Постанова

від 06.08.2020 по справі 922/109/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2020 р. Справа № 922/109/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.,

за участі секретаря судового засідання Пронози А.П.

за участі представників:

позивача (Підприємства Харківської облспоживспілки "Мереф`янський міський ринок") - адвокат Ободовська Н.С, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ПТ № 1407 від 21.03.2014, ордер Серія ПТ № 157013 від 23.07.2020 та договір про надання правової допомоги від 20.02.2019 б/н;

відповідача (ТОВ "Мереф`янський технікс плюс") - адвокат Стороженко Д.І, довіреність від 11.11.2019 № 8, посвідчення № 2427 від 30.10.2018;

третьої особи (ТОВ "Компанія "Ринок АС") - адвокат Ободовська Н.С, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ПТ № 1407 від 21.03.2014, ордер Серія ПТ № 157013 від 23.07.2020 та договір про надання правової допомоги від 20.02.2019 б/н;

третьої особи (СТ "Єлизавета " ) - адвокат Вільчинський А.В ., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 424 від 18.05.2005, довіреність б/н від 09.12.2019

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Підприємства Харківської облспоживспілки "Мереф`янський міський ринок" (вх. № 1473Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 29 квітня 2020 року по справі № 922/109/19 (повний текст складено 12.05.2020)

за позовом Підприємства Харківської облспоживспілки "Мереф`янський міський ринок", м. Мерефа Харківського району Харківської області;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мереф`янський технікс плюс", м.Мерефа Харківського району Харківської області;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ринок АС", м. Харків;

2) Споживче товариство "Єлизавета", м. Мерефа Харківського району Харківської області;

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2019 року Підприємство Харківської облспоживспілки "Мереф`янський міський ринок" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Мереф`янський технікс плюс" про визнання недійсними:

1) договору купівлі-продажу від 23.05.2012 № 887, укладеного між "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки та ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", відповідно до якого відбулось відчуження будівлі критого павільйону літ. "А-1", загальною площею 785,9 кв.м., з будівлями літ. "Н" - сміттєзбірник, літ. "У", що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), б. 22ж, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

2) договору купівлі-продажу від 23.05.2012 № 875, укладеного між "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки та ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", відповідно до якого відбулось відчуження будівлі холодильника літ. "А-1", загальною площею 29,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), б. 22б, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

3) договору купівлі-продажу від 23.05.2012 № 872, укладеного між "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки та ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", відповідно до якого відбулось відчуження будівлі контори ринку, загальною площею 104,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), б. 22а, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

4) договору купівлі-продажу від 23.05.2012 № 881, укладеного між "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки та ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", відповідно до якого відбулось відчуження магазину "Сільгосппродукт", літ. "А-1", загальною площею 148,10 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), б. 22г, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

5) договору купівлі-продажу від 23.05.2012 № 884, укладеного між "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки та ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", відповідно до якого відбулось відчуження будівлі гаражу літ. "А-1", загальною площею 62,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), б. 22е, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

6) договору купівлі-продажу від 23.05.2012 № 893, укладеного між "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки та ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", відповідно до якого відбулось відчуження будівлі нафтолавки літ. "А-1", загальною площею 28,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), б. 22й, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

7) договору купівлі-продажу від 23.05.2012 № 890, укладеного між "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки та ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", відповідно до якого відбулось відчуження складського приміщення літ. "А-1", загальною площею 52,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), б. 22з, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

8) договору купівлі-продажу від 23.05.2012 № 878, укладеного між "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки та ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", відповідно до якого відбулось відчуження будівлі м`ясного магазину літ. "А-1", загальною площею 109,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район, м. Мерефа. вул. вул. Савченка (вул. Савченко), б. 22в, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

9) договору купівлі-продажу від 23.05.2012 № 869, укладеного між "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки та ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", відповідно до якого відбулось відчуження земельної ділянки площею 1,5250 га, кадастровий номер земельної ділянки 6325110700:00:084:0009, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), № 22, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

10) договору купівлі-продажу від 08.06.2012 № 1007, укладеного між "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки та Споживчим товариством "Єлизавета", відповідно до якого відбулось відчуження земельної ділянки площею 1,5250 га, кадастровий номер земельної ділянки 6325110700:00:084:0009, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), № 22, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що волевиявлення позивача як учасника оспорюваних правочинів не було вільним, оскільки засновники (учасники) позивача не надавали своєї згоди на продаж нерухомого майна та земельної ділянки на користь ТОВ "Мереф`янський технікс плюс". Зазначене підтверджується тим, що рішення загальних зборів учасників Підприємства від 25.04.2012, яке оформлене протоколом та на підставі якого директор позивача ОСОБА_3 укладав оспорювані договори від імені позивача, визнано недійсним у судовому порядку. Таким чином, виконавчий орган позивача при укладенні оспорюваних правочинів не мав необхідного обсягу цивільної правоздатності, що є підставою для визнання таких договорів недійсними.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.01.2019 до участі у справі № 922/109/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ТОВ "Компанія "Ринок АС".

При розгляді справи відповідачем заявлено про пропуск позивачем позовної давності для звернення з даним позовом до суду, у зв`язку з чим відповідач просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.05.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2019, позов задоволено з посиланням на його обґрунтованість.

Постановою Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/109/19 рішення господарського суду Харківської області від 13.05.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 зі справи № 922/109/19 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Так, в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 суд касаційної інстанції звернув увагу на наступні обставини:

- суди попередніх інстанцій не досліджували питання та не встановлювали обставини щодо наявності чи відсутності у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірних правочинів, що є передумовою для звернення з позовом до суду. Зокрема суди залишили поза увагою посилання відповідача на те, що власником спірного майна станом на час розгляду справи у суді є ТОВ "Компанія "Ринок АС", та не встановлювали підстави набуття права власності на майно ТОВ "Компанія "Ринок АС";

- судами попередніх інстанцій з належною повнотою не досліджувалися та не встановлювалися обставини щодо того, чи знав відповідач або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не міг не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу позивача;

- судами попередніх інстанцій не зазначено, яким чином взаємопов`язаність фізичних осіб - керівників юридичних осіб підтверджує, що такі особи діють недобросовісно та нерозумно;

- судами попередніх інстанцій у розгляді справи з належною повнотою не досліджувалося питання щодо наявності чи відсутності подальшого схвалення правочинів позивачем;

- що стосується питання застосування позовної давності, то перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду;

- місцевий господарський суд ухвалив судове рішення у справі лише щодо частини позовних вимог, оскільки позивач у позові також просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (зареєстрований в реєстрі за № 1007), який був укладений відповідачем із споживчим товариством "Єлизавета".

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Харківської області від 29.04.2019 у справі № 922/109/19 відмовлено в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03.10.2019, виходив з того, що позивач не надав суду доказів наявності обставин щодо визнання угод недійсними, передбачених законом, чи наявності порушеного права чи інтересу "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки, встановивши при цьому, що на час відкриття провадження у справі згідно інформаційної довідки № 153168465 від 18.01.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, власником майна, яке є предметом спірних договорів зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ринок АС", яке на даний час продовжує розпоряджатися майном за спірними договорами (шляхом поділу / продажу), а відповідач, в свою чергу, не є власником такого майна. Судом першої інстанції зазначено, що дії щодо вчинення правочину ТОВ "Мереф`янський технікс плюс" та наступним його виконанням свідчать про те, що укладання спірних договорів відповідало внутрішній волі сторін та були направлені на реальне настання правових наслідків. Також, судом встановлено обставини подальшого схвалення провочинів позивачем (прийнято кошти в рахунок оплати за продане майно, підписано акти приймання-передачі майна) та недоведеність з боку позивача наявності обставин, які б свідчили про недобросовісну та нерозумну поведінку самого відповідача. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки не доведено наявності у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірних правочинів, що є передумовою для звернення з позовом до суду, а позовні вимоги належним чином не обґрунтовані, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовані відповідачем у встановленому законом порядку.

Враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки, заява про застосування позовної давності визнана судом такою, що не підлягає задоволенню.

Позивач - Підприємство Харківської облспоживспілки "Мереф`янський міський ринок" 01.06.2020, тобто в межах визначеного чинним законодавством строку на апеляційне оскарження рішення суду, звернувся засобами поштового зв`язку до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, які мають значення для розгляду справи, просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не спрямовані на реальне настання наслідків та на відновлення права, оскільки вважає, що укладання спірних договорів на разі залишається порушенням прав позивача. На думку позивача, обрання такого способу захисту як визнання недійсними договорів у даній справі, відповідає меті господарського судочинства, а саме відновлення порушеного і невизнаного відповідачем та третьою особою - СТ "Єлизавета" права ПХО "Мереф`янський міський ринок" .

Позивач наголошує, що укладання спірних договорів було здійснено незаконно, а саме з перевищенням повноважень керівника ПХО "Мереф`янський міський ринок" у сукупністю з недобросовісністю контрагента. Як зазначає позивач, суд першої інстанції не надав оцінку інформації щодо того, кому відповідачем було відчужено в подальшому майно та у які строки, посилаючись при цьому на доведеність факту недобросовісності відповідача та докази того, що особа, якій було відчужено в подальшому майно, є пов`язаною з керівником позивача, який укладав оспорювані правочини. Позивач вважає, що керівник відповідача був обізнаний про факт перевищення повноважень директором позивача, а правочини були такі, що спрямовані на подальше незаконне відчуження майна, яке належало позивачу.

Позивач заперечує висновки суду першої інстанції про подальше схвалення позивачем оспорюваних правочинів, посилаючись на те, що відповідач до теперішнього часу не розрахувався за придбане майно, а також заперечує факт підписання актів приймання-передачі майна.

Позивач вважає незаконною відмову суду першої інстанції у поновленні строку на подачу клопотання про витребування доказів (витребування копії трудової книжки Колодяжного І.О. - керівника відповідача на момент укладання спірних правочинів).

Позивач стверджує, що суд першої інстанції без посилання на жодний документальний доказ зазначив про те, що ТОВ "Компанія "Ринок АС" на час винесення рішення продовжує розпоряджатися (шляхом поділу/продажу) майном, а також без будь-яких доказів зазначив, що кошти, отримані позивачем, не повертались відповідачу.

На думку позивача, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив та не прийняв до уваги посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1227/17 від 27.11.2018, предметом позову якої був визнання договору недійсним.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі № 922/109/19 у зв`язку з відсутністю інформації про зарахування судового збору за подання апеляційної скарги, сплаченого скаржником по квитанції Харківського відділення № 11 АТ "ТАСКОМБАНК" від 01.06.2020 № ПН1241563 в сумі 4838,90 грн, апеляційну скаргу позивача залишено без руху на підставі п. 2 ч. 3 ст. 258, чч. 2, 6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання зазначеної ухвали скаржник 24.06.2020 за вх. № 6133 надав довідку начальника Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області І.Загребельного від 16.06.2020 № 12-42/50, яка свідчить, що судовий збір, перерахований Підприємством Харківської облспоживспілки "Мереф`янський міський ринок" в сумі 4838,92 грн по квитанції від 01.06.2020 № ПН1241563 зарахований 01.06.2020 до Державного бюджету України повністю.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2020 відкрито провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 23.07.2020.

ТОВ "Компанія "Ринок АС" (третя особа) надало пояснення до суду (вх. 6756 від 17.07.2020), в яких зокрема підтвердило той факт, що ТОВ "Компанія "Ринок АС" не заперечує проти позовних вимог. Разом з цим третя особа зазначила, що ТОВ "Компанія "Ринок АС" набуло майно, що є предметом спірних договорів, в своїх господарських інтересах та на законних підставах, а отже було беззаперечно добросовісним набувачем майна. На думку ТОВ "Компанія "Ринок АС", підстав для участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача немає, а задоволення позовних вимог фактично не буде впливати та порушувати права та інтереси ТОВ "Компанія "Ринок АС". Разом з цим ТОВ "Компанія "Ринок АС" погоджується з аргументами позивача, посилаючись на факти, які, на його думку, свідчать про недобросовісність відповідача, як контрагента в оспорюваних угодах. ТОВ "Компанія "Ринок АС" просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2020 у справі № 922/109/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

СТ "Єлизавета" (третя особа) надало відзив на апеляційну скаргу (вх. 6758 від 17.07.2020), в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2020 у справі № 922/109/19 законним та обґрунтованим. СТ "Єлизавета" вважає, що право позивача не порушене, посилаючись на те, що майно, яке є предметом оспорюваних правочинів, позивачем було набуто повторно завдяки рішенню Харківського районного суду Харківської області від 13.12.2013 у справі № 2034/13714/2012, яке було скасовано після того, як позивач розпорядився майном на власний розсуд, а майно, законним власником якого було СТ "Єлизавета", вибуло з володіння останнього і в подальшому було зареєстровано за ТОВ "Компанія "Ринок АС". СТ "Єлизавета" зазначає про безпідставність позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, оскільки позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач діяв недобросовісно та нерозумно, обставини справи свідчать про реальне настання правових наслідків оспорюваних договорів, а також те, що після їх укладання позивачем були вчинено дії з їх виконання, що свідчить про подальше схвалення таких оспорюваних правочинів ПХО "Мереф`янський міський ринок". СТ "Єлизавета" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2020 у справі № 922/109/19 - без змін.

ТОВ "Мереф`янський технікс плюс" (відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу (вх. 6759; 6774 від 17.07.2020), в якому з доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає рішення законним та обґрунтованим. Відповідач зазначає про відсутність жодних доказів наявності обставин щодо визнання недійсними оспорюваних правочинів та відсутність порушення права власності позивача з боку відповідача. Як зазначає відповідач, позивач звертається до суду з намаганням довести недійсність договорів купівлі-продажу майна, стверджуючи про порушене його право власності на майно відповідачем, в той час як власником майна є ТОВ "Компанія "Ринок АС", якому позивач відчужував таке майно за спірними договорами, набувши його повторно у 2013 році. Відповідач також зазначає, що визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників ПХО "Мереф`янський міський ринок" не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договорів, а позивачем не наведено будь-яких доводів, що відповідач діяв недобросовісно та нерозумно; сама по собі пов`язаність фізичних осіб - керівників юридичних осіб не може бути свідченням того, що ці особи діють протиправно та недобросовісно. Відповідач посилається на наявність в матеріалах справи беззаперечних доказів наступного схвалення позивачем спірних договорів купівлі-продажу майна (прийняття від відповідача коштів в рахунок оплати за продане майно; підписання актів приймання-передачі майна). Відповідач при цьому наголошує, що отримані позивачем кошти за спірне майно відповідачу, як безпідставно отримані, позивачем не поверталися. ТОВ "Мереф`янський технікс плюс" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2020 у справі № 922/109/19 - без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.08.2020, зважаючи на відсутність представника СТ "Єлизавета" (третьої особи) в судовому засіданні та враховуючи подане ним клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, з метою надання можливості СТ "Єлизавета" скористатись правом щодо прийняття участі в судовому засіданні у відповідності до вимог ч. 1 ст. 42 ГПК України.

В судовому засіданні 06.08.2020 представники учасників справи підтвердили свої позиції, викладені в апеляційній скарзі, у відзиві на неї та в поясненнях, які знаходяться в матеріалах справи.

За приписами ч. 1, 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи встановлено, що позивач заявою від 11.11.2019 відмовився від позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі- продажу від 08.06.2012 за № 1007Б укладеного між ТОВ Мереф*янський технік плюс та споживчим товариством Елизавета , судом прийнято відмову позивача та в цій частині ухвалою від 11.11.2019 та закрито провадження по справі. Судова колегія дослідивши доводи, викладені в апеляційних скаргах, а також у відзивах на зазначені апеляційні скарги, вислухавши пояснення представників учасників справи в судових засіданнях, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 23 травня 2012 року між "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мереф`янський технікс плюс" (як покупцем) укладено договори:

- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 887), відповідно до якого відбулось відчуження будівлі критого павільйону літ. "А-1", загальною площею 785,9 кв.м., з будівлями літ. "Н" - сміттєзбірник, літ. "У", що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), 22 "ж", посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 875), відповідно до якого відбулось відчуження будівлі холодильника літ. "А-1", загальною площею 29,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), 22 "б", посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 872), відповідно до якого відбулось відчуження будівлі контори ринку, загальною площею 104,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), 22 "а", посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 881), відповідно до якого відбулося відчуження магазину "Сільгосппродукт", літ. "А-1", загальною площею 148,10 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), 22 "г", посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 884), відповідно до якого відбулося відчуження будівлі гаражу літ. "А-1", загальною площею 62,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), 22 "е", посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 893), відповідно до якого відбулося відчуження будівлі нафтолавки літ. "А-1", загальною площею 28,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (Савченко), 22 "й", посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 890), відповідно до якого відбулося відчуження складського приміщення літ. "А-1", загальною площею 52,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (Савченко), 22 "з", посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 878), відповідно до якого відбулося відчуження будівлі м`ясного магазину літ. "А-1", загальною площею 109,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (Савченко), 22 "в", посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.;

- купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за № 869), відповідно до якого відбулося відчуження земельної ділянки площею 1,5250 га, кадастровий № земельної ділянки 6325110700:00:084:0009, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вул. Савченко), 22, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О.О.

Відповідно до змісту "Преамбули" договорів №№ 887, 878, 890, 884, 872, 893, 875, 881, 869: з однієї сторони - Підприємство, що діє на підставі Статуту, який зареєстрований державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Харківської області 02.03.2010 зі змінами до статуту від 2011 року, від імені якого діє директор Глушко Вадим Олександрович, повноваження якого ґрунтуються на підставі наказу від 12.11.2007 № 86 про призначення директором та протоколу загальних зборів учасників Підприємства від 25.04.2012 (про дозвіл на укладання договорів купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки), далі - продавець, та з другої сторони - ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", що діє на підставі Статуту, який зареєстрований державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Харківської області 04.04.2012, від імені якого діє директор Колодяжний Ігор Олександрович , повноваження якого ґрунтуються на підставі наказу від 04.04.2012 № 1 (про призначення директором) та протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Мереф`янський технікс плюс" від 26.04.2012 (про дозвіл на укладання договорів купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки), далі - покупець, попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності угод і розуміючи значення своїх дій, уклали вищезазначені договори купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1.1 вказаних договорів купівлі-продажу Підприємство як продавець передає, а ТОВ "Мереф`янський технікс плюс" як покупець приймає у власність нерухоме майно (перелічене вище).

Згідно з пунктами 1.3 договорів №№ 887, 878, 890, 884, 872, 893, 875, 881 нерухоме майно, що відчужується, належить Підприємству (продавцю) на підставі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1.5 договорів №№ 887, 878, 890, 884, 872, 893, 875, 881 визначено, що ринкова вартість нерухомого майна відповідає звіту про оцінку майна від 03.04.2012, виданого ТОВ "ПРОМСЕРВІС XXI".

Пунктом 3.1 кожного з договорів №№ 887, 878, 890, 884, 872, 893, 875, 881 визначено, що сторони домовились, що покупець має право подати договір на державну реєстрацію права власності до проведення повного і остаточного розрахунку за цим договором.

Відповідно до пункту 3.2 кожного з договорів №№ 887, 878, 890, 884, 872, 893, 875, 881 право власності на нерухоме майно за цим договором виникає у покупця з моменту державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно. Передання об`єкта продавцем і прийняття об`єкта покупцем посвідчується актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору.

До прав та обов`язків сторін за договорами №№ 887, 878, 890, 884, 872, 893, 875, 881 належить, зокрема, передача і прийняття нерухомого майна та підписання акта приймання-передачі.

Пунктом 2.1 кожного з договорів №№ 887, 878, 890, 884, 872, 893, 875, 881 встановлений порядок розрахунків між покупцем та продавцем: шляхом перерахування коштів покупцем на розрахунковий рахунок банківської установи продавця до 23.05.2014.

Відповідно до пункту 1.1 договору № 869, Підприємство як продавець передає за плату, а ТОВ "Мереф`янський технікс плюс" як покупець приймає у власність і оплачує земельну ділянку площею 1,525 га кадастровий номер земельної ділянки: 6325110700:00:084:009, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Савченка (вулиця Савченко), 22 в межах, згідно з планом.

Пунктом 1.2 договору № 869 встановлено, що земельна ділянка належить Підприємству на підставі державного акта на праві власності на земельну ділянку, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1.5 договору № 869 встановлено, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Згідно з пунктом 2.1 договору № 869 визначено, що оціночна вартість земельної ділянки встановлена відповідно до звіту ТОВ "ЕКСПЕРТ-ПРОФІ-УКРАЇНА" від 29.03.2012. Продаж вчинено за 1 150 000 грн, які покупець зобов`язується сплатити продавцю шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця в банківській установі до 23.05.2014.

Разом з тим, рішення загальних зборів учасників "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки від 25.04.2012, яким надавалась згода учасників на продаж ТОВ "Мереф`янський технікс плюс" спірного майна, що належить "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки та надавалась згода учасників на надання директору "Мереф`янський міський ринок" підприємства Харківської облспоживспілки повноважень на укладення спірних договорів купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки, визнано недійсним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 липня 2017 року в цивільній справі № 635/10848/14-ц.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2017 року рішення Харківського районного суду Харківської області у справі № 635/10848/14-ц залишено без змін. Постановою Верховного суду України у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.08.2018 рішення Харківського районного суду Харківської області від 21.07.2017 у справі № 635/10848/14-ц та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08.11.2017 у справі № 635/10848/14-ц залишено без змін.

Підставу позовних вимог "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки обґрунтовує тим, що у директора підприємства не було повноважень на укладання оспорюваних правочинів та відчуження нерухомого майна; волевиявлення позивача як учасника оспорюваних правочинів не було вільним, оскільки засновники (учасники) позивача не надавали своєї згоди на продаж нерухомого майна та земельної ділянки на користь ТОВ "Мереф`янський технікс плюс". Зазначене підтверджується тим, що рішення загальних зборів учасників Підприємства від 25.04.2012, яке оформлене протоколом та на підставі якого директор позивача ОСОБА_3 укладав оспорювані договори від імені позивача, визнано недійсним у судовому порядку. Таким чином, виконавчий орган позивача при укладенні оспорюваних правочинів не мав необхідного обсягу цивільної правоздатності.

Крім того, ОСОБА_3 на момент укладання оспорюваних договорів був директором Підприємства, а також був головою Споживчого товариства "Єлизавета", яке в подальшому стало власником нерухомого майна та земельної ділянки, що належали на праві власності позивачу; ОСОБА_3 (керівник на моменту укладання оспорюваних договорів) та керівник ТОВ "Мереф`янський технікс плюс" - ОСОБА_4 є взаємопов`язаними особами через інші юридичні особи, що також є підставою для визнання таких договорів недійсними.

Як зазначає позивач, оспорювані правочини були вчинені з єдиною метою - незаконного позбавлення прав позивача на предмет таких правочинів і були укладені з порушенням вимог закону, а тому підлягають визнанню недійсними.

Верховний Суд, скасовуючи судові рішення про задоволення позовних вимог, в постанові від 03.10.2019 зазначив, що судам при новому розгляді справи слід врахувати наведене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи; з`ясувати наступні обставини:

- щодо наявності чи відсутності у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірних правочинів, що є передумовою для звернення з позовом до суду. Зокрема суди залишили поза увагою посилання відповідача на те, що власником спірного майна станом на час розгляду справи у суді є ТОВ "Компанія "Ринок АС", та не встановлювали підстави набуття права власності на майно ТОВ "Компанія "Ринок АС";

- щодо того, чи знав відповідач або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не міг не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу позивача; яким чином взаємопов`язаність фізичних осіб - керівників юридичних осіб підтверджує, що такі особи діють недобросовісно та нерозумно;

- щодо наявності чи відсутності подальшого схвалення правочинів позивачем.

Вимогами ст. 316 ГПК України встановлено обов`язковість вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

На виконання зазначених вказівок, судовою колегією встановлено наступне.

Так, в постанові Верховного суду від 03.10.2019 суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій не досліджували питання та не встановлювали обставини щодо наявності чи відсутності у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірних правочинів, що є передумовою для звернення з позовом до суду. "...суди не встановлювали підстави набуття права власності на майно ТОВ "Компанія "Ринок АС" (яке, не дивлячись на те, що залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, проти позовних вимог, пред`явлених позивачем до останнього, не заперечувало) та не встановлювали, чи спрямований позов у справі на поновлення порушених або оспорюваних прав позивача у справі.".

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Обов`язковою умовою звернення до суду є наявність мети - захистити порушене, невизнане чи оспорюване право та, зрештою, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18).

Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії "ефективності" таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Так, частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

При цьому вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Отже, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору (договорів) недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13 грудня 2013 року рішенням Харківського районного суду у справі № 2034/13714/2012 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мереф`янський технікс плюс", Споживчого Товариства "Єлизавета", 3-тя особа Харківська обласна спілка споживчих товариств про визнання недійсними правочинів, визнання права власності та витребування майна було винесене рішення, яким позовні вимоги було задоволено та, зокрема, визнано правочини недійсними і застосовано наслідки недійсності угод, повернувши сторони у первісний стан, шляхом скасування за Товариством з обмеженою відповідальністю "Мереф`янський технікс плюс" державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набуте ТОВ "Мереф`янський технікс плюс" на підставі Договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ "Мереф`янський технікс плюс" та "Мереф`янський міський ринок" Підприємство Харківської облспоживспілки 23.05.2012 року № 878, 890, 893, 884, 881, 872, 875, 887; витребувано майно за вказаними договорами. Отже, предметом судового розгляду у справі № 2034/13714/2012 щодо визнання договорів недійсними були, як зазначено вище, саме договори купівлі-продажу майна №№ 887, 875, 872, 881, 884, 893, 890, 878, 869, які є предметом розгляду даної справи № 922/109/19.

При розгляді вказаної вище справи ОСОБА_1 була директором "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки, оскільки директора Глушка В.О. було звільнено по закінченню строку дії контракту, у зв`язку з цим останню було обрано директором вищим органом управління "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки.

Отже, ініціювання позову щодо визнання, зокрема, договорів недійсними, розгляду такої справи у суді відбувалось в момент, коли ОСОБА_1 - співпозивач у вказаній вище справі, мала одночасно два статуси - була учасником "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки та директором "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки. При цьому, одним з відповідачів у справі № 2034/13714/2012, до якого заявляли вимоги, зокрема щодо визнання правочинів недійсними, був саме "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки, де ОСОБА_1 була директором.

Рішення Харківського районного суду у справі № 2034/13714/2012 від 13.12.2013 було скасовано Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних та кримінальних справ, (ухвала ВССУ від 29.10.2014 справа № 6-11593св14, копія якої наявна в матеріалах справи). Разом з тим, позивачем - "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки спірне майно за вказаними договорами було реалізовано ТОВ "Компанія "Ринок АС".

Як було встановлено судом першої інстанції, згідно інформаційної довідки № 153168465 від 18.01.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, власником майна, яке є предметом спірних договорів також зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ринок АС".

Отже, на час звернення з даним позовом власником майна, договори щодо відчуження якого оспорюються позивачем, було ТОВ "Компанія "Ринок АС", що визнається останнім та не спростовано позивачем, а відповідач, в свою чергу, не є власником такого майна.

При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що позивач ще у 2013 році на підставі рішення районного суду, яке було в подальшому скасовано, реалізувало майно ТОВ "Компанія "Ринок АС", третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, та яка проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Враховуючи викладене, позивач, звертаючись до суду з даним позовом та стверджуючи про порушене його право власності на майно відповідачем, будучи, в свою чергу, достеменно обізнаним про те, що власником майна на час звернення до господарського суду є ТОВ "Компанія "Ринок АС", якому, власне, позивач і відчужив таке майно за спірними договорами, набувши його повторно у 2013 році, жодним чином не довів наявність порушеного права чи інтересу "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки на майно, що є предметом спірних правочинів, саме відповідачем, який не є власником майна, а отже позов у даній справі не спрямований на поновлення прав позивача, оскільки такі права ТОВ "Мереф`янський технікс плюс" не порушені, а висування вимоги щодо визнання правочинів недійсним до відповідача не призведе до відновлення або іншого ефективного захисту прав "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки на майно, за оспорюваними договорами купівлі-продажу.

Щодо визначених у позові підстав для визнання правочинів недійсними, з урахуванням вказівок, викладених в постанові Верховного Суду від 03.10.2019, доводів позивача про те, що укладання договорів було здійснено незаконно, з перевищенням повноважень керівника "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки у сукупності з недобросовісністю контрагента, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами статті 92 ЦК України унормовано, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

З огляду на вищезазначене, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу юридичної особи, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками такої юридичної особи корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі юридичної особи, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

З огляду на таке, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому частиною четвертою статті 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган юридичної особи діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами такої юридичної особи, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов`язок відшкодувати завдані юридичній особі збитки.

Однак закон враховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом юридичної особи протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу юридичної особи необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).

За таких обставин, з урахуванням статті 98 ЦК України та з огляду на приписи статей 92, 203, 215, 241 ЦК України рішення загальних зборів учасників юридичної особи є актами, що зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання відносин у різних питаннях діяльності такої особи, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Таким чином, у разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників юридичної особи, воно є недійсним з моменту його прийняття.

Проте для визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом юридичної особи (директором) з третьою особою, з підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що згодом визнано недійсним у судовому порядку таке рішення загальних зборів учасників юридичної особи.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Отже, визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників юридичної особи саме по собі не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договорів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 зі справи № 910/22627/17).

Зазначений висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у даній справі.

З огляду на вказані норми законодавства та висновки Верховного Суду визнання судом недійсним рішення учасників "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки саме по собі не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договору, а враховуючи вищезазначені норми такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що саме третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем належним чином не доведено наявності обставин, які свідчили б про недобросовісну та нерозумну поведінку самого відповідача.

При цьому, за посиланням відповідача, ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", будучи ознайомленим з повноваженнями керівника "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки, зокрема з протоколом загальних зборів даної юридичної особи на продаж спірного майна керівником ОСОБА_3 , укладаючи договори купівлі-продажу, виходило з того, що у виконавчого органу позивача були відповідні повноваження на укладення спірних договорів купівлі-продажу, які відображені в положеннях статуту щодо надання згоди загальними зборами на укладання подібних договорів та рішенні загальних зборів на вчинення відповідних договорів купівлі-продажу майна.

Варто відзначити, що на момент підписання вказаних договорів купівлі-продажу в 2012 році та до 2017 року (коли у цивільній справі № 635/10848/14-ц визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Підприємства від 25.04.2012) дане рішення загальних зборів вважалося дійсним.

Позивачем не надано будь-яких доказів того, що директор ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", укладаючи оспорювані договори купівлі-продажу нерухомого майна, діяв недобросовісно та нерозумно.

Такі обставини, відповідно, виключають можливість, того що відповідач міг достеменно знати чи, проявивши розумну обачність, не міг не знати про відсутність у виконавчого органу "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки необхідного обсягу повноважень на момент вчинення спірних договорів, та, відповідно при укладанні спірних договорів з позивачем діяв законно, добросовісно та розумно.

Відповідачем на підтвердження факту настання реальних правових наслідків за укладеними оспорюваними договорами надано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії платіжних доручень та актів приймання-передачі нерухомого майна (а.с. 21-59, т. 3; а.с. 124-131, т. 4).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що під час укладення з позивачем оспорюваних договорів купівлі - продажу нерухомого майна ТОВ "Мереф`янський технікс плюс" діяло розумно, добросовісно та з належною обачністю, належним чином розраховувалося із позивачем за придбане нерухоме майно, що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що відповідач не повністю розрахувався за майно, оскільки невиконання чи неналежне виконання правочину, зокрема не повний розрахунок між сторонами, не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Крім того, відповідно до вимог ст. 334 ЦК України та положень ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень", права відповідача на придбане майно були належним чином зареєстровані, і відповідач став власником майна, що позивачем не заперечувалося.

Отже, дії щодо вчинення правочину ТОВ "Мереф`янський технікс плюс" та наступне його виконанням свідчать про те, що укладення спірних договорів відповідало внутрішній волі сторін та були спрямовані на настання реальних правових наслідків, і такі наслідки настали.

Посилання позивача на строк, через який відповідачем було відчужено придбане за оспорюваними договорами майно, не має жодного значення для даної справи, оскільки відповідач, як власник, мав повне право розпоряджатися своїм майном на свій власний розсуд.

Доводи позивача про те, що в подальшому нерухоме майно було придбано СТ "Єлизавета", одним із засновників якого є ОСОБА_3 , який на час укладення спірних договорів також був одним із засновників та обіймав посаду директора "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки, є неспроможними та не мають правового значення, оскільки, як зазначалося вище, для визнання договору недійсним з підстав відсутності повноважень представника однієї зі сторін договору вирішальним є те, що саме сторона оспорюваного договору - контрагент юридичної особи, виконавчий орган якої діяв з обмеженими повноваженнями, діяла недобросовісно та нерозумно, а не будь-яка інша особа, в тому числі наступні покупці майна.

Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 , укладаючи договори купівлі-продажу нерухомого майна з ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", діяв недобросовісно.

Колегія суддів вважає безпідставними наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи про те, що висновок суду першої інстанції щодо подальшого схвалення правочину ґрунтується на недостовірних даних, та зазначає наступне.

Відповідно також до приписів статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина третя статті 509 ЦК України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17.

Зі змісту норми частини першої статті 241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17.

Так, матеріалами справи підтверджується, а позивачем не спростовується, що ним на виконання умов оспорюваних правочинів було прийнято від відповідача кошти в рахунок оплати за продане майно. Окремо слід зазначити, що отримані позивачем кошти за спірне майно, відповідачу, як безпідставно отримані, позивачем не поверталися, що не спростовано позивачем належними доказами.

Вказані обставини, на переконання суду, свідчать про реальне настання правових наслідків оспорюваних договорів, а також те, що після їх укладення позивачем було вчинено дії з їх виконання, що свідчить про подальше схвалення таких оспорюваних правочинів "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки.

Стосовно доводів позивача про пов`язаність особи, якій відчужено майно, з керівником позивача, що уклав оспорювані правочини, слід зазначити, що сама по собі пов`язаність фізичних осіб, які підписують договір, зокрема представників юридичних осіб, не має значення для правильного вирішення справи про визнання цього договору недійсним та жодним чином не може бути свідченням того, що ці особи, вступаючи у правовідносини, діють протиправно та недобросовісно.

В даному випадку протиправність та недобросовісність дій контрагента юридичної особи має підтверджуватися належними достатніми та допустимими доказами, яких позивачем надано не було, що також було досліджено та належним чином встановлено Господарським судом Харківської області.

Посилання позивача на взаємозв`язок ОСОБА_3 , який на час укладання спірних договорів обіймав посаду керівника "Мереф`янський міський ринок" Підприємством Харківської облспоживспілки, та Колодяжного І.О. - діючого в той час керівника ТОВ "Мереф`янський технікс плюс", не містять належного документального обґрунтування. Позивачем не доведено належними достатніми та допустимими доказами недобросовісної поведінки ОСОБА_4 під час укладання спірних договорів, а саме того, що він був обізнаний про відсутність у Глушка В.О. повноважень на час укладання таких договорів.

В апеляційній скарзі позивач безпідставно та необґрунтовано зазначає, що суд першої інстанції проігнорував ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" відхилив та не прийняв до уваги посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17.

Так, судом першої інстанції відповідно до вимог процесуального законодавства України та норм Закону України "Про судоустрій та статус суддів" не були прийняті посилання позивача на правові висновки Великої палати Верховного суду у справі № 905/1227/17 (постанова від 27.11.2018), оскільки предмет позову та суб`єктний склад сторін у зазначеній справі є іншим ніж у справі № 922/109/19, яка розглядається.

Правовідносини у цих справах за предметом та підставами позовів є різними, а отже, і правові висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду, виходячи з інших фактичних обставин справи, відмінних від наявних у даній справі № 922/109/19.

Предметом розгляду справи № 905/1227/17, в якій було винесено постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 та на яку посилається позивач, було визнання недійсним на майбутнє договору оренди, укладеного між Регіональним відділенням Фонду та ТОВ Фірма Технотрон , зобов`язання ТОВ Фірма Технотрон (відповідача у справі) звільнити та повернути балансоутримувачу Маріупольському професійному ліцею за актом приймання-передачі передані в оренду згідно договору від 31 травня 2011 року спірні нежитлові приміщення. Позивачем у вказаній справі була Маріупольська місцева прокуратура № 2 Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, спір стосувався майна державної форми власності, яке на думку прокуратури було передано в оренду приміщень державного навчального закладу для здійснення діяльності, що не пов`язана з навчально- виховним процесом. А отже, правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, де предметом позову визнання недійсним договору оренди та зобов`язання вчинити певні дії, не мають відношення до спірних правовідносин у даній справі № 922/109/19 за позовом про визнання договорів купівлі-продажу майна недійсними, а отже правові висновки суду у справі № 905/1227/17 не є преюдиційними для справи № 922/109/19.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції незаконно відмовив у поновленні строку на подачу клопотання про витребування доказів (витребування копії трудової книжки ОСОБА_4 - керівника відповідача на момент укладання спірних правочинів) колегія суддів вважає безпідставними.

Так, в підготовчому засіданні 17.02.2020 судом оголошено, що 13 січня 2020 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області також надійшло клопотання "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки про витребування доказів (вх. № 632), а саме: у фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 - належним чином завірену копію трудової книжки, яка належить громадянину України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначив, що на момент підписання позивачем та відповідачем оспорюваних договорів купівлі-продажу майна директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Мереф`янський технікс плюс" був громадянин України ОСОБА_4 . На даний час за відомою позивачу інформацією ОСОБА_4 є найманим працівником ФОП ОСОБА_5 , а тому відповідно до трудового законодавства у його розпорядженні може знаходитися трудова книжка ОСОБА_4 . Позивач вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є пов`язаними між собою особами, їх відносини мають чіткий характер і вплинули на умови укладання спірних договорів, укладених від імені юридичних осіб - керівниками яких вони були на той час.

Відмовляючи в задоволенні клопотання "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів та залишаючи без задоволення клопотання про витребування доказів, суд першої інстанції зазначив про те, що клопотання позивача про витребування доказів подано з пропуском строку, визначеного ч. 1 ст. 81 ГПК України. Водночас, зазначені позивачем в клопотанні обґрунтування неможливості його подання у встановлений процесуальним законом строк з причин, що не залежали від "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки, не можуть бути визнані судом поважними з підстав відсутності будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач дізнався в грудні 2019 року про місце роботи Колодяжного І.О. у ФОП Єфременко О.В.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає жодних порушень судом першої інстанції норм процесуального права щодо відмови в задоволенні клопотання "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів, оскільки клопотання позивача було подано з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 81 ГПК України, а зазначені позивачем причини щодо неможливості його подання у встановлений процесуальний строк, обґрунтовано не визнані судом поважними.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку та є такими, що спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність обох необхідних умов для визнання договорів недійсними (порушення права, інтересу позивача та порушення норми закону), а отже і про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки, заява про застосування позовної давності не підлягає задоволенню, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами чч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Підсумовуючи викладене та зважаючи на наведене вище у сукупності, з урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у даній справі, суд першої інстанції при ухваленні рішення застосував належним чином норми матеріального та процесуального права, дослідив фактичні обставини справи, надав належну оцінку усім наявним в матеріалах справи доказам та обґрунтовано встановив, що "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки не доведено наявності у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладання спірних правочинів, а також доказів наявності обставин та підстав щодо визнання угод недійсними, передбачених законом. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Оскільки апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Підприємства Харківської облспоживспілки "Мереф`янський міський ринок" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2020 по справі № 922/109/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.08.2020 у відповідності до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна