Постанова

від 05.11.2020 по справі 911/178/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2020 р. Справа№ 911/178/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання: Нікітенко А.В.

за участю представників сторін: від позивача: Гавриленко Я.С.; від відповідача: Самборська Г.М.; від третьої особи: не з`явилась;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2020 (повне рішення складено та підписано 14.08.2020)

у справі № 911/178/20 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія - "Еверест"

про визнання договору купівлі-продажу частки ТОВ "Компанія-Еверест" укладеним на запропонованих продавцем умовах,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 18.01.2020 ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш" про визнання договору купівлі - продажу частки ТОВ "Компанія - Еверест" укладеним на запропонованих продавцем умовах.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.03.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія - "Еверест" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.08.2020 у справі № 911/178/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Господарського суду Київської області від 03.08.2020, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2020 у справі № 911/178/20 про визнання договору купівлі-продажу частки ТОВ "Компанія - Еверест" укладеним на запропонованих продавцем умовах та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Підстави апеляційного скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що враховуючи ч. 4 ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ч. 3 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", отримавши лист-повідомлення № 1 від 24.10.2019, відповідачу була відома обставина, що у разі отримання письмової згоди від позивача, у нього виникне обов`язок продати свою частку (частину частки) за ціною, вказаною у листі, однак, суд першої інстанції визнав дану обставину, як інформативну і такою, яка не несе за собою правових наслідків та самостійно встановив такі додаткові вимоги до ст. 20 Закону України "Про Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", як надсилання проектів договорів, що спричинило порушення прав позивача на справедливий суд.

На думку скаржника, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про незаконне позбавлення права власності відповідача, однак, норми зазначених законів регулюють питання не позбавлення права власності, а виконання відповідачем обов`язків встановлених законом.

Також на думку скаржника, судом першої інстанції не застосовано ч. 1 ст. 362 ЦК України, ч. 4 ст. 20 Закону України "Про Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та ч. 3 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства".

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/178/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2020 у справі № 911/178/20 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 08.10.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2020 у справі № 911/178/20 до 05.11.2020.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду, у зв`язку із перебуванням судді Ткаченко Б.О., з 03.11.2020, на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/178/20.

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/178/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 прийнято справу № 911/178/20 до провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Сулім В.В.

Від відповідача та третьої особи відзивів на апеляційну скаргу до суду не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Представники третьої особи у судове засідання 05.11.2020 не з`явились.

Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників третьої особи

Представник позивача у судовому засіданні 05.11.2020 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2020 у справі № 911/178/20 про визнання договору купівлі-продажу частки ТОВ "Компанія - Еверест" укладеним на запропонованих продавцем умовах та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Представник відповідача у судовому засіданні 05.11.2020 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 у справі № 911/178/20 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш" про визнання договору купівлі - продажу частки ТОВ "Компанія - "Еверест" укладеним на запропонованих продавцем умовах.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає:

- відповідачем на адресу позивача направлено лист-повідомлення №1 від 24.10.2019 про продаж частки у статутному капіталі (наявний в матеріалах справ). З вказаного листа вбачається, що відповідач має намір продати свою сформовану частку у розмірі 380 000,00 третій особі (Товариству з обмеженою відповідальністю "Сейф Інвест" за ціною 1 560 000,00 грн., у зв`язку з цим, просить повідомити позивача про намір скористатись переважним правом на викуп вказаної частки;

- у відповідь на вказаний лист-повідомлення позивачем направлено відповідачу заяву б/н від 21.11.2019 про намір скористатися своїм переважним правом з запрошенням на зустріч (на 10.12.2019) для узгодження всіх деталей купівлі-продажу пропонованої до продажу сформованої частки (частини частки);

- у відповідь на вказану заяву відповідач надіслав позивачу лист № 2 від 28.11.2019, в якому зазначив, що в ході перемовин з потенційним покупцем досягнуто домовленості про продаж вказаної частки третій особі за ціною 2 700 000,00 грн., також, відповідач повторно запитав у позивача про наміри скористатись своїм переважним правом на придбання даної частки у статутному капіталі товариства;

- 10.12.2019, у зв`язку з неявкою відповідача на запрошення, позивачем складено акт неприбуття (наявний в матеріалах справи) та повторно надіслано відповідачу запрошення для укладення договору купівлі-продажу пропонованої до продажу частки на 21.12.2019;

- 21.12.2019 відповідач в черговий раз не з`явився на запрошення позивача для укладення договору купівлі-продажу, у зв`язку з чим, позивачем складено акт неприбуття, одноособово підписано договір купівлі-продажу на запропонованих продавцем умовах та подано останній до суду разом з позовної заявою про визнання його укладеним;

- дії відповідача, які пов`язані з неявкою на запрошення позивача, розцінюються останнім як ухилення продавця від укладення договору купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до розділу 6 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Еверест" (далі Статуту) затвердженого протоколом загальних зборів №6 від 30.09.2013 учасниками Товариства є:

1. ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Дарницьким ГУ МВС України в м. Києві, від 27.02.1996, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний № НОМЕР_2 .

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелті-Інвест 1", ідентифікаційний номер 36108315, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 20-А., в особі директора Каргаполова Олексія Костянтиновича, що діє на підставі Статуту.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006996158 станом на 03.08.2020 зробленого судом, вбачається, що 09.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелті-Інвест 1" здійснило зміну повного найменування. Відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті-Інвест 1" від 07.09.2017 Товариство змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівтрансмаш".

Відповідно до розділу 9 статуту Товариства розмір статутного капіталу Товариства складає 850000,00 грн, ОСОБА_1 володіє часткою у статутному капіталі на суму - 425000,00 грн, що становить 50% статного капіталу, ТОВ "Ріелті-Інвест 1" володіє часткою у статутному капіталі у розмірі 425000,00 грн, що становить 50% статного капіталу.

Згідно із п.п. 9.15, 9.16, Статуту Товариства учасник має право при згоді Зборів Учасників Товариства уступити свою частку (її частини) одному або декільком Учасникам, а також третім особам. При цьому учасники Товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини), яку уступає учасник, пропорційно до їх часток у статутному капіталі Товариства. Частка учасника товариства може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її вже сплачено.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає про наступне:

- у даному спорі жодні права та інтереси позивача порушені відповідачем не були, в тому числі, переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника Товариства, оскільки частка відповідача у статутному капіталі Товариства не була продана третій особі, тому жодним чином не обмежено і не порушено корпоративні права позивача;

- позивачем не надано доказів, що відповідач запропоновував позивачу укласти договір і сторонами було погоджено умови, в свою чергу, позивач також не надсилав проекту договору купівлі-продажу, що доданий до даного позову, відповідачу для узгодження істотних умов;

- директор ТОВ "Львівтрансмаш" (відповідача), яким підписано лист-повідомлення про намір продажу частки, не має повноважень на вчинення дій щодо реалізації частки у статутному капіталі ТОВ "Компанія-Еверест". Відповідно, договір про продаж такої частки не може бути визнано укладеним на підставі судового рішення.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, згідно із ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1-2 ст. 319, ч.ч. 1, 2 ст. 325 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 80 ГК України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. Договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст.ст. 20, 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі. Якщо кілька учасників товариства скористаються своїм переважним правом, вони придбавають частку (частину частки) пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі товариства. Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства. Якщо учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов`язані протягом одного місяця укласти договір купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки). У разі ухилення продавця від укладення договору купівлі-продажу покупець має право звернутися до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу частки (її частини) укладеним на запропонованих продавцем умовах. У разі ухилення покупця від укладення договору купівлі-продажу продавець має право реалізувати свою частку третій особі на раніше повідомлених учасникам товариства умовах. Учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік. Статутом товариства може встановлюватися інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства. Статутом може встановлюватися, що учасники товариства не мають переважного права. Статутом також може бути передбачений обов`язок учасника товариства, який має намір продати частку (частину частки) третій особі, провести спершу переговори щодо її продажу з іншими учасниками товариства. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Якщо продаж частки (частини частки) у статутному капіталі товариства здійснюється на аукціоні (публічних торгах) відповідно до закону, переважне право учасника товариства не застосовується. Переважне право учасника товариства не застосовується у разі, якщо це передбачено корпоративним договором, стороною якого є такий учасник. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

Тобто, частка відповідача у ТОВ "Компанія - "Еверест" (третьої особи) належить відповідачу на праві приватної власності, якою останній має право розпоряджається на власний розсуд.

Так, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач належним чином повідомив позивача про намір продати свою частку (частину частки) третій особі за ціною 1 560 000,00 грн. та надіслав позивачу повідомлення з запитанням до останнього про намір скористатись своїм переважним правом на придбання частки (частини частки) іншого учасника Товариства.

У відповідь на лист-повідомлення відповідача про продаж частки у статутному капіталі позивачем направлено відповідачу заяву б/н від 21.11.2019 про намір скористатись своїм переважним правом (а.с. 21, т. І).

Однак, відповідачем у листі № 2 від 28.11.2019, надісланому позивачу, зазначено про продаж своєї частки у статутному капіталі товариства буде здійснюватись за іншою ціною, а саме 2 700 000,00 грн.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, докази, які підтверджують надсилання відповідачем проекту договору купівлі-продажу та інших умов, які підлягають погодженню для укладення відповідного договору, а також докази надсилання позивачем відповідачу складеного особисто договору купівлі-продажу, який подано до суду для визнання його укладеним на запропонованих продавцем умовах, у матеріалах справи відсутні, тобто із матеріалів справи не вбачається, що сторони під час обопільної пересилки поштової кореспонденції погодили жодних істотних умов договору купівлі-продажу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо зміни цінової політики стосовно продажу своєї частки у статутному капіталі Товариства є виключним правом останнього, оскільки відповідно до змісту статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Також, положеннями ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Слід зазначити, що у ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право особи вільно володіти своїм майном.

Крім того, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що правом відповідача у даних правовідносинах є довільне формування ціни, за якою відповідач має намір відчужити свою частку у статутному капіталі, а у позивача наявне право у даних правовідносинах, погоджуватись із запропонованою ціною частки у статутному капіталі чи ні.

Також необхідно враховувати те, що спірне майно, яке пропонується до продажу є природнім процесом для повсякденних ринкових відносин, які пов`язані зі зростанням рівня інфляції, курсом валют та іншими важливими макроекономічними процесами, крім того, нормами статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не регулюється порядок збільшення або зменшення (зміни) ціни вказаної частки у статутному капіталі, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно, на свій власний розсуд, збільшено ціну розміру частки статутного капіталу та повідомлено про це позивача.

Як вбачається із Статуту ТОВ "Компанія - "Еверест" (третьої особи), ним не встановлено спеціального порядку реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, а тому, неявка відповідача на запрошення позивача не може бути розцінена судом як ухилення від укладання договору, а твердження позивача про ухилення відповідачем від підписання договору спростовується листами, надісланими позивачу, № 2 від 28.11.2019 та № 3 від 04.12.2019, в якому відповідачем зазначено кінцеву ціну частки ТОВ "Компанія - "Еверест" (третьої особи), яку має намір відчужити, натомість від позивача пропозицій щодо перемовин стосовно зазначених листів до відповідача не надходило.

Крім того, слід зазначити, що із наявного у матеріалах справи підписаного примірника договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Компанія - "Еверест" (третьої особи) від 21.12.2019 та наданого суду для затвердження, вбачається, що позивач має намір придбати частку (частину частки) у позивача за 1 560 000,00 грн., не враховуючи того, що відповідач вищевказаними листами повідомив позивача про намір продати частку (частину частки) за 2 700 000,00 грн., що в свою чергу, є порушенням права відповідача на вільне розпорядження своїм майном.

Таким чином, враховуючи те, що між позивачем та відповідачем не було погоджено основних умов продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Компанія - "Еверест" та не надіслано один одному проекти договорів купівлі-продажу частки з узгодженою ціною, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що корпоративні права позивача не були порушені, оскільки в матеріалах справи на день прийняття рішення у справі немає відомостей про продаж відповідачем своєї частки (частини частки) статутного капіталу третій особі, що не заперечується ані позивачем, ані відповідачем, тобто, позивач і на даний час має право скористатись своїм переважним правом на купівлю частки у статутному капіталі ТОВ "Компанія - "Еверест" на умовах запропонованих відповідачем, зокрема, і щодо ціни вказаної частки статутного капіталу, у зв`язку із чим позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу в редакції наданій позивачем, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Як вже зазначалось, скаржником не надано доказів погодження із відповідачем ціни частки статутного капіталу ТОВ "Компанія - "Еверест" та не враховано того, що правом відповідача у даних правовідносинах є довільне формування ціни, за якою відповідач має намір відчужити свою частку у статутному капіталі, а у позивача наявне право у даних правовідносинах, погоджуватись із запропонованою ціною частки у статутному капіталі чи ні, а враховуючи відсутність доказів укладення договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ "Компанія - "Еверест" третій особі, твердження скаржника про порушення прав позивача на справедливий суд, є безпідставним.

Скаржником не надано доказів, які свідчать про відмову відповідача від продажу частки статутного капіталу за суму у розмірі 2 700 000,00 грн., тому посилання скаржника на незастосування судом першої інстанції положень ч. 1 ст. 362 ЦК України, є безпідставним, оскільки право скаржника на купівлю частки за ціною, оголошеною відповідачем, не заперечується.

Як вже зазначалось, відповідачем не здійснено продажу спірної частки ані скаржнику, ані іншій особі, що також є правом відповідача на відмову від продажу своєї частки.

Крім того, згідно із ч. 4 ст. 362 ЦК України, скаржник, у разі продажу відповідачем частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця та одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

При цьому слід враховувати, що у ч. 4 ст. 362 ЦК України законодавець передбачив єдиний спосіб захисту порушеного переважного права купівлі частки - пред`явлення співвласником, право якого порушено, позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця з одночасним внесенням на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець, а учасник спільної власності, що хоче скористатись своїм переважним правом, повинен приймати договір у цілому, за всіма його умовами, в тому числі і умовою про ціну.

Натомість, як вже зазначалось, відповідач вказує про намір продати свою частку за ціною у розмірі 2 700 000,00 грн., однак, скаржник, враховуючи виправлення технічної помилки щодо розміру сформованої частки (лист № 3 від 04.12.2019), не враховує зазначення відповідачем іншого розміру ціни, а саме: 2 700 000,00 грн., та як у запрошенні, так і у проекті договору вказує про намір придбати частку (частину частки) саме за суму у розмірі 1 560 000,00 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що лист-повідомлення від 24.10.2019 є саме інформаційним листом, оскільки згідно зі змістом ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу.

Однак, у листі відповідача від 24.10.2019 зазначається лише ціна та розмір частки, натомість інших умов такого продажу, таких як строки розрахунків, форма, у якій співвласник бажає укласти договір, та інших умов, досягнення згоди яких є необхідними для укладення договору, зазначено відповідачем не було.

За змістом положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Однак, згідно статей 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В свою чергу, відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся); якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Таким чином, непогодження сторонами істотних умов договору може бути лише підставою для визнання договору неукладеним.

Так, як вбачається із матеріалів справи, позивачем та відповідачем не погоджено такої істотної умови договору, як - ціна.

Також слід зазначити, що у матеріалах справи відсутня згода скаржника на придбання частки (частини частки) статутного капіталу за ціною оголошеною відповідачем - 2 700 000,00 грн., а непогодження між покупцем та продавцем такої істотної умови, як ціна, та намагання покупця придбати частку за ціну меншу, ніж остаточно зазначив продавець не є ухиленням від укладення договору купівлі-продажу, у зв`язку із чим положення ч. 4 ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ч. 3 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 362 ЦК України у даному випадку не порушені.

Твердження скаржника про встановлення господарським судом першої інстанції додаткових вимог до ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", таких як -надсилання проектів договорів, спростовується змістом рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2020 у справі № 911/178/20.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2020 у справі № 911/178/20 та для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , відсутні.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Скаржником у апеляційній скарзі не наведено порушень норм процесуального права, передбачених ч. 3 ст. 277 ГПК України, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 03.08.2020 у справі № 911/178/20.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - ОСОБА_1 , згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2020 у справі № 911/178/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2020 у справі № 911/178/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

4. Справу № 911/178/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Повний текст постанови складено 18.11.2020.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім