Постанова

від 11.08.2020 по справі 2-2017/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 серпня 2020 року

м. Київ

справа №2-2017/10

провадження № 61-9663 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

заявник- Публічне акціонерне товариство Укрсиббанк ,

зацікавлена особа - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Укрсиббанк на ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 04 грудня 2018 року у складі судді Деркача О.Г. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у складі суддів Вінгаль В.М., Кузюри Л.В., Мамонової О.Є.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У листопаді 2018 року Акціонерне товариство Укрсиббанк (Далі АТ Укрсиббак ) звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування вимог заяви зазначав, що рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 07 жовтня 2010 року по справі №2-2017/10 задоволено позов ПАТ УкрСиббанк про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ УкрСиббанк в сумі 317239 грн. 26 коп., стягнуто з кожного судовий збір в розмірі 850 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн. 00 коп.

27 травня 2013 року на адресу Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського Міністерства юстиції України направлено виконавчий лист №2-2017/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКІБ УкрСиббанк суми заборгованості, та державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №38411256.

21 листопада 2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 7 статті .47, статті 50 Закону України Про виконавче провадження , але стягувачеві стало про це відомо лише 12 квітня 2018 року.

Вказував на те, що оригінал виконавчого листа на його адресу не надходив.

Просив суд видати дублікат виконавчого листа №2-2017/10 від 02 лютого 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку УкрСиббанк суми боргу у розмірі 317 239,26 грн. та поновити строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 04 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви АТ УкрСиббанк про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд виходив з того, що заявник не надав жодних доказів, які б підтверджували обставини втрати оригіналу виконавчого листа й поважність пропуску строку звернення його до примусового виконання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10 травня 2019 року АТ Укрсиббанк звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 грудня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року та просило судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла справа №2-2017/10.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що виконавчий лист у даній справі втрачений, виконання рішення суду неможливе, а заборгованість перед Банком не погашена. Також зазначив, що у матеріалах справи відсутні відомості, що виконавчий лист знаходиться у виконавчій службі чи у стягувача, що свідчить про його втрату.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

Відзив до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 07 жовтня 2010 року по справі № 2-2017/10 позов Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк (Далі - ПАТ УкрСиббанк ) про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ УкрСиббанк в сумі 317239 грн. 26 коп. задоволено, вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Згідно листа Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції в Чернігівській області від 11 червня 2013 року № 1170/7, 11 червня 2013 року головним державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 38411256 про примусове виконання виконавчого листа № 2-2017/10 від 02 лютого 2011 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість в сумі 317239 грн. 26 коп.

21 листопада 2014 року головним державним виконавцем винесена постанова про повернення стягувачу виконавчого листа № 2-2017/10 від 02 лютого 2011 року, на підставі пункту 7 частини 1 статті 47, статті 50 Закону України Про виконавче провадження .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржуване судове рішення апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції ґарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України ).

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Згідно пункту 17.4. розділу VIII Перехідних положень Цивільного процесуального Кодексу України (Далі ЦПК України) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно частини 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 24 вказаного Закону передбачає, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання.

Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII).. У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу Перехідні положення ГПК України).

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви .

Встановивши, що заявником не надано доказів на підтвердження втрати виконавчого листа, та з урахуванням пропуску визначеного Законом України Про виконавче провадження строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для видачі дублікату виконавчого листа.

Згідно з пунктом 3 частини першою статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Отже оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, у наведеній вище статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, враховуючи норми ЦПК України та компетенційну складову у понятті що термін судом, встановленим законом , Верховний Суд встановив, що повноваження розглядати питання, які виходять за межі компетенції суду касаційної інстанції є помилковим (Рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2012 року ТОВ Фірма Верітас проти України).

Таким чином, оскарження судових рішень в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, у статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 337/5253/13-ц (провадження №61-10084сво18), підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає.

Отже, судові рішення в частині розгляду вимог про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, не підлягають касаційному оскарженню, тому відкрите касаційне провадження в цій частині підлягає закриттю.

Слід звернути увагу і на те, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Суд відмовляючи у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа вірно встановив фактичні обставини справи та дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Укрсиббанк на ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 04 грудня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року в частині вирішення питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання закрити.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Укрсиббанк на ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 04 грудня 2018 року у складі судді Деркача О.Г. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року в частині вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа залишити без задоволення.

Ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 04 грудня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров