Рішення

від 12.08.2020 по справі 120/2074/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 р. Справа № 120/2074/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну за позовом приватного акціонерного товариства "Вінниччина-Авто" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

21.05.2020 до суду надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Вінниччина-Авто" (далі - ПрАТ "Вінниччина-Авто") до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 05.03.2020 № 0027595005 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 28490,71 грн та нарахування пені в розмірі 2309,90 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що платіжними дорученнями за січень-лютий 2020 року позивач перерахував до бюджету кошти в сумі 174417,62 грн на сплату єдиного внеску в терміни та у розмірах відповідно до вимог чинного законодавства. Проте в лютому 2020 року з`ясувалось, що через зміну розрахункових рахунків на IBAN з багатоцифровими значеннями, вказані кошти помилково надійшли на інший рахунок, що призначений для сплати військового збору, а не єдиного внеску.

У зв`язку з цим позивач звернувся до відповідача з заявою від 25.02.2020 про повернення помилково сплачених коштів та водночас перерахував необхідну суму єдиного внеску на вірний рахунок. Листом від 28.02.2020 № 2987/10/02-32-50-05 відповідач відмовив позивачу у поверненні коштів та надав роз`яснення, що встановлення факту наявності помилково сплачених коштів можливе виключно під час проведення документальної перевірки. Однак вже 05.03.2020 відповідач виніс рішення № 0027595005 про застосування штрафних санкцій у розмірі 28490,71 грн та нарахування пені в розмірі 2309,90 грн (всього 30800,61 грн) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за грудень 2019 року-січень 2020 року.

Не погодившись з цим рішенням, позивач подав скаргу до Державної податкової служби України (далі - ДПС України), рішенням якої від 06.05.2020 № 15310/6/99-00-08-06-01-06 скаргу залишено без розгляду, а оскаржуване рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області - без змін.

Тому за захистом своїх прав та інтересів позивач звертається до суду.

Ухвалою суду від 26.05.2020 відкрито провадження у справі за позовом ПАТ "Вінниччина-Авто" та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

11.06.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Як зазначає відповідач, згідно з даними інтегрованої картки платника 71010000 (єдиний внесок за найманих працівників) по ПрАТ "Вінничина-Авто" утворився борг зі сплати єдиного внеску станом на 20.10.2020 в сумі 51536,78 грн та станом на 20.02.2020 в сумі 90916,75 грн. Погашення цього боргу відбулося 25.02.2020. Внаслідок цього та враховуючи вимоги Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Головне управління ДПС у Вінницькій області прийняло рішення від 05.03.2020 № 0027595005 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. За результатами розгляду скарги товариства до ДПС України, це рішення залишено без змін.

25.02.2020 позивач подав заяву № 10 про повернення помилково сплачених коштів в сумі 174417,62 грн по військовому збору. Однак повернення помилково сплачених коштів можливо лише після проведення документальної перевірки та встановлення факту надміру та/або помилково сплачених коштів, про що товариству було надано відповідні роз`яснення.

Відповідач зазначає, що згідно з нормами чинного законодавства за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до платників, які допустили вказане порушення, застосовуються фінансові санкції (штраф та пеня) у розмірі, встановленому законом. Крім того, відповідно до пп. 5 п. 5 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2016 за № 193/28323, повернення коштів здійснюється у випадку помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок на підставі відповідної заяви платника. Водночас, у разі подання заяви про перерахування помилково сплачених коштів, орган доходів і зборів не застосовує штраф та не нараховує пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску лише з наступного дня за днем подання такої заяви.

На думку відповідача, позивач належним чином не виконав вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", сплативши єдиний внесок з порушенням встановленого терміну.

Відтак відповідач вважає правомірним оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

10.06.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує доводи відповідача, наведені у відзиві, та просить задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позові. Позивач наголошує на тому, що єдиний внесок товариством сплачено своєчасно та в належному розмірі, але не на той рахунок. Це сталося через технічну помилку та враховуючи людський факт, що однак не свідчить про несплату внеску і не може бути підставою для застосування штрафних санкцій. Також позивач звертає увагу на відсутність збитків для бюджету у зв`язку з допущеною помилкою та просить суд врахувати, що відразу після її виявлення товариство вжило усіх заходів для спрямування коштів на вірний рахунок для сплати єдиного внеску.

Інших заяв по суті до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX. Пунктом 9 цього Закону розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту:

"3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Отже, з набранням чинності Законом № 540-IX процесуальні строки в адміністративному судочинстві, зокрема строк розгляду адміністративної справи, а також строки подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення було продовжено на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Однак 17.07.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX (далі - Закон № 731-IX).

Вказаним законом з метою удосконалення норм Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), внесено зміни до деяких законодавчих актів України.

Зокрема, пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладено в такій редакції:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Крім того, пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 731-IX визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Суд враховує, що протягом вказаного 20-денного строку від учасників справи не надходили заяви (клопотання) про продовження строку для подання заяв по суті на підставі положень Закону № 731-IX.

Таким чином, на сьогодні відсутні будь-які процесуальні перешкоди для ухвалення рішення у цій справі.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив таке.

ПрАТ "Вінниччина-Авто" (код ЄДРПОУ 03112811) як юридична особа зареєстроване 27.07.2004, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис за № 11741200000000048. Вид економічної діяльності позивача згідно з КВЕД: 45.20 "Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів".

Як платник єдиного внеску позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС України у Вінницькій області (Вінницьке управління, Вінницька ДПІ).

З метою сплати єдиного внеску за грудень 2019 року та січень 2020 року, платіжними дорученнями № 43 від 08.01.2020, № 59 від 09.01.2020, № 55 від 09.01.2020, № 69 від 13.01.2020, № 84 від 13.01.2020, № 85 від 13.01.2020, № 86 від 13.01.2020, № 87 від 13.01.2020, № 113 від 14.01.2020, № 142 від 17.01.2020, № 154 від 20.01.2020, № 179 від 22.01.2020, № 239 від 30.01.2020, № 298 від 07.02.2020, № 329 від 12.02.2020 та № 403 від 21.02.2020 позивач перерахував до бюджету кошти на загальну суму 174417,62 грн.

Відповідні кошти надійшли на рахунок № НОМЕР_1 , отримувач: Державне казначейство України, код банку: 899998.

Втім, наприкінці лютого 2020 року позивач з`ясував, що через зміну рахунків на IBAN з багатоцифровими значеннями, вказані кошти надійшли на інший казначейський рахунок, призначений для сплати військового збору, а не єдиного внеску. Як зазначає позивач, невірне перерахування коштів відбулося помилково, без умислу підприємства та враховуючи звичайний людський фактор.

Виявивши самостійно зазначену помилку, позивач звернувся до відповідача з заявою № 10 від 25.02.2020 про повернення помилково сплачених коштів. Цього ж дня позивач перерахував необхідну суму єдиного внеску (174417,62 грн) на правильний рахунок ( НОМЕР_2 ), що підтверджується платіжним дорученням № 437 від 25.02.2020.

Листом від 28.02.2020 № 2987/10/02-32-50-05 відповідач відмовив позивачу у поверненні помилково сплачених коштів, посилаючись на те, що відповідна операція можлива лише після проведення документальної перевірки та встановлення факту надміру та/або помилково сплачених коштів до бюджету.

05.03.2020 відповідач прийняв рішення за № 0027595005 про застосування до ПрАТ "Вінниччина-Авто" штрафних санкцій у розмірі 28490,71 грн та нарахування пені в розмірі 2309,90 грн, а всього 30800,61 грн - за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

На вказане рішення позивач подав скаргу № 36 від 02.04.2020, яку рішенням ДПС України від 06.05.2020 № 15310/6/99-00-08-06-01-06 залишено без задоволення.

Відтак за захистом своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок, відповідно до статті 7 Закону № 2464-VI, нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частин восьмої, десятої, одинадцятої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VІ передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Водночас процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 4.2 Інструкції № 449 сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Частиною четвертою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Відповідно до частини п`ятої статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Згідно з пунктом 1 розділу II Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.02.2016 № 54 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.03.2016 за № 330/28460 (далі - Положення № 54), Державна податкова служба України та її територіальні органи в областях, місті Києві, Офіс великих платників податків Державної податкової служби (далі - головні управління ДПС) (далі - рахунок 3719) відкривають рахунку для зарахування та розподілу страхових коштів.

Пунктом 1 розділу III Положення № 54 визначено, що страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719 у розрізі відокремлених підрозділів ДПС.

За визначенням, наведеним в пункті 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого Наказом Державного казначейства України № 122 від 26.06.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за № 594/6882 (далі - Положення № 122), єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Положення № 122 ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

На ЄКР, відкритому на балансі Державного казначейства України, відображаються операції про рух коштів на рахунках, що відкриті в Державному казначействі України та Головних управліннях Державного казначейства України.

ЄКР відкритий на балансі Державного казначейства України, об`єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі - субрахунки ЄКР).

У Державному казначействі України відкриваються та ведуться програмними засобами рахунки в розрізі Головних управлінь Державного казначейства України, які відображають рух коштів на субрахунках ЄКР та несуть аналогічний інформаційний зміст.

Згідно з пунктом 2.3 Положення № 122 на субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Таким чином, позивач є платником ЄСВ та зобов`язаний сплачувати внесок не пізніше 20 числа наступного місяця. Разом з тим, днем сплати вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. Усі кошти, які надходять для сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, консолідуються на Єдиному казначейському рахунку. Зокрема, там консолідуються і кошти від сплати ЄСВ.

Судом встановлено, що платіжними дорученнями № 43 від 08.01.2020 на суму 52552,61 грн, № 59 від 09.01.2020 на суму 700,00 грн, № 55 від 09.01.2020 на суму 1051,49 грн, № 69 від 13.01.2020 на суму 1493,85 грн, № 84 від 13.01.2020 на суму 1485,00 грн, № 85 від 13.01.2020 на суму 558,80 грн, № 86 від 13.01.2020 на суму 2711,00 грн, № 87 від 13.01.2020 на суму 5000,00 грн, № 113 від 14.01.2020 на суму 1004,46 грн, № 142 від 17.01.2020 на суму 794,59 грн, № 154 від 20.01.2020 на суму 571,15 грн, № 179 від 22.01.2020 на суму 25000,00 грн, № 239 від 30.01.2020 на суму 135,75 грн, № 298 від 07.02.2020 на суму54558,92 грн, № 329 від 12.02.2020 на суму 1200,00 грн та № 403 від 21.02.2020 на суму 25600,00 грн позивач в терміни в розмірах відповідно до чинного законодавства сплатив єдиний внесок за грудень 2019 року та січень 2020 року, однак на інший рахунок, що призначений для сплати військового збору.

Вказані кошти були списані органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зараховані на рахунок контролюючого органу та консолідовані на єдиному казначейському рахунку.

Крім того, як встановлено судом, дізнавшись про помилку при сплаті єдиного внеску, позивач платіжним дорученням № 437 від 25.02.2020 перерахував кошти в сумі 174417,62 грн на вірний рахунок IBAN, який призначений для сплати єдиного внеску.

В силу приписів п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак суд доходить висновку, що у даному випадку помилку позивача у зазначенні розрахункового рахунку бюджетної класифікації при заповненні платіжного документа на перерахування коштів не можна вважати несплатою (неперерахуванням) або несвоєчасною сплатою (несвоєчасним перерахуванням) єдиного внеску, оскільки кошти фактично надійшли на рахунки органів ДПС.

При цьому суд зауважує, що така помилка відбулася у зв`язку із запровадженням в Україні нового формату банківського рахунку - міжнародного номера IBAN, що складається з 29 символів. Тобто ймовірність виникнення технічної помилки в перехідний період є достатньо високою та виглядає цілком закономірною.

Відтак суд не вбачає в діях позивача необхідних ознак протиправної дії (бездіяльності) платника податків в контексті податкового правопорушення.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 в справі № 803/1039/17, помилкове зазначення цифрового коду платежу в платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску, за умови зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок, не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законом строк, а відтак і для застосування відповідальності за несвоєчасне перерахування єдиного внеску.

Таким чином, оскільки помилкове перерахування позивачем коштів на неналежний розрахунковий рахунок не вплинуло на виконання його обов`язку як платника єдиного внеску, а після виявлення помилки підприємство самостійно нарахувало та сплатило зобов`язання за відповідним платежем, застосування до позивача штрафу та пені не може визнаватися правомірним.

Підсумовуючи суд зазначає, що штрафні санкції застосовуються до платника у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Тому дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.

Аналогічна правова позиція викладена у багатьох постановах Верховного Суду, наприклад від 20.02.2018 у справі № 816/591/16 (К/9901/23143/18), від 21.02.2018 у справі № 813/1008/16 (К/9901/22080/18), від 24.10.2018 у справі № 760/6097/16-а (2а/760/590/16, К/9901/23305/18).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з практикою ЄСПЛ, що сформувалась у питаннях імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, в разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України " (заява № 39766/05), "Щокін проти України " (заяви № 23759/03 та № 37943/06)).

Крім того, суд зважає на те, що предметом регулювання за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції " від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства " від 21.02.1986, "Щокін проти України " від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії " від 22.01.2009, "Трегубенко проти України " від 02.11.2004, " East/West Alliance Limited " проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" мас широке значення (рішення від 23.11.2000 у справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ у справі "Трегубенко проти України " від 02.11.2004).

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому, з питань оцінки "пропорційності", як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, ЄСПЛ визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що оспорюване рішення прийняте відповідачем без дотримання вимог чинного законодавства, є несправедливим, непропорційним та порушує майнові права та інтереси позивача. Отже, позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв`язку з повним задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 05 березня 2020 року № 0027595005 про застосування до приватного акціонерного товариства "Вінниччина-Авто" штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 30800,61 грн, в тому числі штраф у розмірі 28490,71 грн та пеня в розмірі 2309,90 грн.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства "Вінниччина-Авто" (код ЄДРПОУ 03112811, місцезнаходження: вул. Ватутіна, 172, м. Вінниця, 21011) судовий збір в розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запбігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 12.08.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович