Ухвала

від 10.08.2020 по справі 570/4419/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 570/4419/19

провадження № 61-11408ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 лютого 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі за позовом приватного підприємства Олександрійське до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за безоблікове водокористування,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України Про доступ до судових рішень суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у жовтні 2019 року приватне підприємство Олександрійське (далі - ПП Олександрійське ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 36 920 грн заборгованості за безоблікове водокористування.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 26 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою постанову Рівненського апеляційного суду від 09 червня 2020 року, позов ПП Олександрійське задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП Олександрійське заборгованість за безоблікове водокористування у розмірі 36 920 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

30 липня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 лютого 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 червня 2020 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права і просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої, частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у справі № 570/4419/19 становить розмірі 36 920 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 570/4419/19 є малозначною у силу вимог закону.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судами проігноровано судову практику, зокрема, постанови Верховного Суду від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-1995цс16 та постанови Вищого господарського суду України від 02 липня 2014 року у справі № 908/4091/13, від 16 липня 2014 року у справі № 910/961/14, від 18 березня 2015 року у справі № 908/1749/14, від 05 серпня 2015 року у справі № 908/6020/14, від 01 грудня 2016 року у справі № 908/1768/16, від 08 грудня 2016 року у справі № 908/1504/16.

Але за змістом статті 263 ЦПК України дані постанови не є обов`язковими для врахування.

Крім цього, ОСОБА_1 посилається на те, що був позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, шляхом звернення в порядку адміністративного судочинства про визнання незаконним та скасування акту від 14 червня 2019 року № 2 складеного посадовими особами ПП Олександрійське .

ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що справа має для нього виняткове значення, оскільки порушені його Конституційні права, при цьому, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, порушив право позивача на судовий розгляд.

Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, чому відповідно до цього Кодексу він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи та в чому проявляється виняткове значення для нього цієї справи.

Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для ОСОБА_1 і він був позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи такасаційна скарга стосується питань права, що мають фундаментальне значення для єдиної правозастосовчої практики.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних, оскільки, на думку ОСОБА_1 , не можуть належати до категорії дрібних або малозначних справ є необґрунтованим. На підставі вимог пункту 1 частини шостої, частини дев`ятої статті 19 ЦПК України справа № 570/4419/19є малозначною у силу вимог закону.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 лютого 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі за позовом приватного підприємства Олександрійське до ОСОБА_1 про стягнення 36 920 грн заборгованості за безоблікове водокористування .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат