Постанова

від 06.08.2020 по справі 911/2968/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2020 р. Справа№ 911/2968/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Стародуб М.Ф.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.08.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айватрейд" на рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2020 (повний текст підписано 25.02.2020)

у справі №911/2968/19 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Селищенський сад"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айватрейд"

про стягнення 205 063,75 грн.

В судовому засіданні 06.08.2020 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Селищенський сад" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айватрейд" про стягнення 205 063,75 грн., заборгованості, з яких: 167 594,00 грн. заборгованості з оплати вартості поставленого товару за договором поставки, 26 369,72 грн. пені, 8 420,43 грн. 3% річних та 2 679, 60 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №0510 від 05.10.2018 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений позивачем товар.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.02.2020 у справі №911/2968/19 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айватрейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Селищенський сад" 167 594,00 грн. основного боргу, 26 369,72 грн. пені, 2 662,09 грн. 3% річних, 2 679,60 грн. інфляційних втрат, 2 989,57 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки, за розрахунком суду розмір пені та інфляційних втрат становить більшу суму, ніж заявлено позивачем та часткову обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 25.03.2020 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково та прийняти нове рішення про відмову в позові в частині стягнення пені. В іншій частині рішення залишити без змін.

Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині стягнення з відповідача пені, оскільки, на його думку сплив строк позовної давності на її стягнення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як зазначив суд у рішенні, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 26 369, 72 грн. пені за період з 22.10.2018 по 22.04.2019.

Тобто, період заборгованості за твердженням позивача рахується з 22.10.2018. Саме з цієї дати має рахуватись строк позовної давності про стягнення пені.

Позовна заява подана до суду 27.11.2019, про що зазначено судом в ухвалі від 02.12.2019 про залишення позовної заяви без руху.

Строк позовної давності до вимог про стягнення пені сплив 21.10.2019.

Відповідач був позбавлений можливості викласти свою позицію щодо заявленої позовної заяви, тому що не отримував від позивача позовну заяву з додатками та від суду ухвал про відкриття провадження.

Звертає увагу, що позивачу було відомо робочі телефони відповідача, які також зазначені у договорі поставки, однак працівники суду не здійснили жодного дзвінка з метою повідомлення посадових осіб про судову справу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, вказуючи наступне:

- у відповідно до вимог ст. 222 ГК України позивачем 27.05.2019 було надіслано претензію на адресу відповідача;

- розрахунок пені в претензії від 27.05.2019 здійснений з підстав, що визначені договором, та в межах встановлених законодавством строків;

- позивач відповідно до ст.ст. 147-151 ГПК України звертався до Господарського суду Київської області з заявою про видачу судового наказу, який був скасований за заявою апелянта;

- відповідач не скористався своїм процесуальним правом під час розгляду справи в суді першої інстанції щодо подання заяви про застосування строку позовної давності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Айватрейд" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айватрейд" залишено без руху з огляду на неподання документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, та необхідності надати відповідні докази або вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Надано скаржнику строк до 27.04.2020 для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID - 19" (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215), та продовження карантину до 24 квітня та запровадження режиму надзвичайної ситуації на всій території України.

Попереджено апелянта, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

12.05.2020 від представника відповідача надійшов лист, до якого додано квитанцію №18217 від 06.05.2020 про сплату 4 484,36 грн. судового збору. Одночасно представник відповідача просить поновити скаржнику строк на апеляційне оскарження, зазначаючи, що факт неотримання оскаржуваного рішення свідчить про неможливість своєчасно подати відповідачем апеляційну скаргу. Зазначає, що кожен має право на розгляд його справи судом з посиланням на п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказує, що технічно процес ознайомлення з документами на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень не передбачає можливості фіксації часу ознайомлення з документами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 16.07.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 відкладено розгляд справи на 06.08.2020, враховуючи неявку представників позивача та відповідача.

Явка представників сторін

Представники позивача та відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 06.08.2020 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивача та відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

05.10.2018 між ТОВ "АФ "Селищенський сад" (постачальник) та ТОВ "Айватрейд" (покупець) укладено договір поставки №0510, відповідно до умов якого:

- постачальник відповідно до умов цього договору зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукти харчування, надалі - "товар", у кількості, за найменуваннями та цінами, зазначеними в накладних (товарно-транспортних або товарних), що оформлюються на кожну партію товару (п. 1.1 договору);

- ціна за кожним найменуванням і на кожну партію товару визначається на підставі прайс-листа. Ціна вказується в накладних на кожну партію товару та включає в себе податок на додану вартість, а також всі мита та збори, маркування, транспортування та інші витрати постачальника (п. 2.1 договору);

- оплата кожної партії товару здійснюється в безготівковій формі або шляхом внесення вартості отриманого від постачальника товару до каси постачальника. Всі розрахунки проводяться в національній грошовій одиниці України. Розрахунки покупець проводить за реквізитами, зазначеними в пункті 9.6 договору (банківськими виписками) (п.2.2 договору);

- покупець зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника вартість поставленої йому партії товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки. У разі затримки в оплаті партії товару постачальник припиняє наступну поставку до повного проведення розрахунків та, крім того, має право прийняти рішення про дострокове розірвання договору (п. 2.3 договору);

- днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зарахована на кореспондентський рахунок банку постачальника (п. 2.4 договору);

- товар поставляється партіями на підставі замовлення покупця, в якому зазначається асортимент, кількість товару, строк та умови поставки. Замовлення подається у письмовому вигляді (допускається передача по факсу з підтвердженням про отримання) не пізніше ніж за 1 робочий день до запланованої дати поставки. В разі відсутності у постачальника на момент подачі заявки вказаного асортименту або кількості товару, постачальник протягом 3 годин з моменту отримання заявки повідомляє про це покупця, і сторони узгоджують інший асортимент, кількість або інший строк поставки (п. 3.1 договору);

- датою поставки вважається дата підписання накладної (товарно-транспортної або товарної) обома сторонами, що засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника (п.3.2 договору);

- при передачі товару постачальник зобов`язаний передати усю необхідну документацію (сертифікати відповідності, якості, ветеринарні, санітарно-гігієнічні та інші, передбачені законодавством) на товар, а покупець зобов`язаний прийняти товар і підписати усі необхідні документи, що підтверджують передання товару (п. 3.3 договору);

- право власності на товар та пов`язані з ним ризики переходять до покупця з моменту передання йому товару, що підтверджується підписанням товарно-транспортної або товарної накладної уповноваженим представником покупця (п. 3.4 договору);

- договір набуває чинності з моменту підписання і діє до "31" грудня 2018 (п. 5.1 договору);

- у випадку, якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про його припинення, то даний договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік (п. 5.5 договір);

- у разі невиконання сторонами своїх обов`язків за цим договором вони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п. 7.1 договору);

- за прострочення в оплаті товару покупець сплачує штрафну пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 7.2 договору);

Відповідно до умов договору поставки №0510 від 05.10.2018 сторони погодили, що покупець зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника вартість поставленої йому партії товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки. У разі затримки в оплаті партії товару постачальник припиняє наступну поставку до повного проведення розрахунків та, крім того, має право прийняти рішення про дострокове розірвання договору (п. 2.3 договору).

На виконання вищевказаного договору поставки позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товару на суму 199 594,00 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями накладних:

-№1 від 05.10.2018 на суму 33 900,00 грн. (28 250,00 грн. без урахування ПДВ);

-№2 від 08.10.2018 на суму 22 360,00 грн.;

-№3 від 16.10.2018 на суму 22 920,00 грн.;

-№4 від 22.10.2018 на суму 14 692,00 грн.;

-№5 від 27.10.2018 на суму 22 648,00 грн.;

-№9 від 06.11.2018 на суму 21 840,00 грн.;

-№10 від 13.11.2018 на суму 14 520,00 грн.;

-№11 від 13.11.2018 на суму 24 092,00 грн.;

-№12 від 15.11.2018 на суму 11 628,00 грн.;

-№13 від 16.11.2018 на суму 16 644,00 грн.;

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за прострочення в оплаті товару покупець сплачує штрафну пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач оплатив позивачу лише частину вартості поставленого товару, в розмірі 32 000,00 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи банківською випискою за період з 01.10.2018 по 26.11.2019.

Доказів здійснення відповідачем оплати за поставлений товар у повному обсязі, згідно вище перерахованих видаткових накладних, суду не подано.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про настання строку оплати за поставлений товар.

Доказів здійснення відповідачем оплати за поставлений товар, згідно вище перерахованих видаткових накладних, суду не подано, в тому числі і на вимогу ухвали суду про відкриття провадження у справі від 09.12.2019, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

Колегією суддів встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 167 594,00 грн. на підставі договору поставки №0510 від 05.10.2018, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з ТОВ "Айватрейд" 167594,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 8 420,43 грн. за період з 22.10.2018 до 27.05.2019 та 2 679,60 грн. інфляційних втрат за період із жовтня 2018 по лютий 2019, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши власний розрахунок належних до сплати 3% річних, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду

ПідставаСтрок оплатиПеріод нарахуванняСума боргу 3% річних Накладна №2 від 08.10.2018 на суму 22 360,00 грн. 22.10.2018 23.10.2018-27.05.2019 18 610,00 грн. 331,92 грн. Накладна №3 від 16.10.2018 на суму 22 920,00 грн. 30.10.2018 31.10.2018-27.05.2019 22 920,00 грн. 393,72 грн. Накладна №4 від 22.10.2018 на суму 14 692,00 грн. 05.11.2018 06.11.2018-27.05.2019 14 692,00 грн. 245,14 грн. Накладна №5 від 27.10.2018 на суму 22 648,00 грн. 12.11.2018 13.11.2018-27.05.2019 22 648,00 грн. 364,85 грн. Накладна №9 від 06.11.2018 на суму 21 840,00 грн. 20.11.2018 21.11.2018-27.05.2019 21 840,00 грн. 337,47 грн. Накладна №10 від 13.11.2018 на суму 14 520,00 грн. 27.11.2018 28.11.2018-27.05.2019 14 520,00 грн. 216,01 грн. Накладна №11 від 13.11.2018 на суму 24 092,00 грн. 27.11.2018 28.11.2018-27.05.2019 24 092,00 грн. 358,41 грн. Накладна №12 від 15.11.2018 на суму 11 628,00 грн. 29.11.2018 30.11.2018-27.05.2019 11 628,00 грн. 171,07 грн. Накладна №13 від 16.11.2018 на суму 16 644,00 грн. 30.11.2018 01.12.2018-27.05.2019 16 644,00 грн. 243,50 грн. Всього: 2 662,09 грн. місцевий господарський суд вірно встановив, що обґрунтований розмір 3% річних становить 2 662,09 грн., а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 8 420,43 грн. 3% річних, підлягає задоволенню частково у сумі 2 662,09 грн.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши власний розрахунок належних до сплати інфляційних втрат, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду,

ПідставаСтрок оплатиПеріод нарахуванняСукупний індекс інфляціїСума боргуІнфляційні втрати Накладна №2 від 08.10.2018 на суму 22 360,00 грн. 22.10.2018 01.11.2018-28.02.2019 1,037 18 610,00 грн. 697,78 грн. Накладна №3 від 16.10.2018 на суму 22 920,00 грн. 30.10.2018 01.11.2018-28.02.2019 1,037 22 920,00 грн. 859,38 грн. Накладна №4 від 22.10.2018 на суму 14 692,00 грн. 05.11.2018 06.11.2018-28.02.2019 1,037 14 692,00 грн. 550,87 грн. Накладна №5 від 27.10.2018 на суму 22 648,00 грн. 12.11.2018 13.11.2018-28.02.2019 1,037 22 648,00 грн. 849,18 грн. Накладна №9 від 06.11.2018 на суму 21 840,00 грн. 20.11.2018 01.12.2018-28.02.2019 1,023 21 840,00 грн. 506,04 грн. Накладна №10 від 13.11.2018 на суму 14 520,00 грн. 27.11.2018 01.12.2018-28.02.2019 1,023 14 520,00 грн. 336,43 грн. Накладна №11 від 13.11.2018 на суму 24 092,00 грн. 27.11.2018 01.12.2018-28.02.2019 1,023 24 092,00 грн. 558,22 грн. Накладна №12 від 15.11.2018 на суму 11 628,00 грн. 29.11.2018 01.12.2018-28.02.2019 1,023 11 628,00 грн. 269,43 грн. Накладна №13 від 16.11.2018 на суму 16 644,00 грн. 30.11.2018 01.12.2018-28.02.2019 1,023 16 644,00 грн. 385,65 грн. Всього: 5 012,98 грн. місцевий господарський суд вірно встановив, що розмір інфляційних втрат становить 5 012,98 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 2 679,60 грн. інфляційних втрат, тому суд, ухвалюючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат належить до задоволення повністю у заявленій сумі.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 26 369,72 грн. пені за період з 22.10.2018 по 22.04.2019.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за прострочення в оплаті товару покупець сплачує штрафну пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом враховано, що ч. 2 ст. 343 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", обмежують максимальний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ. У наведених нормах закону прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інше договором між сторонами не встановлено.

Враховуючи те, що за заявлений позивачем період встановлений постановами правління НБУ розмір подвійної облікової ставки в день є меншим, ніж передбачена договором пеня 0,5% в день, то при розрахунку штрафних санкцій має бути застосована саме подвійна облікова ставка НБУ, а не визначена договором (0,5% в день від суми прострочення), а також відповідно до правил обрахунку строків, пеня має нараховуватись з наступного для після спливу строку виконання зобов`язання за кожною з накладних та до переддня виконання грошового зобов`язання або до відповідного числа відповідного останнього місяця шестимісячного строку, встановленого частиною 6 ст. 232 ГК України.

Позивачем не визначено дату виникнення прострочення по кожній накладній окремо.

За таких обставин, здійснивши перевірку розрахунку пені (не виходячи за межі заявленого позивачем періоду та із врахуванням вірної дати виникнення прострочення):

ПідставаСтрок оплатиФактична оплатаПеріод нарахуванняСума боргуПеня Накладна №1 від 05.10.2018 на суму 33 900,00 грн. з ПДВ. Сума заявлена до стягнення 28 250,00 грн. без ПДВ 19.10.2018 20.10.2018 - 24.10.2018 28 250,00 грн. 139,32 грн. -5000,00 грн. (25.10.2018); 25.10.2018 - 30.10.2018 23 250,00 грн. 137,59 грн. -4000,00 грн. (31.10.2018); 31.10.2018 - 15.11.2018 19 250,00 грн. 303,78 грн. -3000,00 грн. (16.11.2018); 16.11.2018 - 20.11.2018 16 250,00 грн. 80,14 грн. -5000,00 грн. (21.11.2018); 21.11.2018 - 18.02.2019 11 250,00 грн. 998,63 грн. -15000,00 грн. (19.02.2019). Накладна №2 від 08.10.2018 на суму 22 360,00 грн. 22.10.2018 3 750,00 грн. (залишок від суми 15000,00 грн., яка була сплачена 19.02.2019) 23.10.2018 - 18.02.2019 22 360,00 грн. 2 624,39 грн. --- 19.02.2019 - 22.04.2019 18 610,00 грн. 1 156,37 грн. Накладна №3 від 16.10.2018 на суму 22 920,00 грн. 30.10.2018 --- 31.10.2018 - 22.04.2019 22 920,00 грн. 3 933,45 грн. Накладна №4 від 22.10.2018 на суму 14 692,00 грн. 05.11.2018 --- 06.11.2018 - 22.04.2019 14 692,00 грн. 2 434,44 грн. Накладна №5 від 27.10.2018 на суму 22 648,00 грн. 12.11.2018 --- 13.11.2018 - 22.04.2019 22 648,00 грн. 3 596,38 грн. Накладна №9 від 06.11.2018 на суму 21 840,00 грн. 20.11.2018 --- 21.11.2018 - 22.04.2019 21 840,00 грн. 3 295,75 грн. Накладна №10 від 13.11.2018 на суму 14 520,00 грн. 27.11.2018 --- 28.11.2018 - 22.04.2019 14 520,00 грн. 2 090,88 грн. Накладна №11 від 13.11.2018 на суму 24 092,00 грн. 27.11.2018 --- 28.11.2018 - 22.04.2019 24 092,00 грн. 3 469,25 грн. Накладна №12 від 15.11.2018 на суму 11 628,00 грн. 29.11.2018 --- 30.11.2018 - 22.04.2019 11 628,00 грн. 1 651,49 грн. Накладна №13 від 16.11.2018 на суму 16 644,00 грн. 30.11.2018 --- 01.12.2018 - 22.04.2019 16 644,00 грн. 2 347,49 грн. Всього: 199 594,00 грн. 32 000,00 грн. 28 259,35 грн. місцевий господарський суд вірно встановив, що розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 28 259,35 грн.

Позивач заявив до стягнення 26369,72 грн. пені. Частиною 2 ст. 237 ГПК України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак вимога про стягнення пені належить до задоволення повністю у заявленій сумі 26 369,72 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 167 594,00 грн. основного боргу, 26 369,72 грн. пені, 2 662,09 грн. 3% річних, 2 679,60 грн. інфляційних втрат.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі зводяться до його незгоди з оскаржуваним рішенням в частині стягнення з відповідача пені, оскільки, на його думку сплив строк позовної давності на її стягнення.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11 вересня 1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 за заявою № 14902/04 у справі "Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції заява про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення штрафу не подавалась, про це зазначено лише в апеляційній скарзі.

Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України, викладену в постанові №6-780цс15 від 30.09.2015, що нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Апелянт вказує, що відповідач був позбавлений можливості викласти свою позицію щодо заявленої позовної заяви, тому що не отримував від позивача позовну заяву з додатками та від суду ухвал про відкриття провадження.

З матеріалів справи вбачається, що копія позовної заяви з додатками, копія ухвали Господарського суду Київської області від 09.12.2019 про відкриття провадження направлялись відповідачу на адресу, зазначену в позові і яка міститься в ЄДР, а саме: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 32, оф. 5.

З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення, яким відповідачу було надіслано копію ухвали Господарського суду Київської області від 09.12.2019 про відкриття провадження у справі №911/2968/19, повернулося на адресу суду з відміткою пошти вибув (а.с. 139-144).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними регулюються Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009.

Відповідно до вказаних Правил порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв`язку за місцем обслуговування. Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, вноситься до відомостей про цю юридичну особу. Зі змісту ч. 4 ст. 17 вказаного Закону вбачається, що державній реєстрації підлягають і зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачити або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України та повинні відповідати встановленим нормам якості.

Згідно до приписів ст. 18 Закону України "Про поштовий зв`язок" за порушення законодавства у сфері надання послуг поштового зв`язку оператори несуть відповідальність згідно із законами України.

За невиконання чи неналежне виконання послуг з пересилання внутрішніх поштових відправлень, доручень користувачів щодо поштових переказів оператори несуть матеріальну відповідальність перед користувачами.

Відповідачем не було доведено неправомірних дій з боку співробітників пошти щодо доставляння поштової кореспонденції, або те, що співробітники пошти неправомірно визначили, що відповідач вибув під час доставлення поштових відправлень у даній справі.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З урахуванням викладеного та як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду у від 07.06.2019 у справі № 910/17797/17.

При цьому згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У п. 99 1 Правил зазначено, що рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Відповідно до п. 99 -2 Правил рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

З матеріалів справи вбачається, що директором відповідача особисто 28.05.2019 було отримано від позивача претензію від 27.05.2019, в якій, зокрема, викладено розрахунок пені, з яким не згоден відповідач (а.с. 99-106).

Тобто, станом на 28.05.2019 директору відповідача Сові А.В. було достеменно відомо про існування спору між сторонами щодо оплати поставленого товару за договором № 0510 від 05.10.2018.

Колегією суддів встановлено, що 03.07.2019 ТОВ Агрофірма Селищенський сад звернулась до Господарського суду Київської області із заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ТОВ "Айватрейд" 167 594,00 грн. заборгованості у розмірі, яка виникла внаслідок неналежного виконання обов`язку щодо оплати поставленого товару за договором № 0510 від 05.10.2018.

05.07.2019 за наслідками розгляду вказаної заяви судом було видано судовий наказ про стягнення з ТОВ "Айватрейд" на користь ТОВ "Агрофірма "Селищенський сад" - 167 594,00 грн. боргу, а також 192, 10 грн. судових витрат.

12.08.2019 ТОВ "Айватрейд" звернулось до суду із заявою про скасування судового наказу від 05.07.2019 у справі № 911/1647/19.

В обґрунтування поданої заяви боржник зазначав, що у ТОВ Айватрейд перед ТОВ Агрофірма Селищенський сад відсутній борг, та відповідно до п.3.3. договору стягувач зобов`язаний передати усю необхідну документацію, а саме сертифікати відповідності, якості, ветеринарні, санітарно-гігієнічні документи, що підтверджують передання товару, що не було надано останнім, а отже оплата за не сертифікований товар не здійснювалась, так як подальша реалізація товару не могла бути виконана. На підставі викладеного боржник просив суд скасувати судовий наказ від 05.07.2019, що і було зроблено судом 14.08.2019.

Тобто, відповідач, подаючи 12.08.2019 заяву про скасування судового наказу, був обізнаний про те, між сторонами існує спір щодо оплати поставленого товару за договором № 0510 від 05.10.2018, та про те, що позивач, після скасування наказу, має намір звернутися до суду з позовом щодо стягнення такої заборгованості.

З огляду на викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття до розгляду заяви апелянта про застосування у даній справі наслідків спливу строків позовної давності до вимог про стягнення пені.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи викладене, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Айватрейд" на рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2020 у справі №911/2968/19.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айватрейд" на рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2020 у справі №911/2968/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2020 у справі №911/2968/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2968/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.08.2020.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська