Рішення

від 13.08.2020 по справі 360/274/19

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 360/274/19

Провадження №2/367/1812/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області у складі

Головуючої судді Саранюк Л.П.

при секретарі Бабаковій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду при судовому розгляді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства Нерухомість Ірпеня , третя особа: ОСОБА_3 про солідарне стягнення суми грошових коштів з боржника та поручителя,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , Приватного підприємства Нерухомість Ірпеня , третя особа: ОСОБА_3 про солідарне стягнення суми грошових коштів з боржника та поручителя, мотивуючи свої вимоги тим, що у 2016 році Приватне підприємство Нерухомість Ірпеня (далі - Відповідач 2), в особі директора - ОСОБА_3 (який одночасно є одноосібним засновником та учасником підприємства), отримало готівкою від нього грошові кошти на загальну суму в розмірі 2 934 300,00 грн., про що директором Відповідача 2 складено відповідні письмові розписки, а саме:

1) Розписка від 05.10.2016 про отримання грошових коштів в сумі 999 900,00 грн.;

2) Розписка від 21.10.2016 про отримання грошових коштів в сумі 35 000,00 грн.;

3) Розписка від 26.10.2016 про отримання грошових коштів в сумі 103 400,00 грн.;

4) Розписка від 03.11.2016 про отримання грошових коштів в сумі 801 600,00 грн.;

5) Розписка від 08.12.2016 про отримання грошових коштів в сумі 336 800,00 грн.;

6) Розписка від 20.12.2016 про отримання грошових коштів в сумі 356 000,00 грн.

Передання зазначених грошових коштів у власність Відповідача 2 здійснювалось Позивачем у присутності двох свідків, громадян України, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Мета, для досягнення якої Позивач передавав кошти Відповідачу 2 це отримання в майбутньому прав власника на об`єкти нерухомості належні Відповідачу 2 на праві приватної власності. Планувалось, що перехід вказаних майнових прав мав бути окремо оформлений між сторонами належним чином.

До моменту передачі грошових коштів між Позивачем та Відповідачем 2 (в особі директора ОСОБА_3 ) існувало лише усне порозуміння щодо потенційних майнових інтересів та можливих зобов`язань. Гарантіями дотримання зазначених попередніх домовленостей зі сторони Відповідача 2 були обіцянки та запевнення директора - ОСОБА_3 (засновника та єдиного учасника). Який, окрім іншого, гарантував Позивачу особисто здійснювати отримання коштів від імені Відповідача 2 та зараховувати ці кошти в рахунок майбутньої оплати за права власності на нерухоме майно, що мали бути передані Позивачу в майбутньому.

З метою уникнення можливих ризиків, пов`язаних з можливим

невиконанням Відповідачем 2 своїх зобов`язань, між Позивачем та

ОСОБА_2 (далі - Відповідач 1) 21.12.2016 було укладено договір поруки. Відповідно до положень зазначеного договору

поруки Відповідач 1 зобов`язувався частково відповідати перед Позивачем за виконання Відповідачем 2 зобов`язань по передачі нерухомого майна у

власність Позивача або повернення отриманих грошових коштів. Розмір поруки Відповідача 1 було визначено в сумі 100 000,00 грн.

Після передачі грошових коштів між Позивачем та Відповідачем 2 не було належно укладено жодного договору чи належно оформлено будь-якого іншого правочину, за яким Відповідач 2 передав би Позивачу право

власності на об`єкти нерухомості, грошові кошти за які були попередньо внесені Позивачем ще у 2016 році.

На даний час, між Позивачем та Відповідачем 2 не ведуться жодні

переговори чи перемовини з приводу укладення договору про перехід від Відповідача 2 на користь Позивача прав власника нерухомості.

Зважаючи на такі фактичні обставини, враховуючи необхідність

здійснення витрат для задоволення власних соціально-економічних потреб, а також відсутність правових підстав для подальшого збереження грошових коштів у володінні Відповідача 2 - Позивачем було направлено вимогу про повернення коштів протягом 7-ми днів з моменту її отримання як таких, що отримані ним та збережені без достатньої правової підстави.

У відповідь на зазначену вимогу Відповідач 2 направив лист із змісту якого стало очевидним, що він в особі директора (засновника та єдиного учасника приватного підприємства) намагається ввести Позивача в оману та не визнає майнові права Позивача.

Після цього, Позивач направив претензію Відповідачу 1, в якій просив

останнього негайно виконати свої зобов`язання за договором поруки, оскільки Відповідач 2 істотно порушив свої зобов`язання. Письмової відповіді від Відповідача 2 Позивач так і не отримав.

Станом на теперішній час положення вимог про повернення коштів Відповідачем 1 і Відповідачем 2 не виконано. Усні переговори між

сторонами щодо позасудового врегулювання спірної ситуації результатів не

дали, внаслідок чого між Позивачем та Відповідачами виник спір про

право, що потребує вирішення в порядку цивільного судочинства.

Позивач стверджує, що станом на 2016 рік між сторонами як не існувало належним чином оформлених договірних зобов`язань по відчуженню Відповідачем 2 об`єктів нерухомості у власність Позивача, так і не існує їх до цього часу. Жодного відповідного договору між сторонами за увесь час укладено не було, оскільки між сторонами не було досягнуто жодної згоди.

Таким чином, виходячи з обставини відсутності укладеного між сторонами договору (договорів), можливо дійти висновку про безпідставність отриманої ПП Нерухомість Ірпеня від ОСОБА_1 суми грошових коштів в розмірі 2 632 700,00 грн. та про обов`язок Відповідача 2 повернути Позивачу вказану суму грошових коштів.

Окрім того, у зв`язку з невиконанням Відповідачем 2 своїх зобов`язань

перед Позивачем, стягненню на користь останнього також підлягає сума

поруки в розмірі 100 000,00 грн., яку має сплатити Відповідач 1 згідно

договору поруки від 21.12.2016.

У зв`язку з вищевикладеним просить суд стягнути з Відповідача 1 на його користь грошовий борг у розмірі 100 000,00 грн.

Стягнути з Відповідача 2 на його користь грошові кошти в розмірі 2 632 700,00 грн.

Судові витрати покласти на Відповідачів.

Під час розгляду справи Позивачем було подано Заяву про збільшення позовних вимог, мотивуючи свої вимоги тим, що за період з 05.10.2016 по 22.07.2019 проценти за користування чужими коштами у наступному розмірі:

1. За період з 05.10.2016 по 22.07.2019 проценти за користування чужими грошовими коштами становить:

2 732 700,00 грн. х 15.45%/100%/365 днів х 1021 (днів) = 1 192 996,30 грн.

2. За період з 05.10.2016 по 22.07.2019 індекс інфляції становить:

2 732 000,00 грн. х 1,4268 = 3 899 016,36 грн.

3 899 016,36 грн. - 2 732 700,00 грн. = 1 166 316,36 грн.

2. За період з 05.10.2016 по 22.07.2019 три проценти річних становить:

2 732 700,00 грн. х 3 %/100%/365 днів х 1021 (днів) = 229 268,19 грн.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюються договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У зв`язку з вищевикладеним просить суд стягнути з Приватного підприємства "НЕРУХОМІСТЬ ІРПЕНЯ" на його користь суму позову з врахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних та процентів за користування чужими грошовими коштами загалом у розмірі 5 321 280,85 грн.

Судові витрати покласти на Відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав у повному обсязі позовні вимоги з їх збільшенням і просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи своєчасно і належним чином повідомлявся, в тому числі і на сайті Судова влада .

Представник ПП "НЕРУХОМІСТЬ ІРПЕНЯ" в підготовче судове засідання з`являлась, подала суду відзив на позовну заяву, заперечення на збільшення позовних вимог, в подальшому в судові засідання не з`являлася, причину неявки суду не повідомила. Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялась, в тому числі і на сайті Судова влада .

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому Законом порядку, про що свідчать його заяви про перенесення розгляду справи. В наступні судові засідання не з`являвся, причину неявки суду не повідомляв. Належним чином повідомлявся про розгляд справи, в тому числі і на сайті Судова влада .

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, враховуючи норми ЦПК України щодо розумних строків розгляду цивільних справ, вважає позов таким, що підлягає до задоволення.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55 , 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі Христов проти України суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15 , 16 ЦК України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що у 2016 році Приватне підприємство Нерухомість Ірпеня , в особі директора - ОСОБА_3 (який одночасно є одноосібним засновником та учасником підприємства), отримало готівкою від нього грошові кошти на загальну суму в розмірі 2 934 300,00 грн., про що директором Відповідача 2 складено відповідні письмові розписки, а саме:

1) Розписка від 05.10.2016 про отримання грошових коштів в сумі 999 900,00 грн.;

2) Розписка від 21.10.2016 про отримання грошових коштів в сумі 35 000,00 грн.;

3) Розписка від 26.10.2016 про отримання грошових коштів в сумі 103 400,00 грн.;

4) Розписка від 03.11.2016 про отримання грошових коштів в сумі 801 600,00 грн.;

5) Розписка від 08.12.2016 про отримання грошових коштів в сумі 336 800,00 грн.;

6) Розписка від 20.12.2016 про отримання грошових коштів в сумі 356 000,00 грн.

Передання зазначених грошових коштів у власність Відповідача 2 здійснювалось Позивачем у присутності двох свідків, громадян України, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Мета, для досягнення якої Позивач передавав кошти Відповідачу 2 це отримання в майбутньому прав власника на об`єкти нерухомості належні Відповідачу 2 на праві приватної власності. Планувалось, що перехід вказаних майнових прав мав бути окремо оформлений між сторонами належним чином.

До моменту передачі грошових коштів між Позивачем та Відповідачем 2 (в особі директора ОСОБА_3 ) існувало лише усне порозуміння щодо потенційних майнових інтересів та можливих зобов`язань. Гарантіями дотримання зазначених попередніх домовленостей зі сторони Відповідача 2 були обіцянки та запевнення директора - ОСОБА_3 (засновника та єдиного учасника). Який, окрім іншого, гарантував Позивачу особисто здійснювати отримання коштів від імені Відповідача 2 та зараховувати ці кошти в рахунок майбутньої оплати за права власності на нерухоме майно, що мали бути передані Позивачу в майбутньому.

З метою уникнення можливих ризиків, пов`язаних з можливим

невиконанням Відповідачем 2 своїх зобов`язань, між Позивачем та

ОСОБА_2 21.12.2016 було укладено договір поруки. Відповідно до положень зазначеного договору

поруки Відповідач 1 зобов`язувався частково відповідати перед Позивачем за виконання Відповідачем 2 зобов`язань по передачі нерухомого майна у

власність Позивача або повернення отриманих грошових коштів. Розмір поруки Відповідача 1 було визначено в сумі 100 000,00 грн.

Після передачі грошових коштів між Позивачем та Відповідачем 2 не було належно укладено жодного договору чи належно оформлено будь-якого іншого правочину, за яким Відповідач 2 передав би Позивачу право

власності на об`єкти нерухомості, грошові кошти за які були попередньо внесені Позивачем ще у 2016 році.

На даний час, між Позивачем та Відповідачем 2 не ведуться жодні

переговори чи перемовини з приводу укладення договору про перехід від Відповідача 2 на користь Позивача прав власника нерухомості.

Зважаючи на такі фактичні обставини, враховуючи необхідність

здійснення витрат для задоволення власних соціально-економічних потреб, а також відсутність правових підстав для подальшого збереження грошових коштів у володінні Відповідача 2 - Позивачем було направлено вимогу про повернення коштів протягом 7-ми днів з моменту її отримання як таких, що отримані ним та збережені без достатньої правової підстави.

У відповідь на зазначену вимогу Відповідач 2 направив лист із змісту якого стало очевидним, що він в особі директора (засновника та єдиного учасника приватного підприємства) намагається ввести Позивача в оману та не визнає майнові права Позивача.

Після цього, Позивач направив претензію Відповідачу 1, в якій просив

останнього негайно виконати свої зобов`язання за договором поруки, оскільки Відповідач 2 істотно порушив свої зобов`язання. Письмової відповіді від Відповідача 2 Позивач так і не отримав.

Станом на теперішній час положення вимог про повернення коштів Відповідачем 1 і Відповідачем 2 не виконано. Усні переговори між

сторонами щодо позасудового врегулювання спірної ситуації результатів не

дали, внаслідок чого між Позивачем та Відповідачами виник спір про

право, що потребує вирішення в порядку цивільного судочинства.

Cтаном на 2016 рік між сторонами як не існувало належним чином оформлених договірних зобов`язань по відчуженню Відповідачем 2 об`єктів нерухомості у власність Позивача, так і не існує їх до цього часу. Жодного відповідного договору між сторонами за увесь час укладено не було, оскільки між сторонами не було досягнуто жодної згоди.

Таким чином, виходячи з обставини відсутності укладеного між сторонами договору (договорів), можливо дійти висновку про безпідставність отриманої ПП Нерухомість Ірпеня від ОСОБА_1 суми грошових коштів в розмірі 2 632 700,00 грн. та про обов`язок Відповідача 2 повернути Позивачу вказану суму грошових коштів.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідно до п.2 статті 1214 ЦК України відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

На підставі вищевикладеного стягненню з Приватного підприємства "НЕРУХОМІСТЬ ІРПЕНЯ" на користь ОСОБА_1 підлягає борг з урахуванням процентів за користування чужими коштами, індексу інфляції та 3% відсотків річних.

Суд приймає до уваги наданий Позивачем розрахунок заборгованості з урахуванням процентів за користування чужими коштами, індексу інфляції та 3% відсотків річних:

За період з 05.10.2016 по 22.07.2019 проценти за користування чужими грошовими коштами становить:

2 732 700,00 грн. х 15.45%/100%/365 днів х 1021 (днів) = 1 192 996,30 грн.

За період з 05.10.2016 по 22.07.2019 індекс інфляції становить:

2 732 000,00 грн. х 1,4268 = 3 899 016,36 грн.

3 899 016,36 грн. - 2 732 700,00 грн. = 1 166 316,36 грн.

За період з 05.10.2016 по 22.07.2019 три проценти річних становить:

2 732 700,00 грн. х 3 %/100%/365 днів х 1021 (днів) = 229 268,19 грн.

Крім того, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 ЦК України , настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правовими наслідками порушення основного зобов`язання, забезпеченого порукою, є солідарна відповідальність або додаткова /субсидіарна/ відповідальність, якщо така відповідальність встановлена договором поруки.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, з аналізу ч. 1 ст. 554 , ч. 1 ст. 543 ЦК України випливає, що солідарна відповідальність боржника і поручителя у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, передбачає право кредитора пред`явити позов за своїм вибором лише до боржника або лише до поручителя або одночасно до них обох.

Встановлено, що п. 2.1 Договору поруки від 21.12.2016 передбачено, підстава зобов`язання, забезпеченого поручительством за даним Договором, - розписки зазначені в п. 1.1 даного договору. Зобов`язанням боржника по зазначеним в п.1.1 даного договору розпискам, є здійснення передачі нерухомого майна вказаного в розписках або повернення коштів кредитору в сумах зазначених в п.1.1 даного договору.

Згідно п. 2.2. Договору поруки від 21.12.2016 встановлено, що термін виконання зобов`язання боржника за розписками - до 15.01.2018.

Відповідно до п. 2.3. Договору поруки від 21.12.2016 в разі невиконання боржником зобов`язань в термін до 15.01.2018, зобов`язання за розписками покладаються в обсязі 100 000,00 грн. на поручителя.

Тому Позивач правомірно звертаючись до суду з даним позовом просить стягнути з поручителя на його користь грошовий борг у розмірі 100 000,00 грн. за Договором поруки від 21.12.2016.

Крім того, п.п. 5.3-5.8. Постанови Верховного суду від 16 липня 2020 року у справі № 924/369/19 визначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" , з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.07.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

5.4. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

5.5. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови , на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

5.6. Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

5.7. В той же час судова колегія звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України , статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

5.8. Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до ч.2 п.1 ст.141 ЦПК України солідарно з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 9 605,00 грн.

За вказаних обставин позов підлягає до задоволення.

На підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009 №2 ст. ст. 11, 526, 536, 543, 554, 610, 611, 1212, 1214 ЦК України, ст.ст. 4 , 12 , 81 , 141, 263-268 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 , - задоволити.

Стягнути з Приватного підприємства "НЕРУХОМІСТЬ ІРПЕНЯ" на користь ОСОБА_1 суму позову з врахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних та процентів за користування чужими грошовими коштами загалом у розмірі 5 321 280,85 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошовий борг у розмірі 100 000, 00 грн.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства НЕРУХОМІСТЬ ІРПЕНЯ та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 9605,00грн.

Повний текст рішення буде виготовлено 12.08.2020 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з моменту виготовлення повного тексту рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.П. Саранюк