Постанова

від 19.11.2020 по справі 910/1739/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2020 р. Справа№ 910/1739/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Дикунської С.Я.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 19.11.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-КЛАСИКА на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 (повний текст рішення підписано 11.08.2020)

у справі №910/1739/20 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-КЛАСИКА

до Приватного акціонерного товариства ПІВДЕНЕНЕРГОМОНТАЖ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Київська міська рада

про визнання права на поділ земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю МТМ-КЛАСИКА (далі - ТОВ МТМ-КЛАСИКА , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства ПІВДЕНЕНЕРГОМОНТАЖ (далі - ПрАТ ПІВДЕНЕНЕРГОМОНТАЖ , відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Київська міська рада про визнання за ТОВ МТМ-КЛАСИКА право на поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031 без нотаріально посвідченої згоди ПрАТ ПІВДЕНЕНЕРГОМОНТАЖ згідно з Планом поділу цієї земельної ділянки на вул. Промисловій, 4 у Голосіївському районі м. Києва № 01/20- 00004-т від 30.01.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на бездіяльність відповідача, що полягає в ненаданні позивачу нотаріально посвідченої згоди на поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031, що призводить до порушення права позивача на користування частиною цієї земельної ділянки, на якій розміщені належні йому об`єкти нерухомості.

Київська міська рада у своїх письмових поясненнях підтримала позовні вимоги та повідомила, що на спірній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, який належить на праві власності позивачу, а отже користування належним позивачу майном знаходиться у прямій залежності від можливості користуватися земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю МТМ-КЛАСИКА 08.09.2020 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі №910/1739/20 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/1739/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-КЛАСИКА на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020, розгляд справи призначено на 29.10.2020.

Відзив на апеляційну скаргу відповідач та третя особа не подали.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Тищенко О.В. у відпустці за сімейними обставинами, розгляд справи №910/1739/20 не відбувся.

Після виходу судді з відпустки, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.20.2020 справу призначено до розгляду на 19.11.2020.

У судове засідання 19.11.2020 з`явився представник позивача.

Інші представники учасників справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, сторони повідомлялися належним чином.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників що не з`явились у судове засідання.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Судові витрати покласти на відповідача.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції 29.11.2005 між Закритим акціонерним товариством Південенергомонтаж , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Південенергомонтаж (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю МТМ-КЛАСИКА (покупець) було укладено договір купівлі-продажу виробничого приміщення (нежилих будівель) (надалі - договір), за умовами якого відповідач передає у власність позивачу виробниче приміщення загальною площею 298,80 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4, та складається з нежилої будівлі під літерою "Ю" площею 267,90 кв.м. і нежилої будівлі під літерою "Щ" площею 30,90 кв.м., а позивач приймає виробниче приміщення і зобов`язується сплатити за нього грошову суму на умовах, визначених цим договором (п. 1 договору).

Право власності на придбане виробниче приміщення у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору (п. 5 договору).

Відповідно до п. 9 договору, продавець сприяє покупцю в оформленні документів на право користування земельною ділянкою, на якій розташоване виробниче приміщення та яка необхідна для його обслуговування.

Відповідно до Акту передачі-приймання від 29.11.2005 відповідач передав, а позивач прийняв у власність виробниче приміщення загальною площею 298,80 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4, та складається з нежилої будівлі під літерою "Ю" площею 267,90 кв.м. і нежилої будівлі під літерою "Щ" площею 30,90 кв.м.

Згідно із Витягу з Державного реєстру правочинів № 1798860 вказаний вище договір купівлі-продажу було зареєстровано 29.11.2005 в Державному реєстрі правочинів.

У відповідності до Реєстраційного посвідченням № 025284 від 23.01.2006, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, за позивачем зареєстровано право власності на нежилі будівлі площею 298,80 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4.

Позивач зазначає, що в 2014 році ТОВ МТМ-КЛАСИКА здійснило реконструкцію придбаних нежилих будівель, що підтверджується Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, яка була зареєстрована Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 14.03.2014 за № ІУ143140730056, що в результаті загальна площа нежилих будівель збільшилась до 599,7 кв.м., а також змінилась назва об`єкту нерухомого майна з нежилої будівлі під літерою "Ю" та нежилої будівлі під літерою "Щ" на будівлю літ. Ю,Ю ' .

Також, відповідно до довідки КП Київське міське буро технічної інвентаризації та реєстрації трава власності на об`єкти нерухомого майна №33597(И-2014) від 30.04.2014 встановлено про демонтаж нежилої будівлі під літерою "Щ" площею 30,90 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4.

Як вбачаєтеся зі змісту Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.05.2014 індексний номер:21644911, власником об`єкта нерухомого майна: будівля літ. Ю, Ю ' , загальна площа 599,7 кв.м. є ТОВ МТМ-КЛАСИКА , що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 21645956 від 15.05.2014.

Отже, за доводами позивача станом на момент звернення з позовом право власності на об`єкт нерухомого майна: будівля літ. Ю, Ю ' , загальна площа 599,7 кв.м. належить ТОВ МТМ-КЛАСИКА .

Разом з тим, відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 20.11.2019, нерухоме майно: будівля літ. Ю, Ю ' , загальна площа 599,7 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Промислова, 4 знаходяться на земельній ділянці площею 1,9929 га з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031, яка перебуває в користуванні відповідача на праві оренди землі.

За змістом Реєстру земельних ділянок Чергового плану вбачається, що, земельна ділянка з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031 належить відповідачу на праві оренди на 49 років до 14.09.2047.

За поясненнями позивача, після оформлення права власності на нежилі будівлі, погодження з відповідачем меж земельної ділянки, позивачем було встановлено паркан, який розділив земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031 на дві ділянки, одну з яких використовує позивач, а іншу земельну ділянку використовує відповідач, на підтвердження вказаних обставин позивачем надано фотознімки.

Окрім того, 29.11.2005 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 29-11/2005, за умовами якого у строк з дати укладення договору до моменту передачі позивачу в оренди земельної ділянки площею 0,1795 га від її власника, тобто Київської міської ради, та внесення відповідних змін до договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 11.09.1998, відповідач, в порядку ч. 2 ст. 377 ЦК України, передає позивачу у користування земельну ділянку плошею 0,1795 га, на якій розташоване виробниче приміщення та яка необхідна для його обслуговування, за плату, яка розраховується в порядку ч. 3 ст. 774 ЦК України (п. 1.2 договору).

Також, 03.12.2012 між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 03-12/2012 відповідно до якого у строк з дати укладення договору до моменту передачі позивачу в оренду земельної ділянки площею 0,1795 га від її власника, тобто Київської міської ради, та внесення відповідних змін до договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 11.09.1998 відповідач зобов`язаний надавати позивачу вільний доступ до належного позивачу на праві власності виробничого приміщення (його частин та/або будівель, що входять до складу виробничого приміщення), яке розташоване на земельній ділянці площею 0,1795 га по вул. Промисловій, 4, для цілей його експлуатації, обслуговування і ведення позивачем господарської діяльності, за плату, яка розраховується в порядку ч. 3 ст. 774 ЦК України (п. 1.2 договору).

За доводами позивача, останній неодноразово звертався до відповідача з вимогою про надання нотаріально засвідченої згоди на поділ земельної ділянки, зокрема, листом за вих. № 16-09/2019 від 16.09.2019, в якому просив відповідача надати у місячний термін нотаріально посвідчену згоду на поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031 та нотаріально посвідчену згоду на припинення права користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0086.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, у відповідності до ст. 317 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) право володіння, користування та розпорядження своїм майном становлять зміст права власності.

Частиною 1 ст.321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.05.2014 індексний номер:21644911 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 21645956 від 15.05.2014, підтверджується зареєстроване право власності позивача на об`єкт нерухомого майна: будівля літ. Ю, Ю ' , загальна площа 599,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4, яке було придбане у відповідача на підставі договору купівлі-продажу від 29.11.2005 та в подальшому будо здійснено реконструкцію, що підтверджується Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 14.03.2014 за № ІУ143140730056 та довідкою КП Київське міське буро технічної інвентаризації та реєстрації трава власності на об`єкти нерухомого майна №33597(И-2014) від 30.04.2014.

У відповідності до ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції станом на момент укладення договору купівлі-продажу) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України в редакції станом на момент укладення договору купівлі-продажу) визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Як вірно встановлено судом та перевірено судом апеляційної інстанції, нерухоме майно: будівля літ. Ю, Ю ' , загальна площа 599,7 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Промислова, 4 знаходяться на земельній ділянці площею 1,9929 га з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031, яка перебуває в користуванні відповідача на праві оренди землі на 49 років, що підтверджується наявними в матеріалах справи Витягом з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 20.11.2019 та Витягом з бази даних Державного земельного кадастру щодо інформації Реєстру земельних ділянок Чергового плану.

В подальшому 14.01.2020 між позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю Міська Бізнес Група як виконавцем укладено договір № 01/20-004-т на виконання топографо-геодезичних робіт, відповідно до змісту якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по виконанню комплексу робіт по складанню документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:115:0031 по вул. Промисловій, 4 у Дарницькому районі міста Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору замовник підготував план поділу земельної ділянки на вул. Промисловій, 4 у Дарницькому районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:90:115:0031, відповідно до якого частина земельної ділянки позивача складає 0,1850 га.

При цьому в матеріалах справи наявна заява позивача від 25.09.2019 до Київської міської ради на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031 по вул. Промисловій, 4.

Однак, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради листом за вих.№0570202/1-19508 від 18.10.2019 повідомив позивача, що для отримання в користування земельної ділянки необхідно надати нотаріально посвідчену згоду землекористувача - відповідача на поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031, обґрунтування необхідності поділу земельної ділянки та експлуатацію будівель та споруд всіх об`єктів нерухомого майна та майнові документи, що посвідчують право власності на них.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу лист від 16.09.2019 № 16-09/2019 щодо надання згоди на поділ земельної ділянки за адресою: вул. Промислова, 4 з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031, що підтверджується наявними у матеріалах справи копією поштової квитанції від 16.09.2019, копією накладної №0105470358013 від 16.09.2019 та описом вкладення в цінний лист.

Проте, матеріали справи не містять відповіді відповідача на лист позивача від 16.09.2019 № 16-09/2019 щодо надання згоди на поділ земельної ділянки. Таких доказів не було надано і до суду апеляційної інстанції.

Як вірно вказав суд першої інстанції, у відповідності до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

Згідно з ч. 6 ст. 791 Земельним кодексом України, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, з моменту виникнення права власності у позивача на нерухоме майно: будівля літ. Ю, Ю ' , загальна площа 599,7 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Промислова, 4, яке знаходиться на земельній ділянці площею 1,9929 га з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031, до позивача перейшло право користування вказаною земельною ділянкою, при цьому, з врахуванням приписів статей 116, 123, 124, 125 ЗК України, право користування земельною ділянкою виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права. Тобто користування земельною ділянкою не переходить до позивача автоматично, а з дотриманням порядку визначеного законодавством.

Разом з тим, враховуючи предмет позову у даній справі, а саме визнання за позивачем право на поділ земельної ділянки без нотаріально посвідченої згоди відповідача, суд першої інстанції вірно вказав, що таке право на поділ земельної ділянки у позивача виникло з моменту набуття останнім у власність нерухомого майна: яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Промислова, 4 на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031, оскільки до позивача перейшло право користування вказаною земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно позивача.

При цьому, дослідивши наявний у матеріалах лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради за вих.№0570202/1-19508 від 18.10.2019, судом встановлено про повідомлення позивача щодо необхідності надати певний перелік документів, зокрема, нотаріально посвідчену згоду землекористувача - відповідача на поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031. Проте, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради не вказувалось про не визнання права позивача на поділ земельної ділянки, що також підтверджується письмовими поясненнями третьої особи у даній справі.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає закону, змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

У розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "ефективний засіб правого захисту" повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Визначений позивачем предмет позову в повній мірі має забезпечувати захист його порушеного права. При цьому метою правосуддя є забезпечення ефективного поновлення порушеного права.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18.

При цьому Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див.mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Під порушеним правом слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Під час звернення до суду із позовом позивачем заявлено вимоги про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю МТМ-КЛАСИКА право на поділ земельної ділянки без нотаріально посвідченої згоди Приватного акціонерного товариства ПІВДЕНЕНЕРГОМОНТАЖ згідно з Планом поділу цієї земельної ділянки.

Проте, як вірно вказав суд першої інстанції, обраний позивачем спосіб захисту - визнання право на поділ земельної ділянки без нотаріально посвідченої згоди відповідача є неналежним, оскільки не може забезпечити реального та ефективного виконання судового рішення, з тих підстав, що виконання рішення не призведе до фактичного та належного поділу земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031 та не забезпечить правомірного користування позивачем частиною цієї земельної ділянки, на якій розміщені належні на праві власності позивачу об`єкти нерухомості. При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що в силу приписів чинного законодавства позивач наділений правом на поділ земельної ділянки з моменту набуття у власність нерухомого майна.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що позивачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не доведено того, що ненадання нотаріально посвідченої згоди відповідачем порушує права позивача на поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:115:0031 та право на користування частиною цієї земельної ділянки, на якій розміщені належні на праві власності позивачу об`єкти нерухомості.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що у відповідності до приписів ст.14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-КЛАСИКА до Приватного акціонерного товариства ПІВДЕНЕНЕРГОМОНТАЖ про визнання права на поділ земельної ділянки.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ТОВ МТМ-КЛАСИКА не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі позивача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2020, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ МТМ-КЛАСИКА слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2020 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-КЛАСИКА на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі №910/1739/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі №910/1739/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю МТМ-КЛАСИКА .

4. Матеріали справи №910/1739/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 23.12.2020 після виходу судді з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Я. Дикунська

С.Р. Станік