Ухвала

від 13.08.2020 по справі 445/1401/20

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 445/1401/20

пр. № 2-з/445/7/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Пилип`як П. В.,

секретаря судового засідання Мацайло О.М.,

розглянувши заяву представника позивача адвоката Гораля Андрія Романовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Підлипецької сільської ради Золочівського району Львівської області, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, скасування реєстрації права власності, визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в:

11.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до Золочівського районного суду Львівської області з позовом до Підлипецької сільської ради Золочівського району Львівської області, ОСОБА_2 , предметом якого є визнання протиправним та скасування рішення Підлипецької сільської ради Золочівського району Львівської області про погодження та затвердження меж земельних ділянок гр. ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в селі Новоселище №265 від 07.09.2017; скасування реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 4621885200:13:001:0011, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання протиправними дій ОСОБА_2 , що мали місце13 грудня 2017 року щодо демонтажу загорожі на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 та встановлення нової загорожі в іншому місці; зобов`язання ОСОБА_2 привести земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 та загорожу, яка розділяла межі користування земельною ділянкою суміжними землекористувачами: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в попередній стан, що існував до 13 грудня 2017 року; визнання протиправної бездіяльності Підлипецької сільської ради Золочівського району Львівської області щодо розгляду питання про затвердження проекту землеустрою та відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у приватну власність гр. ОСОБА_1 ; зобов`язання Підлипецької сільської ради Золочівського району Львівської області вирішити питання про відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у приватну власність гр. ОСОБА_1 , а саме прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою приватного підприємства Геопроект-М .

Одночасно з позовною заявою представник позивача адвокат Гораль А.А. подав заяву пр. забезпечення позову, у якій просить суд накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 4621885200:13:001:0011, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , накласти арешт на індивідуальний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , заборонити ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам проводити будь-які будівельні або підготовчі роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 4621885200:13:001:0011, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви вказав, що у разі невжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_2 матиме можливість відчужити земельну ділянку та житловий будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які перебувають у її приватній власності, що унеможливить виконання судового рішення або значно ускладнить його виконання, зокрема спричинить необхідність пред`явлення інших позовів. Крім того, ОСОБА_2 матиме можливість проводити на спірній земельній ділянці підготовчі або будівельні роботи, що також ускладнить виконання судового рішення та призведе до необхідності подання додаткових позовів.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як роз`яснено у п.4 постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також поновленню порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Так, твердження представника позивача про те, що існує ризик відчуження ОСОБА_2 земельної ділянки та житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , третім особам, або проводити на спірній земельній ділянці підготовчі або будівельні роботи нічим не обґрунтовані і є лише його припущеннями.

Окрім того, суд враховує, що згідно з матеріалами справи право власності на вищевказану земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_2 17.04.2018, а на житловий будинок ще 11.11.2015 і за час до подання вказаної заяви ОСОБА_2 могла відчужити вказані об`єкти чи провести на них будь-які роботи, однак не здійснила цього.

Крім того, право власності ОСОБА_2 на житловий будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем не оспорюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання протиправними та скасування рішень сільської ради, скасування реєстрації права власності, визнання протиправним дій відповідачів та спонукання до вчинення дій.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, представником позивача не надано належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про задоволення позовних вимог.

Отже, суд приходить до переконання, що зазначені види забезпечення позову не є співмірними, і не відповідають змісту заявлених позовних вимог.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гораля Андрія Романовича про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду стороні по справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя П. В.Пилип`як