Ухвала

від 12.08.2020 по справі 904/4527/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/4527/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Білоуса В.В., Огородніка К.М.

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження касаційної скарги Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020 (судді: Антонік С.Г., Дармін М.О., Іванов О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газгольдер Плюс"

до Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління

про стягнення суми завданих збитків внаслідок оскарження процедури державної закупівлі робіт у розмірі 15 000,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газгольдер Плюс" (далі - ТОВ "Газгольдер Плюс", Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління (далі - Управління, Відповідач) про стягнення суми завданих збитків внаслідок оскарження процедури державної закупівлі робіт у розмірі 15 000,00 грн

Позовна заява мотивована тим, що Відповідач своїми діями (незаконне відхилення тендерної пропозиції) завдав Позивачу збитки у вигляді додаткових витрат у сумі 15 000,00 грн, які Позивач поніс на сплату збору за розгляд його скарги Антимонопольним комітетом України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2019 у справі № 904/4527/19 відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

Місцевий господарський суд виходив з того, що заявлені ТОВ "Газгольдер Плюс" до відшкодування витрати не є збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки: (1) їх сплата не була спрямована на відновлення свого порушеного права; (2) понесені саме з метою реалізації свого права на оскарження процедури державної закупівлі, а не у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача по відношенню до позивача; (3) не мають обов`язкового характеру та не перебувають у причинному зв`язку з діями Управління.

Також господарський суд першої інстанції зазначив, що Позивач не позбавлений можливості захистити свої права в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України "Про публічні закупівлі".

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 904/4527/19 вищезазначене рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на корить 15 000,00 грн збитків. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у даному випадку наявні збитки, протиправна винна поведінка заподіювача збитків, яка встановлена рішенням уповноваженого органу, причинний зв`язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача.

Відповідач, не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2019 у справі № 904/4527/19.

Скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на положення пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що господарським судом апеляційної інстанцій не враховані висновки Верховного Суду щодо застосування статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України у аналогічних правовідносинах, які викладені у постановах від 20.08.2019 у справі № 914/1771/18 та від 24.07.2018 у справі № 910/12166/17.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/4527/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Зуєва В.А. (головуючого), суддів - Багай Н.О., Дроботової Т.Б., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2020.

У зв`язку з відпусткою суддів Багай Н.О. та Дроботової Т.Б. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/4527/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєва В.А. (головуючого), суддів - Білоуса В.В., Огородніка К.М., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2020.

Судова колегія враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.08.2020 (у редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Водночас, судова колегія звертає увагу, що 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-IX яким пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено у новій редакції, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Додатково згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Ураховуючи вищевикладені обставини та положення законодавства, а також те, що від учасників справи не надходило відповідних заяв про продовження процесуальних строків, розгляд справи здійснюється у розумний строк.

Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Як уже зазначалося, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Відповідач посилався на те, що господарським судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду щодо застосування статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України у аналогічних правовідносинах, які викладені у постановах від 20.08.2019 у справі № 914/1771/18 та від 24.07.2018 у справі № 910/12166/17.

Дослідивши матеріали справи та доводи наведені у касаційній скарзі Верховний Суд відхиляє їх та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 904/4527/19 підлягає закриттю з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

За змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 24.07.2019 у справі № 910/12166/17 Верховний Суд підтримав позицію судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення збитків, які понесені позивачем внаслідок оскарження процедури державної закупівлі. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з того, що суб`єктами відповідальності за змістом статті 1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування, натомість відповідач не є державним органом, органом місцевого самоврядування, а є комунальною установою обласної ради, а відтак останній не може нести відповідальність за спеціальним деліктом, який закріплений у вищезазначеній нормі.

У постанові від 24.07.2019 у справі № 910/12166/17 Верховний Суд погодився з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення збитків у зв`язку з недоведеністю наявності всіх елементів складу правопорушення , необхідних для їх стягнення.

При цьому, зі змісту вищезазначених постанов не убачається, що Верховний Суд робив висновок (як про це стверджує скаржник), що витрати за подання скарги до Антимонопольного комітету України не є збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та статей 224, 225 Господарського кодексу України.

У справі, яка переглядається, апеляційним господарським судом констатовано, що у даному випадку наявні збитки, протиправна винна поведінка заподіювача збитків, яка встановлена рішенням уповноваженого органу, причинний зв`язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, тобто, судом встановлені усі елементи складу правопорушення, які є обов`язковими при розгляді спорів про стягнення збитків.

В такий спосіб, аналіз висновків, викладених в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 910/12166/17 та від 24.07.2019 у справі № 910/12166/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки такі висновки не є різними за своїм змістом, а відтак наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження в процесі розгляду справи судом касаційної інстанції.

При цьому, суд касаційної інстанції в силу обмежень, визначених у частині другій статті 300 Господарського процесуального кодексу України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника, викладені у касаційній скарзі щодо невідповідності висновків судів обставинам справи, оскільки оцінка таких аргументів виходить за межі наданої суду компетенції.

Зважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не отримали підтвердження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 904/4527/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 904/4527/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді В. В. Білоус К. М. Огороднік