Справа № 462/2199/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2020 року Залізничний районний суд м. Львова
в складі: головуючої-судді - Гедз Б.М.
з участю секретарів судових засідань - Рущак Т.О., Гули М.І.
представника позивача - Геша І.Ю.
відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Наталії Михайлівни, Державного підприємства Сетам , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання електронних торгів недійсними та вилучення запису про право власності на майно, -
в с т а н о в и в:
представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Геш І.Ю. звернувся до суду із позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Н.М., ДП Сетам , ОСОБА_3 про визнання незаконними електронних торгів, проведених ДП Сетам 24.01.2019 р. по реалізації нерухомого майна (лот №313819), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; про скасування свідоцтва № НОМЕР_3 про право власності ОСОБА_3 на кв. АДРЕСА_2 , виданого 27.02.2019 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л.М. та про вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності запису №30477497 від 27.02.2019 року про право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 . В обгрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області перебувало виконавче провадження по виконанню рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08.09.2010 р. про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ Фольксбанк заборгованості за кредитним договором від 05.12.2007 р. в розмірі 127601,89 доларів США, що еквівалентно 980365,32 грн., судових витрат та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, на підставі якого 24.01.2011 р. видано виконавчий лист №2-1222/10. 08.05.2018 р. приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 25.05.2018 р. в межах даного виконавчого провадження винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, проведено опис та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , належну ОСОБА_4 , з метою подальшого реального виконання рішення суду. Згідно повідомлення ДП Сетам від 30.01.2019 р., 24.01.2019 р. відбулися торги по реалізації предмета іпотеки. Як вбачається зі свідоцтва № НОМЕР_3 , виданого 27.02.2019 р. та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Дерев`янком Л.М., право власності на вищезгадану квартиру зареєстроване за ОСОБА_3 . Позивач вважає, що електронні торги від 24.01.2019 р. по реалізації нерухомого майна (лот №313819), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , проведені ДП Сетам всупереч вимогам підпункту 1 пункту 1 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті від 03.06.2014 р. № 1304-VI, згідно якого, протягом дії цього Закону, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України Про іпотеку , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника за умови, що у позичальника у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв.м. для квартири. Так, квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 76,60 кв.м., належна на праві власності ОСОБА_4 перебувала в іпотеці ВАТ Електронбанк , правонаступником якого є ПАТ ВіЕс Банк , як забезпечення по валютному зобов`язанні, згідно іпотечного договору № 8263 від 05.12.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. Згідно довідок з місця проживання про склад сім`ї і прописку, виданих ЛКП Граніт від 18.06.2018 р., 25.02.2019 р. та акту від 14.06.2018 р. ОСОБА_4 разом із своєю сім`єю проживає за адресою: АДРЕСА_1 . А згідно акту ТОВ Мрія від 09.08.2018 р., ОСОБА_4 не проживає за адресою своєї реєстрації: АДРЕСА_3 з 2007 року. Зазначає, що іншого нерухомого майна у ОСОБА_4 немає. Отже, позивач вважає, що примусова реалізація предмету іпотеки по валютному зобов`язанні, при відсутності іншого житла та за умови постійного проживання у ньому боржника та іпотекодавця є порушенням вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки така реалізація заборонена на час дії Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті від 03.06.2014 р. № 1304-VI та відповідно до ч. 2 ст. 16, ч. 3 ст. 215 ЦК України є недійсним правочином. Просить позов задовольнити та застосувати наслідки недійсності правочину.
Водночас, представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Геш І.Ю. звернувся із заявою про забезпечення позову. Ухвалою від 05.04.2019 р. у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 09.04.2019 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи (а.с. 26).
Відповідачі - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Н.М., представник ДП Сетам , ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України подали відзиви, в яких виклали письмові заперечення проти позову (а.с. 35-40, 108-110, 119-123). Відповідач ОСОБА_3 , крім цього, подав письмові пояснення.
Представник позивача - адвокат Геш І.Ю., відповідно до вимог ст. 179 ЦПК України подав відповідь на відзив, виклавши свої пояснення міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення (а.с. 174-182).
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Геш І.Ю. підтримав вимоги позивача з мотивів, наведених у позовній заяві та відповіді на відзиви, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області в судовому засіданні заперечила проти вимог позивача з мотивів, наведених у відзиві. Крім цього, покликається на те, що в ході виконання виконавчого провадження ВП №56353836 нею було встановлено факт непроживання позивача ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою ЛКП Граніт від 30.07.2018 р. та складеним нею актом від 23.05.2018 р. При цьому, у виконавчому листі місцем проживання ОСОБА_4 зазначено: АДРЕСА_3 , відповідно до копії паспорта місце реєстрації ОСОБА_4 за цією ж адресою. Крім цього, боржник ОСОБА_4 неодноразово вказувала своєю адресою проживання: АДРЕСА_3 , зокрема, в позовній заяві про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів, в заяві про відстрочення виконання рішення суду, в договорі про надання правової допомоги. Також, звертає увагу на те, що боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_4 не повідомляла про факт проживання не за місцем реєстрації, хоча відповідно до вимог ч. 4 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження зобов`язана письмово повідомити виконавцю про зміну місця проживання чи перебування. Із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавця не зверталася, отже погоджувалася з усіма діями та рішеннями. Просить в задоволенні позовної заяви відмовити.
Представник відповідача ДП Сетам в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про час, день і місце судового засідання, у відзиві виклав письмові заперечення проти позову та просить розглянути справу за відсутності представника ДП Сетам . Заперечення проти позову мотивує тим, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 132668490 від 31.07.2018 р., наданої виконавцем разом із заявкою на реалізацію житлової нерухомості, на момент передачі майна на реалізацію позивач був власником й іншої житлової нерухомості. Таким чином, виконавець правомірно передав на реалізацію трикімнатну квартиру загальною площею 76.6 кв.м., житловою площею 50.2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Тому, реалізоване майно є таким, що не підпадає під дію Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті . Крім цього, у відзиві покликається на те, що для визнання електронних торгів недійсними, які є правочином. в розумінні ст.ст. 203 та 215 Цивільного кодексу України, необхідно встановити порушення саме норм Порядку реалізації арештованого майна. Жодних порушень норм Порядку реалізації арештованого майна, порушення законних прав позивача у позовній заяві не наведено, тому підстави для визнання недійсними електронних торгів із застосуванням наслідків недійсності правочину відсутні. Також, зазначає, що дії виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав заперечення проти позовної заяви, викладені у відзиві та письмових поясненнях. Крім цього, зазначив, що йому відомо, що на момент реалізації спірної квартири позивачка проживала у Запоріжжі за місцем реєстрації. Покликається на рішення апеляційного суду, якими встановлені обставини, які не підлягають доказуванню у даній справі, згідно вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, зокрема про відсутність обставин, які необхідні для застосування мораторію, недоведеність факту постійного проживання позивача у спірній квартирі. В справі № 2-1222/10 до заяви про відстрочення виконання судового рішення, адвокат долучав і покликався на ті ж документи, що долучені до даної позовної заяви, при цьому апеляційний суд не визнав подані представником позивача документи як належні та допустимі докази, що доводили б факт постійного проживання ОСОБА_4 у спірній квартирі. Покликається на статтю 6 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , згідно якого за недоведеності протилежного, особа вважається такою, що постійно проживає за зареєстрованим в установленному законом порядку місцем проживання. Так, позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , отже там постійно проживає. Крім цього, згідно ч.17 ст.6 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування. Такого повідомлення не було здійснено. Разом з тим, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 з 2015 року є директором ТзОВ Ворк (код ЄДРПОУ 40170393), яке зареєстроване за адресою: АДРЕСА_7. Представлений представником позивача наказ про звільнення ОСОБА_4 з посади директора ГОВ Ворк у 2017 р. та записи у трудовій книжці, оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні не є допустимими доказами, оскільки відомості про звільнення ОСОБА_4 з посади директора не внесені до Єдиного державного реєстру. За наведених обставин просить відмовити у задоволені позову.
Треті особи: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , викликалися до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Однак, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Тому, суд вважає за можливе провести судове засідання за їх відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження.
Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 76,60 кв.м., належна на праві власності ОСОБА_4 перебувала в іпотеці ВАТ Електронбанк , правонаступником якого є ПАТ ВіЕс Банк , як забезпечення по валютному зобов`язанні, згідно іпотечного договору № 8263 від 05.12.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П., що підтверджується відомостями з державного реєстру іпотек (а.с. 6-8).
На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області перебувало виконавче провадження № 56353836 по виконанню рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08.09.2010 р. про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ ВіЕс Банк заборгованості за кредитним договором № KF458867 від 05.12.2007 р. в розмірі 127601,89 доларів США, що еквівалентно 980365,32 грн., судових витрат та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, на підставі якого 24.01.2011 р. видано виконавчий лист №2-1222/10. 08.05.2018 р. приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 42, 43).
Відповідно до ч.8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадженя виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження.
В ході перевірки майнового стану боржника ОСОБА_4 встановлено наступне.
Відповідно до відповіді на запит до Пенсійного фонду України від 08.05.2019 інформація про осіб-боржників , які працюють за трудовими та цивільно-правовим договорами, про останнє місце роботи щодо ОСОБА_4 відсутня (а.с.45).
Відповідно до відповіді на запит до Пенсійного фонду України від 08.05.2019 інформація про осіб-боржників, які отримують пенсії щодо ОСОБА_4 відсутня (а.с.46).
Відповідно до відповіді на запит до ДФС України від 10.05.2019 інформація про джерела отримання доходів боржників-фізичних осіб щодо ОСОБА_4 відсутня (а.с.47).
Відповідно до відповіді на запит до ДФС України від 10.05.2019 інформація про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями щодо ОСОБА_4 відсутня (а.с.48).
Відповідно до відповіді на запит до Територіального сервісного центру 4641 у Львівській області інформація про наявність будь-якого майна зареєстрованого за боржником (рухоме майно) відсутня (а.с.49).
Відповідно до відповіді на запит до Головного управління держгеокадастру у Львівській області інформація про наявність будь-якого майна зареєстрованого боржником (земельні ділянки) відсутня 50).
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 08.05.2019 р. у власності боржника знаходилась квартира АДРЕСА_2 , обтяжена іпотекою (а.с.51-57).
Згідно повідомлення ДП Сетам від 30.01.2019 р., 24.01.2019 р. відбулися торги по реалізації предмета іпотеки, що підтверджується копією протоколу № 384334 проведення електронних торгів по лоту № 313819 (а.с.11-13, 88, 89).
Таким чином, 24.01.2019 р. ДП Сетам проведені електронні торги за лотом № 313819 з реалізації предмету іпотеки, а саме: трикімнатної квартири, загальною площею 76.6 кв.м., житловою площею 50.2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , стартова ціна 1028300 грн., ціна продажу 1028300 грн., переможець - ОСОБА_3 .
Як вбачається зі свідоцтва № НОМЕР_3 , виданого 27.02.2019 р. та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Дерев`янком Л.М., право власності на вищезгадану квартиру зареєстроване за ОСОБА_3 (а.с.14, 15).
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги представник позивача посилається на те, що реалізована квартира підпадає під заборону, встановлену Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" і тому проведені електронні торги мають бути визнані недійсними.
Відповідно до положень п/п 1 п. 1 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу"та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
За містом ст. ст. 76-81, 89 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, представник позивача вказує, що незважаючи на те, що в іпотечній квартирі його довірителька ОСОБА_4 не зареєстрована, але постійно проживала за цією адресою її єдиного нерухомого майна: АДРЕСА_1 , однак вивчивши та оцінивши надані учасниками судового розгляду докази, суд приходить до висновку про те, що така позиція позивача не підтверджується належними, достатніми та достовірними доказами, з огляду на наступне.
З довідки № 834 з місця проживання про склад сім`ї і прописки, виданої ЛКП Граніт від 25.02.2019 р. вбачається, що в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровано 2 осіб: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цій же довідці зазначено, що згідно акту ЛКП від 15.02.2019 р. за вищевказаною адресою проживає без реєстрації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3. та її дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.9, 184). При цьому такий акт не долучено до матеріалів справи. Крім цього, довідка датована 25.02.2019 р., тобто видана після проведення електронних торгів, на її підставі неможливо встановити дійсні обставини справи на момент реалізації майна, тому не може слугувати належним доказом у справі.
В акті від 09.08.2018 р. ТОВ Мрія зазначено, що зі слів сусідів встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3. не проживає за адресою: АДРЕСА_3 , проте така довідка жодним чином не доводить факту проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, слід зазначити, що вказаний акт ТОВ Мрія не підписаний ОСОБА_8 , фахівцем по роботі з абонентами, відсутні докази, що особи, які підписали акт є мешканцями кв. 8 та 9 відповідно та їх підписи не завірені належним чином. Крім того, відомості, що містяться в акті стосовно непроживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 з 2007 року спростовуються рядом доказів, а саме: у виконавчому листі № 2-1222/10, виданому 24.01.2011 р. місце проживання боржника ОСОБА_4 вказано: АДРЕСА_3 (а.с.42); в договорі про надання правової допомоги № 01/11, укладеного 23.11.2016 р., сторонами якого є ОСОБА_4 та адвокат Геш І.Ю. адреса ОСОБА_4 зазначена: АДРЕСА_3 , про що засвідчено підписом ОСОБА_4 (а.с.65); позивач ОСОБА_4 , звертаючись до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою, датованою 22.07.2015 р. про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів, зазначила місце проживання: АДРЕСА_3 , при цьому покликаючись на Закону України Про захист прав споживачів , обираючи альтернативну підсудність за місцем проживання позивача (а.с.66-78); 10.07.2018 р. у заяві про відстрочення виконання судового рішення, поданій до Залізничного районного суду м. Львова, представник позивача Геш І.Ю. зазначає адресу місця проживання заявника ОСОБА_4 - АДРЕСА_3 (а.с.79-82); 26.07.2018 р., адвокат Геш І.Ю., який представляє інтереси ОСОБА_4 , подаючи відповідь на відзив, зазначає адресу місця проживання заявника ОСОБА_4 - АДРЕСА_6 (а.с.83-86).
Разом з тим, довідка з ТОВ керуюча компанія Мрія не є належним доказом, так як не містить інформації щодо предмету доказування, а саме факту постійного проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
З довідки № 2736 з місця проживання про склад сім`ї і прописки, виданої ЛКП Граніт від 30.07.2018 р. вбачається, що в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровано 2 осіб: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.58).
Копією паспорта ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_2 , виданого Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 20.02.1997 р., підтверджується місце реєстрації ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.59-61).
Відповіддю заступника директора департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради №01-17/02/4491 від 22.07.2019 р. підтверджено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 20.02.1997 р. по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.228).
Разом з тим, конверти, адресовані приватним виконавцем Федотовій К.О. на адресу: АДРЕСА_1 , 11.05.2018 р. переадресовувалися за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.НОМЕР_3, 231), що є підтвердженням того, що ОСОБА_4 користувалася послугою переадресації поштових відправлень, що може свідчити про те, що вона не проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до відповіді на запит Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України у Львівській області щодо встановлення місця проживання боржника, ОСОБА_4 зареєстрованою/знятою з реєстрації у Львівській області не значиться (а.с.62).
Актом перевірки приватного виконавця від 23.05.2018 встановлено, що ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 не проживає та її майно за цією адресою відсутнє, зі слів ОСОБА_6 та зазначено, що боржник проживає у м. Запоріжжя (а.с. 63).
Також, представник позивача на підтвердження заявлених позовних вимог долучив довідку № 2311 ЛКП Граніт від 18.06.2018 та акт 14.06.2018 р. про факт проживання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (183, 185)
Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія заяви про відстрочення виконання судового рішення від 10.07.2018 р. і як на підставу застосування мораторію представник божника Геш І.Ю. покликається на вищезгаданий акт проживання особи без реєстрації від 14.06.2018 р. та довідку з місця проживання про склад сім`ї та прописку від 18.06.2018 р. Ці документи були долучені до заяви, що підтверджується переліком документів, згідно додатку до заяви. У даній справі представник позивача подає цю ж довідку та акт, як додатки до відповіді на відзив від 01.07.2019р. Крім цього, до матеріалів справи №2-1222/10 було додано та Апеляційним судом розглянуто акт ТОВ Керуючої компанії Мрія від 09.08.2018 р. про непроживання ОСОБА_4 за місцем реєстрації. Таким чином, в справі №2-1222/10 та даній справі № 462/2199/19 представник боржника як на докази постійного проживання позивача у спірній квартирі та підставу застосування мораторію покликається на ті ж документи, які були предметом дослідження апеляційною інстанцією і судом першої інстанції у справі за заявою ОСОБА_4 про відстрочку виконання рішення суду. При цьому, апеляційний суд не визнав такі документи доказами, що доводять факт постійного проживання у спірній квартирі боржника ОСОБА_4 .
Таким чином, у судовій справі №2-1222/10 спростовано твердження ОСОБА_4 про використання квартири за адресою: АДРЕСА_1 як місце постійного її проживання.
Отже, обставина щодо місця проживання позивача вже встановлена та згідно ч.4 ст.82 ЦПК України і не доказується у цій справі.
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ОСОБА_4 з 2015 року є директором ТОВ ВОРК (код ЄДРПОУ 40170393), яке зареєстроване за адресою: 69120, м. Запоріжжя, вул. Куйбишева, 470/115 (а.с. 106, 107,188-196, 241-245 Том № 1, а.с. 62-68 Том № 2). Згідно ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Проте, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 з 2015 року по цей час працює директором ТОВ Ворк . Відомості про її звільнення не внесені до Єдиного державного реєстру. Тому, представлений представником позивача наказ про звільнення ОСОБА_4 з посади директора ГОВ Ворк у 2017 р. (а.с. 42 Том №2) та записи у трудовій книжці, оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні не є допустимими доказами.
Разом з тим, за змістом положень статті 6 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Vкраїні за недоведеності протилежного, особа вважається такою, що постійно проживає за зареєстрованим в установленому законом порядку місцем проживання. Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , отже там постійно проживає. Згідно ч. 10 ст.6 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.
Згідно ч. 17 ст. 6 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні оcоби, які не пороживають за адресою, що зареєстрована як місце їх поживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.
Позивачка мала право зареєструвати своє місце проживання у спірній квартирі, або була зобов`язана повідомити про своє місце перебування у спірній квартирі на території громади м. Львова.
Тому, згідно ч.17 ст.6 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні обставина щодо непроживання позивача за адресою реєстрації та проживання в спірній квартирі повинна за цим Законом обов`язково підтверджуватись саме письмовим повідомленням позивачки органу реєстрації про своє місце перебування. Такого повідомлення не було здійснено, крім цього, відповідно до вимог ч. 4 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження сторона виконавчого провадження зобов`язана письмово повідомити виконавцю про зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник-фізична особа - також про зміну місця роботи.
Із заяви від 31.05.2018 р. вбачається, що представник боржника ОСОБА_4 - адвокат Геш І.Ю. знайомився з матеріалами виконавчого провадження (а.с. 64), тому ОСОБА_4 було достовірно відомо, що вона є боржником у виконавчому провадженні ВП №56353836.
Крім цього, в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про те, що ОСОБА_4 чи її представник повідомляли, до моменту передачі майна на реалізацію, приватного виконавця про місце проживання за спірною адресою.
При цьому, сторони виконавчого провадження, не зверталися до суду із скаргою в порядку вимог ст. 447 ЦПК України, отже погоджувалися з рішенням та діями приватного виконавця і не вбачали порушень їх прав чи свобод.
З огляду на викладене, докази проживання в спірній квартирі, які надані позивачем: акт проживання особи без реєстрації від 14.06.2018 р., довідка з місця проживання про склад сім`ї і прописку від 18.06.2018 р., довідка з місця проживання про склад сім`ї і прописку від 25.02.2019 р., та доказ непроживання позивача за адресою реєстрації: акт від 09.08.2018 р. ТОВ Керуюча компанія Мрія не є допустимими та достовірними в розумінні ст. ст. 78, 79 ЦПК України.
Таким чином, суд оцінивши всі зібрані у справі докази, які стосуються питання про встановлення обставини щодо постійного проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , що є єдиним нерухомим майном, приходить до висновку про те, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами обставини постійного проживання позивача ОСОБА_4 у спірній квартирі.
За наведених обставин, підстави на які посилається позивач на підтвердження порушень вимог Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті від 03.06.2014 р. № 1304-VI, не знайшли свого підтвердження та судом не встановлено інших обставин, за яких на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 могли б розповсюджуватись положення Закону України"Промораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 83, 89, 141, 178, 275, 279, 353, 355 ЦПК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, Законом України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , суд, -
у х в а л и в:
В позові ОСОБА_4 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Наталії Михайлівни, Державного підприємства Сетам , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання незаконними електронних торгів, проведених ДП Сетам 24.01.2019 р. по реалізації нерухомого майна (лот №313819), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; про скасування свідоцтва № НОМЕР_3 про право власності ОСОБА_3 на кв. АДРЕСА_2 , виданого 27.02.2019 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л.М. та про вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності запису №30477497 від 27.02.2019 року про право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 12.08.2020 р.
Суддя: (підпис) Б.М.Гедз
З оригіналом згідно.
Суддя: Б.М.Гедз
Суд | Залізничний районний суд м.Львова |
Дата ухвалення рішення | 10.08.2020 |
Оприлюднено | 13.08.2020 |
Номер документу | 90923329 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Залізничний районний суд м.Львова
Гедз Б. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні