Постанова

від 18.01.2021 по справі 917/601/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2021 р. Справа № 917/601/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Попков Д.О., суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Запорожець В.В. (адвокат), за довіреністю та свідоцтвом;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Солюшинс , м. Кременчук вх. № 2879 П/З на рішення господарського суду Полтавської області від 04.08.2020 р. у справі № 917/601/20 (суддя - Кльопов І.Г., повний текст складено та підписано 12.08.2020 р.)

за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області, м. Кременчук

до Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Солюшинс , м. Кременчук

про стягнення 489 820,07 грн.

ВСТАНОВИЛА:

10.04.2020 р. Кременчуцька міська рада (далі - КМР, позивач) звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Солюшинс (далі - ТОВ Смарт Солюшинс , відповідач) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 489 820,07 грн. на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог Кременчуцька міська рада посилається на те, що відповідач з 14.06.2018 р. по 31.03.2020 р. використовував частину земельної ділянки загальною площею 25685 кв.м. з кадастровим номером 5310436500:10:001:0120 по вул. Ярмакова, 9 у м. Кременчук, на якій розташована належна йому на праві власності частина ЦМК складів ОБД, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав.

Позивач стверджує, що відповідач, за відсутності укладеного договору, у заявлений до стягнення період зберігав кошти та не сплачував орендну плату за користування відповідною частиною земельної ділянки, чим збільшив вартість власного майна, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.08.2020 р. позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 489 820,07 грн. боргу, а також судовий збір в сумі 7 347,30 грн.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці, який не оформив орендні правовідносини з позивачем, тому користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, і зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, оскільки нормативна грошова оцінка земель м. Кременчук була затверджена рішенням КМР від 24.11.2009 р. Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області , тому дія технічної документації з нормативної грошової оцінки закінчилася не пізніше 24.11.2016 р. і з цієї дати не може застосовуватися до будь-яких правовідносин, відтак витяги з цієї технічної документації не можуть містити в собі достовірної інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2018-2020 роки.

Скаржник стверджує, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження фактичного користування відповідачем земельною ділянкою площею 25 685 кв.м. тому, що товариство використовує лише ту частину земельної ділянки, на якій розташовано його нерухоме майно площею 3 338 кв.м.

У визначений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 р. строк, від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

14.12.2020 р. та 03.01.2021 р. від сторін надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

18.01.2021 р. на електронну адресу суду від КМР надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано неможливістю взяти участь у даному судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 р. доручено Автозаводському районному суду м. Кременчука. Оскільки даний документ не засвідчений ЕЦП представника КМР, а також враховуючи його відсутність в матеріалах справи в паперовій формі, означене клопотання позивача не може бути прийнято до уваги.

Крім того, заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи, позивачем не враховано, що у розумінні приписів ч. 1 ст. 273 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги відповідача спливає 22.01.2021 р.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2012, згідно з договором купівлі-продажу ТОВ «Сільгосппродукт» продало, а товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвестсервіс+» купило об`єкт нерухомості, а саме: частину майнового комплексу складів ОБД, що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Ярмаркова, будинок 9.

Майно розташоване на земельній ділянці площею 25685 км.м., кадастровий номер 5310436500:10:001:0120, яка знаходилася в користуванні ТОВ «Сільгоспродукт» згідно з договором оренди землі, укладеного між ТОВ «Сільгоспродукт» та Кременчуцькою міською радою Полтавської області від 22 травня 2007 року терміном на 5 років, цільове призначення земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування будівель і споруд складського та адміністративного призначення з під`їзними залізничними коліями. Таким чином, строк дії договору припинився 22.05.2012 р.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України з моменту набрання чинності зазначеним договором до товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвестсервіс+» перейшло право користування зазначеною земельною ділянкою.

Позивач зазначає, що «Агроінвестсервіс+» не вчинило дій щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою, що і стало підставою для звернення Кременчуцької міської ради у лютому 2019 року до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест+» про стягнення 1 031 356,55 грн. безпідставно набутих коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.05.2019 року у справі № 917/314/19 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест+» на користь Кременчуцької міської ради 1 031 356,55 грн. безпідставно збережених грошових коштів за фактичне користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: вул. Ярмаркова, буд. 9, м. Кременчук, з 20.02.2016 по 13.06.2018 (включно).

Дане рішення суду в апеляційному порядку по суті не переглядалося та набрало законної сили згідно з вимогами чинного процесуального законодавства.

В подальшому, згідно з інформаційним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 128228613 від 20.06.2018 Кременчуцькій міській раді стало відомо, що 13.06.2018 року на підставі договорів купівлі-продажу ТОВ «Агроінвест+» продало, а ТОВ «Смарт Солюшинс» та ОСОБА_1 набули у власність у відповідних частках (249/1) право власності на частину цілісного майнового комплексу складів ОБД по АДРЕСА_1 .

06.12.2018 року відбувся поділ в натурі об`єкта нерухомого майна, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшинс» та ОСОБА_1 стали власниками об`єктів нерухомого майна, цілісного майнового комплексу складів ОБД по АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що внаслідок використання відповідачем частини спірної земельної ділянки у розмірі 25 582 кв.м. після придбання нерухомого майна у власність та у розмірі 25 578 кв.м. після поділу майна в натурі (загальна площа земельної ділянки становить 25685 кв.м.) без укладення договору оренди землі, територіальна громада м. Кременчук в особі КМР позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаних коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 14.06.2018 р. по 31.03.2020 р. в сумі 489 820,07 грн., позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.

Частиною 1 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад, справляння плати за землю, тощо.

Згідно з ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Таким чином, розпорядником спірної земельної ділянки, що діє в інтересах територіальної громади є позивач.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом зазначених приписів Цивільного та Земельного кодексів України, відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування частиною земельної ділянки пропорційно до його частки у праві власності на склади ОБД та пропорційно до загальної площі цих об`єктів після їхнього поділу в натурі без належних на те правових підстав, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу).

За приписами ч. 4 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно з ст. 123 Земельного Кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 124 Земельного Кодексу України визначено порядок передачі земельних ділянок в оренду. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

У той же час, стаття 125 ЗК України передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Абзацом восьмим частини першої статті 31 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою ні попереднім користувачем, ні ТОВ Смарт Солюшинс , зокрема укладення відповідних договорів оренди з Кременчуцькою міською радою та державною реєстрацією такого права, а отже, при укладенні договорів купівлі-продажу від 13.06.2018 р. право користування земельною ділянкою, якого не існувало у попереднього власника (ТОВ Агроінвест+) на момент укладення цього договору, до відповідача й гр. ОСОБА_1 не перейшло. Таким чином, відповідач у заявлений до стягнення період користувався частиною земельної ділянки без достатньої правової підстави.

Судовою колегією враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17, відповідно до якої Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків Верховного Суду України щодо застосування приписів статей 1212-1214 ЦК України стосовно можливості стягнення суми орендної плати без укладеного між сторонами договору оренди землі.

Позивачем та матеріалами справи доведено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 13.06.2018 р. Відповідачем до матеріалів справи не надано належних доказів оформлення права користування згаданою частиною спірної земельної ділянки, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Кременчуцькою міською радою та державної реєстрації права оренди відповідача за період з 14.06.2018 р. по 31.03.2020 р.

Таким чином, відповідач користувався переважною частиною спірної земельної ділянки у заявлений до стягнення період без достатніх правових підстав.

Отже, в даному випадку до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди відповідної частини земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, відносини з фактичного користування нею без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, а наявність або відсутність вини відповідача в даному випадку не підлягає дослідженню, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції про те, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, є обґрунтованими.

Судова колегія зауважує, що у разі укладення відповідно до положень чинного законодавства договору оренди в ньому сторони б погодили істотні умови, в тому числі і розмір орендної плати, натомість при зверненні з вимогами за бездоговірне користування земельною ділянкою міська рада в одноособовому порядку здійснює розрахунок та визначає розмір плати за користування ділянкою.

При цьому, для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи пов`язані із безпідставним збереженням майна розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Як зазначено вище, у заявлений до стягнення період відповідач не оформив орендні правовідносини з позивачем та не зареєстрував своє право оренди на частину земельної ділянки, відтак таке користування слід визнати таким, що відбулося без достатніх правових підстав.

Відповідно до витягу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1046/0212-20 від 21.02.2020 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5310436500:10:001:0120, яка розташована за адресою: вул. Ярмакова, 9, м. Кременчук, площею 25 685 кв.м. становить 15 186 256,25 грн.

Згідно з витягом з ДЗК про земельну ділянку кадастровий номер 5310436500:10:001:0120, державна реєстрація даної земельної ділянки проведена 03.07.2007 р.

Отже, у заявлений до стягнення період спірна земельна ділянка загальною площею 25 685 кв.м. вже була сформована як об`єкт цивільних прав у розумінні ст. 79-1 ЗК України.

Дослідивши розрахунок позовних вимог судовою колегією встановлено, що позивачем самостійно розраховано займану відповідачем площу земельної ділянки:

- з наступного дня після укладання договорів купівлі-продажу з ТОВ Агроінвест+ до дати поділу об`єктів нерухомого майна в натурі включно у розмірі 25 582 кв.м. на підставі частки у праві власності на ці об`єкти (249/250);

- з наступного дня після проведення поділу об`єктів нерухомості в натурі по 31.03.2020 р. в розмірі 25 578 кв.м. на підставі площі приміщень, належних відповідачеві на праві власності, відносно загальної площі цих приміщень з урахуванням загального розміру земельної ділянки.

При цьому, судова колегія погоджується з доводами позивача, викладеними у письмових поясненнях № 06-14/1942 від 28.12.2020 р. про те, що при здійсненні розрахунку позовних вимог КМР враховано вимоги ст. 120 ЗК України, а саме - ч. 4 цієї статті.

При здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати КМР застосовано ставку орендної плати у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі, що є мінімальною ставкою за вимогами податкового законодавства.

Крім того, позивачем розраховано річну суму орендної плати з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,6.

Застосування такого коефіцієнту відповідає рішенню КМР від 21.04.2011 р. Про внесення змін до рішення міської ради від 23.09.2008 р. Про орендну плату за землю в м. Кременчуці , рішенню КМР від 02.02.2016 р. Про внесення змін до рішення КМР від 29.05.2012 р. Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23.01.2012 р. № 94-908вих12 на рішення КМР від 27.12.2011 р. Про внесення змін до рішення міської ради від 24.11.2009 р. Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області .

За таких обставин, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 489 820,07 грн. на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що після спливу встановленого ст. 18 Закону України Про оцінку земель 7-річного строку проведення нормативної грошової оцінки будь-які дані, затверджені рішенням КМР від 24.11.2009 р. Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області не можуть застосовуватися зводяться до довільного тлумачення скаржником означених вимог спеціального законодавства; також скаржником не враховано відсутності імперативного припису щодо втрати чинності нормативною грошовою оцінкою земель населеного пункту у випадку відсутності її перегляду більш, ніж 7 років.

Твердження апеляційної скарги про те, що скаржником використовується земельна ділянка виключно в межах належних йому об`єктів нерухомості - у розмірі 3 338 кв.м. відхиляються за недоведеністю, оскільки спірна земельна ділянка є сформованим об`єктом цивільних прав ще з 2007 року, право на користування (межі такого використання) якою визначається згідно з ч. 4 ст. 120 ЗК України.

До того ж, як після придбання вищезгаданих складів ОБД, так і після поділу їх в натурі з гр. ОСОБА_1 відповідач не був позбавлений можливості звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою щодо надання дозволу на розробку і в подальшому затвердження технічної документації із землеустрою відносно займаної ним частини земельної ділянки з метою формування іншої земельної ділянки у необхідному відповідачеві розмірі.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду підлягає залишенню без змін за мотивами, викладеними у даній постанові суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 04.08.2020 р. у справі № 917/601/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 19.01.2021 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя Д.О. Попков

Суддя Н.М. Пелипенко