Постанова

від 04.12.2020 по справі 120/2074/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2074/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

04 грудня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Совгири Д. І. Франовської К.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року (м. Вінниця, 12 серпня 2020 року) у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Вінниччина-Авто" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 05.03.2020 № 0027595005 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 28490,71 грн та нарахування пені в розмірі 2309,90 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ПрАТ "Вінниччина-Авто" (код ЄДРПОУ 03112811) як юридична особа зареєстроване 27.07.2004, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис за № 11741200000000048. Вид економічної діяльності позивача згідно з КВЕД: 45.20 "Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів".

Як платник єдиного внеску позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС України у Вінницькій області (Вінницьке управління, Вінницька ДПІ).

З метою сплати єдиного внеску за грудень 2019 року та січень 2020 року, платіжними дорученнями № 43 від 08.01.2020, № 59 від 09.01.2020, № 55 від 09.01.2020, № 69 від 13.01.2020, № 84 від 13.01.2020, № 85 від 13.01.2020, № 86 від 13.01.2020, № 87 від 13.01.2020, № 113 від 14.01.2020, № 142 від 17.01.2020, № 154 від 20.01.2020, № 179 від 22.01.2020, № 239 від 30.01.2020, № 298 від 07.02.2020, № 329 від 12.02.2020 та № 403 від 21.02.2020 позивач перерахував до бюджету кошти на загальну суму 174417,62 грн.

Відповідні кошти надійшли на рахунок № НОМЕР_1 , отримувач: Державне казначейство України, код банку: 899998.

Втім, наприкінці лютого 2020 року позивач з`ясував, що через зміну рахунків на IBAN з багатоцифровими значеннями, вказані кошти надійшли на інший казначейський рахунок, призначений для сплати військового збору, а не єдиного внеску. Як зазначає позивач, невірне перерахування коштів відбулося помилково, без умислу підприємства та враховуючи звичайний людський фактор.

Виявивши самостійно зазначену помилку, позивач звернувся до відповідача з заявою № 10 від 25.02.2020 про повернення помилково сплачених коштів. Цього ж дня позивач перерахував необхідну суму єдиного внеску (174417,62 грн) на правильний рахунок ( НОМЕР_2 ), що підтверджується платіжним дорученням № 437 від 25.02.2020.

Листом від 28.02.2020 № 2987/10/02-32-50-05 відповідач відмовив позивачу у поверненні помилково сплачених коштів, посилаючись на те, що відповідна операція можлива лише після проведення документальної перевірки та встановлення факту надміру та/або помилково сплачених коштів до бюджету.

05.03.2020 відповідач прийняв рішення за № 0027595005 про застосування до ПрАТ "Вінниччина-Авто" штрафних санкцій у розмірі 28490,71 грн та нарахування пені в розмірі 2309,90 грн, а всього 30800,61 грн - за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

На вказане рішення позивач подав скаргу № 36 від 02.04.2020, яку рішенням ДПС України від 06.05.2020 № 15310/6/99-00-08-06-01-06 залишено без задоволення.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок, відповідно до статті 7 Закону № 2464-VI, нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частин восьмої, десятої, одинадцятої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

В силу ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VІ передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Водночас процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно пункту 4.2 Інструкції № 449 сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Частиною четвертою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Відповідно до частини п`ятої статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

У відповідності до пункту 1 розділу II Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.02.2016 № 54 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.03.2016 за № 330/28460 (далі - Положення № 54), Державна податкова служба України та її територіальні органи в областях, місті Києві, Офіс великих платників податків Державної податкової служби (далі - головні управління ДПС) (далі - рахунок 3719) відкривають рахунку для зарахування та розподілу страхових коштів.

Пунктом 1 розділу III Положення № 54 визначено, що страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719 у розрізі відокремлених підрозділів ДПС.

За визначенням, наведеним в пункті 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого Наказом Державного казначейства України № 122 від 26.06.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за № 594/6882 (далі - Положення № 122), єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Положення № 122 ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

На ЄКР, відкритому на балансі Державного казначейства України, відображаються операції про рух коштів на рахунках, що відкриті в Державному казначействі України та Головних управліннях Державного казначейства України.

ЄКР відкритий на балансі Державного казначейства України, об`єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі - субрахунки ЄКР).

У Державному казначействі України відкриваються та ведуться програмними засобами рахунки в розрізі Головних управлінь Державного казначейства України, які відображають рух коштів на субрахунках ЄКР та несуть аналогічний інформаційний зміст.

Пунктом 2.3 Положення № 122 передбачено, що на субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Відтак, позивач є платником ЄСВ та зобов`язаний сплачувати внесок не пізніше 20 числа наступного місяця. Разом з тим, днем сплати вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. Усі кошти, які надходять для сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, консолідуються на Єдиному казначейському рахунку. Зокрема, там консолідуються і кошти від сплати ЄСВ.

Як встановлено з матеріалів справи, платіжними дорученнями № 43 від 08.01.2020 на суму 52552,61 грн, № 59 від 09.01.2020 на суму 700,00 грн, № 55 від 09.01.2020 на суму 1051,49 грн, № 69 від 13.01.2020 на суму 1493,85 грн, № 84 від 13.01.2020 на суму 1485,00 грн, № 85 від 13.01.2020 на суму 558,80 грн, № 86 від 13.01.2020 на суму 2711,00 грн, № 87 від 13.01.2020 на суму 5000,00 грн, № 113 від 14.01.2020 на суму 1004,46 грн, № 142 від 17.01.2020 на суму 794,59 грн, № 154 від 20.01.2020 на суму 571,15 грн, № 179 від 22.01.2020 на суму 25000,00 грн, № 239 від 30.01.2020 на суму 135,75 грн, № 298 від 07.02.2020 на суму54558,92 грн, № 329 від 12.02.2020 на суму 1200,00 грн та № 403 від 21.02.2020 на суму 25600,00 грн позивач в терміни в розмірах відповідно до чинного законодавства сплатив єдиний внесок за грудень 2019 року та січень 2020 року, однак на інший рахунок, що призначений для сплати військового збору.

Вказані кошти були списані органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зараховані на рахунок контролюючого органу та консолідовані на єдиному казначейському рахунку.

Також встановлено, що дізнавшись про помилку при сплаті єдиного внеску, позивач платіжним дорученням № 437 від 25.02.2020 перерахував кошти в сумі 174417,62 грн на вірний рахунок IBAN, який призначений для сплати єдиного внеску.

За приписами п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, у даному випадку помилку позивача у зазначенні розрахункового рахунку бюджетної класифікації при заповненні платіжного документа на перерахування коштів не можна вважати несплатою (неперерахуванням) або несвоєчасною сплатою (несвоєчасним перерахуванням) єдиного внеску, оскільки кошти фактично надійшли на рахунки органів ДПС.

Разом з тим, слід зауважити, що така помилка відбулася у зв`язку із запровадженням в Україні нового формату банківського рахунку - міжнародного номера IBAN, що складається з 29 символів. Тобто ймовірність виникнення технічної помилки в перехідний період є достатньо високою та виглядає цілком закономірною.

Тому, в діях позивача відсутні необхідні ознаки протиправної дії (бездіяльності) платника податків в контексті податкового правопорушення.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 в справі № 803/1039/17, помилкове зазначення цифрового коду платежу в платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску, за умови зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок, не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законом строк, а відтак і для застосування відповідальності за несвоєчасне перерахування єдиного внеску.

Таким чином, оскільки помилкове перерахування позивачем коштів на неналежний розрахунковий рахунок не вплинуло на виконання його обов`язку як платника єдиного внеску, а після виявлення помилки підприємство самостійно нарахувало та сплатило зобов`язання за відповідним платежем, застосування до позивача штрафу та пені не може визнаватися правомірним.

Беручи до уваги зазначене, штрафні санкції застосовуються до платника у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Тому дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.

Аналогічна правова позиція викладена у багатьох постановах Верховного Суду, наприклад від 20.02.2018 у справі № 816/591/16 (К/9901/23143/18), від 21.02.2018 у справі № 813/1008/16 (К/9901/22080/18), від 24.10.2018 у справі № 760/6097/16-а (2а/760/590/16, К/9901/23305/18).

В свою чергу слід зауважити, що втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оспорюване рішення прийняте відповідачем без дотримання вимог чинного законодавства, є несправедливим, непропорційним та порушує майнові права та інтереси позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, як така, що розглянута за правилами спрощеного провадження, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Сушко О.О. Судді Совгира Д. І. Франовська К.С.