Постанова

від 19.10.2020 по справі 905/153/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2020 р. Справа № 905/153/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від позивача - Крилова М.Ф., директор, згідно з протоколом наглядової ради;

від відповідача - Макаров А.А. (адвокат), за ордером та свідоцтвом;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський феросплавний завод , м. Краматорськ вх. № 2234 Д/З на рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2020 р. у справі № 905/153/20 (суддя - Ніколаєва Л.В., повний текст складено та підписано 01.04.2020 р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Візаві Інвест , м. Слов`янськ, м. Святогірськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський феросплавний завод , м. Краматорськ

про стягнення 108 503,16 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Візаві Інвест (далі - ТОВ Візаві Інвест , позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський феросплавний завод (далі - ТОВ КФЗ , відповідач) заборгованості за договором купівлі-продажу № 1051/01-13 від 20.03.2013 р. в сумі 108 503,16 грн.

В обґрунтування позову ТОВ Візаві Інвест посилається на несплату ТОВ КФЗ грошових коштів у заявленій до стягнення сумі за поставлений 28.02.2014 р. у договірних правовідносинах товар.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.2020 р. позовні вимоги задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто основний борг в сумі 108 503,16 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що позивачем та матеріалами справи доведений факт поставки відповідачеві товару згідно з актом приймання-передачі від 28.02.2014 р., а причини пропуску ТОВ Візаві Інвест позовної давності визнані судом першої інстанції поважними, у зв`язку з чим у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким застосувати позовну давність до вимог позивача та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено належними доказами його доводів про вивезення у січні 2020 року за допомогою сторонніх осіб з тимчасово окупованої території Донецької області до м. Святогірськ невеликої частини фінансово-господарських та бухгалтерських документів підприємства, серед яких був оригінал договору купівлі-продажу № 1051/01-13 від 20.03.2013 р.

На думку скаржника, позивач з метою примусового стягнення заборгованості міг звернутися до відповідача з проханням надати відповідні документи для підготовки позову до суду, чого ним здійснено не було.

За доводами апеляційної скарги, оскільки у претензії позивача містяться посилання на номера договорів, дати їх укладання та суми, на які ці договори укладені, тому твердження про відсутність доступу до документації підприємства є хибними, відтак позивач втратив можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.

У визначений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 р. строк, від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, до якого ним додані копії витягу з журналу реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ Візаві Інвест за 2020 рік та опису архівних документів ТОВ Візаві Інвест , отриманих з м. Донецьк у м. Святогірськ.

15.10.2020 р. через канцелярію суду від скаржника отримана відповідь на відзив.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2013 р. між ТОВ Візаві Інвест , як продавцем, та ТОВ КФЗ , як покупцем, укладений договір № 1051/01-13, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця належний йому товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його в строк і на умовах, які передбачені договором.

Згідно з п. 1.2 договору, найменування товару, його кількість та вартість узгоджуються сторонами у додатку № 1 до договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна товару становить 108 503,16 грн., в т.ч. ПДВ.

Умовами п. 2.2 договору визначено, що розрахунки за договором проводяться в національній валюті, у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі виставленого ним рахунку протягом 10 банківських днів з дати його пред`явлення до оплати.

Відповідно до п. 3.2 договору, передача товару проводиться на підставі акту приймання-передачі (додаток № 2 до договору), який підписується повноважними представниками сторін в день підписання договору.

Пунктом 4.1 договору сторонами погоджено, що перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається після підписання акту приймання-передачі товару (додаток № 2 до договору) і 100 % оплати товару.

Згідно з п. 9.1 договору, він набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором.

Договір та додаток № 1 до нього підписані представниками сторін без будь-яких зауважень, підписи яких скріплені печатками підприємств.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору 28.02.2014 р. поставив відповідачеві товар згідно з актом приймання-передачі (додаток № 2 до договору) та того ж дня виставив рахунок-фактуру № 7 від 28.02.2014 р. на оплату, який відповідачем залишився без виконання.

Матеріалами справи підтверджується, що товар був поставлений та прийнятий відповідачем без заперечень стосовно кількості та якості поставленого товару, про що свідчить підпис представника відповідача у згаданому акті.

Оскільки при прийманні товару відповідачем жодних актів про некомплектність товару та відсутність супровідних документів не складалося, в подальшому відповідач із відповідними претензіями на адресу позивача не звертався і іншого відповідачем не доведено, а тому, це свідчить про передання відповідачеві товару у повному обсязі.

30.10.2014 р. та 03.11.2015 р. позивач звертався до відповідача з претензіями щодо оплати поставленого товару за договором купівлі-продажу № 1051/01-13 від 20.03.2013 р. на суму 108 503,16 грн.

За актами звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2015 р. та на 01.11.2016 р. відповідачем визнано наявність заборгованості за даним договором на суму 108 503,16 грн.

У листі № 74 від 07.12.2017 р. позивачем викладено прохання підписати акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2017 р., яке залишено відповідачем без відповіді та без виконання.

Листом № 07 від 15.01.2019 р. позивач повідомив відповідача про те, що отриманий від нього акт звірки за 2018 рік складений з порушеннями, оскільки підписаний з боку ТОВ КФЗ неуповноваженою особою (начальником фінансового відділу Костанда Т.Н.) і має розбіжності у розрахунках між підприємствами, у зв`язку з чим позивач просив належним чином оформити та підписати акт звірки взаєморозрахунків станом на 15.01.2019 р., і одночасно погасити заборгованість.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2019 р. без визнання спірної заборгованості перед ТОВ Візаві Інвест , який також підписаний начальником фінансового відділу Костанда Т.Н., а не головним бухгалтером підприємства (на відміну від згаданих актів звірки за 2015 й 2016 роки).

У відзиві на позов відповідач визнав, що акти звірки взаєморозрахунків за період з січня по жовтень 2018 року, а також з січня по жовтень 2019 року підписані неуповноваженою на такі дії особою.

Внаслідок відсутності оплати відповідачем поставленого товару, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки відповідачем підписано акт приймання-передачі від 28.02.2014 р. без будь-яких зауважень, а також не надано доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару, тому факт отримання відповідачем поставленого позивачем товару вважається доведеним, у зв`язку з чим відсутність доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості у добровільному порядку є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 108 503,16 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач заявив про застосування позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 256, ст. 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

За приписами ч. 1 ст. 261, ст. 262 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Матеріали справи свідчать про те, що поставка спірного товару відбулася 28.02.2014 р., який мав бути оплачений відповідачем протягом 10 банківських днів - до 14.03.2014 р. включно, проте з огляду на визнання боргу шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2016 р. позовна давність перервалася та з 01.11.2016 р. її перебіг тривалістю у 3 роки розпочався заново.

Позовна заява подана ТОВ Візаві Інвест до господарського суду Донецької області за допомогою засобів поштового зв`язку 17.01.2020 р., про що свідчить експрес-накладна на поштовому конверті (а.с. 35).

Отже, позивачем при зверненні до суду позовну давність дійсно пропущено.

В обґрунтування поважності причин пропуску позовної давності позивач, в свою чергу, посилається на наступні обставини.

При укладанні договору та його виконанні - здійснення поставки товару 28.02.2014 р., позивач був зареєстрований за адресою: 83050, м. Донецьк, вул. Щорса, б. 26-а та здійснював свою господарську діяльність на території міста Донецька, проте відповідно до указу Президента № 405/2014 від 14.04.2014 р. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України з весни 2014 року на території Донецької і Луганської областей проводилася антитерористична операція, в результаті якої на території м. Донецьк здійснювалися активні бойові дії, у зв`язку з чим позивач втратив контроль над більшою частиною власних основних та виробничих активів.

Позивач стверджує, що 04.08.2014 р. до його приміщень прибули невідомі особи у кількості 12-15 осіб, які із загрозою застосування фізичного насильства та вогнепальної зброї проникли до приміщень гаража підприємства, внаслідок чого незаконно заволоділи транспортними засобами, що належать позивачу. Крім того, 22.10.2014 р. група невідомих озброєних осіб захопили приміщення адміністративної будівлі та господарчо-побутові споруди, що належать позивачу за адресою: м. Донецьк, вул. Щорса, б. 26-а і з цього моменту працівники позивача не мають до нього доступу.

За даними злочинами Селидівським МВ ГУМВС України в Донецькій області відкриті кримінальні провадження № 12014050500001715 від 02.09.2014 р. за ч. 3 ст. 289 КК України та № 12014050500002288 від 13.11.2014 р. за ст. 341 КК України, відповідні витяги надані позивачем до матеріалів справи.

У листопаді 2014 року позивачем змінено своє місцезнаходження та зареєстровано підприємство за новою адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, м. Святогірськ, вул. Кільцева (Куйбишева), б. 93, на підтвердження чого ним надано копії протоколу позачергових загальних зборів ТОВ Візаві Інвест № 32 від 12.11.2014 р. та виписок з ЄДРПОУ від 17.06.2013 р. й від 27.11.2014 р.

За доводами позивача, під час захоплення його адміністративної будівлі працівниками частково вивезено комп`ютери співробітників, фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи підприємства, які знаходяться у інших приміщеннях на тимчасово окупованій території Донецької області.

З моменту втрати контролю над своїми активами у м. Донецьку та до початку 2020 року для підготовки документів, адресованих відповідачу, позивач користувався лише електронною інформацією, яка розміщена у комп`ютерах бухгалтерії підприємства і не мав можливості використовувати ані оригінали, ані скановані копії фінансово-господарських документів, тому не міг відслідкувати істотні умови договору та скласти позовну заяву.

Позивач стверджує, що у січні 2020 року за допомогою сторонніх осіб ним вивезено з тимчасово окупованої території Донецької області до м. Святогірськ невелику частину фінансово-господарських та бухгалтерських документів підприємства, серед яких містився і оригінал договору купівлі-продажу № 1051/01-13 від 20.03.2013 р. з первинними документами до нього.

На підтвердження отримання оригіналу договору саме у січні 2020 року під час апеляційного провадження позивачем надано до матеріалів справи копії журналу реєстрації вхідної кореспонденції за 2020 рік з описом архівних документів ТОВ Візаві Інвест , отриманих з м. Донецьк у м. Святогірськ.

Судова колегія зазначає, що проведення АТО на території м. Донецьк з 14.04.2014 р. є загальновідомою обставиною, а позивачем доведено отримання оригіналу договору, на підставі якого заявлений позов у даній справі, з тимчасово окупованої території 08.01.2020 р., тому доводи апеляційної скарги про зворотнє відхиляються.

При цьому, ані чинним законодавством, ані умовами договору на позивача не покладений обов`язок звернення до свого контрагента з проханням надати первинну документацію задля захисту свого порушеного права у судовому порядку, тому твердження скаржника про відсутність активних й ініціативних дій позивача позбавлені правового підґрунтя.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що позивач з 30.10.2014 р. мав у своєму розпорядженні всю необхідну документацію, оскільки у претензії № 122 від 30.10.2014 р. вказані номер договору, дата його укладення та ціна є виключно припущеннями відповідача та не спростовують викладених вище обставин, про які зазначає позивач.

Оскільки чинним законодавством не передбачено певного строку, протягом якого позивач має навести причини пропуску ним позовної давності та довести їх поважність, тому заперечення відповідача щодо несвоєчасності подання позивачем відповідної заяви (а.с. 78-81) також не приймаються до уваги.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що відповідачем у відзиві на позов та в апеляційній скарзі не викладено жодного доводу щодо невиконання ним свого зобов`язання з оплати товару.

Проаналізувавши відображені позивачем обставини відносно пропуску позовної давності, а також надані ним докази на підтвердження цих обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Донецької області про визнання їх поважними, чим обумовлюється відмова у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності.

Проте, судова колегія звертає увагу на те, що у рішенні суду зазначено про складення його повного тексту 01.04.2020 р. Незважаючи на це, оскаржуване рішення надіслано сторонам і оприлюднено у ЄДРСР лише 11.08.2020 р., що свідчить про порушення судом першої інстанції вимог ч. 6 ст. 233 ГПК України, але таке порушення вимог процесуального права не призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору, тому не може бути підставою для скасування рішення в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2020 р. у справі № 905/153/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 20.10.2020 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна