого 2020 року в складі судді Євтюшенкової В.І., ухваленого у м. Ромни, повний текст якого складений 14 лютого2020 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Роменської міської державної нотаріальної контори, Акціонерного товариства Державний ощадний банк України про усунення перешкод у розпорядженні однокімнатною квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зняття та припинення обтяження заборони на вказане нерухоме майно.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачка оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, неправильне дослідження та оцінку доказів, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Зокрема, ОСОБА_1 зазначила про те, що відповідач Роменська міська державна нотаріальна контора за даними відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не перебуває у стані припинення, тому є належним відповідачем, чого безпідставно не врахував суд. Також позивачка вказала, що після смерті матері ОСОБА_2 з метою оформлення спадкових прав на спірну однокімнатну квартиру вона звернулась до нотаріальної контори, проте, їй було повідомлено про неможливість оформлення правовстановлюючих документів на спадщину, оскільки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірної квартири існує заборона відчуження за заявою АТ Державний ощадний банк України , а з Інформаційної довідки з реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вона дізналася, що особою, права якої обтяжуються, є ОСОБА_3 . При цьому, як вважає заявник апеляційної скарги, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позов поданий до неналежного відповідача, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що заборона відчуження була зареєстрована 05 травня 2008 року державним реєстратором Роменською міською державною нотаріальною конторою за реєстраційним номером 7128700. Крім того, в апеляційній скарзі йдеться і про те, що місцевий суд не врахував положення ст. 128 ЦПК України, якою регулюється питання щодо викликів учасників справи у судове засідання, у тому числі через веб - сайт судової влади України.

АТ Державний ощадний банк України подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наголосивши, при цьому, що власником майна, стосовно якого було заявлено клопотання про накладення заборони, мала бути інша особа, тобто не позивач і її нині померла мати, а ОСОБА_3 , що свідчить про помилку при внесені реєстратором запису до відповідного реєстру.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 28 травня 2020 року ОСОБА_3 була залучена до участі у даній справі як тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Згідно даних відповідного поштового відділення направлена третій особі ОСОБА_3 за місцем реєстрації судова повістка про день і час слухання даної справи повернулась у зв`язку з відсутністю адресата за місцем проживання, тому відповідно до вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що вказаній третій особі була вручена судова повістка і вона була належним чином сповіщена про час і місце розгляду справи.

Від відповідача Роменської міської державної нотаріальної контори надійшло повідомлення про розгляд справи без участі їх представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що даний позов був пред`явлений до неналежних відповідачів. Зокрема, суд зазначив, що звертаючись до суду, ОСОБА_1 не вказала, яким саме чином відповідач АТ Державний ощадний банк України порушив її права та законні інтереси, ураховуючи, що банк у відзиві повідомив про те, що жодних заяв, листів чи клопотань щодо арешту чи заборон відчуження спірного нерухомого майна, належного позивачу, не надсилав і у нього відсутня інформація щодо підстав накладення арешту на спірну квартиру, а боргові зобов`язання ОСОБА_1 та її нині померлої матері ОСОБА_2 перед банком відсутні. Крім того, суд послався на те, що на даний час Роменська міська державна нотаріальна контора не функціонує, а документи нотаріального діловодства та архів були передані до Сумського обласного державного нотаріального архіву, тому суд позбавлений можливості належним чином повідомити сторону у справі про дату та час її розгляду.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого Роменською ДНК 10 грудня 1991 року, належала однокімнатна квартира за АДРЕСА_2 , загальною площею 45,8 кв.м, жилою площею 19,1 кв.м., що підтверджується довідкою КП Роменське міськрайонне БТІ , Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, матеріалами інвентарної справи щодо будинку за АДРЕСА_3 , яка містить вищевказаний договір купівлі - продажу квартири від 10 грудня 1991 року (а.с. 9, 11, 12 - 13; матеріали інвентарної справи).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається із свідоцтва про смерть (а.с.6).

Відповідно до свідоцтв про народження та про шлюб ОСОБА_2 є матір`ю позивачки ОСОБА_4 (а.с. 7 - 8).

За даними Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі після смерті ОСОБА_2 Роменською міською державною нотаріальною конторою 27 липня 2006 року зареєстровано спадкову справу з номером у спадковому реєстрі 40312013 (а.с. 14).

Згідно з довідкою ВАТ Державний ощадний банк України від 20 листопада 2017 року за № 1413 у ОСОБА_2 відкритий рахунок за № НОМЕР_1 із залишком коштів у розмірі 2,58 грн, вклад заповідався на ім`я ОСОБА_1 та є компенсаційний рахунок за № НОМЕР_2 із залишком вкладу 2682 грн. 69 коп., заповідальне розпорядження на основному рахунку за № НОМЕР_1 . Вклади знаходяться в ТВБВ № 147/041 м. Ромни (а.с.10).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 135297457 від 22 серпня 2018 року вбачається, що на квартиру за АДРЕСА_2 , належній ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу р. № 4425 від 10 грудня 1991 року, 05 травня 2008 року зареєстрована заборона (архівний запис) за реєстраційним номером обтяження 7128700, реєстратор: Роменська міська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: повідомлення № б/н від 05 лютого 1993 року, Роменський Ощадбанк, власник - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (а.с.12-13).

Згідно із записом з реєстру для реєстрації заборон Роменської державної нотаріальної контори, на підставі якого було накладено заборону на квартиру за АДРЕСА_2 , у графі Прізвище, ім`я, по - батькові особи, яка одержала позичку або яка заставила жилий будинок (частину будинку), квартиру. Прізвище, ім`я, по - батькові власника будинку (частини будинку, квартири, на які накладено арешт (заборона). Місцезнаходження будинку вказано ОСОБА_6 , АДРЕСА_1 . При цьому, у графі Дата одержання повідомлення або постанови про арешт (заборону). Дата свідчення договору застави зазначено 05.02.93 (а.с. 167).

У відзиві на позовну заяву АТ Державний ощадний банк України повідомило про те, що станом на 17 січня 2020 року згідно програмного забезпечення Ваrs боргові зобов`язання, забезпечені заставою по ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відсутні. У філії банку відсутня інформація щодо підстав накладення арешту на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Жодних повідомлень, заяв, листів чи клопотань щодо арешту, заборон відчуження зазначеного майна АТ Державний ощадний банк України не надсилало. Крім того, відповідач вважає, що при внесенні спірного запису до реєстру заборон реєстратором було допущено технічну помилку, оскільки власником вказаного нерухомого майна було вказано ОСОБА_6 (а.с. 77 - 80).

З огляду на п. 2 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року, нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як накладення та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент реєстрації заборони відчуження 05 травня 2008 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, обмеження речових прав.

Статтею 23 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється порядок проведення державної реєстрації обмежень речових прав на нерухоме майно. Зокрема, державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно проводиться органом державної реєстрації прав на підставі: договору застави (іпотеки) нерухомого майна; ухвали суду про забезпечення позову; рішення суду про звернення стягнення на нерухоме майно; рішення суду про визнання власника нерухомого майна банкрутом; постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; накладення заборони на відчуження нерухомого майна посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради в населених пунктах, де немає нотаріусів; інших актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих відповідно до закону.

Державна реєстрація обмежень речових прав проводиться в день отримання відповідних документів місцевим органом державної реєстрації прав. Датою і часом державної реєстрації обмежень вважається дата і час обліку заяви в місцевому органі державної реєстрації прав.

Документи щодо обмеження речових прав надаються особами, на користь яких встановлено обмеження, якщо інше не передбачено договором або законом.

Державна реєстрація обмежень щодо нерухомого майна, право власності на яке не зареєстровано, проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності на цей об`єкт нерухомого майна. Власник нерухомого майна зобов`язаний у цьому випадку подати заяву про державну реєстрацію права власності на такий об`єкт відповідно до цього Закону.

У ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень у чинній редакції йдеться про те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Нормами ч. 1 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень , у разі допущення технічної помилки (граматичної, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися. У разі якщо допущена технічна помилка, виявлена після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України чи його територіальних органів. У разі якщо допущена технічна помилка впливає на права третіх осіб, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі судового рішення.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст.13 ЦПК України ).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Chahal v. the United Kingdom (заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

Статтею 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі Афанасьєв проти України від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином, встановивши, що АТ Державний ощадний банк України визнає ті обставини, що ні до спадкодавця ОСОБА_2 , ні до позивача ОСОБА_1 у нього відсутнє право вимоги по зобов`язаннях, забезпечених заставою нерухомого майна, а саме: квартирою за АДРЕСА_2 , а також відсутня інформація щодо підстав накладення арешту на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки жодних повідомлень, заяв, листів чи клопотань щодо арешту, заборон відчуження зазначеного майна АТ Державний ощадний банк України не надсилало, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що права позивачки, як спадкоємця після смерті матері ОСОБА_2 , якій за життя належала вказана спірна квартира, є порушеними, так як вона позбавлена можливості оформити правовстановлюючі документи щодо спадкування спірної квартири після смерті матері, та підлягають судовому захисту шляхом скасування запису про обтяження вказаного нерухомого майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Зокрема, наявність заборони відчуження у відповідному реєстрі позбавляє ОСОБА_1 можливості оформити правовстановлюючі документи на спадкове нерухоме майно.

При цьому, колегія суддів враховує обставини того, що у спірному записі у відомостях в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зазначено про те, що власником вказаної квартири за АДРЕСА_4 є ОСОБА_3 , у той же час, як вбачається з матеріалів інвентарної справи, власником зазначеного нерухомого майна на той час була ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого Роменською ДНК 10 грудня 1991 року. При цьому,зазначено, що ОСОБА_3 є власницею іншої квартири за АДРЕСА_5 , що підтверджується договором дарування від 04 липня 1992 року (матеріали інвентарної справи арк. 59 - 60). Згідно інформації управління адміністративних послуг Роменської міської ради від 27 травня 2020 року ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 (а.с. 174). До того ж, матеріали даної справи не містять належних та допустимих доказів стосовно наявності будь - яких договорів відносно квартири за АДРЕСА_2 на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 перед банківською установою.

Ураховуючи викладене та те, що спірний запис у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна був вчинений Роменською міською державною нотаріальною конторою, яка за даними Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не перебуває у процесі припинення (а.с. 16 - 19), тобто, не ліквідована, тому колегія суддів не може погодиться з висновком суду першої інстанції про те, що нотаріальна контора є неналежним відповідачем у даній справі.

Разом з тим, беручи до уваги і ті обставини, що у АТ Державний ощадний банк України відсутні права вимоги по зобов`язаннях, забезпечених заставою спірного нерухомого майна, а також враховуючи встановлені обставини того, що в матеріалах справи відсутні докази стосовно того, що банк на адресу державного реєстратора надсилав повідомлення, заяви, листи чи клопотання щодо арешту або заборон відчуження відносно квартири за АДРЕСА_2 , власником якої була ОСОБА_2 , тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що права позивачки з боку АТ Державний ощадний банк України жодним чином не були порушені, тому він не може бути належним відповідачем у даній справі.

Крім того, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково і ефективним способом захисту порушеного права позивача є скасування запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо заборони відносно спірної квартири, власником якої, як зазначено у вказаному записі, є ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду як таке, що постановлено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення вимог ОСОБА_7 , а саме: про скасування запису у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо типу обтяження: заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 7128700, зареєстрований 05 травня 2008 року за № 7128700 реєстратором: Роменська міська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: повідомлення б/н, 05 лютого 1993 року, Роменський Ощадбанк, об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , причина відсутності коду: архівний запис.

Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1, п. 4; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 лютого 2020 року у даній справі скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати запис у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо типу обтяження: заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 7128700, зареєстрований 05 травня 2008 року за № 7128700 реєстратором: Роменська міська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: повідомлення б/н, 05 лютого 1993 року, Роменський Ощадбанк, об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , додаткові дані: архівний номер: 1940421SUMY5, архівна дата: 05 квітня 2000 року, дата виникнення: 05 квітня 2000 року, № реєстра: 69931-1072, внутр. № 3901302625F12С2А3340, коментар: р-9-93.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 серпня 2020 року.

Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя - доповідач)

Судді: О.І. Собина

Т.А. Левченко