Рішення

від 05.08.2020 по справі 923/606/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2020 року м.Херсон Справа № 923/606/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця Рудько Валентини Миколаївни м.Херсон РНОКПП НОМЕР_1

до Відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія Нове місто" м.Херсон ідентифікаційний код юридичної особи 40128589

про стягнення заборгованості 33 792,25 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача - адвокат Ільницька І.Є., ордер серії ВТ № 1003788 від 22.06.20

від відповідача - не прибули

Позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом та просить прийняти рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча Компанія Нове Місто (ЄДРПОУ 40128589) на користь Фізичної особи-підприємця Рудько Валентини Миколаївни (код НОМЕР_1 ) 27 590 грн. (Двадцять сім тисяч п`ятсот дев`яносто) грн. 00 коп. - основної заборгованості, 795 грн. (Сімсот дев`яносто п`ять гривень) - три відсотка річних, 2014 грн. (Дві тисячі чотирнадцять коп.) - суму інфляції за весь час прострочення, 3393,18 грн (Три тисячі триста дев`яносто три гривні вісімнадцять коп.) - неустойки за останні 6 місяців, а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча Компанія Нове Місто (ЄДРПОУ 40128589) на користь Фізичної особи-підприємця Рудько Валентини Миколаївни (код НОМЕР_1 ) 2102 грн. - витрат за сплату судового збору.

Санкції нараховано на підставі укладеного між сторонами договору від 03.01.2019р. № 7 про надання послуг з вивезення та ліквідації стихійних звалищ з території замовника.

Ухвалою від 23.06.2020р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив перше засідання по справі на 21 серпня 2020 року, установив відповідачу строк для подачі відзиву на позов - 15.07.2020, а заперечення - 21.07.2020, установив позивачу строк для подачі відповіді на відзив - 21.08.2020.

15.07.2020р. відповідач подав до канцелярії суду заяву (від 15.07.2020р. № 01-10-49/2020, а.с.31) про відкладення розгляду справи у зв"язку з необхідністю підготовки обгрунтованого відзиву на позовну заяву, проведення необхідних розрахунків та подання додаткових доказів.

Відповідно до ч.1 ст.252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

За ч. 1, 3, 5 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу. Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами. Якщо розгляд справи було відкладено, суд продовжує провадження у справі зі стадії, на якій розгляд справи було відкладено. У випадку відкладення розгляду справи під час її розгляду по суті суд може почати розгляд справи по суті спочатку.

З метою дотримання завдань та принципів господарського судочинства, зокрема змагальності та рівності учасників справи перед законом і судом, враховуючи клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи. Ухвалою від 21.07.2020р. розгляд справи відкладено на 05.08.2020р.

03.08.2020р. відповідач подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, яким повністю заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити:

1) найменування (ім`я) позивача і номер справи; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти, за наявності, 3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем; 4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; 6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання; 7) заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті; 8) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

До відзиву додаються 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

До відзиву, наданого до суду, було додано лише документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

В судове засідання 05.08.2020р. відповідач не направив свого представника. Представник позивача прибув, наполягає на розгляді справи та прийняті рішення по суті вимог. Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, - суд

встановив :

З січня 2019 р. між фізичною особою-підприємцем Рудько Валентиною Миколаївною ( виконавець за текстом договорів) та товариством з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Нове Місто ( замовник за текстом договору) укладений договір № 7 про надання послуг з вивезення та ліквідації стихійних звалищ з території замовника (надалі - договір № 7)

Відповідно до умов договору № 7 виконавець взяв на себе зобов`язання виконати послуги з вивезення та ліквідації стихійних звалищ з території замовника, а замовник зобов`язався своєчасно сплатити послуги.

Згідно п.п. 2.1. Договору № 7 робота оплачується по ціні 293 грн. за 1м3. По виконані роботи складається акт про надані послуги та надається замовнику 1-го числа місяця наступного за календарним, в якому фактично надавалися послуги, акт підписується замовником протягом 3-х днів з моменту надання.

Згідно п.п. 2.2. розрахунок за надані послуги здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця протягом 10 календарних днів з дня підписання актів виконаних робіт.

ФОП Рудько В.М. свої зобов`язання за Договором №7 виконала належним чином, що підтверджується складеними та підписаними двома сторонами Договору актами надання послуг.

Так, на підтвердження факту виконання послуг сторонами договору складались акти надання послуг, які підписувались представниками виконавця та замовника і скріплювались печатками підприємств:

акт надання послуг № 364 від 20.02.2019 р. підтверджує факт виконання робіт на суму 10 548 грн.,

акт надання послуг № 718 від 28.02.2019р. підтверджує факт виконання робіт на суму 21 945,70 грн.,

акт надання послуг № 981 від 31.03.2019 р. підтверджує факт виконання робіт

на суму 1225 грн.

Відповідач, всупереч договірним зобов`язанням, передбаченими умовами договору № 7 від 03.01.2019 р. за проведені роботи не розрахувався в повному обсязі, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, яким встановлено станом на 17.02.2020 р. суму основного боргу в 27 590 грн.

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

П.п. 6.6. договору № 7 від 03.01.2019 р. передбачена відповідальність замовника за несвоєчасну сплату наданих послуг. Замовник сплачує виконавцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

В зв`язку з чим відповідачу нарахована неустойка за період з 04.11.2019 р. по 04.05.2020 р. за останні 6 місяців на загальну суму 3393,18 грн (розрахунок додається).

Також, згідно зі ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.

Відтак, відповідачу нараховано 3 % річних за весь період прострочення заборгованості в сумі 465, 01 грн., а також інфляційні витрати в сумі 795 грн. (розрахунок

додається)

Таким чином, з вищенаведеного прослідковується, що позивачем були виконані зобов`язання перед ТОВ Керуюча Компанія Нове Місто у повному обсязі, в строк та належним чином, що відповідає положенням чинного законодавства України.

У той же час станом на день подачі позову до суду ТОВ Керуюча Компанія Нове Місто зобов`язання перед нашим підприємством у частині сплати коштів за виконані роботи не виконало, що свідчить про порушення положень ст. 509, 526, 530 ЦК України.

Позивач підтвердив, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також оригінали документів, що в копіях подаються до позовної заяви знаходяться у позивача.

До позовної заяви додано : доказ сплати судового збору, доказ направлення позовної заяви з додатками відповідачу, Розрахунок ціни позовних вимог, Розрахунок пені, 3% річних та індексу інфляції, Копія договору № 7 про надання послуг, Копії акту звірки від 17.02.2020

Копії актів надання послуг в кількості 3 шт., Копії платіжних доручень в кількості 4 шт., Копія виписки з ЄДР про реєстрацію ФОП Рудько В.М., Копія витягу з реєстру платників ЄП

Ордер та копія свідоцтва адвоката Ільницька І.Є.

Дослідивши лист, який надано відповідачем (від 03.08.2020р. № 01-12-51), суд зазначає наступне. Як вбачається з даного листа, відповідач обізнаний про час, дату та місце розгляду справи, оскільки зазначає, що у провадженні господарського суду Херсонської області знаходиться справа № 923/606/20, за позовом ФОП Рудько В. М. до ТОВ Керуюча компанія Нове місто про стягнення суми заборгованості. Судове засідання по справі призначено на 05.08.2020 о 10:00.

ТОВ Керуюча компанія Нове місто не визнає безпідставно заявлені позовні вимоги ФОП Рудько В. М. у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Як зазначено Позивачем у позовній заяві, Відповідач, всупереч договірним зобов`язанням, передбаченими умовами договору № 7 від 03.01.2019р. за проведені роботи не розрахувався в повному обсязі, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, яким встановлено станом на 17.02.2020р. суму основного боргу в 27 590,00 грн.

Відповідач зауважує, що відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019р. у справі N 910/1389/18 Касаційний господарський суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Відповідач зазначає, що Позивачем станом на дату подання позовної заяви до суду не було надано Акт звіряння розрахунків, в якому відображено розмір суми боргу на дату відкриття провадження у справі. Разом з тим, доказів існування іншого акту звірки розрахунків відповідач не надав, суму заборгованості не оспорює, платіжних документів про оплату всієї суми заборгованості після підписання акту звірки розрахунків від 17.02.2020р. відповідач не надав та не зазначив про їх існування. Тоді як саме платіжні документи були б належними та допустимими доказами здійснення розрахунків по договору.

З гідно з п. З ч. З ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. При поданні позовної заяви до суду Позивачем було додано розрахунок ціни позовних вимог, в якому зазначено заборгованість за договором № 7 від 03.01.2019 р. - 27 590,00 грн.

Відповідач зазначає, що Позивачем не було надано обґрунтований розрахунок суми заборгованості по місяцям у розрізі по кожному первинному документу - Акту надання послуг, що додані до позовної заяви, надавши лише інформацію про загальну суму боргу.

Зазначена обставина, на переконання відповідача, має важливе значення, оскільки внаслідок неправильного обрахування суми боргу за кожним первинним документом, Позивачем могли бути о невірно обчислено строки та безпідставно застосовано штрафні санкції, чим порушено права Відповідача. Свого розрахунку суми боргу або доказів його повної оплати відповідач не надав взагалі.

Згідно тверджень Позивача наведених у позовній заяві, п.п. 6.6. договору № 7 від 03.01.2019 р. передбачена відповідальність замовника за несвоєчасну сплату наданих послуг. Замовник сплачує виконавцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

В зв`язку з чим відповідачу нарахована неустойка за період з 04.11.2019 р. по 04.05.2020 р. за останні 6 місяців на загальну суму 3393,18 грн., згідно доданого розрахунку.

З наведеним твердженням, доданим до позовної заяви розрахунком та сумою нарахованої пені Відповідач не погоджується виходячи з наступного. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Згідно з п.п. 2.2. п. 2. Договору розрахунок за надані послуги здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця протягом 10 календарних днів з дня підписання актів виконаних робіт.

У відповідності з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 № 14 щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За приписами ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до ч. З ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Частиною 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач вважає, що Позивачем при обрахуванні розрахунку неустойки було неправильно визначено початок перебігу періоду часу, за який нараховується пеня, та пропущено строк позовної давності для пред`явлення вимоги про стягнення неустойки, керуючись ч. З та ч. 4 ст. 267 ЦК України, ТОВ Керуюча компанія Нове місто просить господарський суд Херсонської області застосувати позовну давність в один рік, у зв`язку зі спливом строку позовної давності, та відмовити ФОП Рудько В. М. у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 3393,18 грн. у справі № 923/606/20.

Належного будь-якого іншого контр-розрахунку відповідач не надіслав.

Як зазначено у позовній заяві, Відповідачу нараховано 3% річних за весь період прострочення заборгованості в сумі 465,01 грн., а також інфляційні витрати в сумі 795 грн. (розрахунок додається).

Відповідач звертає увагу суду на непослідовність позиції та допущені помилки при здійсненні розрахунку індексу інфляції та 3% річних Позивачем, а саме:

- в позовній заяві заявлено про нарахування 795,00 грн. інфляційних витрат, але по розрахунку ціни позовних вимог дану суму зазначено як нарахування 3% річних;

- в розрахунку інфляційних витрат при нарахуванні за період з 01.04.2019 по 01.06.2020 зазначена сума інфляційних 2014,07 грн., а в підсумку чомусь вже зазначена сума 2104,07 грн., що не відповідає дійсності.

- у позовній заяві також заявлена нарахована сума 3% річних 465,01 грн., при цьому Позивач просить стягнути з Відповідача 795,00 гри. у якості 3% річних.

Відповідач зазначає, що відсутність розрахунку суми боргу у розрізі по місяцям, незрозумілі підрахунки 3% річних та індексу інфляції проведені Позивачем не дають змоги встановити достовірність заявлених сум до стягнення. Свого розрахунку або своїх доказів на підтвердження заперечень відповідач не надав.

За приписами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2020 у справі № 924/532/19 нарахування індексу інфляції здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом, множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Відповідач стверджує, що Позивачем при розрахунку індексу інфляції було неправильно обраховано сукупний індекс інфляції, оскільки фактично взято період з 01.01.2019р. по 01.06.2020р., тобто період за який у Відповідача не було будь-яких правовідносин за Позивачем (січень 2019р.) та прострочень по платежам (лютий, березень 2019р.).

Крім того, при здійсненні розрахунку індексу інфляції Позивачем не включені періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), а саме: червень, липень, серпень, грудень 2019 року та лютий 2020 року.

У зв`язку з цим, вимоги Позивача щодо неправомірного стягнення індексу інфляції порушують права Відповідача та не підлягають задоволенню судом.

Стосовно нарахування 3% річних відповідач зазначає, що Позивачем неправильно визначено період обрахування у календарних днях та допущено математичну помилку при підрахунку підсумкової суми 3% річних, чим знову ж таки порушено права Відповідача.

Суд зазначає, що згідно ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами стаття 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд зазначає, що відповідач не додав до відзиву жодного доказу на підтвердження викладеного у листі , який надано відповідачем (від 03.08.2020р. № 01-12-51). До того ж, даний лист, всупереч вимог п.2 ст.165 ГПК України взагалі ніким не підписаний, підпис на документі відсутній.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Приймаючи дане рішення, суд відповідно до ст. 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 610, 625, 629, 837, 843, 846, 854 ЦК України, ст. ст. 161, 162,163,164, 165, 232-235, 238, 240 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча Компанія Нове Місто (73027, м.Херсон вул.Філатова,32-А, ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 40128589) на користь Фізичної особи-підприємця Рудько Валентини Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) 27 590 грн. (Двадцять сім тисяч п`ятсот дев`яносто) грн. 00 коп. - основної заборгованості, 795 грн. (Сімсот дев`яносто п`ять гривень) - три відсотка річних, 2014 грн. (Дві тисячі чотирнадцять коп.) - суму інфляції за весь час прострочення, 3393,18 грн (Три тисячі триста дев`яносто три гривні вісімнадцять коп.) - неустойки

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча Компанія Нове Місто (ЄДРПОУ 40128589) на користь Фізичної особи-підприємця Рудько Валентини Миколаївни (код НОМЕР_1 ) 2102 грн. (Дві тисячі сто дві грн.) - витрат за сплату судового збору.

Повне рішення складено 11.08.2020р.

Рішення можу бути оскаржене до

Південно-Західного апеляційного господарського суду

в порядку та строки,встановлені ст.ст.256-259 ГПК України

Суддя Т.Г. Пінтеліна