Постанова

від 10.08.2020 по справі 160/12472/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 160/12472/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року (суддя Рищенко А.Ю., м. Дніпро) у справі № 160/12472/19

за позовом Акціонерного товариства Інтерпайп Новомосковський трубний завод

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

У грудні 2019 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2019 року №0005204607 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2019 року у розмірі 29 215 грн. та нарахування штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 7 303,75 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 позовні вимоги задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005204607 від 12.06.2019 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2019 року у розмірі 29215,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 303,75 грн.

Вказане рішення суду мотивоване правомірністю віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ТОВ НВП Укрпромтехнологія та ТОВ Техніком-Т в ході виконання реальних господарських операцій з поставки товару. Зміст укладених АТ Інтерпайп Новомосковський трубний завод з ТОВ НВП Укрпромтехнологія , ТОВ Техніком-Т договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. В межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно з ними формував податковий кредит за відповідні періоди. Як на час укладення угод між позивачем та його означеними вище контрагентами, так і на час їх виконання, вказані суб`єкти господарювання знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також є платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується. Виписані ТОВ НВП Укрпромтехнологія та ТОВ Техніком-Т податкові накладні на підставі укладених з позивачем договорів поставки оформлені з дотриманням вимог ст. 201 ПК України та зареєстровані в ЄРПН, що відповідачем не заперечується. Відповідні податкові зобов`язання та податковий кредит по взаємовідносинам з вказаними контрагентами були задекларовані позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість, що відповідачем також не заперечується.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Офіс великих платників податків Державної податкової служби оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник навів обставини, що були зафіксовані актом перевірки Акціонерного товариства Новомосковський трубний завод . Скаржник зазначив, що по ланцюгам постачання товарів відсутнє джерело їх походження. Крім цього, скаржник посилається на наявність кримінальних проваджень, фігурантами яких є контрагенти-постачальники позивача ТОВ НАІРІЯ , ТОВ ТРИІРТА . Вказує, що невідповідність між наданими документами та базами даних АІС Податковий блок , відсутність джерела походження товару свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності в розумінні пп. 14.1.36 Податкового кодексу України та ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди. Також вказує, що ані ТОВ ТЕХІНКОМ , ані ТОВ Трейдопт Маркет не мали фізичної можливості виробляти/зберігати будь-який товар, без достатньої кількості працівників та основних засобів, крім того не встановлено фактичного придбання товару по ланцюгам постачання.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та дослідив надані відповідачем докази, внаслідок чого суд дійшов невірного висновку про задоволення позову. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач з вимогами апеляційної скарги не погодився та надав відзив на неї, у якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.04.2020 року замінено відповідача - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби правонаступником - Офісом великих платників податків Державної податкової служби.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами по справі не спростовано, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку АТ Інтерпайп Новомосковський трубний завод щодо формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 року, за результатами якої складено акт №72/28-10-46-07-05393139 від 17.05.2019 р.

В ході перевірки виявлено порушення п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 200.1, абз. б п. 200.4 ст. 200 ПК України (зі змінами та доповненнями, діючими в періоді, що охоплений перевіркою) внаслідок чого відповідач дійшов висновку, що позивачем завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у лютому 2019 року на суму 29 215,00 грн.

Не погодившись з даним актом перевірки, позивач подав до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби заперечення (вих. № 21-325 від 30.05.2019), проте Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби листом за вих. № 29029/10/28-10-46-07 від 07.06.2019 висновки акту перевірки залишено без змін.

12.06.2019 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005204607 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2019 року у розмірі 29 215,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 303,75 грн.

Правомірність винесення відповідачем вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору у межах цієї адміністративної справи.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для донарахування позивачу грошових зобов`язань став аналіз господарських взаємовідносин позивача з ТОВ НВП Укрпромтехнологія та ТОВ Техніком-Т , які придбавали товари по ланцюгам з третіми особами, зокрема, - ТОВ Наірія , ТОВ Транза , ТОВ Вінтайм , ТОВ Триірта , ТОВ Трейдопт Маркет , які на переконання відповідача, не мають достатньої кількості трудових та технічних ресурсів, більш того є фігурантами кримінальних проваджень, а отже правочини, які укладені між позивачем та ТОВ НВП Укрпромтехнологія ,ТОВ Техніком-Т не спрямовані на реальне настання наслідків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України та Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Вказаною нормою закону також передбачено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХV у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи норми ст. 44 Податкового кодексу України, здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено перелік обов`язкових реквізитів, які має містити первинний документ, зокрема це: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05.02.2018 року між позивачем (покупець) та ТОВ НВП Укрпромтехнологія (постачальник) був укладений договір поставки №150/18, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар. Найменування, асортимент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару зазначаються у специфікаціях, які оформлюються у вигляді Додатків і складають невід`ємну частину цього Договору.

У відповідності до п. 4.1 Договору розрахунки за цим Договором Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника в порядку та строки, зазначені у Специфікаціях.

Протягом терміну дії договору сторонами узгоджувався асортимент та кількість товару, що підтверджено специфікаціями до договору, який в подальшому передавався покупцеві.

Згідно з п. 1 специфікацій сторони погоджують поставку товару імпортного виробництва, якість якого повинна відповідати вимогам ГОСТ 2679-93 і підтверджуватися сертифікатом якості. Строки поставки - протягом 10-20-ти календарних днів від дати подачі покупцем заявки на поставку товару. Загальна сума поставки згідно специфікацій складає 99 655 грн., у тому числі ПДВ 16 609,17 грн.

На виконання умов вказаного Договору позивачем надано наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: видаткові накладні; податкові накладні; товарно-транспортні накладні; виписки по особовому рахунку; прибуткові ордери; сертифікати відповідності; заяви на відповідність; експрес накладні; витяги з облікової системи; акт звірки взаємних розрахунків.

До складу податкового кредиту позивачем включено податкові накладні по взаємовідносинах з ТОВ НВП Укрпромтехнологія (код ЄДРПОУ 38677793) за лютий 2019 року на загальну суму 41 839,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 973,22 грн. та за січень 2019 року на загальну суму 14 387,76 грн., у тому числі ПДВ - 2 397,96 грн. (враховуючи наявність значення рядку 16 (від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту, а саме значення рядка 21 декларації за січень 2019 року, на результат розрахунку якого вплинуло значення рядку 17 декларації за січень 2019 року).

В бухгалтерському обліку взаємовідносини відображені по рахунку 631 (Розрахунки з вітчизняними постачальниками).

Також з матеріалів справи вбачається, що 03.01.2018 року між ТОВ Техніком-Т (Постачальник) та позивачем (Покупець) був укладений договір поставки № 26/18, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення, надалі -Товар. Найменування, асортимент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару зазначаються у специфікаціях, які оформлюються у вигляді Додатків і складають невід`ємну частину цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки за цим Договором Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника в порядку та строки, зазначені у Специфікаціях.

Протягом терміну дії договору сторонами узгоджувався асортимент та кількість товару, що підтверджено специфікаціями до договору, який в подальшому передавався покупцеві.

На виконання умов цього Договору позивачем надано наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: видаткові накладні; податкові накладні; товарно-транспортні накладні; відомості про вантаж; виписки по особовому рахунку; прибуткові ордери; сертифікат; паспорт; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи; витяги з облікової системи; акт звірки взаємних розрахунків.

До складу податкового кредиту лютого 2019 року позивачем включено податкові накладні по взаємовідносинах з ТОВ Техінком-Т (код ЄДРПОУ 41356322) за лютий 2019 року на загальну суму 59 910,00 грн., в т.ч. ПДВ 9 985,00 грн. та за січень 2019 року на загальну суму 59 154,00 грн. в т.ч. ПДВ 9 859,00 грн. (враховуючи наявність значення рядку 16 (від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту, а саме значення рядка 21 декларації за січень 2019 року, на результат розрахунку якого вплинуло значення рядку 17 декларації за січень 2019 року).

В бухгалтерському обліку взаємовідносини відображені по рахунку 631 (Розрахунки з вітчизняними постачальниками).

Станом на 01.01.2019 року сальдо по 631 (Розрахунки з вітчизняними постачальниками, далі 631) складає 0 грн.

Також в матеріалах справи наявне документальне підтвердження використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, зокрема, актами введення в експлуатацію МШП.

Отже, факт здійснення спірних фінансово-господарських операцій підтверджено належним чином складеними первинними документами, якими зафіксовано як факт придбання товарно-матеріальних цінностей, так і факт їх використання позивачем у своїй діяльності.

Крім того, податковим органом не спростовано, що на час здійснення спірних фінансово-господарських операцій контрагенти-постачальники позивача мали податкову правосуб`єктність, перебували на податковому обліку, а також були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

При вирішенні справи колегія суддів приймає до уваги, що абз. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Інших вимог для підтвердження правомірності формування покупцем податкового кредиту з ПДВ Податковим кодексом не встановлено.

Податковим органом не спростовано, що складені ТОВ НВП Укрпромтехнологія , ТОВ Техінком-Т податкові накладні зареєстровані у встановленому законом порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних та, враховуючи норми п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, є підставою для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по спірним операціям.

Крім того, колегія суддів зазначає, що нормами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Водночас, доказів порушень відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань матеріали справи не містять, податковим органом до суду не надано.

Що стосується посилання податкового органу на відсутність у контрагентів позивача необхідних трудових та виробничих ресурсів, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не знайшли належного обґрунтування відповідними доказами, оскільки вони не були досліджені під час проведення перевірки АТ Інтерпайп Новомосковський трубний завод шляхом проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача в порядку, передбаченому п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, або у інший спосіб, що передбачений законодавством України.

Разом із цим, на підтвердження вказаних обставин податковий орган посилається на інформацію, що наявна в його інформаційних автоматизованих базах даних. Проте, відповідні витяги з інформаційних баз даних податковим органом на підтвердження своєї позиції до суду не надані, підстави внесення відповідної інформації до вказаних баз даних суду не відомі.

Щодо посилання скаржника на наявність відкритих кримінальних проваджень, фігурантами яких є ТОВ НАІРІЯ , ТОВ ТРИІРТА , колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироків, винесених судом за результатами вищевказаних кримінальних проваджень, які набрали законної сили, скаржником не надано.

Водночас, наявність кримінального провадження не є безумовними та допустимими доказами відсутності реального здійснення господарської операції.

Вказаний висновок відповідає позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 06.08.2019 по справі № 520/8681/18.

Також, при вирішенні цієї справи судом враховано практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої платник податків не має нести відповідальності за протиправні дії своїх контрагентів. Така позиція висловлена у справах Інтерсплав проти України , Булвес проти Болгарії та інших.

Верховний Суд також неодноразово висловлював правову позицію в своїх постановах у справах № 813/1974/17 від 27.02.2018 р., № 802/1853/16-а та інших, де мова йде про неможливість безпідставного поширення судом висновку про фіктивність підприємства на відносини з усіма контрагентами; зазначається, що суд повинен перевірити зв`язок між фіктивністю підприємства, встановленою вироком суду, який набрав законної сили, та нереальністю господарських операцій позивача та його контрагентів. У разі, коли вирок взагалі не містить конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи , він не може бути належним доказом нереальності господарських операцій відповідного підприємства з контрагентами та не може свідчити про наявність податкового правопорушення під час формування податкового кредиту (постанова Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №805/649/15-а). Крім того, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій (постанова Верховного Суду від 12.04.2018 року у справі № 826/1571/16).

Отже, можливо, невстановлені особи, з якими позивач укладав угоду, причетні до вчинення певних податкових чи кримінальних правопорушень та скористалися послугами підприємств ТОВ НАІРІЯ , ТОВ ТРИІРТА для прикриття своєї незаконної діяльності, але це знаходиться поза межами предмету спору та не доведено скаржником, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд вважає за необхідне дотримуватися позиції, викладеної в п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко і Лозенко проти України . Відповідно до вказаної позиції суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівами . Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення, дії або бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач не зобов`язаний відстежувати джерело походження товару, який реалізовувався його контрагентами, а в разі встановлення контролюючим органом таких фактів відповідальність має нести саме та особа, яка вводить товар в обіг, а не добросовісний набувач.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі № 160/12472/19 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 10.08.2020 р.

Головуючий суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов