Рішення

від 04.08.2020 по справі 910/64/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2020Справа № 910/64/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" м. Львова

до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" м. Києва

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Харківський жиркомбінат" м. Одеси

про визнання договору недійсним,

Суддя Паламар П.І.

Секретар судового засідання Божко Д.О.

Представники:

від позивача: Шубак О.І.,

від відповідача: Яковенко О.О.,

від третьої особи: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ :

у грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що 31 жовтня 2016 р. між ним та відповідачем був укладений кредитний договір № 4Л16028Г, згідно з яким він одержав кредит у розмірі 1750000000 грн.

Згодом між ними в забезпечення виконання зобов`язань інших осіб (боржників) були укладені договори поруки, у т.ч. № 4Х14309И/П від 31 жовтня 2016 р.

Його дії з одержання кредитних коштів по вищевказаному кредитному договору були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань боржників банку в рамках реалізації плану "трансформації" кредитного портфелю банку, ініційованого НБУ. Така його діяльність (укладення кредитного договору та договорів поруки) була направлена на отримання прибутку від реалізації таких активів або набуття права власності на них.

Вказував, що ним як поручителем виконано зобов`язання боржників шляхом сплати коштів за кредитним договором.

Проте відповідач ані в порядку договору поруки, ані в судовому порядку не передав йому документи, які б давали змогу звернути стягнення на активи, що забезпечували виконання зобов`язань боржників за кредитними договорами, зокрема документи, які забезпечували виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Харківський жиркомбінат" за кредитними договорами №№ 4Х14309И від 5 вересня 2014 р., 4Х14310И від 11 вересня 2014 р.

Як зазначає позивач, така поведінка банку свідчить про відсутність намірів у останнього виконувати свої зобов`язання, що свідчить про введення його в оману відповідачем.

Посилаючись на те, що договір поруки № 4Х14309И/П від 31 жовтня 2016 р укладений ним під впливом обману з боку відповідача, позивач просив задовольнити позов, визнати договір недійсним на підставі ст. 230 ЦК України, а також відшкодувати за рахунок останнього понесені ним по справі судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що згідно умов кредитного договору від 31 жовтня 2016 р., протоколу техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів, заявки на отримання кредиту від 24 жовтня 2016 р. метою кредитування є фінансування поточної діяльності позивача. Тому доводи позивача про те, що укладення кредитного договору та договорів поруки було направлено на отримання прибутку є безпідставними.

У процесі розгляду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Харківський жиркомбінат" (далі-третя особа).

Представник третьої особи у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце його проведення повідомлений в установленому порядку.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 202 ГПК України у відсутності представника третьої особи за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 31 жовтня 2016 р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 4Л16028Г, відповідно до якого позивачу було надано кредит в розмірі 1750000000 грн.

Також встановлено, що 31 жовтня 2016 р. між тими ж сторонами було укладено ряд договорів поруки, у т.ч. договір поруки № 4Х14309И/П від 31 жовтня 2016 р. (далі - договір поруки).

Предметом договору поруки № 4Х14309И/П від 31 жовтня 2016 р. є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання третьою особою (боржником) своїх зобов`язань за кредитними договорами №№ 4Х14309И від 5 вересня 2014 р., 4Х14310И від 11 вересня 2014 р., а саме повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни передбачені умовами кредитного договору.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявними у матеріалах справи копіями вищевказаних договорів.

Заявлені позивачем вимоги стосуються визнання договору поруки № 4Х14309И/П від 31 жовтня 2016 р. недійсним на підставі ст. 230 ЦК України як такого, що укладений ним під впливом обману з боку відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З наявних у матеріалах справи протоколу № 30/10/2016-1 від 30 жовтня 2016 р. загальних зборів учасників позивача, протоколу техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів та заявки на отримання кредиту від 24 жовтня 2016 р вбачається, що позивачем було вирішено укласти з відповідачем кредитний договір на суму 1750000000 грн., метою кредитування є фінансування поточної діяльності позивача.

Жодних посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами - вищевказані документи не містять, так само, як і не містять і посилань на договори поруки, які позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку.

З урахуванням наведеного, виходячи з правової природи кредитного договору, суд зазначає, що з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що укладення кредитного договору позивачем відбулося з метою фінансування поточної діяльності позивача, а укладення договорів поруки - не внаслідок необхідності отримання прибутку від реалізації активів, що передані в забезпечення зобов`язань за кредитами третіх осіб, а у зв`язку із вільним волевиявленням позивача, здійсненого ним в порядку ст. 627 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положеннями ст. 558 ЦК України передбачено право поручителя на оплату послуг, наданих ним боржникові, однак, така плата не була встановлена в спірному договорі поруки, що виключає можливість отримання прибутку за таким договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 556 ЦК України до кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним. Тобто, поручитель отримує право вимоги до боржника виключно на суму коштів, що була ним сплачена.

Це також підтверджує неможливість отримання поручителем прибутку, як мети укладення та виконання договору поруки.

Тому підстави вважати, що під час укладення спірного договору та кредитного договору позивач був введений в оману щодо мети кредитування, а саме на отримання прибуту, відсутні.

Враховуючи, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем його прав у спірних правовідносинах, у позові відповідно до вимог ст.ст. 16, 230 ЦК України слід відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті" м. Львова відмовити.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складене 10 серпня 2020 р.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар