Рішення

від 03.08.2020 по справі 911/178/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/178/20

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочка Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш" (08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 14Б, код ЄДРПОУ 36108315)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія - "Еверест" (08325, Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 12, кв. 7, код ЄДРПОУ 34524856)

про визнання договору купівлі-продажу частки ТОВ "Компанія-Еверест" укладеним на запропонованих продавцем умовах,

за участю представників:

позивача: Гавриленко Я. С. (ордер, серія КВ, №427381);

відповідача: Мисяковський М.В. (дов. б/н від 24.07.2020);

третьої особи: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.01.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 18.01.2020 ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш" про визнання договору купівлі - продажу частки ТОВ "Компанія - Еверест" укладеним на запропонованих продавцем умовах.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.01.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

25.02.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 24.02.2020 про забезпечення позову.

Суд, ухвалою від 06.03.2020 відмовив позивачу у задоволенні заяви б/н від 24.02.2020 про забезпечення позову.

Також, 25.02.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 29.01.2020, подано заяву б/н від 18.01.2020 про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.03.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 30.03.2020. Встановлено відповідачу строк на подання відзиву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Поряд з тим, цією ж ухвалою в порядку ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія - "Еверест" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, позаяк, рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки останнього.

27.03.2020 через канцелярію суду надійшов відзив вх. №6690/20 від 27.03.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

25.03.2020 на засіданні Кабінету Міністрів України прийнято зміни до вказаної постанови, якими всі карантинні обмеження подовжені до 24.04.2020.

У підготовче судове засідання 30.03.2020 представники сторін не з`явились. У зв`язку з карантинними заходами суд в порядку ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 27.04.2020. Також, судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та запропоновано сторонам, у зв`язку з ситуацією, що склалась з поширенням на території України коронавірусу "COVID-19" та введеними з цього приводу карантинними заходами, вирішити питання щодо можливості розгляду даної справи судом у підготовчому провадженні та по суті без участі представників сторін за матеріалами та доказами, які подані та будуть подані сторонами у справі, а також, з поданням письмових тез-виступів представників при розгляді справи по суті.

27.04.2020 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 27.04.2020 про ознайомлення з матеріалами справи.

У підготовчому судовому засіданні 27.04.2020 судом встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив до наступного судового засідання та повідомити учасників справи про дату та час підготовчого судового засідання, яке відбудеться 12.05.2020, у приміщенні Господарського суду Київської області (м. Київ, вул. С.Петлюри, 16/108).

07.05.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення на відзив вх. №8792/20 від 07.05.2020.

У підготовчому судовому засіданні 12.05.2020 суд встановив відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до наступного судового засідання та оголосив перерву у судовому засіданні до 13.07.2020.

У підготовчому судовому засіданні 13.07.2020 судом закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.07.2020.

У судовому засіданні 28.07.2020 судом зобов`язано представника позивача надати суду належним чином завірену копію статуту ТОВ Компанія - Еверест до наступного судового засідання, яке відбудеться 03.08.2020.

30.07.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання б/н від 30.07.2020 про долучення доказів, до якого додано належним чином завірену копію статуту ТОВ Компанія Еверест .

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 03.08.2020 позивач підтримав викладені у позовній заяві б/н від 18.01.2020 вимоги, відповідач проти позову заперечував.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- позивач та відповідач мають рівні частки по 50% (425000,00 грн) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еверест";

- 29.10.2019 позивач отримав від відповідача лист повідомлення №1 від 24.10.2019 про намір продажу сформованої частки ТОВ "Компанія - "Еверест" у розмірі (380000,00 грн) третій особі ТОВ "Сейф Інвест" ;

- позивач заявив намір скористатись своїм переважним правом на купівлю частки відповідача;

- відповідач ухилився від підписання договору купівлі-продажу частки ТОВ "Компанія - "Еверест" з позивачем.

- у зв`язку з ухилення відповідача від підписання договору, позивач в односторонньому порядку підписав вказаний договір на запропонованих ним умовах та звернувся до суду про визнання такого договору укладеним.

В заперечення проти позову відповідач зазначає, що жодні права та законні інтереси позивача порушено не було, оскільки частка відповідача у статутному капіталі Товариства не була продана третій особі, а тому корпоративні права позивача обмежені не були.

Також, відповідач стверджує, що ним було надіслано позивачу не пропозицію укласти договір, а лише на виконання ст. 20 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю повідомлено про намір продати свою частку у статутному капіталі Товариства, водночас, будь-яких інших дій щодо продажу третім особам вчинено не було.

Разом з тим, відповідач зауважує, що у директора ТОВ Львівтрансмаш відсутні повноваження на укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Компанія - Еверест .

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до розділу 6 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія-Еверест (далі Статуту) затвердженого протоколом загальних зборів №6 від 30.09.2013 учасниками Товариства є:

1. ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Дарницьким ГУ МВС України в м. Києві, від 27.02.1996, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний № НОМЕР_1 .

2. Товариство з обмеженою відповідальністю Ріелті-Інвест 1 , ідентифікаційний номер 36108315, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 20-А., в особі директора Каргаполова Олексія Костянтиновича , що діє на підставі статуту.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006996158 станом на 03.08.2020 зробленого судом, вбачається, що 09.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Ріелті-Інвест 1 здійснило зміну повного найменування. Відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелті-Інвест 1 від 07.09.2017 Товариство змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш".

Відповідно до розділу 9 статуту Товариства розмір статутного капіталу Товариства складає 850000,00 грн, ОСОБА_1 володіє часткою у статутному капіталі на суму - 425000,00 грн, що становить 50% статного капіталу, ТОВ Ріелті-Інвест 1 володіє часткою у статутному капіталі у розмірі 425000,00 грн, що становить 50% статного капіталу.

Згідно п.п. 9.15., 9.16., статуту Товариства учасник має право при згоді Зборів Учасників Товариства уступити свою частку (її частини) одному або декільком Учасникам, а також третім особам. При цьому учасники Товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини), яку уступає учасник, пропорційно до їх часток у статутному капіталі Товариства. Частка учасника товариства може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її вже сплачено.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає:

- відповідачем на адресу позивача направлено лист-повідомлення №1 від 24.10.2019 про продаж частки у статутному капіталі (наявний в матеріалах справ). З вказаного листа вбачається, що відповідач має намір продати свою сформовану частку у розмірі 380000,00 третій особі (Товариству з обмеженою відповідальністю Сейф Інвест за ціною 1560000,00 грн, у зв`язку з цим, просить повідомити позивача про намір скористатись переважним правом на викуп вказаної частки.

- у відповідь на вказаний лист-повідомлення позивачем направлено відповідачу заяву б/н від 21.11.2019 про намір скористатися своїм переважним правом з запрошенням на зустріч (на 10.12.2019) для узгодження всіх деталей купівлі-продажу пропонованої до продажу сформованої частки (частини частки).

- у відповідь на вказану заяву відповідач надіслав позивачу лист №2 від 28.11.2019, в якому зазначив, що в ході перемовин з потенційним покупцем досягнуто домовленості про продаж вказаної частки третій особі за ціною 2700000,00 грн, також, відповідач повторно запитав у позивача про наміри скористатись своїм переважним правом на придбання даної частки у статутному капіталі товариства.

- 10.12.2019, у зв`язку з неявкою відповідача на запрошення, позивачем складено акт неприбуття (наявний в матеріалах справи) та повторно надіслано відповідачу запрошення для укладення договору купівлі-продажу пропонованої до продажу частки на 21.12.2019.

- 21.12.2019 відповідач в черговий раз не з`явився на запрошення позивача для укладення договору купівлі-продажу, у зв`язку з чим, позивачем складено акт неприбуття, одноособово підписано договір купівлі-продажу на запропонованих продавцем умовах та подано останній до суду разом з позовної заявою про визнання його укладеним.

- дії відповідача, які пов`язані з неявкою на запрошення позивача, розцінюються останнім як ухилення продавця від укладення договору купівлі-продажу.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає:

- у даному спорі жодні права та інтереси позивача порушені відповідачем не були, в тому числі, переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника Товариства, оскільки частка відповідача у статутному капіталі Товариства не була продана третій особі, тому жодним чином не обмежено і не порушено корпоративні права позивача;

- позивачем не надано доказів, що відповідач запропоновував позивачу укласти договір і сторонами було погоджено умови, в свою чергу, позивач також не надсилав проекту договору купівлі-продажу, що доданий до даного позову, відповідачу для узгодження істотних умов;

- директор ТОВ Львівтрансмаш (відповідача), яким підписано лист-повідомлення про намір продажу частки, не має повноважень на вчинення дій щодо реалізації частки у статутному капіталі ТОВ Компанія-Еверест . Відповідно, договір про продаж такої частки не може бути визнано укладеним на підставі судового рішення.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1 ст. 317, ч. 1-2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 325 Цивільного кодексу України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Згідно ч. 1 ст. 80 Господарського кодексу України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

У відповідності до ч. 3 ст. 80 Господарського кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. Договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 21 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю часник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі. Якщо кілька учасників товариства скористаються своїм переважним правом, вони придбавають частку (частину частки) пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі товариства. Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства. Якщо учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов`язані протягом одного місяця укласти договір купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки). У разі ухилення продавця від укладення договору купівлі-продажу покупець має право звернутися до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу частки (її частини) укладеним на запропонованих продавцем умовах. У разі ухилення покупця від укладення договору купівлі-продажу продавець має право реалізувати свою частку третій особі на раніше повідомлених учасникам товариства умовах. Учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік. Статутом товариства може встановлюватися інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства. Статутом може встановлюватися, що учасники товариства не мають переважного права. Статутом також може бути передбачений обов`язок учасника товариства, який має намір продати частку (частину частки) третій особі, провести спершу переговори щодо її продажу з іншими учасниками товариства. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Якщо продаж частки (частини частки) у статутному капіталі товариства здійснюється на аукціоні (публічних торгах) відповідно до закону, переважне право учасника товариства не застосовується. Переважне право учасника товариства не застосовується у разі, якщо це передбачено корпоративним договором, стороною якого є такий учасник.

Відповідно до вище перелічених положень цивільного законодавства частка ТОВ Львівтрансмаш (відповідача) у ТОВ "Компанія - "Еверест" належить відповідачу на праві приватної власності, якою останній має право розпоряджається на власний розсуд.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом, що відповідач належним чином повідомив позивача про намір продати свою частку (частину частки) третій особі за ціною 1560000,00 грн.

Разом з тим, відповідач надіслав позивачу повідомлення з запитанням до останнього про намір скористатись своїм переважним правом на придбання частки (частини частки) іншого учасника Товариства.

Також, судом встановлено, що у відповідь на лист-повідомлення відповідача про продаж частки у статутному капіталі позивачем направлено відповідачу заяву б/н від 21.11.2019 про намір скористатись своїм переважним правом (наявна в матеріалах справи).

Водночас, відповідач направив позивачу лист №2 від 28.11.2019 з інформацією про те, що продаж своєї частки у статутному капіталі товариства буде здійснюватись за іншою ціною (2700000,00 грн).

При цьому, суд зазначає, що матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують надсилання відповідачем проекту договору купівлі-продажу та інших умов, які підлягають погодженню для укладення відповідного договору.

Також, в матеріалах справи відсутні докази надсилання позивачем відповідачу складеного особисто договору купівлі-продажу, який подано до суду для визнання його укладеним на запропонованих продавцем умовах.

Тобто вбачається, що сторони під час обопільної пересилки поштової кореспонденції не погодили жодних істотних умов договору купівлі-продажу.

Поряд з тим, суд наголошує, що дії відповідача щодо зміни цінової політики стосовно продажу своєї частки у статутному капіталі Товариства є виключним правом останнього, позаяк, в контексті статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Отже, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також, суд акцентує увагу на принципі який закріплює право особи вільно володіти своїм майном, що викладений у частині 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак, зокрема, правом відповідача у даних правовідносинах є довільне (на власний розсуд) формування ціни, за якою останній бажає відчужити свою частку у статутному капіталі товариства, в той же час правом позивача у цих правовідносинах є погоджуватись з запропонованою відповідачем ціною чи ні.

Принагідно суд зазначає, що у ст. 20 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю зазначається, що учасник, який виявив намір здійснити продаж своєї частки (частини частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, водночас, дана норма закону жодним чином не регулює порядок збільшення або зменшення (зміни) ціни вказаної частки у статутному капіталі.

Разом з цим, суд наголошує, що збільшення продавцем розміру ціни за товар (майно), яке пропонується до продажу є природнім процесом для повсякденних ринкових відносин, що пов`язано з зростанням рівня інфляції, курсом валют та іншими важливими макроекономічними процесами.

Відтак, відповідачем цілком підставно збільшено ціну розміру частки (частини частки) статутного капіталу Товариства та повідомлене про це позивача.

Також, суд не може брати до уваги твердження позивача щодо того, що відповідач ухилявся від підписання договору купівлі-продажу, позаяк, відповідач направив позивачу листи №2 від 28.11.2019 та №3 від 04.12.2019, в якому зазначив кінцеву ціну своєї частки (частини частки) Товариства, яку має намір відчужити, водночас, подальших пропозицій від позивача щодо перемовин стосовно вказаних листів відповідача не надходило.

Крім того, судом встановлено, що у Статуті ТОВ "Компанія - "Еверест" не встановлено спеціального порядку реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, а тому, неявка відповідача на запрошення позивача не може бути розцінена судом як ухилення від укладання договору.

З підписаного позивачем примірнику договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Компанія - Еверест від 21.12.2019 та наданого суду для затвердження вбачається, що позивач має намір придбати частку (частину частки) у позивача за 1560000,00 грн, не беручи до уваги, що відповідач вищевказаними листами повідомив позивача про намір продати частку (частину частки) за 2700000,00 грн, що є порушенням права відповідача на вільне розпорядження своїм майном.

Також, суд погоджується з твердженням відповідача, що корпоративні права позивача порушені не були, оскільки в матеріалах справи на день прийняття рішення у справі немає відомостей про продаж відповідачем своєї частки (частини частки) статутного капіталу третій особі (про вказані обставини також стверджує відповідач), а отже, позивач і на даний час має право скористатись своїм переважним правом на купівлю частки у статутному капіталі Товариства на умовах запропонованих відповідачам, зокрема, і щодо ціни вказаної частки.

Отже, суд з тих підстав, що позивач та відповідач не погодили всіх умов продажу частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства та, зокрема, не надіслали один одному свої проекти договорів купівлі-продажу частки з узгодженою ціною вважає, що позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу в редакції наданій позивачем, задоволенню не підлягають.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.08.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз