Ухвала

від 29.01.2021 по справі 120/2074/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 січня 2021 року

м. Київ

справа № 120/2074/20-а

адміністративне провадження № К/9901/1379/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.08.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2020 у справі №120/2074/20-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Вінниччина-Авто" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Вінниччина-Авто" у травні 2020 року звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 05.03.2020 № 0027595005, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 28490,71грн. та нараховано пеню в розмірі 2309,90грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 12.08.2020 позовні вимоги задовольнив.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.12.2020 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.08.2020 залишив без змін.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.08.2020 та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2020 ухвалені у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Висновки судів ґрунтуються на тому, що помилкове зазначення цифрового коду платежу в платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску, за умови зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок, не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законом строк, а відтак і для застосування відповідальності за несвоєчасне перерахування єдиного внеску.

Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.08.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2020.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за означеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Предметом позову у справі №120/2074/20-а є вимога про визнання протиправним та скасування рішення від 05.03.2020 № 0027595005, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 28490,71грн. та нараховано пеню в розмірі 2309,90грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано питання щодо переліку справ, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства Українидля цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102 гривні (стаття 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік ).

Верховним Судом установлено, що сума оспорюваного у даній справі рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дає підстави дійти висновку про віднесення цієї справи до категорії справ незначної складності.

Отже ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності та відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Матеріали касаційної скарги, як і посилання у ній на те, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики не свідчать про необхідність застосування, у даному випадку, підпунктів "а"-"г" пункту другого частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.08.2020 та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2020, прийняті у справі, що розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Головному управлінню ДПС у Вінницькій області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.08.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2020 у справі №120/2074/20-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Вінниччина-Авто" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С.С.Пасічник Л.І.Бившева В.П.Юрченко