Ухвала

від 12.08.2020 по справі 914/1293/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.08.2020 Справа № 914/1293/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватної агрофірми Білий Стік , Львівська область, Сокальський район, с.Волиця

до відповідача Приватного підприємства Біо-Вест , м.Львів

про стягнення 327164,98 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватної агрофірми Білий Стік до Приватного підприємства Біо-Вест про стягнення 327164,98 грн.

Ухвалою суду від 02.06.2020 р. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк у десять днів з дня вручення цієї ухвали (але не швидше закінчення дії на території України карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби COVID-19), для усунення допущених недоліків шляхом надання суду відомостей про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви.

12.06.2020 р. від позивача надійшла заява щодо виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху (вх.№19620/20), в якій позивач зазначив про наявність у нього усіх оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.06.2020 р. постановлено прийняти справу до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Цією ж ухвалою суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов, заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (у випадку наявності таких заперечень), клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (в разі незгоди із здійсненням розгляду справи без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання) строк у 15 календарних днів з дня отримання ухвали.

10.08.2020 р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи у загальному позовному провадженні (вх.№23693/20). У даному клопотанні відповідач зазначив, що отримав ухвалу суду лише 05.08.2020 р., а у зв`язку з тим, що ціна позову у справі перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.

Стосовно отримання відповідачем 05.08.2020 р. ухвали суду від 17.06.2020 р. суд зазначає, що дана ухвала надсилалась відповідачеві вперше 17.06.2020 р., проте поштове відправлення було повернено підприємством поштового зв`язку з підстав закінчення терміну зберігання, і повернулось на адресу суду 23.07.2020 р., після чого суд 28.07.2020 р. повторно направив ухвалу відповідачеві.

Дослідивши подане клопотання про здійснення розгляду справи у загальному позовному провадженні, суд прийшов до висновку відмовити в його задоволенні з огляду на наступне.

Своє клопотання відповідач пояснює тим, що за ціною позову справа не підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Як передбачено ч.ч.3, 4 ст.12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частинами першою та другою статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Так, у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи: 1) про банкрутство; 2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); 4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. (ч.3 ст.247 ГПК України).

В позовній заяві позивач просив суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження і суд задоволив таке клопотання позивача, визнавши справу малозначною та постановивши здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд звертає увагу відповідача на те, що в порядку спрощеного позовного провадження, як випливає з наведених вище норм, зокрема ч.5 ст.12 ГПК України, не обов`язково можуть розглядатись лише справи, ціна позову в яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (справи, які є малозначними в силу прямої вказівки процесуального закону), а й справи незначної складності, які визнаються малозначними судом. Для можливості такого визнання справи малозначною одночасно необхідно, щоб справа не належала до справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та ціна позову в ній не перевищувала п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дана справа не належить до зазначеного в ч.4 ст.247 ГПК України вичерпного переліку справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, тобто справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (не є справою про банкрутство, справою у спорі, який виник з корпоративних відносин, справою у спорі щодо захисту прав інтелектуальної власності, справою у спорі щодо приватизації державного чи комунального майна тощо).

Водночас ціна позову у справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн х 500 = 1051000 грн), оскільки становить лише 327164,98 грн

Отже, враховуючи заявлене позивачем клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, беручи до уваги те, що ціна позову у справі не перевищує п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а справа не є такою, що повинна розглядатись виключно за правилами загального позовного провадження, суд в ухвалі про відкриття провадження у справі визнав її малозначною та призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд переконаний, що розгляд даної справи не становить значного суспільного інтересу, справа має незначну складність, виходячи з того, що: спір виник з правовідносин поставки товару; учасниками справи є лише один позивач та один відповідач; заявлено вимогу про стягнення коштів (основного боргу та пені) на підставі неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати п`ятьох видаткових накладних; обсяг і характер поданих доказів є невеликим та зрозумілим, при цьому суд не вбачає потреби у витребуванні інших доказів, призначенні експертизи, виклику свідків тощо.

Відповідно до ч.4 ст.250 Господарського процесуального кодексу України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Отже, процесуальний закон ставить в залежність можливість задоволення заяви із запереченнями від обґрунтованості таких заперечень відповідача.

У своєму клопотанні відповідач не навів жодних аргументів про те, що за своєю ціною позову, значенням для сторін, категорією, складністю, обсягом та характер доказів чи будь-якими іншими критеріями справа належить до тих, які повинні розглядатись в порядку загального позовного провадження, обмежившись вказівкою на те, що ціна позову у справі перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, посилання відповідача на невідповідність ціни позову критеріям спрощеного позовного провадження не відповідає дійсності та не може слугувати підставою для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а справа підлягає розгляду виключно в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд вважає за необхідне звернути увагу учасників процесу на внесені до процесуального законодавства зміни.

Так, згідно з Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , що набрав чинності 17.07.2020 р., п.4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального викладено в такій редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

Також пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень останнього зі згаданих законів було визначено, що процесуальні строки, які були продовжені, в тому числі, відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Керуючись ст.ст. 12, 234, 235, 247, 250 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Приватного підприємства Біо-Вест про розгляд справи в загальному позовному провадженні.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя З.П. Гоменюк