Рішення

від 27.03.2020 по справі 905/153/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.03.2020 м. Харків Справа №905/153/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

розглянувши справу №905/153/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Візаві Інвест

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський феросплавний завод

про стягнення 108 503,16 грн.,

Суть спору: ТОВ Візаві Інвест звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ТОВ КФЗ боргу у розмірі 108 503,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №1051/01-13 від 20.03.2013р. щодо оплати товару.

27.01.2020р. господарським судом постановлено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14.02.2020р. за вх. №3306/20 та за вх. № 3308/20 господарський суд одержав від відповідача відзив на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності, згідно з якими останній просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки перебіг позовної давності почався 11.03.2014р., після спливу 10 денного строку на оплату відповідачем рахунку - фактури № 7 від 28.02.2014р., та закінчився у березні 2017р., а звернення до суду відбулося 17.01.2020р. При цьому, строк позовної давності пропущено навіть з урахуванням актів звірки за період січень - листопад 2015р., за період січень - жовтень 2016р., які підписані повноважною особою відповідача та згідно з якими борг останнього складає 108 503,16 грн. Акти звірки за період січень - жовтень 2018р., січень - жовтень 2019р., які також надані позивачем, підписані неповноважною особою відповідача та не мають юридичної сили, крім того такі акти свідчать про відсутність боргу відповідача.

14.02.2020р. за вх. №3307/20 господарський суд одержав клопотання відповідача про розгляд справи порядку загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з посиланням на те, що дана справа потребує детального розгляду спору по суті, з`ясування всіх обставин укладання та виконання договору купівлі-продажу №1051/01-13 від 20.03.2013р. та має особливе значення для відповідача.

19.02.2020р. господарським судом постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні заяви ТОВ КФЗ за вх. №3307/20 від 14.02.2020р. про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

06.03.2020р. за вх. №5004/20 та №5005/20 господарський суд одержав відповідь позивача на відзив та заяву, якими позовні вимоги підтримує, просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду та поновити такий строк, з огляду на те, що у 2014 році на території Донецької та Луганської областей почалась антитерористична операція та під час проведення бойових дій позивач втратив контроль над більшою частиною власних основних та виробничих активів, зокрема, 04.08.2014р. невідомі особи заволоділи транспортними засобами, що належать позивачу, а 22.10.2014р. група невідомих осіб захопили приміщення адміністративної будівлі та господарчо-побутові споруди, що належать позивачу за адресою: м. Донецьк, вул. Щорса, 26-А. З метою збереження життя та здоров`я працівників підприємства позивач був змушений у листопаді 2014р. змінити своє місцезнаходження та зареєструватися за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, м. Святогірськ, вул. Кільцева (Куйбишева), 93. Під час захоплення адміністративної будівлі позивачу вдалося частково вивезти комп`ютери співробітників, фінансово - господарські, бухгалтерські та інші документи підприємства, які до цього часу зберігаються в інших приміщеннях на тимчасово окупованої території Донецької області і позивач не має можливості забезпечити до них безпечний і безперешкодний доступ своїх уповноважених осіб. Лише у січні 2020р. за допомогою сторонніх осіб позивачу вдалося вивезти оригінали договору купівлі-продажу №1051/01-13 від 20.03.2013р. та первинних документів до нього. З моменту втрати контролю над своїми активами в м. Донецьк та до початку 2020 року для підготовки документів по взаємовідносинами з відповідачем (складання та надсилання актів звіряння взаємних розрахунків, листів щодо погашення заборгованості тощо) позивач користувався лише електронною інформацією, що знаходилась на комп`ютерах бухгалтерії підприємства та позивач не мав можливості використовувати ані оригінали, ані скановані копії фінансово-господарських документів, та, відповідно, відслідкувати істотні умови договору купівлі-продажу №1051/01-13 від 20.03.2013р. та скласти позовну заяву до суду. Позивач також зазначає, що з метою вжиття заходів досудового врегулювання спору з 2014р. по 2019р. на адресу відповідача направлялись листи №122 від 30.04.2014р., №107 від 03.11.2015р., №74 від 07.12.2017р. та №07 від 15.01.2019р. про погашення заборгованості за договором купівлі-продажу №1051/01-13 від 20.03.2013р. та підписання акту звірки станом на 01.11.2017р., які залишені без відповіді та задоволення, що свідчить про ігнорування відповідачем будь-якого діалогу з позивачем та унеможливило звернення останнього до відповідача з проханням про надання копій документів для підготовки позовної заяви до суду.

18.03.2020р. за вх. №5902/20 господарський суд одержав заперечення відповідача на відповідь на відзив, в яких останній проти поновлення строку позовної давності заперечує, з огляду на те, що перебіг позовної давності розпочався 11.03.2014р., тобто за 7 місяців та 11 днів до подій, на які позивач посилається як на поважні причини пропуску позовної давності. 30.10.2014р., тобто вже після захвату невідомими особами приміщень позивача, на адресу відповідача надійшов лист-претензія №122 від 30.10.2014р., в якому зазначається й номера договорів, й дати їх складання та суми, на які такі договори були укладені, а тому твердження позивача щодо відсутності доступу до документації є хибними. Водночас, з листопада 2014р. позивач знаходиться на підконтрольній території, однак до суду за захистом свого порушеного права не звернувся. Відповідач зазначає, що позивач жодного разу не звертався до нього з проханням про надання копії договору №1051/01-13 від 20.03.2013р. або інших доказів, також позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом з одночасним поданням клопотання про витребування необхідних доказів у разі неможливості самостійного їх надання. Крім того, твердження позивача про ігнорування відповідачем діалогу не відповідають дійсності з огляду на підписання відповідачем акту звірки взаєморозрахунків за жовтень-листопад 2015р., який свідчить про погодження останнього з наявною заборгованістю станом на 2015 рік. Також, позивачем жодним чином не підтверджено доводи, викладені у відзиві та заяві про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності та відновлення такого строку, щодо вивезення лише у січні 2020 року частини документів, зокрема і договору купівлі - продажу №1051/01-13 від 20.03.2013р. та первинних документів до нього.

27.03.2020р. судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

20.03.2013р. між ТОВ Візаві Інвест (позивач, продавець) та ТОВ КФЗ (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу №1051/01-13, за умовами п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, що йому належить, а покупець - прийняти даний товар та оплатити його у строк та на умовах, передбачених даним договором.

Найменування товару, його кількість, вартість узгоджується сторонами у Додатку № 1 до даного договору (п. 1.2 договору).

Вартість товару складає 108 503,16 грн. (п. 2.1. договору).

Розрахунки за договором здійснюються в національній валюті, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі виставленого ним рахунку протягом 10 банківських днів з дати пред`явлення його до оплати (п. 2.2. договору).

Передача товару здійснюється на підставі акту приймання-передачі (додаток №2 до договору), який підписується уповноваженими представниками сторін в день підписання цього договору (п. 3.2. договору).

Перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється після підписання сторонами акту приймання-передачі товару (додаток №2 до договору) та 100% оплати товару (п 4.1. договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання ними своїх обов`язків за договором (п 9.1 договору).

У додатку №1 до договору сторони узгодили найменування, вартість, та кількість товару, що підлягає передачі покупцю.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 108 503,16 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 28.02.2014р., підписаним сторонами.

Водночас, 28.02.2014р. позивачем виставлено відповідачу рахунок №7 на оплату переданого товару на суму 108 503,16 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору щодо оплати товару позивач звертався до відповідача з листами №122 від 30.10.2014р. про сплату боргу, №103 від 03.11.2015р. про підписання акту звірки станом на 01.11.2015р. та сплату боргу, № 74 від 07.12.2017р. про підписання акту звірки станом на 01.11.2017р., №07 від 15.01.2019р. про належне оформлення та підписання акту звірки станом на 15.01.2019р. та сплату боргу.

Відповіді на листи відповідач не надав, але підписав акти звірки розрахунків за періоди січень 2015р. - листопад 2015р. станом на 01.11.2015р., січень 2016р. - жовтень 2016р. станом на 01.11.2016р., відповідно до яких заборгованість останнього перед позивачем за договором №1051/01-13 від 20.03.2013р. складає 108 503,16 грн. Вказані акти підписані з боку відповідача головним бухгалтером Завадська О.В. та засвідчені печаткою підприємства.

Також, у матеріалах справи наявні акти звірки розрахунків за періоди січень 2018р. - жовтень 2018р., січень 2019р. - жовтень 2019р., згідно з якими за даними відповідача заборгованість за договором №1051/01-13 від 20.03.2013р. у розмірі 108 503,16 грн. відсутня. Вказані акти підписані з боку відповідача начальником фінансового відділу Костанда Т.Н. та засвідчені печаткою підприємства.

Оскільки відповідач не здійснив оплату отриманого товару згідно договору купівлі-продажу №1051/01-13 від 20.03.2013р., позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача борг у розмірі 108 503,16 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч.1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено судом, між сторонами укладено договір купівлі-продажу №1051/01-13 від 20.03.2013р., за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, що йому належить, а покупець - прийняти даний товар та оплатити його протягом 10 банківських днів з дати пред`явлення рахунку до оплати.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, встановлені обставини справи свідчать, що оплату отриманого товару як у встановлений строк (який настав 17.03.2014р.), так і в подальшому відповідачем здійснено не було, внаслідок чого у нього утворився борг у розмірі 108 503,16 грн.

При цьому, акти звірки взаєморозрахунків за період з січня по жовтень 2018р. станом на 01.11.2018р., за період з січня по жовтень 2019р. станом на 01.11.2019р., за якими борг відповідача відсутній, не спростовують встановлені судом обставини щодо наявності боргу, які підтверджені первинними документами у встановленому процесуальним законом порядку. До того ж, з огляду на посилання самого відповідача та посадову інструкцію начальника фінансового відділу Костанда Т.Н., яким підписано вказані акти, останній не є уповноваженою на це особою, а тому вони не можуть вважатись доказами на підтвердження чи спростування обставин справи.

Отже, має місце порушення прав позивача у розглядуваному спорі.

Водночас, у відзиві на позов за вх. № 3306/20 від 14.02.2020р. та заяві за вх. № 3308/20 від 14.02.2020р. просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог про стягнення 108 503,16 грн. та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строк виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Стаття 264 ЦК України визначає, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.02.2020р. у справі № 917/1421/18, у дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України), господарському суду необхідно врахувати, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає наявність боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 19.04.2018р. у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019р. у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019р. у справі №916/1727/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

При цьому, головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі бухгалтер), відповідно до ч. 7 ст. 8 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, що діяла на момент підписання актів звірки у 2015 та 2016 роках), зокрема, забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства. Бухгалтер, який підписав акт звірки, є уповноваженою на це особою, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов`язків.

Отже, підписавши та засвідчивши печаткою підприємства акти звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2015р. та на 01.11.2016р., відповідач фактично визнав наявність у нього перед позивачем боргу за договором купівлі-продажу №1051/01-13 від 20.03.2013р. у розмірі 108 503,16 грн.

За таких обставин, з огляду на встановлений строк виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу №1051/01-13 від 20.03.2013р., перебіг строку позовної давності розпочався 18.03.2014р., переривався двічі шляхом підписання в межах позовної давності відповідачем актів звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2015р. та на 01.11.2016р., та закінчився 01.11.2019р. (з урахуванням останнього переривання строку). Тобто на момент звернення позивача до суду з позовом 17.01.2020р. (згідно штампу пошти на конверті) такий строк сплинув.

В свою чергу, у відповіді на відзив за вх. № 5004/20 від 06.03.2020р. та заяві за вх. № 5005/20 позивач просить визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновлення строку позовної давності.

За приписами ч. ч. 3 - 5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п.570 рішення від 20.09.2011р. у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22.10.1996р. у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (п. п. 62, 66 рішення від 20.12.2007р. у справі Фінікарідов проти Кіпру ).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини , зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції ) від 16.12.1992р.).

Станом на 2013р. місцем реєстрації позивача було м. Донецьк, вул. Щорса, буд. 26-А, про що свідчить виписка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 17.06.2013р.

Указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014р. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1 ЗУ Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції розпорядженнями КМУ №1053-р від 02.12.2015р., №1275-р від 02.12.2015р. затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до яких, у т. ч., включено місто Донецьк.

04.08.2014р. о 10:00 год. за адресою позивача м. Донецьк, вул. Щорса, б. 26 А група невідомих осіб, під погрозою застосування вогнепальної зброї, незаконно заволоділи автомобілями (згідно переліку), що належать позивачу, та 22.10.2014р. біля 13:00 год. група невідомих озброєних осіб захопили приміщення адміністративної будівлі та господарчо - побутові споруди за адресою: м. Донецьк, вул. Щорса, б. 26 А, що належать позивачу. За даними злочинами Селидівським МВ ГУМВС України в Донецькій області відкрито кримінальні провадження за ч. 3 ст. 289, ст. 341 КК України, що підтверджується витягами з кримінальних проваджень № 12014050500001715, № 12014050500002288.

У листопаді 2014р. з метою збереження життя і здоров`я працівників підприємства позивачем змінено місце реєстрації на Донецька обл., м. Слов`янськ, м. Святогірськ, вул. Кільцева (Куйбишева), буд. 93, про що свідчить виписка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 27.11.2014р.

Позивач посилається на те, що під час захоплення приміщення адміністративної будівлі позивачу вдалося частково вивезти комп`ютери співробітників, фінансово - господарські, бухгалтерські та інші документи підприємства, які до цього часу зберігаються в інших приміщеннях на тимчасово окупованій території Донецької області і позивач не має можливості забезпечити до них безпечний і безперешкодний доступ.

Лише у січні 2020р. позивачем за допомогою сторонніх осіб вивезено з тимчасово окупованої території Донецької області невелику частину фінансово - господарських та бухгалтерських документів підприємства, серед яких були оригінали договору купівлі-продажу №1051/01-13 від 20.03.2013р. і первинних документів до нього, після чого одразу звернувся до суду з цим позовом.

Відсутність оригіналів договору купівлі-продажу №1051/01-13 від 20.03.2013р. і первинних документів до нього, як і їх сканованих копій, унеможливило з`ясування позивачем істотних умов договору та складання позовної заяви до суду для захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає, що такі обставини істотно ускладнювали своєчасне звернення до суду та визнає поважними причини пропуску строку позовної давності.

Відхиляючи заперечення відповідача з цього приводу, викладені у запереченнях на відповідь на відзив за вх. № 5902/20 від 18.03.2020р., суд зазначає наступне.

Обставини підписання відповідачем актів звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2015р. та на 01.11.2016р., за якими визнано наявність боргу, зумовили правомірне очікування позивача та відсутність у нього підстав для сумнівів щодо добровільного виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару. Тобто, покладаючись на добросовісну поведінку відповідача позивач сподівався на мирне врегулювання спору та мав намір вирішити це питання у позасудовому порядку, про що свідчить надіслання позивачем на адресу відповідача відповідних листів.

Подальші дії відповідача щодо не надання відповідей на листи позивача, надіслані йому у 2017р. та 2019р., не підписання акту звірки станом на 01.11.2017р., підписання актів звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2018р. та на 01.11.2019р. не уповноваженою особою, не погашення боргу, свідчили про відсутність будь-якого діалогу між сторонами, що унеможливлювало звернення позивача до відповідача з проханням надати відповідні документи для підготовки позову до суду, про що зазначено позивачем.

Одночасно, протягом всього цього часу позивачем вживались заходи для отримання необхідних документів, які були недоступні з об`єктивних та незалежних від позивача причин, та одразу після їх отримання відбулось звернення до суду.

Саме лише посилання у листах позивача на номер, дату договору та розмір боргу жодним чином не свідчить про наявність доступу у позивача до оригіналів договору і первинних документів до нього, або їх копій, такі відомості використовувались позивачем з електронної бази, яка містилась у комп`ютерах підприємства, про що зазначено позивачем та не спростовано відповідачем.

Отже, причини пропуску строку позовної давності пов`язані з обставинами, які знаходились поза межами контролю позивача, зокрема, початком АТО та захопленням адміністративної будівлі підприємства позивача невідомими особами, вимушеністю вжиття заходів із перереєстрації підприємства позивача з м. Донецьк на територію м. Слов`янськ, м. Святогірськ, підконтрольного українській владі, втратою документації та складнощами щодо зібрання такої документації, поведінкою відповідача.

До того ж, з огляду на спірні правовідносини та допустимість і належність доказів у них, судом не встановлено імовірності їх недостовірності та неповноти через сплив часу, приймаючи до уваги також те, що факт поставки позивачем товару, наявність боргу у заявленому розмірі не заперечується та під сумнів відповідачем не ставиться.

Також судом враховується, що строк на звернення до суду пропущено позивачем лише на 1,5 місяця (з урахуванням останнього переривання строку позовної давності), що є незначним терміном.

З огляду на викладене, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, а також принципи справедливості, добросовісності і розумності, виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позовних вимог.

На підставі ст.129 ГПК України витрати позивача щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Візаві Інвест задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський феросплавний завод (84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Дмитра Мазура, 18; код ЄДРПОУ 37133410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Візаві Інвест (84130, Донецька обл., м. Слов`янськ, м. Святогірськ, вул. Кільцева, 93; код ЄДРПОУ 24068600) основний борг у розмірі 108 503 (сто вісім тисяч п`ятсот три) грн. 16 коп., судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 01.04.2020р.

Суддя Л.В. Ніколаєва