Постанова

від 13.08.2020 по справі 820/3844/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 820/3844/16

адміністративне провадження № К/9901/25498/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року (суддя Самойлова В.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року (головуючий суддя Старостін В.В., судді: Рєзнікова С.С., Бегунц А.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Ваго-Рев" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2016 №0000021408, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 4705698,00 грн, з яких 3137132,00 грн за основним платежем та 1568566,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами встановлено, що відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з питань взаємовідносин з ТОВ ТБ Донон (код ЄДРПОУ 39967818), ТОВ Будпроектком (код ЄДРПОУ 40003342), та ТОВ Фергана-Опт (код ЄДРПОУ 40068939) за період з 01.01.2016 по 31.01.2016, за результатами якої складено акт перевірки №334/20-40-14-08-11/36623607 від 21.06.2016, яким встановлено порушення вимог пунктів198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на 3137132,00 грн.

У акті перевірки податковий орган констатував формування позивачем без достатніх правових підстав податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ ТБ Донон , ТОВ Будпроектком , та ТОВ Фергана-Опт , посилаючись на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагентам та аналізу їх податкової звітності, відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій. Крім того, зазначав про неподання до перевірки товарно-транспортних накладних, а також документів, які підтверджують отримання товарів представником позивача та їх використання у власній господарські діяльності.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016, позов задоволено; cкасовано податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 №0000021408.

Ухвалюючи рішення, суди прийшли до висновку про недоведеність податковим органом безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами щодо поставки товарів (елементів опору, каркасів сходів, кабелів тощо), які використані у власній господарській діяльності, а відтак Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, які мають істотне значення для правильного розгляду справи, що унеможливило реалізацію завдання адміністративного судочинства та призвело до формального та незаконного вирішення спору.

Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, судами встановлено, що 22.01.2016 позивачем (Покупець) укладено договір поставки №23/01 з ТОВ Фергана-Опт (Постачальник), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця товар згідно видаткових накладних, що є невід`ємною частиною даного договору, а Покупець прийняти та оплатити товар.

У відповідності до пунктів 3.1, 3.2 договору Покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 180 календарних днів з дня його одержання у відповідності до письмової заявки Покупця. Вид розрахунків - безготівковий (платіжними дорученнями, чеками, векселями та іншими способами, які не суперечать діючому законодавству України).

Контрагентом поставлено позивачу товар (каркас сходів, настил лівий, правий тощо), що підтверджується видатковою накладною №42 від 22.01.2016, товарно-транспортною накладною №11 від 22.01.2016.

Контрагентом на адресу позивача виписано податкову накладну №42 від 22.01.2016.

Також Товариством (Покупець) підписано договір поставки №04.01.2016 від 04.01.2016 з ТОВ ТБ Донон (Постачальник), предметом якого є поставка товару згідно видаткових накладних.

Покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 180 календарних днів з дня його одержання у відповідності до письмової заявки Покупця (пункт 3.1 договору).

Згідно пункту 5.1 договору Постачальник гарантує якість і надійність поставленого товару відповідно до нормативно-технічної документації.

На виконання умов договору контрагентом поставлено товар (гребінку, піввісь допоміжного бігунка, корпус допоміжного бігунка, кабель тощо), про що свідчать видаткові накладні №№1, 2, 3, 4 від 04.01.2016, №№5, 6 від 05.01.2016, товарно-транспортні накладні №№6, 8 від 04.01.2016, №12 від 05.01.2016.

Товариство отримало податкові накладні від 04.01.2016 №№1, 2, 3, 4, від 05.01.2016 №№5,6.

Окрім того, 22.01.2016 між позивачем (Покупець) та ТОВ Будпроектком (Постачальник) укладено договір поставки №22/01, умовами якого передбачено зобов`язання Постачальника поставити Покупцю товар згідно видаткових накладних, а Покупця прийняти та оплатити його.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що оплату поставленого товару Покупець здійснює протягом 180 календарних днів з дня його одержання у відповідності до письмової заявки Покупця. Вид розрахунків - безготівковий (платіжними дорученнями, чеками, векселями та іншими способами, які не суперечать діючому законодавству України).

Відповідно до пункту 7.1 договору Товар повинен бути поставлений Покупцю відповідно до видаткових накладних.

Контрагент поставив Товариству вимикачі, гребінки, каркаси відповідно до видаткових накладних №№4, 6 від 22.01.2016, товарно-транспортних накладних від 22.01.2016 №№14, 16.

На адресу Товариства виписані податкові накладні від 22.01.2016 №№4, 6.

Придбаний у контрагентів товар, як констатовано судами, використано у власній господарській діяльності: частково реалізовано ТОВ Спеціалізований ПБМП - 753 (договір поставки №Д-2-2 від 05.02.2011, додаткова угода № 7 від 06.06.2016, видаткові накладні №40 від 04.07.2016, №41 від 05.07.2016, №42 від 06.07.2016), частково оприбутковано на склад Товариства (рахунок 201 Сировина й матеріали , залишки ТМЦ по підрозділам).

Виписані контрагентами податкові накладні, як встановлено судами, містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстровані платниками ПДВ.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами із ТОВ ТБ Донон , ТОВ Будпроектком , та ТОВ Фергана-Опт щодо поставки товарів фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування податкового кредиту з ПДВ.

Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагентів трудових та інших ресурсів, які були їм необхідні, однак відсутні.

Загалом, як встановлено судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи, позиція податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам його контрагентів з іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських операцій Товариства із контрагентами. Разом з тим, можливі порушення податкового законодавства з боку постачальників контрагентів, не є, у даному випадку, підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення останнього сформованих податкових вигод за фактично вчиненими операціями.

Підсумовуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами щодо поставки товару, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки та з урахуванням яких суд вже надавав оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції й задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко