Рішення

від 04.08.2020 по справі 917/601/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2020 Справа № 917/601/20

м.Полтава

за позовною заявою Кременчуцької міської ради Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м.Кременчук, Полтавська область,39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшинс", вул.Шевченка, 4, м.Кременчук, Полтавська область,39600

про стягнення 489820,07грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Секрет судового засідання Заріцька І.В.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання

Обставини справи. Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшинс" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у сумі 489 820,07грн за період з 14.06.2018 по 31.03.2020 за користування земельною ділянкою площею 25685кв.м.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач за період 14.06.2018 по 31.03.2020 не сплачував за користування земельною ділянкою орендну плату за землю у встановленому розмірі.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.04.2020 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання призначено на 14.05.2020.

Ухвали суду, що направлялися відповідачу за вказаною у позові адресою, повернулися до суду.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшинс" зареєстроване за адресою: вул.Шевченка, 4, м.Кременчук, Полтавська область,39600. На дату цього судового засідання ці дані не змінилися.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи викладене, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.07.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 04.08.2020.

Від позивача надійшло клопотання про можливість здійснювати розгляд справи за відсутності представника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

26.06.2012, згідно договору купівлі-продажу Сільгосппродукт продав, а товариство з обмеженою відповідальністю Агроінвестсервіс+ купило об`єкт нерухомості, а саме: частину майнового комплексу складів ОБД, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Майно розташоване на земельній ділянці площею 25685 км.м., кадастровий номер 5310436500:10:001:0120, яка знаходиться в користуванні ТОВ Сільгоспродукт згідно з договором оренди землі, укладеного між ТОВ Сільгоспродукт та Кременчуцькою міською радою Полтавської області від 22 травня 2007 року терміном на 5 років, цільове призначення земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування будівель і споруд складського та адміністративного призначення з під`їзними залізничними коліями.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України з моменту набрання чинності зазначеним договором до товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвестсервіс+ перейшло право користування зазначеною земельною ділянкою.

Позивач зазначає, що Агроінвестсервіс+ не вчинив дій щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою, що і стало підставою для звернення Кременчуцької міської ради Полтавської області у лютому 2019 року до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю АГРОІНВЕСТ+ про стягнення 1 031 356,55 грн. безпідставно набутих коштів за користування земельною ділянкою без право установчих документів.

Так, рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.05.2019 року по справі № 917/314/19 за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до товариства з обмеженою відповідальністю АГРОІНВЕСТ+ про стягнення 1 031 356,55 грн., а саме: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю АГРОІНВЕСТ+ на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області - 1 031 356,55 грн. безпідставно збережених грошових коштів за фактичне користування земельною ділянкою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, з 20.02.2016 по 13.06.2018 (включно).

В подальшому, згідно інформаційного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 128228613 від 20.06.2018 Кременчуцькій міській раді Полтавської області стало відомо, що 13.06.2018 року на підставі договорів купівлі-продажу товариство з обмеженою відповідальністю АГРОІНВЕСТ+ продало, а товариство з обмеженою відповідальністю СМАРТ СОЛЮШИНС та ОСОБА_1 набули у власність у відповідних частках право власності на частину цілісного майнового комплексу складів ОБД по АДРЕСА_1 .

06.12.2018 року відбувся поділ в натурі об`єкта нерухомого майна відповідно якого товариство з обмеженою відповідальністю СМАРТ СОЛЮШИНС та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) стали власниками об`єктів нерухомого майна, цілісного майнового комплексу складів ОБД по АДРЕСА_1 .

Однак, відповідач з часу набуття права власності так і не оформив правоустановчий документ на право користування спірною земельною ділянкою, як і попередній власник.

Так, у період з 14.06.2018 року по 31.03.2020 року відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкту нерухомого майна, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю.

З вимогою про стягнення боргу у розмірі 489 820,07грн. позивач звернувся до суду.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Як убачається з положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Матеріали справи свідчать, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Кременчуцькою міською радою та державної реєстрації такого права.

Отже, відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відповідачем не спростовано факт користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно з статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З огляду на викладене відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України, визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Як убачається з матеріалів справи, відповідач у період з 14.06.2018 по 31.03.2020 не сплачував за користування земельною ділянкою за землю у встановленому Законом розмірі.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, за період з 14.06.2018 по 31.03.2020 розмір орендної плати мав становити 489 820,07 грн.

Зважаючи на те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.01.2019 у справі № 916/2927/17).

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 489 820,07 грн. за період з 14.06.2018 по 31.03.2020 підлягає задоволенню

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшинс", вул.Шевченка, 4, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 39224656) на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 24388300, площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) 489 820,07грн. боргу та 7347,30грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 12.08.2020

Суддя Кльопов І.Г.