ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
29.07.2020Справа № 910/1739/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТМ-КЛАСИКА"
до Приватного акціонерного товариства "ПІВДЕНЕНЕРГОМОНТАЖ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Київська міська рада
про визнання права на поділ земельної ділянки
за участю представників:
від позивача: Сперкач С.В.
від відповідача : не з`явився
від третьої особи: не з`явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "МТМ-КЛАСИКА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ПІВДЕНЕНЕРГОМОНТАЖ" в якому просить суд:
визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "МТМ-КЛАСИКА" право на поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031 без нотаріально посвідченої згоди Приватного акціонерного товариства "ПІВДЕНЕНЕРГОМОНТАЖ" згідно з Планом поділу цієї земельної ділянки на вул. Промисловій, 4 у Голосіївському районі м. Києва № 01/20- 00004-т від 30.01.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на бездіяльність відповідача, що полягає в ненаданні позивачу нотаріально посвідченої згоди на поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031, що призводить до порушення права позивача на користування частиною цієї земельної ділянки, на якій розміщені належні йому об`єкти нерухомості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1739/20, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 25.02.2020.
25.02.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких Київська міська рада підтримала позовні вимоги та повідомила, що на спірній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, який належить на праві власності позивачу, а отже користування належним позивачу майном знаходиться у прямій залежності від можливості користуватися земельною ділянкою.
У судовому засіданні 25.02.2020 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 18.03.2020, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання. Направлено відповідачу ухвалу про виклик в судове засідання 18.03.2020.
З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 №211 та на виконання розпорядження Голови Вищої ради правосуддя від 13.03.2020 №11/0/2-20 "Про додаткові заходи із попередження респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19", судові засідання, які призначені на 18.03.2020, знято з розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2020 суд призначив підготовче засідання у справі №910/1739/20 на 29.04.2020.
В судовому засіданні 29.04.2020 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/1739/20 до судового розгляду по суті на 26.05.2020, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.
26.05.2020 суд відклав розгляд справи по суті на 23.06.2020.
23.06.2020 суд відклав розгляд справи по суті на 08.07.2020.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.07.2020 суд призначив розгляд справи № 910/1739/20 по суті на 29.07.2020, у зв`язку із перебуванням 08.07.2020 судді Гулевець О.В. у відпустці.
Представник позивача у судовому засіданні 29.07.2020 надав пояснення по суті позовних вимог.
Представник відповідача у судове засідання 29.07.2020 не з`явився, про розгляд справи по суті відповідач був належним чином повідомлений ухвалою суду від 03.07.2020.
Представник третьої особи у судове засідання 29.07.2020 не з`явився, про розгляд справи по суті третя особа була належним чином повідомлена ухвалою суду від 03.07.2020, подано клопотання про розгляд справи без участі представника.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В судовому засіданні 29.07.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
29.11.2005 між Закритим акціонерним товариством Південенергомонтаж , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Південенергомонтаж (надалі - відповідач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю МТМ-КЛАСИКА (надалі - позивач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу виробничого приміщення (нежилих будівель) (надалі - договір), за умовами якого відповідач передає у власність позивачу виробниче приміщення загальною площею 298,80 кв.м.,яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4, та складається з нежилої будівлі під літерою Ю площею 267,90 кв.м. і нежилої будівлі під літерою Щ площею 30,90 кв.м., а позивач приймає виробниче приміщення і зобов`язується сплатити за нього грошову суму на умовах, визначених цим договором (п. 1 договору).
Право власності на придбане виробниче приміщення у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору (п. 5 договору).
Відповідно до п. 9 договору, продавець сприяє покупцю в оформленні документів на право користування земельною ділянкою, на якій розташоване виробниче приміщення та яка необхідна для його обслуговування.
Відповідно до Акту передачі-приймання від 29.11.2005 відповідач передав, а позивач прийняв у власність виробниче приміщення загальною площею 298,80 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4, та складається з нежилої будівлі під літерою Ю площею 267,90 кв.м. і нежилої будівлі під літерою Щ площею 30,90 кв.м.
Згідно із Витягу з Державного реєстру правочинів № 1798860 вказаний вище договір купівлі-продажу було зареєстровано 29.11.2005 в Державному реєстрі правочинів.
Так, у відповідності до Реєстраційного посвідченням № 025284 від 23.01.2006, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, за позивачем зареєстровано право власності на нежилі будівлі площею 298,80 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4.
Позивач зазначає, що в 2014 році ТОВ "МТМ-КЛАСИКА" здійснило реконструкцію придбаних нежилих будівель, що підтверджується Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, яка була зареєстрована Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 14.03.2014 за № ІУ143140730056, що в результаті загальна площа нежилих будівель збільшилась до 599,7 кв.м., а також змінилась назва об`єкту нерухомого майна з нежилої будівлі під літерою Ю та нежилої будівлі під літерою Щ на будівлю літ. Ю,Ю.
Також, відповідно до довідки КП Київське міське буро технічної інвентаризації та реєстрації трава власності на об`єкти нерухомого майна №33597(И-2014) від 30.04.2014 встановлено про демонтаж нежилої будівлі під літерою Щ площею 30,90 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4.
Як вбачаєтеся зі змісту Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.05.2014 індексний номер:21644911, власником об`єкта нерухомого майна: будівля літ. Ю, Ю, загальна площа 599,7 кв.м. є ТОВ МТМ-КЛАСИКА , що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 21645956 від 15.05.2014.
Отже, за доводами позивача станом на момент звернення з позовом право власності на об`єкт нерухомого майна: будівля літ. Ю, Ю, загальна площа 599,7 кв.м. належить ТОВ МТМ-КЛАСИКА .
Разом з тим, відповідно до інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 20.11.2019, нерухоме майно: будівля літ. Ю, Ю, загальна площа 599,7 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Промислова, 4 знаходяться на земельній ділянці площею 1,9929 га з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031, яка перебуває в користуванні відповідача на праві оренди землі.
За змістом Реєстру земельних ділянок Чергового плану вбачається, що, земельна ділянка з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031 належить відповідачу на праві оренди на 49 років до 14.09.2047.
За поясненнями позивача, після оформлення права власності на нежилі будівлі, погодження з відповідачем меж земельної ділянки, позивачем було встановлено паркан, який розділив земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031 на дві ділянки, одну з яких використовує позивач, а іншу земельну ділянку використовує відповідач, на підтвердження вказаних обставин позивачем надано фотознімки.
Окрім того, 29.11.2005 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 29-11/2005, за умовами якого у строк з дати укладення договору до моменту передачі позивачу в оренди земельної ділянки площею 0,1795 га від її власника, тобто Київської міської ради, та внесення відповідних змін до договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 11.09.1998, відповідач, в порядку ч. 2 ст. 377 ЦК України, передає позивачу у користування земельну ділянку плошею 0,1795 га, на якій розташоване виробниче приміщення та яка необхідна для його обслуговування, за плату, яка розраховується в порядку ч. 3 ст. 774 ЦК України (п. 1.2. договору).
Також, 03.12.2012 між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 03-12/2012 відповідно до якого у строк з дати укладення договору до моменту передачі позивачу в оренду земельної ділянки площею 0,1795 га від її власника, тобто Київської міської ради, та внесення відповідних змін до договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 11.09.1998 відповідач зобов`язаний надавати позивачу вільний доступ до належного позивачу на праві власності виробничого приміщення (його частин та/або будівель, що входять до складу виробничого приміщення), яке розташоване на земельній ділянці площею 0,1795 га по вул. Промисловій, 4, для цілей його експлуатації, обслуговування і ведення позивачем господарської діяльності, за плату, яка розраховується в порядку ч. 3 ст. 774 ЦК України (п. 1.2. договору).
За доводами позивача, останній неодноразово звертався до відповідача з вимогою про надання нотаріально засвідченої згоди на поділ земельної ділянки, зокрема, листом за вих. № 16-09/2019 від 16.09.2019, в якому просив відповідача надати у місячний термін нотаріально посвідчену згоду на поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031 та нотаріально посвідчену згоду на припинення права користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0086.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на бездіяльність відповідача, яка полягає в ненаданні позивачу нотаріально посвідченої згоди на поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031, у зв`язку з чим порушено право позивача на користування частиною цієї земельної ділянки, на якій розміщені належні на праві власності позивачу об`єкти нерухомості.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Право володіння, користування та розпорядження своїм майном становлять зміст права власності (стаття 317 ЦК України).
Частиною 1 ст.321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Так, матеріалами справи підтверджується, а саме Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.05.2014 індексний номер:21644911 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 21645956 від 15.05.2014, зареєстроване право власності позивача на об`єкт нерухомого майна: будівля літ. Ю, Ю, загальна площа 599,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4 , яке було придбане у відповідача на підставі договору купівлі-продажу від 29.11.2005 та в подальшому здійснено реконструкцію, що підтверджується Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 14.03.2014 за № ІУ143140730056 та довідкою КП Київське міське буро технічної інвентаризації та реєстрації трава власності на об`єкти нерухомого майна №33597(И-2014) від 30.04.2014.
У відповідності до ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції станом на момент укладення договору купівлі-продажу) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України в редакції станом на момент укладення договору купівлі-продажу) визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
Як встановлено судом, нерухоме майно: будівля літ. Ю, Ю, загальна площа 599,7 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Промислова, 4 знаходяться на земельній ділянці площею 1,9929 га з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031, яка перебуває в користуванні відповідача на праві оренди землі на 49 років, що підтверджується наявними в матеріалах справи Витягом з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 20.11.2019 та Витягом з бази даних Державного земельного кадастру щодо інформації Реєстру земельних ділянок Чергового плану.
Так, в подальшому 14.01.2020 між позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю Міська Бізнес Група як виконавцем укладено договір № 01/20-004-т на виконання топографо-геодезичних робіт, відповідно до змісту якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по виконанню комплексу робіт по складанню документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:115:0031 по вул. Промисловій, 4 у Дарницькому районі міста Києва.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору замовник підготував план поділу земельної ділянки на вул. Промисловій, 4 у Дарницькому районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:90:115:0031, відповідно до якого частина земельної ділянки позивача складає 0,1850 га.
У матеріалах справи наявна заява позивача від 25.09.2019 до Київської міської ради на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031 по вул. Промисловій, 4.
Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради листом за вих.№0570202/1-19508 від 18.10.2019 повідомив позивача, що для отримання в користування земельної ділянки необхідно надати нотаріально посвідчену згоду землекористувача - відповідача на поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031, обґрунтування необхідності поділу земельної ділянки та експлуатацію будівель та споруд всіх об`єктів нерухомого майна та майнові документи, що посвідчують право власності на них.
Як встановлено судом, позивач направив відповідачу лист від 16.09.2019 № 16-09/2019 щодо надання згоди на поділ земельної ділянки за адресою: вул. Промислова, 4 з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031, що підтверджується наявними у матеріалах справи копією поштової квитанції від 16.09.2019, копією накладної №0105470358013 від 16.09.2019 та описом вкладення в цінний лист.
Проте, матеріали справи не містять відповіді відповідача на лист позивача від 16.09.2019 № 16-09/2019 щодо надання згоди на поділ земельної ділянки.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 ЗК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 ЗК України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).
Згідно з ч. 6 ст. 791 Земельним кодексом України, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.
Отже, за змістом указаних приписів з моменту виникнення права власності у позивача на нерухоме майно: будівля літ. Ю, Ю, загальна площа 599,7 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Промислова, 4, яке знаходиться на земельній ділянці площею 1,9929 га з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031, до позивача перейшло право користування вказаною земельною ділянкою, при цьому, з врахуванням положень статей 116, 123, 124, 125 ЗК України, право користування земельною ділянкою виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права, тобто користування земельною ділянкою не переходить до позивача автоматично, а з дотриманням порядку визначеного законодавством.
Разом з тим, суд звертає увагу, що враховуючи предмет позову у даній справі, а саме визнання за позивачем право на поділ земельної ділянки без нотаріально посвідченої згоди відповідача, таке право на поділ земельної ділянки у позивача виникло з моменту набуття останнім у власність нерухомого майна: яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Промислова, 4 на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031, оскільки до позивача перейшло право користування вказаною земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно позивача.
При цьому, суд наголошує на тому, що дослідивши наявний у матеріалах лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради за вих.№0570202/1-19508 від 18.10.2019, судом встановлено про повідомлення позивача щодо необхідності надати певний перелік документів, зокрема, нотаріально посвідчену згоду землекористувача - відповідача на поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031. Проте, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради не вказувалось про не визнання права позивача на поділ земельної ділянки, що також підтверджується письмовими поясненнями третьої особи у даній справі.
У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає закону, змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
У розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "ефективний засіб правого захисту" повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Визначений позивачем предмет позову в повній мірі має забезпечувати захист його порушеного права. При цьому метою правосуддя є забезпечення ефективного поновлення порушеного права.
Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18.
При цьому Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див.mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).
Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Під порушеним правом слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Під час звернення до суду із позовом позивачем заявлено вимоги про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "МТМ-КЛАСИКА" право на поділ земельної ділянки без нотаріально посвідченої згоди Приватного акціонерного товариства "ПІВДЕНЕНЕРГОМОНТАЖ" згідно з Планом поділу цієї земельної ділянки.
Обраний позивачем спосіб захисту - визнання право на поділ земельної ділянки без нотаріально посвідченої згоди відповідача є неналежним, оскільки не може забезпечити реального та ефективного виконання судового рішення, з тих підстав, що виконання рішення не призведе до фактичного та належного поділу земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031 та не забезпечить правомірного користування позивачем частиною цієї земельної ділянки, на якій розміщені належні на праві власності позивачу об`єкти нерухомості, при цьому суд, враховуючи, що в силу приписів чинного законодавства позивач наділений правом на поділ земельної ділянки з моменту набуття у власність нерухомого майна.
Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено та позивачем не доведено того, що ненадання нотаріально посвідченої згоди відповідачем порушує права позивача на поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031 та право на користування частиною цієї земельної ділянки, на якій розміщені належні на праві власності позивачу об`єкти нерухомості.
Згідно із ст.14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із наведених позивачем обґрунтувань та заявлених позовних вимог, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МТМ-КЛАСИКА".
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вище наведене, з огляду на обставини встановлені судом та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МТМ-КЛАСИКА" до Приватного акціонерного товариства "ПІВДЕНЕНЕРГОМОНТАЖ" про визнання права на поділ земельної ділянки.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 11.08.2020.
Суддя О.В. Гулевець
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 29.07.2020 |
Оприлюднено | 12.08.2020 |
Номер документу | 90908922 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Гулевець О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні