Постанова

від 13.08.2020 по справі 820/3871/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 820/3871/13-а

адміністративне провадження № К/9901/41503/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року (суддя Спірідонов М.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року (головуючий суддя Ральченко І.М., судді: Катунов В.В., Бершов Г.Є.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грань Плюс" до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Грань Плюс" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2013 №0000162211, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 312537,50 грн, з яких 250030,00 грн за основним платежем та 62507,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000172212, яким зменшено розмір від`ємного значення ПДВ на 6731,00 грн.

Судами встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податного, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за результатами якої складно акт від 14.02.2013 №573/22.1-07/23759851, яким встановлено порушення вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 , статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 250030,00 грн, в тому числі за грудень 2011 року у сумі 19655,00 грн, за січень 2012 року у сумі 16,00 грн, за лютий 2012 року у сумі 16,00 грн, за березень 2012 року у сумі 35695,00 грн, за квітень 2012 року у сумі 29235,00 грн, за травень 2012 року у сумі 31795,00 грн, за червень 2012 року у сумі 34878,00 грн, за липень 2012 року у сумі 16811,00 грн, за серпень 2012 року у сумі 31459,00 грн, за вересень 2012 року у сумі 50470,00 грн, та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду за серпень 2011 року у сумі 16,00 грн, за вересень 2011 року у сумі 32,00 грн, за жовтень 2011 року у сумі 48,00 грн, за листопад 2011 року у сумі 64,00 грн, за грудень 2011 року у сумі 3618,00 грн, за січень 2012 року у сумі 2190,00 грн, за лютий 2012 року у сумі 763 грн.

У акті перевірки податковий орган констатував формування позивачем без достатніх правових підстав податкового кредиту з ПДВ за операціями із TOB Завжди чисто плюс , ТОВ Металург 2010 , посилаючись на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагентам та аналізу їх податкової звітності, у тому числі у вигляді акту про неможливість проведення зустрічної звірки, відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин TOB Завжди чисто плюс з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у ТОВ Металург 2010 необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Востаннє постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017, позов задоволено; cкаcовано податкові повідомлення-рішення від 28.02.2013 № 0000162211 та № 0000172212.

Ухвалюючи рішення, суди прийшли до висновку про недоведеність податковим органом безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами щодо виконання робіт та поставки товару, які використані у власній господарській діяльності, а відтак Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, які мають істотне значення для правильного розгляду справи, що унеможливило реалізацію завдання адміністративного судочинства та призвело до формального та незаконного вирішення спору.

Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.3 вказаної статті при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.09.2009 між позивачем (Замовник) та ТОВ Завжди чисто плюс (Виконавець) укладено договір, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги по захисту входу в приміщення від води, бруду, пилу та піску шляхом забезпечення змінних брудопоглинаючих килимків.

Умови договору виконано контрагентом, як констатовано судами, відповідно до актів приймання-передачі брудопоглинаючих килимків, протоколів узгодження цін, актів виконаних робіт (послуг), рахунків-фактур.

Отриманні послуги оплачені позивачем у повному обсязі, про що свідчать виписки по особовим рахункам.

Контрагентом на адресу Товариства виписані податкові накладні.

Крім того, між Товариством (Покупець) та ТОВ Металлург-2010 (Продавець) підписано договір купівлі-продажу № 01/11 від 01.11.2011, пунктом 1.1 якого передбачено обов`язок Продавця передати у власність Покупця товар, а Покупця прийняти та оплатити його протягом 60 днів з моменту отримання.

Відповідно до пункту 2.3 договору доставка товару здійснюється як транспортом Продавця, так і транспортом Покупця.

Товар (фарби, лаки, папір гумований), як стверджено судами, поставлений позивачу на підставі видаткової накладної №РН-0000085 від 01.11.2011 й оплачений останнім, що підтверджується випискою по особовому рахунку.

З письмових пояснень представника позивача встановлено, що перевезення товару здійснено транспортом Товариства, про що свідчать подорожній лист вантажного автомобіля №1/11 від 01.11.2011, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Товариством отримано податкову накладну №106 від 01.11.2011.

В подальшому товар реалізовано ТОВ СПЕЦПРОМПЕЧАТЬ ЛТД (видаткові та податкові накладні).

Додатково судами досліджено договори оренди нежитлового приміщення №3717 від 05.12.2008 за адресою: м. Харків, вул. Карла Маркса, 15, літ. Б-1 (приміщення, де зберігався товар) та оренди приміщення від 01.03.2011 за адресою; м. Харків, вул. Клапцова, 19, кв. 1 (надавались послуги по захисту входу від води, бруду, пилу та піску).

Виписані контрагентами податкові накладні, як встановлено судами, містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстровані платниками ПДВ.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами TOB Завжди чисто плюс , ТОВ Металург 2010 щодо виконання робіт та поставки товарів фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування податкового кредиту з ПДВ.

Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у ТОВ Металург 2010 трудових та інших ресурсів, які були йому необхідні, однак відсутні.

Загалом, як встановлено судоми в ході розгляду справи, позиція податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам його контрагентів з іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських операцій Товариства із TOB Завжди чисто плюс , ТОВ Металург 2010 . Разом з тим, можливі порушення податкового законодавства з боку постачальників контрагентів, не є, у даному випадку, підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення останнього сформованих податкових вигод за фактично вчиненими операціями.

Підсумовуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами щодо виконання робіт та поставки товару, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції й задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко