Постанова

від 30.09.2008 по справі 2а-172/2008

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 2а-172

2008 р.

Постанова

Іменем України

30 вересня 2008 року Бердянський міськрайонний суд

У складі: головуючого - судді Троценко Т. А.

При секретарі: Онищук О. О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до суб'єктів владних повноважень - ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконними рішень, спонукання до вчинення певних дій;

за уточнюючою позовною заявою ОСОБА_1 до суб'єктів владних повноважень ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправними рішень, бездіяльності, зобов'язання до вчинення певних дій,

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначив, що 13. 12. 2006 року, 28. 02. 2007 р., та 14. 05. 2007 року він звертався до ОСОБА_6 Мінтрансзв язку України ОСОБА_2 зі скаргою стосовно розгляду та прийняття міністром або посадовою собою, яка виконує його обов'язки, рішень відносно системних порушень керівником ДП Бердянський морський торгівельний порт ОСОБА_7 зобов язань, як керівника підприємства, що призвело до порушення права позивача на працю, до безпідставного звільнення з роботи, що є тяжкими наслідками для нього. Просив також провести по викладеним в скарзі обставинам перевірки і прийняти відповідні до закону рішення по впливу на посадових осіб, винних в порушеннях.

Крім того, просив скасувати наказ № 1289 від 01. 12. 2006 року, виданого начальником ДП Бердянський міський торгівельний порт Пікінером В. Т. Про уточнення підпорядкування підрозділу ВОХОР БМТП , згідно до якого підрозділ ВОХОР Служби морської безпеки порту був виведений з його, позивача, як заступника начальника порту з режиму та безпеки - начальника СМБ підпорядкування і підпорядкований заступнику начальника порту з кадрів та побуту.

Вважаючи, що таке рішення начальник порту прийняв в порушення наказу ДДМРТУ 162-КТС і не в інтересах діяльності довіреного йому в управління державного підприємства воно ніяк не пов'язане з інтересами безпеки і охорони порту, позивач 13.12.06р. відповідно до закону України "Про звернення громадян" звернувся до ОСОБА_6 Мінтрансзв'язку України ОСОБА_2 з письмовою заявою, в якій просив про скасування вказаного наказу . До заяви надав документи на 78 аркушах, з допомогою яких обгрунтував наведені підстави незаконності цього наказу. Одночасно таку ж заяву з відповідним додатком документів направив директору департаменту безпеки в галузі Мінтрансзв'язку України ОСОБА_8

19.01.07р. він одержав з департаменту безпеки в галузі лист №18/28-07 від 12.01.07р. за підписом ОСОБА_9 в якому той відповідно до наказу I ДДМРТУ №162-КТС від 17.06.04р. пропонував начальнику порту та позивачу створити на кожному конвенційному портовому засобу підрозділи охорони та підпорядкувати їх начальнику СМБ порту або виділити для охорони цих засобів підрозділи охорони зі складу ВОХОР, які оперативно підпорядкувати під час несення охорони начальнику СМБ. В листі керівнику порту також пропонувалося усунути невідповідності в системі охорони портових засобів, викладених в розділі 14 "Загальні висновки" звіту спеціалістів ДП "Агентство морської безпеки" про проведення моніторингу стану морської безпеки ПЗ №№ 0002 та 0003 порту, розробити інструкцію про порядок охорони конвенційних портових засобів та доповісти через ДП "Агентство морської безпеки".

29.01.07р. позивач одержав з ДДМРТУ лист №141-01/09/12-07 від 20.01.07р. за підписом його директора ОСОБА_3 в якому він, як і ОСОБА_9, відповідно до наказу ДЦМРТУ №162-КТС> пропонував керівнику порту для приведення системи охорони конвенційних портових засобів у відповідності зазначеному положенню прийняти одно з двох рішень: або створити на кожному з конвенційних портових засобів підрозділи загальної охорони та підпорядкувати їх начальнику СМБ порту або, у разі виділення для охорони ПЗ підрозділів охорони з складу ВОХОР, наказом по МТП оперативно підпорядкувати їх начальнику СМБ на час несення охорони. Крім цього розробити відповідну Інструкцію про порядок охорони конвенційних ПЗ особовим складом охорони і про усунення невідповідностей в охороні портових засобів, викладених у розділі 14 "Загальні висновки" звітів про проведення моніторингу стану морської безпеки ПЗ №№ 0002 та 0003 МТП, доповісти через ДП "АМБ" до 31.03.07р.

17.01.07р. та 30.01.07р. ОСОБА_1 відповідно до вимог вказаних у листах ОСОБА_9 та ОСОБА_3, а також в зв'язку з тим, що не наділений юридичне повноваженнями затверджувати свої рішення відповідними наказами, направив ОСОБА_7 два рапорти, а 22.02.07р. рапортом, черговий раз звернув увагу начальника порту на те, що з 2004р., тобто з моменту створення в порту служби морської безпеки по теперішній час, у зв'язку з його негативним ставленням до її функціонування, навмисного залишення її без автомобільного та водного транспорту і не придбання необхідних для її діяльності пристроїв, а також на протязі майже двох років навмисного створення безвідповідальності керівництва підрозділу ВОХОР, який згідно з його ж наказами, входив до складу СМБ, як воєнізований підрозділ охорони, в порту не створена у відповідності з вимогами Кодексу ОСПЗ, наказів Мінтрансзв'язку України, ДЦМРТУ та ДП "Агентство морської безпеки", єдина дійова і відповідальна структура служби охорони портових засобів і ці обставини весь цей час негативно впливають на виконання покладених завдань усієї охорони порту, але знову будь-яких по цим питанням позитивних дій від нього знову не одержав.

28.02.07р. позивач відповідно до Закону України "Про звернення громадян" вдруге направив на ім'я ОСОБА_6 Мінтрансзв'язку України ОСОБА_2 заяву з додатком на 75 аркушах, в якій знову просив відмінити наказ начальника порту №1289 та зобов'язати його забезпечити виконання усіх передбачених наказом ДДМРТУ №162-КТС вимог відповідно до покладених на СМБ порту обов'язків, провести по цієї моєї заяві відповідну перевірку і по її результатам прийняти заходи які б попереджали можливість банкрутства порту, а також надати мені можливість записатися до міністра особисто на прийом та викласти йому своє бачення та пропозиції відносно виходу порту з економічної кризи.

27.03.07р. позивач також одержав лист за №18/429-07 від 20.03.07р. (ксерокопія додається) за підписом ОСОБА_9, в якому він повідомив, що листом від 16.03.07р. №18/405-07 Укрморрічфлоту запропоновано під час позапланової перевірки Бердянського МТП, проведення якої за наказом Укрморрічфлоту від 01.03.07р. №45 заплановано на квітень поточного року, здійснити перевірку факті порушень стану морської безпеки порту, зазначених в заяві.

Наказом № 616 від 29. 06. 2007 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи. Оскільки відповідей на свої питання позивач не одержав, тому 14.05.07р. відповідно до Закону України "Про звернення громадян" втретє знову звернувся с заявою особисто до ОСОБА_6 Мінтрансзв'язку України ОСОБА_2, в якої вказав усі вищевикладені порушення, приклав дві попередні заяви з відповідними додатками та відповідями підлеглих йому посадових осіб - державних службовців і посилаючись на ст.18 вказаного закону, вказав на ті конкретні порушення, які вони черговий раз допустили при перевірці його заяв, просив доручити відповідальним особам Мінтрансзв'язку України у відповідності до ст.18 вказаного Закону, обов'язково з його участю все ж таки провести належну перевірку викладених доводів відносно порушень керівником порту, а також надати йому можливість ознайомитися з матеріалами перевірок по двом попереднім заявам від 13.12.06р. та 28.02.07р. і спонукати керівника порту відмінити накази №1289 від 01.12.06р., №302 від 27.03.07р. та №339 від 05.04.07р., як видані безпідставно та необгрунтовано.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про звернення громадян" просив міністра надати можливість записатися до нього особисто на прийом та викласти своє бачення та пропозиції відносно виходу порту з економічної кризи і про результати розгляду усіх моїх скарг мене письмово повідомити.

26.06.07р. за підписом директора ДДМРТУ ОСОБА_3 він одержав листа №1663-01/09/12-07 від 18.06.07р., в якому він без усяких обгрунтувань та посилань на будь яке діюче законодавство, в порушення конституційних прав та Закону України "Про звернення громадян", відмовив позивачу в його законних вимогах і тільки повідомив дослівно про те, що: "Держаний департамент морського і річкового транспорту розглянув Ваше звернення від 14.05.07р. та повідомляє: листом від 06.04.2007р. №943-0309/12-07 Укрморрічфлот надав обгрунтовану відповідь щодо порушеного у листі питання" і приклав ксерокопію вказаного листа ОСОБА_10 за №943-0309/12-07 від 06.04.07р. На цих підставах позивач просив визнати незаконним рішення суб'єкте владних повноважень - посадової особи державного органу управління - директора ДДМРТУ Мінтрансзв язку України ОСОБА_11, та визнати наявність службової бездіяльності ОСОБА_6 Мінтрансзв язку України ОСОБА_2 при відмові позивачу в задоволенні його вимог в заявах, і спонукати їх виконати покладені на них законом обов'язки , а саме - провести по його скаргам перевірки та прийняти рішення по їх результатам, і методів впливу на винних осіб.

В уточненій позовні заяві ОСОБА_1 зазначив, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 Мінтрансзв язку призначений ОСОБА_12, 15. 02. 2008 року він звернувся із скаргою - зверненням до нього, в якій просив не дожидаючи примусового судового рішення, поставити крапку по цим і з відповідним контролем доручити фахівцям Мінтрансзв'язку все ж таки перевірити його доводи, викладені у вказаних в направлених на ім'я ОСОБА_6 трьох попередніх заявах і обов'язково з його участю, як це мусить бути відповідно до конституційних прав. І вже по їх результатам відповідні заходи у тому числі і вирішити питання по поновленню його на роботі та посаді.

28.03.08р. він одержав лист з відповіддю за підписом заступника ОСОБА_6 Мінтрансзв'язку України ОСОБА_13, в якому він відмовив позивачу в проведенні перевірки його звернення та посилаючись на ст. 8 цього Закону попередив, що усі його звернення з цих працівниками Мінтрансзв'язку розглядатися не будуть.

24.04.08р. відповідно до Закону України Про звернення громадян позивач знов з-вернувся особисто до ОСОБА_6 Мінтрансзв'язку ОСОБА_14, і вказав, що винесене 17.03708р. рішення державного службовця - заступника ОСОБА_6 Мінтрансзв'язку ОСОБА_13 про відмову в відновленні його конституційних трудових прав та не прийняттю відповідних заходів впливу до правопорушників, не відповідає вимогам Закону України Про звернення громадян та його посадовим обов'язкам, і тому є незаконним та з його боку в частині не прийняття заходів до правопорушень та особам, які їх скоїли - зловживаннями службовими обов'язками.

А значить підлягає відміні, призначенню відповідно до ст. 18 вказаного Закону з його участю повторної перевірки і по її результатам, в зв'язку з тим, що відповідно до діючого трудового законодавства та умов контракту, до керівника порту приймаються відповідні заходи впливу тільки тим керівником, який з ним контракт і таким чином прийняттю особисто ним остаточного рішення по зверненням.

Крім того просив ОСОБА_6, відповідно до ст. 18 Закону України Про звернення громадян , надати йому можливість в місті Бердянську по усім чотирьом зверненням ознайомитися з матеріалами перевірки, а також відповідно до ст. 22. вказаного Закону записатися до нього на особистий прийом, щоб викласти своє бачення та пропозиції відносно виробничої діяльності ДП Бердянський морський торговельний порт та припинення правопорушень, які в ньому кояться. А також спонукати керівництво КРУ Мін-трансзв'язку надати йому відповідно до ст. 15. вказаного Закону , повну письмову відповідь про прийняті заходи щодо поставлених в його до них зверненнях 13.12.06р. (згідно відповіді ОСОБА_15 від 12.01.07р.), а також від ОСОБА_16, питань відносно порушень в фінансово-виробничої діяльності ДП Бердянський морський торговельний порт .

13.05.08р. він в шостий раз звернувся до ОСОБА_17 та ОСОБА_6 Мінтрансзв'я-зку України ОСОБА_4 із заявою-зверненням, в якому звернув їх увагу на невідповідність прийнятого рішення, викладеного в наведеному листі ОСОБА_17 від 25.04.08р., та черговий раз можливість в місті Бердянську по усім попереднім зверненням ознайомитися з матеріалами перевірки, а також відповідно до ст. 22. вказаного Закону записатися до ОСОБА_6 на особистий прийом, щоб викласти бачення та пропозиції відносно виробничої діяльності ДП Бердянський морський торговельний та припинення правопорушень, які в ньому кояться. А також просив через ОСОБА_6 спонукати керівництво КРУ Мінтрансзв'язку надати відповідно до ст.15 вказаного Закону повну письмову відповідь про прийняті заходи щодо поставлених в його зверненні від 13.12.06р. , 22.0б.07р. на ім'я ОСОБА_16 питань відносно порушень в фінансово-виробничої діяльності ДП Бердянський морський торгівельний порт та також надати можливість ознайомитися з їх матеріалами такої перевірки.

03.06.08р. він одержав листа за підписом ОСОБА_17, в якому він черговий раз прийняв рішення про відмову в задоволенні його вимог.

На підставі вищевикладених позовних вимог ОСОБА_1 просить визнати протиправними рішення колишнього директора ДДМРТУ Мінтрансзвязку України ОСОБА_18 і теперішнього - ОСОБА_17, визнати протиправною службову бездіяльність колиш

нього ОСОБА_6 Мінтрансзв язку України ОСОБА_2 і теперішнього ОСОБА_19 в сфері публічно правових відносин в сфері управлінських функцій і спонукати ОСОБА_12 у визначений судом термін надати позивачу можливість ознайомитись з матеріалами перевірок; призначити повторну перевірку і провести її з його участю; надати можливість за писатись на особистий прийом до ОСОБА_6 Мінтрансзв язку України; по результатам перевірки вирішити питання про відповідальність керівника ДП Бердянський морський торгівельний порт ; про відповідальність держслужбовців Мінтрансзв язку України за порушення його конституційних прав.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги і пояснив, що наказом начальника Бердянського морського торгівельного порту ОСОБА_7 № 1289 від 01. 12. 2006 року підрозділ ВОХОР Служби морської безпеки порту був виведений з його підпорядкування і підпорядкований заступнику начальника порту з кадрів та побуту.

У зв'язку з цим він шість разів звертався до ОСОБА_6 Мінстрансзв язку України ОСОБА_2 і ОСОБА_12, із скаргами і заявами, на які ті повинні були відреагувати належним чином, а саме: призначити перевірку всіх перелічених обставин, викладених в скаргах, в ході перевірок уповноважені особи повинні були з ним зустрітись та вислухати його думку, ознайомити його з результатами перевірок і надати обгрунтовану відповідь по цим результатам.

Цього зроблено не було, тому він звертався до ОСОБА_6 із зверненнями, щоб він вплинув на ситуацію, оскільки в результаті того, що він скаржився на недоліки в роботі керівника ДП Бердянський торгівельний порт ОСОБА_7 він був звільнений роботи, і це є помстою з боку керівника порту, що являється для нього тяжкими наслідками.

Керівними працівниками Міністерства Мінтрансзв язку України - ОСОБА_3, а потім і ОСОБА_17 йому були дані відповіді на його звернення, які не містили повідомлення про результати проведеної перевірки за його зверненнями, йому не відомо, чи ця перевірки проводилась взагалі, і невідомо, які наслідки настали для винних в багатьох порушеннях осіб.

Крім того, він неодноразово просив надати йому можливість записатись на прийом до ОСОБА_6 Мінстрансзв язку України для викладення свого бачення ситуації, що склалась, але цього не було зроблено з боку відповідачів.

Тому просить визнати таку бездіяльність протиправною, рішення, викладені у відповідях ОСОБА_11 та ОСОБА_17 протиправними, і спонукати відповідачів виконати дії, викладені в позовні заяві.

Представник відповідача ОСОБА_12 за довіреністю ОСОБА_20 позов не визнав і пояснив, що по всім заявам позивачу було надано відповіді, він мав право приймати участь у перевірці поданої скарги, але заяви про участь а таких перевірках не надавав. В Законі України Про звернення громадян не міститься обов'язку надавати скаржникам матеріали чи акти за результатами перевірки, тому він не може вимагати від відповідачів надання йому Акту КРУ.

Стосовно ненадання можливості запису на прийом, позивач не надав доказів того, що він намагався записатись на прийом до ОСОБА_6 Мінстрансзв язку України, але йому було відмовлено в цьому, є певний порядок, якого він повинен був додержуватись, і Накази і Положення про порядок особистого прийому громадян у Міністерстві транспорту та зв'язку України є доступними в мережі Інтернету.

Питання про реорганізацію Служби морської безпеки порту, про його звільнення з роботи були вже предметом судового розгляду, і намагаючись вирішити ці питання знову, позивач вдається до спроби ревізії судових рішень, що не узгоджується з нормами законодавства.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_17 в судове засідання не явились, про день, час і місце слухання справи сповіщені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заперечень проти позову не надали, і суд у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України розглядає справу за їх відсутності за наявності матеріалів в адміністративній справі.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 13. 12. 2006 року, 28. 02. 2007 року, 14. 05. 2007 року ОСОБА_1 звернувся із заявами - скаргами на ім. я ОСОБА_6 Міністерства транспорту та зв'язку України ОСОБА_2, в яких просив скасувати наказ начальника ДП Бердянський морський торгівельний порт ОСОБА_7 В, Т, № 1289 від 01.12. 2006 року Про уточнення підпорядкування підрозділу ВОХОР БМТП , як такого, що не відповідає вимогам наказу ДДМРТУ № 162 - КТС від 17. 06. 2004 року Про затвердження типового Положення про службу морської безпеки морського торгівельного порту (портового засобу), та якого, що порушує єдину систему безпеки та охорони портових засобів ДП Бердянський морський торгівельний порт і не забезпечує охорону вантажів та інфраструктури, що знаходяться на них.

В цих заявах просив також провести перевірку його заяви і по її результатам прийняти заходи, які б попереджали можливість банкрутства ДП Бердянський морський торгівельний порт , надати можливість записатись на особистий прийом та викласти своє бачення та пропозиції відносно виходу порту з економічної кризи.

Крім того, просив доручити відповідним посадовим особам Мінтрансзвязку обов яз-ково з його участю перевірити викладені у зверненнях доводи щодо порушень умов контракту керівника ДП Бердянський морський торгівельний порт ОСОБА_7 відносно безумовного дотримання ним при виробничій діяльності законодавства та наказів Мінтран-сзв язку України, спонукати його відмінити накази № 1289 від 01. 12. 2006 року, № 302 від 27.03.2007 р„№ 339 від 05. 04. 2007року.

Як вбачається з матеріалів справи, на ці звернення ОСОБА_1 отримав відповідь директора департаменту безпеки в галузі Ю. ОСОБА_9 від 21. 01. 2007 року, де той повідомив, що матеріали його заяви передані для подальшого розгляду до Контрольно - ревізійного управління Міністерства транспорту та зв'язку України.

20. 03.2007 року позивач отримав відповідь Ю. ОСОБА_9, в якій той повідомляв, що прийняття будь - яких інших заходів, спрямованих на вирішення піднятого їм питання можливе лише після отримання результатів перевірки.

20. 01. 2007 року отримав відповідь від директора державного департаменту морського та річкового транспорту ОСОБА_3, в якій той пропонував вжити заходи для приведення системи охоронних комерційних портових засобів у відповідність Положенню про Службу морської безпеки.

Крім того, на заяву ОСОБА_1 отримав відповідь від заступника директора департаменту ОСОБА_10, з якої вбачається, що за результатами перевірки виявлено, що станом на 05 квітня 2007 року стан організації системи морської безпеки порту не суперечить наказу Укрморрічфлоту від 17. 06. 2004 р № 162 Про затвердження Тимчасового типового Положення Про службу морської безпеки морського торговельного порту (портового засобу) .

15. 02. 2008 p., 24. 04. 2008 р. та 13. 05. 2008 року ОСОБА_1 надіслав заяви до призначеного на посаду ОСОБА_6 Міністерства транспорту та зв'язку України ОСОБА_21 з аналогічними вимогами, на які 17. 03. 2008 року отримав відповідь заступника ОСОБА_6 ОСОБА_13, 25. 04. 2008 року та 26. 05. 2008 року заступника ОСОБА_6 - директора Державного департаменту морського та річкового транспорту ОСОБА_17.

Позивач просить визнати протиправними та незаконними рішення ОСОБА_3, ОСОБА_17, ОСОБА_13 та Клименка, які були викладені у наданих ними відповідях.

В п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України дається пояснення поняття рішення , які виносяться суб'єктами владних повноважень, де вказується, що рішеннями є нормативно -правові акти чи правові акти індивідуальної дії. Як вбачається з матеріалів справі, у відповідях, наданих суб'єктами владних повноважень ОСОБА_1, не містяться будь -які нормативно - правові акти, а значить, ці відповіді не являються рішення у розумінні КАС України, а тому не можуть бути визнані протиправними.

Позивач просить визнати протиправною службову бездіяльність колишнього ОСОБА_6 Мінтрансзвязку України ОСОБА_2 та діючого ОСОБА_22 ОСОБА_12, які порушили ч.3 ст. 15 Закону України Про звернення громадян , і це призвело до порушення його конституційних прав на звернення та на працю, до безпідставного звільнення з роботи, що є тяжкими наслідками для нього.

Згідно до ч.3 ст. 15 Закону України Про звернення громадян відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що відповіді на звернення ОСОБА_1 були підписані посадовими особами Міністерства транспорту та зв'язку України, зокрема, директором департаменту з безпеки ОСОБА_9, до якого звертався позивач, але у всякому разі той факт, що відповіді не були підписані керівником Міністерства, ніяким чином не порушив право позивача на працю і не призвели до безпідставного звільнення з роботи, оскільки як вбачається з представлених рішень Бердянського міськрайонного суду від 02. 07. 2007 року за позовом ОСОБА_1 до ДП Бердянський морський торговельний порт про визнання наказів недійсними, та від 13. 02. 2008 року за позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі, ці питання вирішено судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Позивач посилається на порушення відповідачами вимог ст.. 19 Закону України Про звернення громадян , де сказано, що обов'язком органу державної влади, місцевого самоврядування і інше на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає скаргу чи заяву, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Судом встановлено, що на всі свої заяви позивач отримав відповіді за підписом керівників Міністерства транспорту та зв'язку України з вказанням результатів перевірки, перевірку за скаргами ОСОБА_23 проводило Контрольно - ревізійне управління Міністерства, але у його обов'язки не входить надання громадянину акту цієї перевірки.

Взагалі суд вважає, що всі обвинувачення позивачів бездіяльності ОСОБА_22 Мін-трансзвязку України ОСОБА_2 та ОСОБА_12 з мотивів порушення вимог Закону Про звернення громадян і не надання можливості запису на особистий прийом до ОСОБА_22 не можуть бути сприйняті як службова бездіяльність в сфері публічно - правових відносин при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, а таму такі вимоги не можуть бути задоволені, і так само не підлягають задоволенню вимоги про спонукання ОСОБА_22 Мінстранзв язку України ОСОБА_12 до вчинення певних дій.

Керуючись Законом України Про звернення громадян ст. ст. 158-163 КАС України, суд

Постановив:

В задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а апеляційну скаргу - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.