Постанова

від 16.06.2020 по справі 173/2070/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1964/20 Справа № 173/2070/19 Головуючий у першій інстанції: Петрюк Т. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Догоновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, треті особи: Верхньодніпровська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання права на земельну частку (пай), -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 01.07.1990 року він був прийнятий на роботу в члени КСП Шлях до комунізму Верхньодніпровського району Дніпропетровської області слюсарем (наказ № 2 від 10.07.1990 року). 01 січня 1993 року, КСП Шлях до комунізму було перейменовано в КСП Нива . 30 грудня 1994 року позивач був звільнений з КСП Нива в зв`язку з призовом у лави Збройних Сил України, наказ № 4 від 30.12.1994 року. З 26.10.1994 року по 28.06.1996 року позивач проходив строкову військову службу в Збройних Силах України, що підтверджується записами в його трудовій книжці. В червні 2019 року позивач дізнався від свого знайомого, який раніше також працював в КСП Нива , що позивач має право на земельну частку (пай) за рахунок землі, переданої у колективну власність КСП Нива , як колишній член КСП. В липні 2019 року ОСОБА_1 було отримано лист відділу ГУ Держгеокадастру у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області від 16.07.2019 року, в якому було зазначено, що він значиться в списках осіб, що мають право на земельну частку (пай), який є додатком до Державного акту на право колективної власності КСП Нива , серія І-ДП №000016 від 01.12.1995 року, але не значиться у книзі сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються членам КСП Нива , і сертифікат на його ім`я на земельну частку (пай) не виготовлявся. Позивач вважає, що будучи членом КСП Нива Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, він має право на земельну частку (пай) при розпаюванні земель КСП Нива Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, оскільки був включений до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай). Тому, позивач просив визнати за ним право на земельну частку (пай), площею 5,96 умовних кадастрових гектарах, із земель невитребуваних паїв КСП Нива , які розташовані на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, згідно з державним актом на право колективної власності КСП Нива серія І-ДП №000016 від 01.12.1995 року та додатком №1 до зазначеного державного акту - списком громадян членів КСП Нива .

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року, з урахуванням ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2019 року про виправлення описки, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення їм судових повісток, які долучені до матеріалів справи (а.с.69, 70, 71).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що позивач 01.07.1990 року був прийнятий на роботу в члени КСП Шлях до комунізму Верхньодніпровського району Дніпропетровської області слюсарем (наказ № 2 від 10.07.1990 року).

01 січня 1993 року, КСП Шлях до комунізму було перейменовано в КСП Нива .

30 грудня 1994 року ОСОБА_1 був звільнений з КСП Нива в зв`язку з призовом у лави Збройних Сил України, наказ № 4 від 30.12.1994 року.

З 26.10.1994 року по 28.06.1996 року позивач проходив строкову військову службу в Збройних Силах України, зазначене вище підтверджується записами в трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с.7).

Державний акт серії ДП № 000016 на право колективної власності на землю КСП "Нива" виданий 15 травня 1995 року , зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за ВД №0014 (а.с.8).

Згідно додатку №1 до Державного Акту про право колективної власності на землю серії ДП № 000016 від 15 травня 1995 року вбачається, що ОСОБА_1 внесений до списку громадян - членів КСП, що додається до державного акту на право колективної власності на землю КСП Нива за ВД №0014 (а.с.9).

Відповідно до записів в трудовій книжці позивач після проходження військової служби у вересні 1996 року не повернувся на роботу до КСП Нива , а був прийнятий на роботу на інше підприємство.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (в редакції від 22 червня 1993 року) визначено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю .

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Водночас відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта , і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що на день видачі державного акта на право колективної власності на землю від 15 травня 1995 року позивач не був членом вищевказаного КСП Нива ; встановивши, що після проходження військової служби у вересні 1996 року позивач не повернувся на роботу до КСП Нива , - місцевий суд дійшов правильного висновку про недоведеність права позивача на частку (пай) у КСП Нива та правомірно відмовив у задоволенні позову, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Факт внесення ОСОБА_1 до списку громадян-членів КСП, що додається до державного акту на право колективної власності на землю КСП Нива за ВД №0014, - не спростовує вищевикладених висновків суду, оскільки, як встановлено місцевим судом, на час видачі державного акта на право колективної власності на землю від 15 травня 1995 року позивач не був членом КСП Нива .

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія приходить до висновку про наявність підстав длязалишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді