Рішення

від 10.08.2020 по справі 903/110/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 серпня 2020 року Справа № 903/110/20

Господарський суд Волинської області в складі судді Дем`як В. М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши справу

за позовом: Заступника прокурора Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради, м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Житловий квартал, м. Луцьк

про стягнення 2 379 805, 95 грн.

Представники сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

від прокуратури: Романішина Т. Л., службове посвідчення №036267

Встановив: Заступник прокурора Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Житловий квартал про стягнення 2 379 805,95 грн. штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати за лютий-квітень 2019 року за договором оренди землі від 07.03.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог договору оренди землі на земельну ділянку площею 1,9143 га з кадастровим номером 0710100000:34:066:0127 (код цільового призначення В.03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) (землі громадської та житлової забудови), розташованої в м. Луцьку по вул. Рівненська, 119.

Ухвалою суду від 17.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.03.2020.

Ухвалою суду від 16.03.2020 повідомлено позивача Заступник прокурора Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради, відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Житловий квартал про призначення справи в судовому засіданні на 07.04.2020.

07.04.2020 від Луцької міської ради надійшли пояснення, в яких міська рада зазначила, що сума податкового боргу погашена відповідачем в повному обсязі, а твердження прокурора про наявність бездіяльності органу, до компетенції якого в розумінні ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру віднесені повноваження щодо захисту інтересів територіальної громади, не відповідають дійсності.

Ухвалою суду від 07.04.2020 відкладено розгляд справи на 29.04.2020, зобов`язано сторін виконати вимоги ухвали суду від 17.02.2020, та здійснено офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик у судове засідання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Житловий квартал.

17.04.2020 від прокуратури надійшли заперечення на пояснення в яких заперечує доводи Луцької міської ради, що у прокурора відсутні підстави для звернення з даним позовом, оскільки кошти, які є предметом спору, являються податковими зборами та платежами, відповідно контроль за повнотою та вчасністю їх сплати має здійснюватися Головним управління ДПС у Волинській області, а тому, на думку міської ради, порушення інтересів держави у даному випадку відсутні.

Повідомив, що предмет даного спору не охоплює стягнення податкових платежів та зборів, оскільки питання щодо стягнення земельного податку було предметом позовного провадження за заявою контролюючого органу.

Несплата відповідачами орендної плати за користування комунальним майном є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного і в повному обсязі надходження доходів до бюджетів усіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування. Відповідач впродовж тривалого часу не сплачував орендної плати за використання земельної ділянки, Луцькою міською радою жодних дій до захисту інтересів територіальної громади міста не вжито. Крім того, Луцька міська рада до даного часу не звернулась до суду про застосування до порушника штрафних санкцій, передбачених договором з метою дисциплінувати орендаря до належного виконання договірних зобов`язань, чим завдається шкода інтересам держави.

Орган ДПС не є стороною договору оренди, а тому звертатись з позовом про її стягнення не може. Крім цього, фінансово-господарська санкція не є штрафною санкцією в розумінні Податкового кодексу України, на стягнення яких відповідно до вимог ст. 19-1 ПК України уповноважені органи ДПС.

В той же час, володіючи повноваженнями та можливостями до застосування фінансово-господарських санкцій, визначених договором, Луцька міська рада не забезпечила належний захист інтересів територіальної громади міста Луцька, хоча у відповідності до ст. 15 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представляє відповідну територіальну громаду та повинна здійснювати від її імені та в її інтересах функції і повноваження , місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду органу місцевого самоврядування з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на встановлений на всій території України "особливий" режим "карантину", враховуючи обмеження регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні на період карантину, беручи до уваги те, що кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків та гарантування кожному право на справедливий суд передбачених Конституцією України і з метою повного та об`єктивного розгляду спору, розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 01.07.2020 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті 10 серпня 2020 р. на 10:00 год.

Ухвала суду від 01.07.2020, яка була надіслана на адресу відповідача, повернулась на адресу суду із відміткою відсутня адреса , хоча ухвала була надіслана на адресу, зазначену в позовній заяві та у витязі із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвала суду від 01.07.2020 була надіслана електронною поштою на адресу позивача, а відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що сторони були належним чином повідомлені про дату і час розгляду справи.

Враховуючи приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору, -

встановив:

07.03.2018 між Луцькою міською радою (орендодавець) та ТОВ Житловий квартал (орендар) було укладено договір оренди землі(далі- Договір) (а.с. 46-50).

Відповідно до п. 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку В.03.10 для будівництва і обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку (землі житлової та громадської забудови), з кадастровим номером 0710100000:34:066:0127, яка розташована в м. Луцьку по вул. Рівненська, 199.

Відповідно до п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 1,9143 га,. На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна теплиця, верхній комплекс, металева конструкція, із скляним покриттям, прохідна, дві нежитлові споруди, а також інші об`єкти інфраструктури водонапірна башта, вбиральня, опори ЛЕП (п. 3 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 26 442 288,26 грн.

Розмір орендної плати за рік становить 3% від нормативної грошової оцінки, що становить 793 268,65 грн. (п. 8 Договору).

Відповідно до п. 10 Договору орендна плата вноситься орендарем рівними частинами на р/р 33219812700002, МФ0803014, ЗКПО 38009628, банк ГУДКСУ у Волинській області, одержувач УК у м. Луцьку/м. Луцьк/ 18010600, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Внесення орендної плати на майбутній, період допускається на термін, не більший одного календарного року.

Договір укладено на 10 років з дати укладення договору (п. 7 Договору).

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.03.2018, номер запису 25239754.

20.06.2019 між сторонами було укладено додаткову угоду №1, згідно якої внесено зміни та викладено в новій редакції пункти договору, зокрема:

1. Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку В.02.10 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2019 рік становить 15 260 977,80 грн.

8. Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі та розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить - 457 829,33 грн.

10. Орендна плата вноситься орендарем рівними частинами на р/р 33211812003002, МФ0899998, ЗКПО 38009628, банк ДКСУ у Волинській області, одержувач УК у м. Луцьку/м. Луцьк/ 18010600, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Внесення орендної плати на майбутній, період допускається на термін, не більший одного календарного року.

Земельну ділянку було передано відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 55).

Судом встановлено, що Головне управління ДФС у Волинській області зверталося з позовом до Волинського окружного адміністративного суду 28.10.2019 було про стягнення з ТОВ Житловий квартал 816599,12 грн. податкового боргу. Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою суду від 12.12.2019 провадження у справі № 140/3190/19 закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову через погашення боржником заборгованості.

Відповідно до листів, поданих ГУ ДПС у Волинській області 07.11.2019 №7314/10/03- 20-55-04-08, 20.11.2019 №8412/10/03-20-55-04, 24.12.2019 №11493/10/03- 20-55-04-08, 15.01.2020 №777/10/03-20-55-04-08 податковий борг, який був предметом позову, охоплювався за період з червня 2018 року по серпень 2019 року та був погашений 14.11.2019 (а.с. 43-45).

У відповідності до п. 12 договору оренди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, у десятиденний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором.

Враховуючи вимоги п. 10 договору оренди землі від 07.03.2018, сума щомісячного платежу орендної плати (з врахуванням додаткової угоди №1 від 20.06.2019) становила:

- 66 105,56 грн. за лютий 2019 року з терміном сплати до 30.03.2019;

- 66 105,56 грн. березень 2019 року з терміном сплати до 30.04.2019;

- 66 105,56 грн. за квітень 2019 року з терміном сплати до 30.05.2019.

Однак, зобов`язання по орендній платі згідно з договором оренди землі від 07.03.2018 за лютий - квітень 2019 року було погашено відповідачем лише 14.11.2019, що стверджується прокурором та не заперечується сторонами.

Отже, беручи до уваги п. 12 договору, загальна сума штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати за лютий-квітень 2019 року становить 2 379 805,95 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст.627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п.1 ст.628 ЦК України).

Приписами ч.2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Між сторонами виникли зобов`язання, що випливають із договору оренди земельної ділянки, згідно якого та в силу ст. 792 ЦК України наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства ( ст. 13 Закону України Про оренду землі ).

Стаття 15 Закону України Про оренду землі відносить до істотних умов договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Встановлює, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок і строки сплати орендної плати визначено ч. 2 ст. 11 Закону України "Про оренду землі", п. 288.7 ст. 288, п. 287.3 ст. 28 Податкового кодексу України, пунктами 8-12 договору оренди землі від 07.03.2018.

Відповідно до ст. 36 Закону України Про оренду землі , п. 33 договору оренди землі від 07.03.2018 за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання

Згідно зі ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У Договорі передбачено господарсько-правову відповідальність відповідача у вигляді сплати неустойки - штрафу за порушення умов цього договору щодо строків сплати орендної плати і її розмір визначено у п. 12.

Типовий договір оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004 (з наступними змінами та доповненнями) містить аналогічне положення, що і договір оренди землі від 07.03.2018, щодо відповідальності орендаря за несвоєчасну сплату орендної плати у виді штрафу в розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором (п. 14 Типового договору оренди землі).

Таким чином, оскільки в порушення вимог п. 10 Договору, відповідачем здійснено внесення орендної плати за лютий - квітень 2019 року з порушенням строків, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, в сумі 2 379 805,95 грн. на підставі п. 12 Договору.

Щодо доводів Луцької міської ради, викладених у відзиві на позов від 07.04.2020, суд зазначає таке.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 1311, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду № 904/5598/18 від 20.07.2020

10.02.2020 заступником керівника місцевої прокуратури на адресу Луцької міської ради було направлено повідомлення, в якому зазначалось, що Луцькою місцевою прокуратурою встановлено підстави для представництва інтересів держави в суді. Прокуратурою ініціюється подання до суду позову в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ТОВ Житловий квартал про стягнення 2 379 805,95 грн. штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати за лютий - квітень 2019 року згідно з договором оренди землі від 07.03.2018. Прокуратурою було повідомлено Луцьку міську раду про право оскаржити наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Луцької міської ради (а.с. 9).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року по справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи звернення Прокуратури до Луцької міської ради, як сторони договору оренди землі від 07.03.2018, відсутність звернення Луцької міської ради до суду з позовом в інтересах жителів територіальної громади після отримання повідомлень Прокуратури, позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26 травня 2020 року по справі № 912/2385/18 ВС КГС у постанові № 904/5598/18 від 20.07.2020, суд вважає звернення прокурора до суду обґрунтованим, а факт не звернення Луцької міської ради до суду є достатнім аргументом для підтвердження її бездіяльності.

Щодо заперечень відповідача відносно того, що у даній справі відсутній предмет спору, суд зазначає таке.

Доводи відповідача щодо того, що у справі відсутній предмет спору та орган Державної податкової служби повинен вживати заходи щодо стягнення штрафних санкцій згідно договору оренди земельної ділянки (а.с.59) спростовуються наступним.

Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 14.1. п.п.14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Головне управління ДПС у Волинській області у відповіді на запит Прокуратури від 10.03.2020 зазначає, що штрафні санкції та пеня є розрахунком між суб`єктами господарювання за недотримання умов договору, не є податком, збором чи обов`язковим платежем згідно кодексу і стягнення штрафних санкцій не входить до повноважень органів ДПС (а.с. 36-39).

Контроль за своєчасним внесенням орендної плати повинен здійснювати орендодавець, як сторона договору, а не Головне управління ДПС у Волинській області.

Відповідно до ст. 130 ГПК України, на відповідача слід покласти судові витрати по справі сплаченого Прокуратурою Волинської області.

Керуючись ст. 86, 123, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий квартал" (вул. Вороніхіна, 37, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 40724449) на користь Луцької міської ради (вул. Богдана Хмельницького, 19, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 34745204) 2 379 805,95 грн. штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий квартал" (вул. Вороніхіна, 37, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 40724449) на користь Прокуратури Волинської області (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, Волинської області, код ЄДРПОУ 02909915) 35 697,09 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

11.08.2020

Суддя В. М. Дем`як