Постанова

від 05.08.2020 по справі 910/1415/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2020 р. Справа№ 910/1415/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Разіної Т.І.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 05.08.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Антимонопольного комітету України та Генеральної прокуратури України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 28.05.2019 (повний текст складено 20.06.2019)

у справі № 910/1415/18 (суддя Зеленіна Н.І.)

за заявою Приватного акціонерного товариства "УНІС-ЦЕНТР"

про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 за нововиявленими обставинами

за позовом Приватного акціонерного товариства "УНІС-ЦЕНТР"

до Антимонопольного комітету України

за участю Генеральної прокуратури України

про визнання недійсним і скасування рішення № 747-р від 28.12.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "УНІС-ЦЕНТР" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (надалі - відповідач, скаржник) про визнання недійсним і скасування рішення № 747-р від 28.12.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Антимонопольного комітету України № 747-р від 28.12.2017 встановлено вчинення порушення Приватним акціонерним товариством "УНІС-ЦЕНТР" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю апаратури електричної низьковольтної. За вказане порушення на Приватне акціонерне товариство "УНІС-ЦЕНТР" накладено штраф у розмірі 339 999,00 грн. Позивач зазначає, що вказане рішення є необґрунтованим, неправомірним, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права; обставини, які мають значення для справи і які у рішенні визнано встановленими, не доведені належними доказами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 відмовлено у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "УНІС-ЦЕНТР" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним і скасування рішення № 747-р від 28.12.2017.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2019 рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2018 та постанову Північного апеляційного Господарського суду від 15.01.2019 по справі №910/1415/18 залишено без змін.

23.04.2019 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "УНІС-ЦЕНТР" надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/1415/18.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі №910/1415/18 заяву Приватного акціонерного товариства "УНІС-ЦЕНТР" про перегляд рішення у справі №910/1415/18 за нововиявленими обставинами задоволено, оскаржуване рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "УНІС-ЦЕНТР" задоволено частково.

Визнано недійсним і скасовано п. 1 рішення Антимонопольного комітету України від 28.12.2017 №747-р у справі №143-26.13/120-17, в частині вчинення Приватним акціонерним товариством "УНІС-ЦЕНТР" порушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Визнано недійсним і скасовано п. 3 рішення Антимонопольного комітету України від 28.12.2017 №747-р у справі №143-26.13/120-17, в частині вчинення Приватним акціонерним товариством "УНІС-ЦЕНТР" порушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Визнано недійсним і скасовано п. 4 рішення Антимонопольного комітету України від 28.12.2017 №747-р у справі №143-26.13/120-17.

Стягнуто з Антимонопольного комітету України на користь Приватного акціонерного товариства "УНІС-ЦЕНТР" 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Антимонопольний комітет України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі №910/1415/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі №910/1415/18.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Зазначаючи при цьому, що зазначені у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/1415/18 обставини не є нововиявленими, оскільки не являються істотними для розгляду даної справи; і заявник міг про них знати під час розгляду даної справи.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи між суддями, справу №910/1415/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча суддя; судді - Ткаченко Б.О., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 18.09.2019.

Також, не погодившись з прийнятим рішенням, Генеральна прокуратура України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі №910/1415/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі №910/1415/18.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Зазначаючи при цьому, що під час звернення із позовною заявою позивач не ставив під сумнів обставини, які викладені у протоколах допиту свідків, відвід детектива НАБУ, як обставина не могла мати наслідком прийняття іншого судового рішення, тому що обставини, які встановлені на підставі матеріалів НАБУ, не заперечувались заявником. Можливість використання Комітетом відомостей, отриманих органами слідства на досудовому розслідуванні не заборонена законодавством. Зважаючи, що слідчого у кримінальному проваджені - детектива НАБУ Халявку В.В. відведено 22.03.2019 лише від здійснення досудового розслідування та вже після фактичного завершення досудового розслідування, порядок отримання доказів на час їх збирання не порушено.

13.09.2020 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 без змін.

Склад суду неодноразово змінювався.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2019 апеляційні скарги Антимонопольного комітету України та Генеральної прокуратури України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі № 910/1415/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - МайданевичА.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 прийнято апеляційні скарги Антимонопольного комітету України та Генеральної прокуратури України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі №910/1415/18 у складі: головуючого судді - Майданевича А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М. до провадження та розгляд справи призначено на 29.01.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 оголошено перерву у розгляді апеляційних скарг Антимонопольного комітету України та Генеральної прокуратури України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі №910/1415/18 до 17.02.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 продовжено строк розгляду апеляційних скарг Антимонопольного комітету України та Генеральної прокуратури України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019.

Задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "УНІС-ЦЕНТР" про відкладення розгляду справи № 910/1415/18.

Оголошено перерву у розгляді апеляційних скарг Антимонопольного комітету України та Генеральної прокуратури України на Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 на 26.02.2020

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2020 у зв`язку з перебуванням головуючого судді Майданевича А.Г. на лікарняному з 24.02.2019 апеляційні скарги Антимонопольного комітету України та Генеральної прокуратури України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі №910/1415/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 апеляційні скарги Антимонопольного комітету України та Генеральної прокуратури України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі № 910/1415/18 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Куксова В.В., суддів Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л. Розгляд справи №910/1415/18 вирішено здійснити у судовому засіданні 15.04.2020.

На підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 та від 25.03.2020 № 239, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 24.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

Також, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338-р, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України було встановлено на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24 квітня 2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 14.04.2020 повідомлено учасників справи № 910/1415/18, що розгляд апеляційних скарг Антимонопольного комітету України та Генеральної прокуратури України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі №910/1415/18 не відбудеться, про час та дату судового засідання учасників справи ухвалено повідомити додатково.

Постановою Кабінету Міністрів № 343 від 04.05.2020 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а саме продовжено період карантину до 22.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 призначено розгляд апеляційних скарг Антимонопольного комітету України та Генеральної прокуратури України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі № 910/1415/18 в судовому засіданні, яке відбудеться 24.06.2020 .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 відкладено розгляд апеляційних скарг Антимонопольного комітету України та Генеральної прокуратури України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі № 910/1415/18 на 08.07.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/1415/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2020 для розгляду справи № 910/1415/18 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Разіна Т.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2020 апеляційні скарги Антимонопольного комітету України та Генеральної прокуратури України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі № 910/1415/18 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Разіної Т.І., Шаптали Є.Ю. Призначено справу до розгляду на 05.08.2020.

03.08.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 05.08.2020 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі №910/1415/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі №910/1415/18.

В судовому засіданні 05.08.2020 представник прокуратури підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі №910/1415/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі №910/1415/18.

В судовому засіданні 05.08.2020 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі №910/1415/18 залишити без змін.

В судовому засіданні 05.08.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та прокуратури, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ґрунтується на наступному.

Приватне акціонерне товариство "УНІС-ЦЕНТР" зазначає, що рішення Антимонопольного комітету України від 28.12.2017 № 747-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" прийнято у результаті розгляду справи АМКУ №143-26.13/120-17, яка була відкрита за зверненням старшого слідчого групи Національного антикорупційного бюро України детектива Халявки В.В. (лист №0431/-016/34364 від 27.07.2017 р., а.с.19-21, т.3).

Листом НАБУ №0431-076/35414 від 04.10.2017 до Антимонопольного комітету України скеровано матеріали кримінального провадження №32013110110000482 від 25.10.2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191 КК України, що підтверджують змову учасників торгів ТОВ "Арстрейд" та ПрАТ "Уніс-Центр", на 1002 арк.

При цьому, рішення Антимонопольного комітету України від 28.12.2017 № 747-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" ґрунтується виключно на доказах і документах, у тому числі процесуальних, отриманих від НАБУ.

Водночас, як вбачається із заяви ПрАТ "Уніс-Центр" та не заперечується іншими учасниками справи, кримінальне провадження №32013110110000482 від 25.10.2013 знаходиться на стадії відкриття матеріалів досудового розслідування.

Ознайомившись із матеріалами кримінального провадження №32013110110000482 від 25.10.2013, підозрюваний ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва із заявою про відвід прокурора - начальника шостого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Козачини С.С. та детектива Третього підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Халявки В.В., які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №32013110110000482 від 25.10.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22.03.2019 (справа №760/1996/19) вказану заяву задоволено та відведено детектива Третього підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Халявку В.В. та прокурора - начальника шостого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Козачину С.С. від участі у здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №32013110110000482 від 25.10.2013.

При цьому, слідчим суддею встановлено, що "як слідує з наданих матеріалів, 25.10.2013 за №32013110110000482 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що передбачено ст.214 КПК України, старшим слідчим з ОВС СУ ФР Міжрегіонального ГУ міндоходів - Центрального офісу з ОВП ОСОБА_2 та старшим групи призначено прокурора виділу прокуратури Миколаївської області Козирева І.В., якому доручено керувати діями інших прокурорів.

Постановою про зміну групи прокурорів від 10.04.2014, змінено групу прокурорів у кримінальному провадженні №32013110110000482 від 25.10.2013, призначено до її складу старшого групи, прокурора відділу прокуратури Миколаївської області Халявку В.В, та якому доручено керувати діями інших прокурорів та постановою про зміну групи прокурорів від 31.01.2015 змінено групу прокурорів у кримінальному провадженні №32013110110000482 від 25.10.2013, призначивши у її складі старших прокурорів відділу прокуратури області Обуховського О.В., Халявки В.В. та Ткачової Л.О.

Постановою старшого слідчого СУ ГУ Національної поліції в Миколаївської області Шунаєва Н.І. від 13.01.2016 кримінальне провадження, внесене 25.10.2013 до ЄРДР за №32013110110000482, закрито у зв`язку з відсутністю в діях посадових осіб ВП "Южно-Українська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Постановою першого заступника прокурора Миколаївської області Шаповалова А.В. від 29.03.2016 вищевказану постанову скасовано, а матеріали кримінального провадження направлено до СУ ГУ Національної поліції в Миколаївській області.

Встановлено, що постановою керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України від 18.04.2016 у кримінальному провадженні №32013110110000482 від 25.10.2013 за фактом розтрати коштів службовими особами ВП "Южно-Українська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, визначено підслідність за Національним антикорупційним бюро України та 29.04.2016 постановою начальника третього підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективі Національного антикорупційного бюро України Стецюк Я.М. визначено слідчу групу у кримінальному провадженні №32013110110000482 від 25.10.2013 у складі детективів Халявки В.В., Горохівського Б.Т., Борисової Д.С., старшим групи, який керуватиме їх діями, визначено детектива Халявку В.В.

Слідчий суддя зазначив, що зазначене свідчить про існування обґрунтованих сумнівів у ОСОБА_1 в об`єктивному розслідуванні детективом НАБ України Халявка В.В. цієї справи, та про упередженість та необ`єктивність його під час здійснення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.

Водночас, слідчий суддя врахував інформацію, викладену у наданому листі кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 23.10.2018 за №/2-10905вих18, відповідно до якого, проведення будь-якої процесуальної дії, прийняття будь-якого процесуального рішення слідчим, який попередньо перебував у цьому кримінальному провадженні в статусі процесуального керівника, після скасування постанови про закриття кримінального провадження буде свідчити про зміну його правової позиції, а в підсумку - про можливу його упередженість, або коли він був процесуальним керівником, або коли він є слідчим.

Тобто зміна процесуального статусу такого суб`єкта може суттєво вплинути на його позицію під час реалізації інших функцій у межах кримінального провадження.

Разом з тим, відповідно до частини першої ст.214 КПК України слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування. З моменту такого призначення, при наявності підстав, передбачених ст.77 КПК України, та відповідно до ст.80 КПК України, слідчий був зобов`язаний заявити самовідвід.

Вищевказане дозволило дійти висновку про неможливість поєднання в одному кримінальному провадженні однією особою реалізацію повноважень щодо здійснення досудового розслідування та процесуального керівництва, а тому унеможливлюють у подальшому участь детектива НАБ України Халявки В.В. у здійсненні досудового розслідування.

Згідно ст. 36 КПК України прокурор здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, під час якого він уповноважений здійснювати відповідні функції, передбачені даною нормою.

Прокурор Козачина С.С., повністю ігноруючи дії, спрямовані на усунення упередженої особи від виконання функцій слідчого та вимоги ч. 2 ст. 36 КПК України, згідно якої прокурор здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, не виконує завдання норми КПК України, які стоять перед ними під час досудового слідства, та закріплені в ст. 2 КПК України, а саме: "Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини...", а тому, оцінюючи доводи, якими обґрунтовується заява про відвід, а також ті, на які звернули увагу заявник та адвокат в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до висновку, що заявником та адвокатом доведено існування обставин, які викликають обґрунтовані сумніви зі сторони заявника у неупередженості прокурора, який також у даному кримінальному провадженні підлягає відводу".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що упередженість детектива НАБ України Халявки В.В. у здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №32013110110000482 від 25.10.2013 та прокурора Козачини С.С., що встановлено в ухвалі слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22.03.2019 р. (справа №760/1996/19), є нововиявленими обставинами у справі господарського суду міста Києва №910/1415/18, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог, про неповне з`ясування Комітетом обставин справи та недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, являються обґрунтованими і не спростованими відповідачем, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню, а спірне рішення АМКУ - визнанню недійсним та скасуванню.

Розглянувши апеляційні скарги прокуратури Антимонопольного комітету України та Генеральної прокуратури України, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 320 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Суд зазначає, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. Істотними є обставини, вплив яких на суть справи та винесене рішення може потягнути за собою скасування рішення суду та винесення іншого рішення, тобто, мають бути такими, що ставлять під сумнів або спростовують висновки суду, покладені в основу прийнятого судового рішення. Саме істотність для справи є однією із визначальних ознак обставин, що можуть бути визнані нововиявленими у справі. Слід зазначити, що законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - Суд) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (див. пп. 27 - 28 рішення від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії" №69529/01 та п. 46 рішення від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2). Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст.6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (див. рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (див. п.п. 51 - 52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24.06.2003; ухвала Суду щодо прийнятності заяви № 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (див. пп. 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, вищезазначені обставини:

- існували на час прийняття рішення по справі №910/1415/18 (26.06.2018);

- не були встановлені судом при розгляді справи №910/1415/18;

- не були і не могли бути відомі ПрАТ "Уніс-Центр" на час розгляду справи (оскільки стали відомі лише після відкриття матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №32013110110000482 від 25.10.2013);

- є істотними, оскільки впливають на суть справи та винесене рішення і можуть потягнути за собою скасування рішення суду та винесення іншого рішення, тобто являються такими, що ставлять під сумнів або спростовують висновки суду, покладені в основу прийнятого судового рішення.

При цьому, судова колегія зазначає, що зазначені обставини не спрямовані на переоцінку доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, а дійсно спростовують висновки суду, покладені в основу прийнятого судового рішення.

Заперечення відповідача в апеляційній скарзі зводяться до того, що зазначені вище обставини не є нововиявленими, оскільки не являються істотними для розгляду даної справи; і заявник міг про них знати під час розгляду даної справи.

Проте, такі заперечення скаржника судовою колегією відхиляються як недоведені, з огляду на встановлені колегією суддів вище обставини.

Прокурор у своїй апеляційній скарзі також зазначає, що відвід слідчого (детектива Халявки В.В.) та прокурора Козачини С.С. не свідчить про недопустимість зібраних у досудовому розслідуванні доказів, а оцінка щодо їх допустимості вирішується судом згідно з ч. 1 ст. 81 КПК України в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Судова колегія з такими доводами прокурора погоджується, проте, вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи не впливають на розгляд заяви ПрАТ "Уніс-Центр" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки у матеріалах справи відсутні докази звернення до суду за результатами проведеного розслідування та оцінки матеріалів кримінального провадження №32013110110000482 від 25.10.2013 на предмет їх допустимості судом у порядку, встановленому КПК України.

Більш того, судова колегія звертає увагу на те, що у кримінальному провадженні №32013110110000482 від 25.10.2013 брав участь старший групи, прокурор відділу прокуратури Миколаївської області Халявка В.В., якому було доручено керувати діями інших прокурорів, і який у подальшому став старшим групи детективів НАБУ та керував діями такої групи під час розслідуванні кримінального провадження №32013110110000482 Національним антикорупційним бюро України з огляду на, що суд апеляційної інстанції критично ставиться до можливості визнання зібраних ним доказів допустимими і покладення в основу рішення АМКУ, до їх оцінки на предмет допустимості судом у встановленому КПК порядку.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що упередженість детектива НАБ України Халявки В.В. у здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №32013110110000482 від 25.10.2013 та прокурора Козачини С.С., що встановлено в ухвалі слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22.03.2019 (справа №760/1996/19), є нововиявленими обставинами у справі Господарського суду міста Києва №910/1415/18.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним і скасування рішення № 747-р від 28.12.2017, судова колегія зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, рішенням Антимонопольного комітету України від 28.12.2017 р. № 747-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", визнано, що:

- Приватне акціонерне товариство "УНІС-ЦЕНТР" і Товариство з обмеженою відповідальністю "АРСТРЕЙД" вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю апаратури електричної низьковольтної" (загально блочний щит постійного струму -1 од.)" (код ДК 016-97) [оголошення про проведення процедури закупівлі № 135452, оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу, бюлетень від 26.03.2012 №37 (639)], проведених відокремленим підрозділом "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом";

- строк давності притягнення до відповідальності за порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" сплив;

- Приватне акціонерне товариство "УНІС-ЦЕНТР" і Товариство з обмеженою відповідальністю "АРСТРЕЙД" вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренти", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю вузлів апаратури електророзподільної та контрольної (щити КТПСН)" [оголошення про проведення процедури закупівлі № 307587, оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу, бюлетень від 29.10.2012 № 123 (725)], проведених відокремленим підрозділом "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом";

- за порушення, зазначене у пункті 3 резолютивної частини цього рішення, накладено на Приватне акціонерне товариство "УНІС-ЦЕНТР" штраф у розмірі 339 999 (триста тридцять дев`ять дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції", узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб`єкта господарювання, об`єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб`єктами господарювання, що створили зазначений суб`єкт господарювання, об`єднання, або між ними та новоствореним суб`єктом господарювання, або вступ до такого об`єднання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; 2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; 3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; 4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; 5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб`єктів господарювання, покупців, продавців; 6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб`єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції; 7) укладення угод за умови прийняття іншими суб`єктами господарювання додаткових зобов`язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; 8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин. Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб`єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності). Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом. Особа, що вчинила антиконкурентні узгоджені дії, але раніше за інших учасників цих дій добровільно повідомила про це Антимонопольний комітет України чи його територіальне відділення та надала інформацію, яка має суттєве значення для прийняття рішення у справі, звільняється від відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, передбаченої статтею 52 цього Закону. Органи Антимонопольного комітету України на підставі вмотивованого клопотання в інтересах розслідування справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції забезпечують конфіденційність інформації про особу. Не може бути звільнена від відповідальності особа, визначена у цій частині, якщо вона: не вжила ефективних заходів стосовно припинення нею антиконкурентних узгоджених дій після повідомлення про них Антимонопольному комітету України; була ініціатором чи забезпечувала керівництво антиконкурентними узгодженими діями; не надала всіх доказів або інформації стосовно вчинення нею порушення, про які їй було відомо та які вона могла безперешкодно отримати.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, посилався, зокрема, на те, що рішення базується не на фактах, а на припущеннях, оскільки АМКУ у рішенні посилається на інформацію, яку було отримано Національним антикорупційним бюро України ("НАБУ") в ході проведення слідчих дій в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013110110000482 від 25.10.2013, які являються недопустимими доказами.

Суд встановив, що Комітет при розгляді справи №143-26.13/120-17, керувався та оцінював докази у кримінальному провадженні №32013110110000482, отримані від детектива Халявки В.В., не вчиняв дій, спрямованих на перевірку таких доказів іншими документами, поясненнями чи матеріалами.

Так, при первісному розгляді справи суд зазначав, що відповідно інформації, наданої АМКУ старшим слідчої групи у кримінальному провадженні - детективом Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Халявкою В.В.:

- ОСОБА_9 (засновник ТОВ "АРСТРЕЙД") на питання "Хто займався підготовкою реєстраційних документів ТОВ "АРСТРЕЙД" повідомив, що йому невідомо, однак на його думку, цими питаннями займались ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

- під час допиту ОСОБА_3 зазначив, зокрема, що: " ОСОБА_1 , який керував моїми діями як формального директора ТОВ "Арстрейд"...";

- ОСОБА_4 (голова правління ПрАТ "Уніс-Центр") під час допиту на питання "Яким чином Ви стали головою правління ПрАТ "Уніс-Центр" відповів: "Приблизно у 2012 році... моя мати ОСОБА_5 , яка в той час працювала фінансовим директором на ТОВ "Грімальді", запропонувала мені піти працювати головою правління ПрАТ "Уніс- Центр", організацією діяльності якої займався її знайомий ОСОБА_1 . На той час, ОСОБА_1 на ПрАТ "Уніс-Центр" ніким офіційно не рахувався, проте організовував його діяльність та підбирав працівників... погодившись на пропозицію... я зустрівся з ОСОБА_1 , який пояснив мені мої завдання як голови правління товариства, а саме зазначив, що до мої обов`язків буде входити пошук обладнання, участь з ним у тендерах на закупівлю за державні кошти.".

Таким чином, суд зазначає, що:

- пов`язаність ПрАТ "Уніс-Центр" і TОB "Арстрейд" через ОСОБА_1 та інших осіб;

- їх контроль ОСОБА_1 ;

- їх спільна підготовка до участі у торгах;

- спільність інтересів учасників торгів тощо, -

встановлена Комітетом на підставі інформації, наданої старшим слідчої групи у кримінальному провадженні - детективом Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Халявкою В.В. (зокрема, показань ОСОБА_6 , змістом СМС-повідомлень з вилученого у ОСОБА_4 мобільного телефону та зовнішнього накопичувана інформації Seagate, на якому містився електронний файл з прибутками та видатками, у тому числі, пов`язаних з діяльністю ТОВ "Арстрейд" та ПрАТ "Уніс-Центр"; виписками по особовим рахункам AT "Златобанк" у період з 30.05.2013 по 18.09.2013, з яких вбачається надання ПрАТ "Уніс-Центр" ТОВ "Арстрейд" поворотну фінансову допомогу у загальній сумі 1 717 577 гривень, показаннями ОСОБА_10, директора ТОВ "Арстрейд" ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , висновком за результатами судово-економічної експертизи, згідно з яким різниця між вартістю поставленого ТОВ "Арстрейд" на адресу НАЕК "Енергоатом" обладнання та вартістю такого обладнання на території України, визначеної у висновку судово-товарознавчої експертизи, складає 2 379 000 грн.).

Відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Комітету:

збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень;

отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Згідно із статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.

Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Пунктом 23 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції встановлено, що службовцями Комітету, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін.

Вказане свідчить про те, що Комітет при розгляді справи №143-26.13/120-17 належним чином не здійснював самостійне розслідування, а визнав встановленими обставини, повідомлені детективом Халявкою В.В., що, з огляду на нововиявлені обставини, свідчить про неповне з`ясування Комітетом обставин справи та недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими.

Зазначене, за приписами статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", являється підставами для визнання недійсним і скасування рішення Антимонопольного комітету України від 28.12.2017 №747-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Судова колегія погоджується із викладеними у апеляційній скарзі доводами відповідача щодо того, що можливість використання Комітетом відомостей, отриманих органами слідства на досудовому розслідуванні не заборонена законодавством, проте, судова колегія звертає увагу, що нововиявлені обставини спростовують висновок суду, зроблений при первісному розгляді даної справи про те, що докази, отримані від Національного антикорупційного бюро України, надали можливість встановити наявність порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, є належними, допустимими, достовірними та достатніми у справі Комітету, з огляду на вищевикладені обставини.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В силу положень ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України"; Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Статтею 3 зазначеного Закону визначено, до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції"; "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у позовній заяві містяться вимоги про скасування рішення Комітету № 747-р від 28.12.2017 у повному обсязі, в той час як особа може оскаржити рішення АМКУ лише в частині, що стосується її безпосередньо.

Водночас, рішення Комітету № 747-р від 28.12.2017 стосується як Приватного акціонерного товариства "УНІС-ЦЕНТР", так і Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСТРЕЙД", яке не являється заявником у даній справі.

Таким чином, на переконання судової колегії, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про задоволення позову і визнання недійсним та скасування рішення Комітету № 747-р від 28.12.2017 лише в частині, що стосується ПрАТ "УНІС-ЦЕНТР". В іншій частині у позові правомірно відмовлено.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі №910/1415/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Антимонопольного комітету України та Генеральної прокуратури України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі №910/1415/18 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційні скарги Антимонопольного комітету України та Генеральної прокуратури України - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі №910/1415/18 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/1415/18 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Cуду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.08.2020.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Т.І. Разіна

Є.Ю. Шаптала