Постанова

від 06.08.2020 по справі 633/164/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 серпня 2020 року м. Харків

Справа № 633/164/19

Провадження № 22-ц/818/ 2905 /20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

секретаря Каплоух Н.Б.,

Учасники справи :

Позивач: Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2,

Відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові

апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Печенізького районного суду Харківської області від 19 лютого 2020 року, ухвалене суддею Смирновим В.А.,

у цивільній справі за позовом про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку,-

в с т а н о в и в :

У травні 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (про передачу земельної ділянки у власність) від 04 травня 2016 року №3617-СГ, зобов`язати ОСОБА_1 повернути у віддання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 7,2251 га, кадастровий номер 6324655100:01:004:0145, скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Г.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29838015 від 31 травня 2016 року.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 згідно рішення Печенізької районної ради Харківської області, отримав у оренду земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області з кадастровим номером 6324655100:01:004:0142, площею 30 га, яка згодом була розподілена на 5 земельних ділянок, між засновниками та членами ФГ Олта-А , яке 15 липня 2015 року було зареєстроване ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та наразі перебуває в процесі ліквідації. Поділ земельної ділянки відбувся на підставі звернення ОСОБА_3 до ГУ Держгеокадастру в Харківській області щодо поділу на ділянки, які приблизно відповідають розміру земельної ділянки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, на що 10 вересня 2015 року було надано відповідний дозвіл. На загальних зборах ФГ Олта-А було прийнято рішення провести приватизацію 5 земельних ділянок, які перебували в користуванні ФГ відповідно до проведеного жеребкування. Так, наказом ГУ Держгеокадастру в Харківській області від 4 травня 2016 року видано 5 наказів, якими передано у власність фізичним особам ділянки, зокрема наказом №3617-СГ передано члену ФГ Олта-А ОСОБА_1 у власність спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6324655100:01:004:0145, площею 7,2251 га. У зазначеному наказі було вказано недостовірну інформацію щодо перебування земельної ділянки в оренді ФГ, оскільки договір оренди укладався з ОСОБА_2 , а не з юридичною особою.

На підставі наведеного позивач вважав, що ОСОБА_2 незаконно отримав в оренду вищевказану земельну ділянку, ввівши в оману відповідні органи державної влади щодо наміру використовувати її для ведення фермерського господарства, адже він мав на меті лише безкоштовно (за пільговою процедурою без проведення земельних торгів) отримати ділянку та отримати у власність своїх близьких родичів безкоштовні ділянки шляхом приватизації земель ФГ. Крім того зазначає, що площа спірної земельної ділянки (...0145), площею 7,2251 га, перевищувала середній розмір паю.

Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 19 лютого 2020 року відмовлено в задоволенні позовної заяви заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку на законних підставах, у відповідності до вимог ЗК України та ЗУ Про фермерське господарство , враховуючи недоведеність прокурором наявності порушених прав та інтересів зі сторони держави, виходячи з принципу справедливої рівноваги між публічним інтересом , тобто інтересом держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та приватним інтересом , тобто інтересом фізичної особи, яке так чи інакше страждає від такого втручання, суд вважав, що даний позов прокурора задоволенню не підлягає.

Суд зазначив, що відповідно до Постанови ВП ВС від 16 січня 2019 року, справа № 695/1275/17ц, провадження № 14-520цс18 після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Судом встановлено, що у 2015 році надана у користування громадянину ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, оренда якої була оформлена належним чином, фактичним землекористувачем наданої ОСОБА_2 земельної ділянки було ФГ Олта-А . ОСОБА_1 мав право на приватизацію земельної ділянки та виконав встановлену процедуру приватизації, а прокурором не доведено на підставі належних та достовірних доказів, наявність порушень зі сторони Головного управління Держгеокадастру у Харківській області при передачі у власність фізичній особі ОСОБА_1 земельної ділянки. Крім того, даний позов подано прокурором саме в інтересах держави, факт порушення яких відповідачами, ним не доведено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції заступник прокурора Харківської області звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального (Земельного кодексу та Закону України Про фермерське господарство ) та процесуального права.

В апеляційній скарзі викладено фактичні обставини справи та зазначено, що вони, за твердженнями позивача, у сукупності свідчать про штучне використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою, тобто без проведення земельних торгів. ОСОБА_2 , не мав намірів на ведення фермерського господарства і використання її за призначенням, а бажав лише отримання його родичами безкоштовно у власність земельних ділянок.

Вказує, що на підставі наказу від 4 травня 2016 року за №3617-СГ виданого ГУ Держгеокадастру в Харківській області спірну земельну ділянку було передано ОСОБА_1 , з посиланням на те, що вона знаходилась в користуванні (оренді) ФГ Олта-А згідно договору оренди від 04.03.2015 незважаючи на укладення вказаного договору з фізичною особою ОСОБА_2 . І лише після цього видано наказ від 11 травня 2016 року за №3884-СГ про припинення права оренди земельних ділянок, у якому зазначено, що ділянки перебувають в користуванні (оренді) ОСОБА_2 .. 17 січня 2017 року засновниками ФГ Олта-А прийнято рішення про ліквідацію ФГ у зв`язку з неефективністю господарської діяльності та недоцільного подальшого провадження підприємницької діяльності.

В обґрунтування скарги посилається на те, що під час судового розгляду прокурором суду наводились обставини порушень чинного законодавства під час передачі земельної ділянки. На спростування доводів щодо користування ФГ земельною ділянкою (…0142, площею 30 га) прокурор стверджував, що востаннє ФГ Олта-А сплачувало орендну плату за неї у грудні 2016 року, за поділені земельні ділянки ФГ земельний податок не сплачувало взагалі.

Відтак звертає увагу, що земельні ділянки перебували у власності держави і в оренді у ОСОБА_2 як фізичної особи, тобто члени ФГ Олта-А не мали законних підстав для їх безоплатного отримання у приватну власність, що узгоджується з положеннями ст.32 ЗК України та ч.2 ст.13 Закону України Про фермерське господарство .

Вважає необґрунтованим рішення суду в частині доводів надання спірних ділянок громадянам з постійного користування Фермерського господарства, оскільки вони передавались у строкове користування, що є різним поняттям.

Стверджує, що відповідач у своїй заяві не зазначив обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності ФГ, до заяви не додані документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі як того вимагає ст.118 ЗК України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ГУ Держгеокадастру в Харківській області просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки вона є безпідставною та необґрунтованою. Зазначає, що ОСОБА_2 отримав земельну ділянку (… НОМЕР_1 , площею 30 га) в оренду на 49 років на підставі договору оренди та наказу ГУ Держеокадастру в Харківській області, після чого з ОСОБА_3 створив ФГ Олда-А , тобто обов`язки орендаря цієї ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Також, органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені ст.123 ЗК України. Крім того, відповідно до ч.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів від 18 лютого 2016 року (набрав чинності 03.04.2016) фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини другої статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом.

Оскільки ОСОБА_2 розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації №499 від 31 жовтня 2007 року отримав дозвіл на розробку проектування землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 40,0000 га, тому оформлення земельної ділянки проводилося поза процедурою проведення земельних торгів. Зазначає, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області маючи законодавчо закріплені повноваження правомірно у встановленому ЗК України порядку передав у власність земельну ділянку. Також вказує, що строк, упродовж якого громадянин повинен створити та зареєструвати ФГ не встановлений.

Представник ОСОБА_4 , який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернувся із заявою про відкладення розгляду справи у зв`язку з народженням дитини. При цьому, будь-яких доказів щодо причин неявки суду не надано. Вирішуючи питання поважності причин неявки, судова колегія, враховуючи відсутність доказів, зазначає про таке.

Судова колегія з огляду на ч.2 ст.305 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу, оскільки неявка представника відповідача належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи, адже справа знаходиться в провадженні апеляційного суду з 31 березня 2020 року, неодноразово призначалась до розгляду, відзиву від відповідача ОСОБА_1 та його представника до суду апеляційної інстанції не надходило.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи суд першої інстанції не виконав всі вимоги цивільного судочинства, постановив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин ухвалене судове рішення не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого судового рішення із ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Судовим розглядом встановлено, що 04 травня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області видано Наказ №3617-СГ про передачу земельної ділянки у власність, відповідно до якого, передано громадянину - члену Фермерського господарства ОЛТА-А ОСОБА_1 у власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташовану на території Печенізької селищної ради, площею 7,2251 га, в тому числі рілля площею 7,2251 га (кадастровий номер 6324655100:01:004:0145), зареєстровану у Державному реєстрі речових прав 24 лютого 2016 року, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 864088763246), із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в оренді ФГ ОЛТА-А згідно Договору оренди землі від 04 березня 2015 року, розташовану за межами населених пунктів на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області.

Для отримання у власність вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 08 квітня 2016 року звернувся із заявою до виконуючого обов`язки начальника Головного управлінням Держгеокадастру у Харківській області.

До заяви ОСОБА_1 додав копію Договору оренди землі №б/н від 04 березня 2015 року, копію Додаткової угоди до договору оренди землі №б/н від 01 березня 2016 року, копію Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копію Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копію Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копію Довідки про середній розмір земельної частки (паю) на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області, копію Протоколу №4 загальних зборів членів фермерського господарства від 02 квітня 2016 року, копію Статуту фермерського господарства ОЛТА-А , Відомості з ЄДРПОУ, копію Виписки з державної реєстраційної служби, копія паспорту та ідентифікаційного коду.

На час звернення із заявою до Головного управлінням Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_1 був членом Фермерського господарства ОЛТА-А .

Фермерське господарство ОЛТА-А було засновано на базі земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки площею 30 га (кадастровий номер 6324655100:01:004:0142), яка перебувала в оренді у ОСОБА_2 на підставі Договору оренди землі №б/н від 04 березня 2015 року.

01.03.2016 р. з ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 04.03.2015 р., відповідно до якої пункт 2 договору викладено в такій редакції: в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 30 га. з кадастровими номерами з 6324655100:01:004:0143 по 6324655100:01:004:0147 ( площами від 1,0996 га до 7,2251 га.).

Після отримання ОСОБА_2 , в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, 15 липня 2015 року створено ФГ ОЛТА-А , що підтверджується відомостями з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, будучи зацікавленим в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки за рахунок земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 7,2251 га, що розташована на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області, яка перебуває в користуванні Фермерського господарства Олта-А .

Прокурор звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконними і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (про передачу земельної ділянки у власність) від 04 травня 2016 року №3617-СГ, зобов`язати ОСОБА_1 повернути у віддання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 7,2251 га, кадастровий номер 6324655100:01:004:0145, скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Г.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29838015 від 31 травня 2016 року.

Відповідно до статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні.

Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 30 га (кадастровий номер 6324655100:01:004:0142), що розташована на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області, у 2015 році надана у користування громадянину ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства (пункт 14), оренда якої була оформлена належним чином.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України Про фермерське господарство .

Так, згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 цього Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон України Про фермерське господарство визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України Про фермерське господарство ).

Крім того, Закон України Про фермерське господарство передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Таким чином, при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України Про фермерське господарство як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України .

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин.

У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-2902цс15, від 11 травня 2016 року № 6-2903цс15, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16, від 23 травня 2018 року №61-1100св17.

Колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 , в порушення ст. 134 ЗК України та ст. 7 Закону України Про фермерську господарство , скористався правом на отримання земельних ділянок у пільговому порядку, з метою уникнення участі у земельних торгах, тому не було правових підстав у ГУ Держгеокадастру у Харківській області для передачі у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства 4 травня 2016 року та відповідно для державної реєстрації прав та їх обтяжень 31 травня 2016 року.

При прийнятті вказаного наказу порушено вимоги ч. 1 ст. 32 ЗК України та ч. 2 ст. 13 Закону України Про фермерське господарство , відповідно до яких безоплатно можуть бути передані земельні ділянки лише у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

До відповідної заяви відповідачем долучено лист Відділу Держземагенства у Печенізькому районі Харківської області від 03.07.2015 №27-20.27-04-1510/2-15, у якому зазначено, що на території Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області розмір середньої частки (паю) із земель колишніх КСП Печенізький становить ріллі - 5,76 га. спірна земельна ділянка перебуває на території вказаної сільської ради та повністю є рілля.

Тобто, площа земельної ділянки з кадастровим номером 6324655100:01:004:0145, яка була передана у власність ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, площею 7,2251 га, перевищувала середній розмір паю.

Внаслідок таких дій та рішень відповідача земельна ділянка вибула з володіння держави та держава була позбавлена можливості здійснити реалізацію права оренди земельних ділянок на більш вигідних засадах в умовах конкурентного ринку, що свідчить про безумовне порушення інтересів держави.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Статтею 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, судова колегія вважає, що відповідач ОСОБА_1 безпідставно набув земельну ділянку і вона підлягає поверненню у відання держави.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду відповідно до ст.376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про задоволення позову прокурора.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково вважав порушеною ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки таке вирішення справи не порушує вказану статтю, яка передбачає, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому колегія суддів виходить з того, що обставини справи свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 , не мав правомірних (справедливих) сподівань на отримання майна, був обізнаний про можливість допущення правових порушень з боку ГУ (публічної влади), адже вони не мали дійсного волевиявлення на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, а мали намір отримати землю поза конкурсом, без належного обґрунтування як розмірів так і кількості земельних ділянок.

До того ж, обставини справи свідчать про те, що позбавлення ОСОБА_1 права користування зазначеною земельною ділянкою не порушує справедливої рівноваги між інтересами суспільства та його правами, адже він не позбавлений права на конкурентній основі отримати право на земельну ділянку.

Безпідставними є доводи представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в суді першої інстанції про те, що прокурор не мав права особисто звернутися з позовом в інтересах Держави до суду. Підстави звернення прокурора в інтересах держави належним чином обґрунтовано ним в позовній заяві.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру (у редакції, що була чинною на момент подачі позову) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини другої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Звертаючись до суду з позовом, заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 зазначав, що заявляє позов в інтересах держави. При цьому у спірних правовідносинах уповноважений державою здійснювати відповідні функції орган - ГУ Держгеокадастру у Харківській області, є відповідачем у справі.

Судом апеляційної інстанції установлено, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області, передаючи у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення фермерського господарства 4 травня 2016 року без проведення земельних торгів, неналежно здійснював свої повноваження, а тому прокурор мав право звертатися з позовом до суду в інтересах держави, та відповідно до ст.56 ЦПК України набув статусу позивача.

Судова колегія оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.

Позивачем за подання позову та апеляційної скарги сплачено судовий збір в загальній сумі 52652 грн. 43 коп. щодо позовних вимог немайнового характеру про визнання незаконним наказу, скасування рішення держреєстратора та майнового характеру про повернення державі земельної ділянки вартістю 1147931 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує сплачений судовий збір на користь позивача з відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо вимог про визнання недійсним наказу та скасування рішення держреєстратора в сумі 9605 грн., з відповідача ОСОБА_1 щодо вимог повернення земельної ділянки в сумі 43047 грн. 42 коп.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 89, 351, 367, 368, 374, 376, 377, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області - задовольнити.

Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 19 лютого 2020 року - скасувати.

Позов Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Про передачу земельної ділянки у власність від 04 травня 2016 року №3617-СГ.

Скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Гамлета Аветіковича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29838015 від 31 травня 2016 року.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути у віддання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 7,2251 га, кадастровий номер 6324655100:01:004:0145.

Стягнути на користь Прокуратури Харківської області (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, під`їзд 2, поверх 8,9, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ39792822) судовий збір в сумі 9605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) грн.

Стягнути на користь Прокуратури Харківської області (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 43047 (сорок три тисячі сорок сім) грн. 42 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

повний текст постанови складено 11 серпня 2020 року