Рішення

від 04.06.2019 по справі 905/239/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.06.2019р. Справа №905/239/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стальпромметиз , м.Дружківка

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Мегапром , м.Селидове

про стягнення заборгованості в сумі 1635675,49 грн.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Сковородіна О.М.

Суддя Демідова П.В.

при секретарі судового засідання Бойчук Н.Р.

Представники сторін:

від позивача: Якімлюк Н.О.

від відповідача: не з`явився

В засіданні суду брали участь:

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст позовних вимог:

Товариство з обмеженою відповідальністю Стальпромметиз , м.Дружківка, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Мегапром , м.Селидове, про стягнення заборгованості в сумі 1635675,49 грн., що виникла у зв`язку з неналежним виконанням договору поставки №30/05/16 від 30.05.2016р., у тому числі основний борг в сумі 936620,00 грн., штраф в сумі 468072,00 грн., проценти за користування грошовими коштами в сумі 196034,57 грн., три проценти річних в сумі 34948,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №30/05/16 від 30.05.2016р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманої протягом липня 2016р.-лютого 2017р. продукції.

2. Стислий зміст заперечень відповідача:

Відповідач 25.02.2019р. надав суду заяву про виключення з числа доказів видаткових накладних №РН-00000012 від 23.09.2016р., №РН-00000018 від 10.11.2016р., №РН-00000019 від 21.11.2016р., №РН-0000001 від 10.01.2017р., №РН-0000002 від 13.01.2017р.

25.02.2019р. відповідачем надано заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафу в сумі 468072,00 грн.; клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У відзиві на позов від 19.02.2019р. №10-юр, що надійшов на адресу суду 25.02.2019р., відповідач посилається на відсутність специфікацій до договору №30/05/16 від 30.05.2016р., недоведеність позивачем факту постачання продукції за договором, відвантаження продавцем частини продукції на суму 358296,00 грн., яка не відповідає предмету договору, відсутність оригіналів видаткових накладних та недоведеність постачання товару на суму 625968,00 грн., проведення оплати вартості отриманого товару на суму 1471336,00 грн.

09.04.2019р. відповідачем до заперечень на відповідь на відзив додано контррозрахунок суми основного боргу, за результатами якого заборгованість за договором №30/05/16 від 30.05.2016р. дорівнює 406220,00 грн.

3. Щодо порядку господарського судочинства під час розгляду справи судом першої інстанції:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.01.2019р. відкрите провадження у справі №905/239/19, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 26.02.2019р. об 11.30 год.

25.02.2019р. від відповідача до канцелярії суду надійшли відзив на позовну заяву, заява про виключення документів з числа доказів, заява про застосування позовної давності, клопотання про ознайомлення з оригіналами доказів, клопотання про зменшення розміру витрат на адвокатську допомогу.

У підготовче судове засідання 26.02.2019р. з`явились представники сторін, позивач підтримав заявлені позовні вимоги та заявив клопотання про витребування доказів. Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та заявив також клопотання про надання доказів.

Ухвалою від 26.02.2019р. відкладено підготовче засідання на 21.03.2019 року о 12:30 год.

21.03.2019р. від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив з доданим до неї розрахунком суми основного боргу, заперечення на заяву про застосування строків позовної давності та клопотання про витребування доказів.

В судове засідання 21.03.2019р. з`явилися представники сторін, відповідачем заявлено про необхідність перенесення розгляду справи у зв`язку з наданням позивачем додаткових документів та необхідністю ознайомлення з ними. При цьому, в судовому засіданні судом та сторонами досліджено оригінали видаткових накладних від 16.02.2017р., від 22.02.2017р., про витребування яких відповідачем було заявлене клопотання. Одночасно, за поясненнями сторін, оригінали видаткових накладних від 10.01.2017р., 13.01.2017р. у них відсутні, внаслідок чого клопотання позивача про їх витребування судом залишено без задоволення.

Ухвалою від 21.03.2019р. було продовжено строк підготовчого провадження по справі №905/239/19 на 30 днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 08.04.2019 року о 12:30 год.

08.04.2019р. відповідачем через канцелярію суду надані заперечення на відповідь на відзив.

08.04.2019р. позивачем через канцелярію суду надано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

В судове засідання 08.04.2019р. з`явились представники сторін, позивач підтримав заявлені позовні вимоги, відповідач заперечував проти позову. Судом та сторонами в судовому засіданні 08.04.2019р. оглянуто наявні у позивача оригінали документів.

Ухвалою від 08.04.2019р. відкладено підготовче засідання на 24.04.2019 року о 13:00 год. та доручено Дніпровському районному суду м.Києва (02105, м.Київ, вул.Сергієнка, 3) забезпечення проведення судового засідання у справі №905/239/19, що призначене на 24.04.2019р. о 13 год. 00 хв., в режимі відеоконференції в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва.

18.04.2019р. від позивача до канцелярії суду надійшли пояснення щодо контррозрахунку боргу відповідача та клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

24.04.2019р. до приміщення Дніпровського районного суду м.Києва з`явились представники сторін. Проте, на зв`язок в режимі відеконференції з технічних причин Дніпровський районний суд м.Києва не вийшов.

Згідно з ухвалою від 24.04.2019р. призначено колегіальний розгляд справи №905/239/19.

За результатами автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.04.2019р. призначено судову колегію для розгляду справи у складі: головуючого судді Левшиної Г.В., судді Сковородіної О.М., судді Шилової О.М.

Ухвалою від 25.04.2019р. призначено справу №905/239/19 до колегіального розгляду у складі: головуючого судді Левшиної Г.В., суддів Сковородіної О.М., Шилової О.М. зі стадії підготовчого провадження, підготовче судове засідання призначено на 14.05.2019р. о 12:45 год.

У зв`язку з перебуванням судді Шилової О.М. у відпустці на дату судового засідання, 14.05.2019р. головуючий суддя Левшина Г.В. звернулась з доповідною про внесення змін до складу судової колегії.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2019р. призначено наступну судову колегію у складі: головуючої судді Левшиної Г.В., суддів Сковородіна О.М та Демідова П.В.

В судове засідання 14.05.2019р. з`явились представники сторін. Представники позивача та відповідача надали усні пояснення щодо проведених розрахунків суми основного боргу.

Ухвалою від 14.05.2019р. закрите підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 04.06.2019р. об 11.00 год.

В судове засідання 04.06.2019р. з`явився представник позивача, надав вступне слово та до закінчення судових дебатів зробив заяву про розподіл витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

4. Встановлені судом та неоспорені сторонами обставини справи:

30.05.2016р. між сторонами був підписаний договір поставки №30/05/16, за умовами якого позивач (постачальник) зобов`язався поставити покупцю (відповідачу) сітку-затяжку, вказану у специфікаціях. Покупець зобов`язався прийняти і оплатити продукцію на умовах та у порядку, передбачених договором (п.п.1.1-1.2 договору).

Згідно п.2.1 договору продукція постачається за цінами, у кількості та в строки, вказані у специфікаціях.

Сума договору складає орієнтовно 1000000,00 грн. (п.3.1 договору).

Продавець постачає продукцію на умовах CPT (Інкотермс-2000) склад Покупця , можна поставка партіями (п.4.1 договору).

Відповідно до п.4.2 договору покупець здійснює оплату за продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленого рахунку протягом 21 банківського дня після поставки або у будь-якій іншій формі, яка не протирічить законодавству України. Продавець у рахунку обов`язково вказує номер та дату договору.

Даний договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2016р. включно (п.8.1 договору).

Факт укладання договору поставки №30/05/16 від 30.05.2016р. сторонами не заперечується.

5. Оцінка суду і визначені відповідно до встановлених обставин правовідносини:

Оцінивши зміст зазначеного вище договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Частиною 1, 2 ст.75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Сторони факт укладання договору поставки №30/05/16 від 30.05.2016р. не заперечують та у представлених суду заявах (відзивах, поясненнях) визнають.

При цьому, щодо посилань відповідача на відсутність специфікацій до договору, згідно яких мало відбуватися постачання продукції, недоведеність позивачем факту такого постачання продукції з огляду на відсутність місця поставки, відвантаження продавцем частини продукції на суму 358296,00 грн., яка не відповідає предмету договору суд виходить з наступних обставин.

За приписом ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України, договір, в якому одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно із ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

У відповіді на відзив від 19.03.2019р. позивач заперечив проти тверджень відповідача щодо ненадання до позову специфікації та зазначив, що сторонами підписано договір поставки №30/05/16 від 30.05.2016р., однак специфікації не підписувалось, про що відповідачу було достеменно відомо та інших договорів поставки між сторонами не укладалось. При цьому, позивач зазначає, що умови які не було обумовлені у договорі щодо ціни, кількості та асортименту продукції, яка повинна була поставлятися відповідачеві, сторонами узгоджена у телефонному режимі, а здійснюючи поставку узгодженої продукції, позивач на виконання п. 2.4 договору поставки надавав товаросупоровідні документи (видаткові накладні), в яких вказував дату та номер зазначеного договору поставки.

Позивач стверджує, що вся поставлена продукція була прийнята відповідачем, про що свідчить підпис керівника та відтиск печатки ТОВ Мегапром на видаткових накладних, в яких вказував дату та номер зазначеного договору поставки, податкові накладні та податкові декларації з податку на додану вартість. Крім того, позивач зазначає, що не було проведено і корегування до податкових накладних та податкових декларацій на додану вартість (а.с.12, т.2).

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписом ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У підтвердження виконання своїх обов`язків за договором №30/05/16 від 30.05.2016р. з поставки відповідачу продукції за ним, позивачем до позовної заяви було представлено у копіях (а.с.45-71, т.1):

- видаткову накладну №РН-0000003 від 21.07.2016р., згідно якої поставлено відповідачу каркас для ЖБ затяжки у кількості 5000,000 на суму 43800,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-0000004 від 26.07.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 5000,000 на суму 120000,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-0000005 від 29.07.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 2000,000 на суму 48000,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-0000006 від 04.08.2016р., згідно якої поставлено відповідачу каркас для ЖБ затяжки 1100*220 мм у кількості 4000,000 на суму 37440,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-0000007 від 11.08.2016р., згідно якої поставлено відповідачу каркас для ЖБ затяжки 5000*220 мм у кількості 3000,000 на суму 13320,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-0000008 від 12.08.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 4000,000 на суму 96000,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-0000009 від 23.08.2016р., згідно якої поставлено відповідачу каркас для ЖБ затяжки 1100*220 мм у кількості 5000,000 на суму 46800,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-00000010 від 26.08.2016р., згідно якої поставлено відповідачу каркас для ЖБ затяжки у кількості 5000,000 на суму 43800,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-00000011 від 31.08.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 8000,000 на суму 192000,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-00000012 від 23.09.2016р., згідно якої поставлено відповідачу каркас для ЖБ затяжки на суму 83136,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-00000013 від 23.09.2016р., згідно якої поставлено відповідачу каркас для ЖБ затяжки на суму 83136,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-00000014 від 30.09.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 12000,000 на суму 288000,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-00000015 від 17.10.2016р., згідно якої поставлено відповідачу каркас для ЖБ затяжки 1000*200 мм у кількості 6000,000 на суму 52560,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-00000016 від 24.10.2016р., згідно якої поставлено відповідачу каркас для ЖБ затяжки 1100*200 мм у кількості 4000,000 на суму 37440,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-00000017 від 28.10.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 6600,000 на суму 158400,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-00000018 від 10.11.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку на суму 72000,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-00000020 від 10.11.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 3000,000 на суму 72000,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-00000019 від 21.11.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 2000,000 на суму 48000,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-00000021 від 21.11.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 2000,000 на суму 48000,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-00000022 від 28.11.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 1450,000 на суму 34800,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-00000023 від 13.12.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 2700,000 на суму 70308,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-00000024 від 20.12.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 3500,000 на суму 91140,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-00000025 від 27.12.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 2500,000 на суму 65100,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-0000001 від 10.01.2017р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 5000,000 на суму 130200,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-0000002 від 13.01.2017р., згідно якої поставлено відповідачу каркас для ЖБ затяжки на суму 57120,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-0000030 від 16.02.2017р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 5300,000 на суму 138012,00 грн.;

- видаткову накладну №РН-0000031 від 22.02.2017р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку на суму 97500,00 грн .

Крім цього, як вказував позивач, 05.07.2016р. ним також було поставлено відповідачу каркас для ЖБ затяжки на суму 43800,00 грн. та 06.07.2016р. сітку-затяжку на суму 120000,00 грн., про що виставлено відповідачу рахунки-фактури №СФ-0000001 від 05.07.2016р. та №СФ-0000002 від 06.07.2016р., проте, оригінали відповідних видаткових накладних в нього відсутні.

Відповідач 25.02.2019р. надав суду заяву про виключення з числа доказів видаткових накладних №РН-00000012 від 23.09.2016р., №РН-00000018 від 10.11.2016р., №РН-00000019 від 21.11.2016р., №РН-0000001 від 10.01.2017р., №РН-0000002 від 13.01.2017р., з посилання на відсутність у сторін оригіналів даних документів.

У відзиві на позов відповідач також стверджував про відсутність в нього оригіналів видаткових накладних №РН-0000030 від 16.02.2017р., №РН-0000031 від 22.02.2017р., проведення ним оплати вартості отриманого товару на суму 1471336,00 грн., внаслідок чого сума основного боргу має дорівнювати 796676,00 грн. (2268012,00 грн.-1471336,00 грн.).

В підтвердження проведених платежів відповідачем до справи додано копії платіжних доручень №904 від 29.07.2016р., №968 від 02.08.2016р., №1089 від 05.08.2016р., №1131 від 08.08.2016р., №911 від 01.08.2016р., №966 від 02.08.2016р., №1116 від 05.08.2016р., №1224 від 11.08.2016р., №1445 від 13.08.2016р., №1561 від 02.08.2016р., №1660 від 05.08.2015р., №1757 від 09.09.2016р., №1132 від 08.08.2016р., №1345 від 19.08.2016р., №1346 від 19.08.2016р., №1447 від 30.08.2016р., №1565 від 02.09.2016р., №1566 від 02.09.2016р., №1664 від 05.09.2016р., №3793 від 02.12.2016р., №3839 від 06.12.2016р., №3937 від 12.12.2016р., №4080 від 16.12.2016р., №3706 від 30.11.2016р., №2147 від 27.09.2016р., №2326 від 04.10.2016р., №2441 від 07.10.2016р., №1758 від 09.09.2016р., №1826 від 12.09.2016р., №2039 від 21.09.2016р., №3406 від 16.11.2016р., №3476 від 18.11.2016р., №3549 від 22.11.2016р., №3705 від 30.11.2016р., №2442 від 07.10.2016р., №2504 від 10.10.2016р., №2724 від 18.10.2016р., №2794 від 20.10.2016р., №2847 від 24.10.2016р., №4129 від 20.12.2016р., №4209 від 21.12.2016р., №3125 від 02.11.2016р., №3172 від 03.11.2016р., №2848 від 24.10.2016р., №3013 від 31.10.2016р., №3173 від 03.11.2016р., №4319 від 28.12.2016р., №4590 від 17.01.2017р., №4617 від 18.01.2017р., №5401 від 28.02.2017р., №5235 від 21.02.2017р., №5183 від 17.02.2017р., №5028 від 09.02.2017р., №4886 від 31.01.2017р., №4754 від 24.01.2017р., №3174 від 03.11.2016р., всього на суму 1424536,00 грн.

До заперечень на відповідь на відзив відповідачем також додано копії платіжних доручень №1665 від 05.09.2016р., №1760 від 09.09.2016р., №2040 від 21.09.2016р., №2146 від 27.09.2016р., всього на суму 46800,00 грн.

При цьому, в судовому засіданні 21.03.2019р. судом та сторонами досліджено оригінали видаткових накладних №РН-0000030 від 16.02.2017р., №РН-0000031 від 22.02.2017р., про витребування яких відповідачем було заявлене клопотання.

За змістом наявних заперечень на відповідь на відзив №21-юр від 04.04.2019р., які надійшли на адресу суду 09.04.2019р., відповідач підтвердив факт отримання від позивача продукції за видатковими накладними №РН-0000003 від 21.07.2016р., №РН-0000004 від 26.07.2016р., №РН-0000006 від 04.08.2016р., №РН-0000007 від 11.08.2016р., №РН-0000008 від 12.08.2016р., №РН-0000009 від 23.08.2016р., №РН-00000010 від 26.08.2016р., №РН-00000011 від 31.08.2016р., №РН-00000013 від 23.09.2016р., №РН-00000015 від 17.10.2016р., №РН-00000016 від 24.10.2016р. (отримана продукція за якими була повністю сплачена) та видатковими накладними №РН-0000005 від 29.07.2016р., №РН-00000014 від 30.09.2016р., №РН-00000025 від 27.12.2016р. (за якими існує залишок заборгованості за отриману продукцію). Крім цього, відповідач не заперечує отримання продукції від позивача за накладними №РН-00000017 від 28.10.2016р., №РН-00000020 від 10.11.2016р., №РН-00000021 від 21.11.2016р., №РН-00000022 від 28.11.2016р., №РН-00000023 від 13.12.2016р., №РН-00000024 від 20.12.2016р., №РН-0000030 від 16.02.2017р., №РН-0000031 від 22.02.2017р.

Одночасно, фактично відповідач заперечує проти факту постачання позивачем продукції 05.07.2016р. та 06.07.2016р. на суму 163800,00 грн. у зв`язку з відсутністю відповідних видаткових накладних як в оригіналі, так й в копіях. Щодо постачання продукції за видатковими накладними №РН-00000012 від 23.09.2016р., №РН-00000018 від 10.11.2016р., №РН-00000019 від 21.11.2016р. відповідач стверджує про неналежність останніх як доказів та відсутність оригіналів видаткових накладних №РН-0000001 від 10.01.2017р., №РН-0000002 від 13.01.2017р.

Згідно наданих до справи письмових пояснень щодо контррозрахунку відповідача (а.с.129-135, т.2) позивачем надано суду детальний розрахунок суми основного боргу, згідно якого відбувалося наступне постачання продукції за договором №30/05/16 від 30.05.2016р.:

- видаткова накладна №РН-0000003 від 21.07.2016р., згідно якої поставлено відповідачу каркас для ЖБ затяжки у кількості 5000,000 на суму 43800,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000004 від 26.07.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 5000,000 на суму 120000,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000005 від 29.07.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 2000,000 на суму 48000,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000006 від 04.08.2016р., згідно якої поставлено відповідачу каркас для ЖБ затяжки 1100*220 мм у кількості 4000,000 на суму 37440,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000007 від 11.08.2016р., згідно якої поставлено відповідачу каркас для ЖБ затяжки 5000*220 мм у кількості 3000,000 на суму 13320,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000008 від 12.08.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 4000,000 на суму 96000,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000009 від 23.08.2016р., згідно якої поставлено відповідачу каркас для ЖБ затяжки 1100*220 мм у кількості 5000,000 на суму 46800,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-00000010 від 26.08.2016р., згідно якої поставлено відповідачу каркас для ЖБ затяжки у кількості 5000,000 на суму 43800,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-00000011 від 31.08.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 8000,000 на суму 192000,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-00000013 від 23.09.2016р., згідно якої поставлено відповідачу каркас для ЖБ затяжки на суму 83136,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-00000014 від 30.09.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 12000,000 на суму 288000,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-00000015 від 17.10.2016р., згідно якої поставлено відповідачу каркас для ЖБ затяжки 1000*200 мм у кількості 6000,000 на суму 52560,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-00000016 від 24.10.2016р., згідно якої поставлено відповідачу каркас для ЖБ затяжки 1100*200 мм у кількості 4000,000 на суму 37440,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-00000017 від 28.10.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 6600,000 на суму 158400,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-00000020 від 10.11.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 3000,000 на суму 72000,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-00000021 від 21.11.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 2000,000 на суму 48000,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-00000022 від 28.11.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 1450,000 на суму 34800,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-00000023 від 13.12.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 2700,000 на суму 70308,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-00000024 від 20.12.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 3500,000 на суму 91140,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-00000025 від 27.12.2016р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 2500,000 на суму 65100,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000001 від 10.01.2017р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 5000,000 на суму 130200,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000002 від 13.01.2017р., згідно якої поставлено відповідачу каркас для ЖБ затяжки на суму 57120,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000030 від 16.02.2017р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 5300,000 на суму 138012,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000031 від 22.02.2017р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку на суму 97500,00 грн .

Крім цього, як вказує позивач, 05.07.2016р. ним також було поставлено відповідачу каркас для ЖБ затяжки на суму 43800,00 грн. та 06.07.2016р. сітку-затяжку на суму 120000,00 грн., проте, оригінали видаткових накладних в нього відсутні.

Одночасно, виходячи зі змісту акту звірки взаємних розрахунків, який був підписаний сторонами, 23.01.2017р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 130200,00 грн., 27.01.2017р. товар на суму 49080,00 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, всього сума поставки становить 2407956,00 грн.

В підтвердження здійснення постачання товару позивачем також додано до справи копії податкових декларацій з податку на додану вартість (а.с.19-75, т.2), рахунків-фактур (а.с. 17-44, т.1).

Як було встановлено вище, відповідачем визнається факт постачання позивачем продукції за договором №30/05/16 від 30.05.2016р. згідно видаткових накладних №РН-0000003 від 21.07.2016р., №РН-0000004 від 26.07.2016р., №РН-0000006 від 04.08.2016р., №РН-0000007 від 11.08.2016р., №РН-0000008 від 12.08.2016р., №РН-0000009 від 23.08.2016р., №РН-00000010 від 26.08.2016р., №РН-00000011 від 31.08.2016р., №РН-00000013 від 23.09.2016р., №РН-00000015 від 17.10.2016р., №РН-00000016 від 24.10.2016р. (отримана продукція за якими була повністю сплачена) та видатковими накладними №РН-0000005 від 29.07.2016р., №РН-00000014 від 30.09.2016р., №РН-00000025 від 27.12.2016р. (за якими існує залишок заборгованості за отриману продукцію). Крім цього, відповідач не заперечує отримання продукції від позивача за накладними №РН-00000017 від 28.10.2016р., №РН-00000020 від 10.11.2016р., №РН-00000021 від 21.11.2016р., №РН-00000022 від 28.11.2016р., №РН-00000023 від 13.12.2016р., №РН-00000024 від 20.12.2016р., №РН-0000030 від 16.02.2017р., №РН-0000031 від 22.02.2017р.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» , накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 73 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обов`язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Таким чином, постачання продукції згідно перелічених вище видаткових накладних доведено матеріалами справи та поясненнями сторін.

Щодо постачання решти продукції, зокрема, 05.07.2016р., 06.07.2016р., 10.01.2017р., 13.01.2017р., відповідач заперечує, посилаючись на відсутність оригіналів даних накладних.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту наданого позивачем розрахунку, письмових пояснень щодо контррозрахунку відповідача, позивачем 05.07.2016р. та 06.07.2016р. було здійснено постачання продукції відповідачу на загальну суму 163800,00 грн. При цьому, як вказує позивач, відповідні видаткові накладні за вказаним постачанням в нього відсутні. Відповідач, в свою чергу, взагалі заперечує факт отримання від позивача продукції 05.07.2016р. та 06.07.2016р.

Щодо вказаного суд виходить з тих обставин, що згідно платіжних доручень №904 від 29.07.2016р., №968 від 02.08.2016р., №1089 від 05.08.2016р., №1131 від 08.08.2016р. відповідачем було проведено оплату на користь позивача в сумі 43800,00 грн., що збігається з сумою постачання 05.07.2016р.

Як було зазначено вище, за вимогами п.4.2 договору покупець здійснює оплату за продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленого рахунку протягом 21 банківського дня після поставки або у будь-якій іншій формі, яка не протирічить законодавству України.

Згідно п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України №22 від 21.01.2004р., реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Перелічені вище платіжні доручення відповідача в графі Призначення платежу містять посилання на рахунок №1 від 05.07.2016р. за договором №30/05/16 від 30.05.2016р.

Позивачем до справи додано рахунок-фактуру №СФ-0000001 від 05.07.2016р., який містить посилання на відповідний договір та відомості в якому щодо вартості продукції повністю співпадають за підсумком з вартістю продукції, яка була сплачена відповідачем згідно перелічених вище платіжних доручень. Доказів проведення оплат даними платіжними дорученнями за іншим рахунком №1 від 05.07.2016р. відповідачем до справи не надано, відомостей з бухгалтерського обліку підприємства щодо здійснення даних платежів з інших підстав матеріали справи не містять.

Такі саме висновки суду стосуються й постачання позивачем продукції відповідачу 06.07.2016р. на суму 120000,00 грн. Зокрема, відповідачем платіжними дорученнями №911 від 01.08.2016р., №966 від 02.08.2016р., №1116 від 05.08.2016р., №1224 від 11.08.2016р., №1445 від 13.08.2016р., №1561 від 02.08.2016р., №1660 від 05.08.2015р., №1757 від 09.09.2016р. було перераховано на користь позивача грошові кошти згідно рахунку-фактури №2 від 06.07.2016р. Відомості щодо вартості продукції, зазначені у цьому рахунку-фактурі, співпадають за підсумком з розміром проведених відповідачем платежів, іншого рахунку з такими самими реквізитами справа не містить.

Таким чином, враховуючи наявні у справі докази проведення відповідачем платежів за рахунками-фактурами №1 від 05.07.2016р. та №2 від 06.07.2016р., суд вважає повністю доведеним з боку позивача факт постачання продукції відповідачу на суму 163800,00 грн. 05.07.2016р. та 06.07.2016р.

Щодо постачання продукції за видатковими накладними №РН-0000001 від 10.01.2017р., згідно якої поставлено відповідачу сітку-затяжку 100*55 мм 1000*380 мм у кількості 5000,000 на суму 130200,00 грн.; №РН-0000002 від 13.01.2017р., згідно якої поставлено відповідачу каркас для ЖБ затяжки на суму 57120,00 грн., а також постачання 23.01.2017р., 27.01.2017р. продукції на суму 179280,00 грн., оригінали видаткових накладних за якими відсутні, суд, окрім наявних у справі належним чином засвідчених копій видаткових накладних №РН-0000001 від 10.01.2017р., №РН-0000002 від 13.01.2017р., приймає до уваги наявний у справі акт звірки взаємних розрахунків, який підписаний сторонами без будь-яких зауважень або заперечень, та містить у собі відомості щодо вказаного продажу товару. При цьому, даний акт також містить відомості проведених відповідачем оплат 17.01.2017р., 18.01.2017р., 24.01.2017р., 31.01.2017р., 09.02.2017р. Відповідачем доказів спростування відомостей, зазначених у акті звірки, не надано. При цьому, наявність будь-яких інших правовідносин між сторонами аніж за договором №30/05/16 від 30.05.2016р. до справи не надано.

Враховуючи наведене, за висновками суду, позивачем належним чином доведено факт виконання обов`язку щодо передачі відповідачу продукції за договором №30/05/16 від 30.05.2016р. на суму 2407956,00 грн.

За приписами ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно п.4.2 договору покупець здійснює оплату за продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленого рахунку протягом 21 банківського дня після поставки або у будь-якій іншій формі, яка не протирічить законодавству України.

Як вказувалось вище, згідно платіжних доручень №904 від 29.07.2016р., №968 від 02.08.2016р., №1089 від 05.08.2016р., №1131 від 08.08.2016р., №911 від 01.08.2016р., №966 від 02.08.2016р., №1116 від 05.08.2016р., №1224 від 11.08.2016р., №1445 від 13.08.2016р., №1561 від 02.08.2016р., №1660 від 05.08.2015р., №1757 від 09.09.2016р., №1132 від 08.08.2016р., №1345 від 19.08.2016р., №1346 від 19.08.2016р., №1447 від 30.08.2016р., №1565 від 02.09.2016р., №1566 від 02.09.2016р., №1664 від 05.09.2016р., №3793 від 02.12.2016р., №3839 від 06.12.2016р., №3937 від 12.12.2016р., №4080 від 16.12.2016р., №3706 від 30.11.2016р., №2147 від 27.09.2016р., №2326 від 04.10.2016р., №2441 від 07.10.2016р., №1758 від 09.09.2016р., №1826 від 12.09.2016р., №2039 від 21.09.2016р., №3406 від 16.11.2016р., №3476 від 18.11.2016р., №3549 від 22.11.2016р., №3705 від 30.11.2016р., №2442 від 07.10.2016р., №2504 від 10.10.2016р., №2724 від 18.10.2016р., №2794 від 20.10.2016р., №2847 від 24.10.2016р., №4129 від 20.12.2016р., №4209 від 21.12.2016р., №3125 від 02.11.2016р., №3172 від 03.11.2016р., №2848 від 24.10.2016р., №3013 від 31.10.2016р., №3173 від 03.11.2016р., №4319 від 28.12.2016р., №4590 від 17.01.2017р., №4617 від 18.01.2017р., №5401 від 28.02.2017р., №5235 від 21.02.2017р., №5183 від 17.02.2017р., №5028 від 09.02.2017р., №4886 від 31.01.2017р., №4754 від 24.01.2017р., №3174 від 03.11.2016р., №1665 від 05.09.2016р., №1760 від 09.09.2016р., №2040 від 21.09.2016р., №2146 від 27.09.2016р., відповідачем було здійснено на користь позивача оплату заборгованості на суму 1471336,00 грн.

Таким чином, за висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 936620,00 грн. за договором поставки №30/05/16 від 30.05.2016р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 936620,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання і на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача три проценти річних в сумі 34948,92 грн. за період з 01.10.2017р. по 31.12.2018р.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок трьох процентів річних, судом встановлено, що за визначений позивачем період нарахування сума трьох процентів річних дорівнює 35180,99 грн., що є більшим ніж заявлено до стягнення позивачем. Проте, враховуючи, що суд не має права самостійно виходити за межі позовних вимог, приймаючи до уваги відсутність заперечень відповідача проти цих вимог, позов в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 34948,92 грн. за період з 01.10.2017р. по 31.12.2018р. підлягає задоволенню.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Згідно ч.ч.1 і 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписом п.6.3 договору покупець несе відповідальність за порушення строків оплати продукції шляхом уплати штрафних санкцій у розмірі 0,01% від неперерахованої суми за кожен день прострочення платежу, проте, не більше ніж за 20 днів.

На підставі вказаного пункту договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 468072,00 грн.

За висновками суду, позов в частині даних вимог підлягає залишенню без задоволення.

Зокрема, відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи, що постачання продукції з боку позивача відбувалось у різні календарні дні, й прострочення виконання зобов`язання з оплати вартості цієї продукції відповідачем також розпочиналось у різні календарні дні.

Як наслідок, враховуючи викладене, нарахування штрафних санкцій згідно п.6.3 договору мало відбуватися наступним чином:

вартість продукції, поставленої згідно видаткової накладної №РН-0000003 від 21.07.2016р., відповідач мав сплатити до 20.08.2017р.

прострочення виконання зобов`язання відповідачем розпочалося з 21.08.2017р.

штрафні санкції мають нараховуватися за період з 21.08.2017р. по 09.09.2017р.

Такий саме порядок нарахування штрафних санкцій розповсюджується й на прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості товару, отриманого за іншими видатковими накладними.

Крім цього, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовані Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань . Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно з Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Одночасно, відповідно до ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , який регулює правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може застосовуватись за згодою сторін.

Всупереч наведеному порядку нарахування штрафних санкцій, який передбачений як законом, так й умовами укладеного між сторонами договору, позивачем нарахування штрафних санкцій проведено за три невизначені періоди станом на 01.01.2017р., 28.02.2017р. та 30.09.2017р. (з урахуванням відповіді на відзив), від загальних сум заборгованостей, які існували станом на певний час.

З урахуванням викладеного, позов в частині вимог про стягнення штрафних санкцій в сумі 468072,00 грн. підлягає залишенню без задоволення за недоведеністю.

Згідно ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позивачем на підставі ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України також заявлені вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами в сумі 196034,57 грн. за період з 01.10.2017р. по 01.01.2019р.

При цьому, розмір процентів визначений позивачем виходячи з облікової ставки НБУ.

Щодо вказаних позовних вимог суд виходить з такого.

Відповідно ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У п.п.6.1, 6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 № 14 роз`яснено, що проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 Цивільного кодексу України). Підставами для застосування до правовідносин сторін ст.536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Частиною 1 ст.1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Натомість спірні правовідносини, що склалися між сторонами за умовами договору поставки №30/05/16 від 30.05.2016р., регулюються главою 54 параграфом 3 Цивільного кодексу України ( Поставка ), тоді як відносини позики главою 71 Цивільного кодексу України ( Позика . Кредит. Банківський вклад ).

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами укладеним між сторонами договором не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Згідно ч.10 ст.11 Господарського процесуального кодексу України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутні звичаї ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, який, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами внаслідок укладення договору поставки, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої статтею 8 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015р. у справі № 3-39гс15).

Відтак, враховуючи що укладеним між сторонами договором поставки, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено, а чинним законодавством України не передбачено можливості застосування до договору поставки положень про позику, позаяк договори поставки та позики є різним за своєю правовою природою та регулюють різні правовідносини, безпідставним є застосування до даних правовідносин положень про позику, що визначають розмір процентів на рівні облікової ставки Нацбанку, відтак безпідставними та такими, що підлягають залишенню без задоволення, є вимоги щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі в сумі 196034,57 грн.

Враховуючи висновки суду щодо неправомірності позовних вимог про стягнення штрафних санкцій та процентів за користування чужими грошовими коштами, заява відповідача про застосування позовної давності залишається судом без розгляду.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам. Зокрема, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 14721,09 грн.

Позивачем у позові також заявлено про віднесення на відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 240000,00 грн.

18.04.2019р. до суду надійшло клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 240000,00 грн.

25.02.2019р. до суду від відповідача надійшло клопотання №17юр від 22.02.2019р. про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 6600,00 грн.

21.03.2019р. до суду від позивача надійшло заперечення на клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В судовому засіданні 04.06.2019р. до початку судових дебатів позивачем зроблено заяву в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України щодо надання суду відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

За таких обставин, розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом справи відбуватиметься після надання позивачем відповідної заяви з доказами згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 86, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Стальпромметиз , м.Дружківка до Товариства з обмеженою відповідальністю Мегапром , м.Селидове про стягнення заборгованості в сумі 1635675,49 грн., у тому числі основний борг в сумі 936620,00 грн., штраф в сумі 468072,00 грн., проценти за користування грошовими коштами в сумі 196034,57 грн., три проценти річних в сумі 34948,92 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мегапром , м.Селидове (85400, Донецька обл., м.Селидове, вул.Щорса, 10, кв.67, ЄДРПОУ 31023892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стальпромметиз (84200, Донецька обл., м.Дружківка, вул.Енгельса, буд.112-А, кв.59; адреса для листування: 04050 м.Київ, вул.Глибочицька, 32-В, офіс 207, ЄДРПОУ 40400789) основний борг в сумі 936620,00 грн., три проценти річних в сумі 34948,92 грн., судовий збір в сумі 14721,09 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 04.06.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 05.06.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя О.М. Сковородіна

Суддя П.В. Демідова