Постанова

від 12.08.2020 по справі 753/16461/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 753/16461/19 головуючий у суді І інстанції Комаревцева Л.В.

провадження № 22-ц/824/6942/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 серпня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Гасюк В.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Альфа-Банк на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Укрсоцбанк , правонаступником якого є Акціонерне товариство Альфа-Банк , державного реєстратора Комунального підприємства Світоч Алієва Гузейна Азіз Огли, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та виключення запису про право власності, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора Алієва Гузейна Азіз Огли КП Світоч міста Києва від 23 квітня 2019 року за індексним номером 46616508 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру загальною площею 80,90 кв.м., житловою площею 49,90 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 за АТ Укрсоцбанк , номер запису про право власності: 31317318; скасувати запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за АТ Укрсоцбанк права власності на вказане нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , правонаступником якого є АТ Укрсоцбанк , укладено споживчий договір кредиту, за умовами якого банк зобов`язався надати кредит в іноземній валюті 140 250 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,75 % річних зі строком дії до 13 грудня 2032 року. 14 грудня 2007 року між банком та позивачем для забезпечення кредитного договору було укладено іпотечний договір. 10 травня 2011 року на виконання іпотечного договору приватним нотаріусом Київського міського округу Шевченко Інною Леонтіївною вчинено виконавчий напис, згідно з яким задоволено вимоги ПАТ Укрсоцбанк шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року в рахунок погашення основного зобов`язання в сумі 6 500 194 грн. 32 коп. звернуто стягнення на вказаний предмет іпотеки та встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження. Згідно ст. 217 ЦПК України відстрочено виконання звернення стягнення на предмет іпотеки на строк дії Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого для забезпечення кредитів в іноземній валюті . Однак, 07 серпня 2019 року позивачу стало відомо, що право власності на вказану квартиру зареєстровано за АТ Укрсоцбанк . ОСОБА_1 вказує на те, що під час прийняття рішення про державну реєстрацію було порушено заборону на примусове стягнення у зв`язку з дією мораторію. Державним реєстратором порушені вимоги статей 18, 24, 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . У разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, при реєстрації прав власності на таке майно, правовстановлюючим документом повинен бути договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Однак, такий договір між банком та позивачем не укладався і позивач не надавала згоди на відчуження спірної квартири. У даному випадку має місце порушення порядку звернення стягнення на іпотечне майно. Предмет іпотеки є єдиним житлом не лише для іпотекодавця, а й для її дітей, з яких ОСОБА_3 є малолітньою дитиною. Про те, що АТ Укрсоцбанк вже використав один із способів відповідальності майнового поручителя за забезпеченим зобов`язанням за кредитним договором у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки свідчать виконавчий напис від 10 травня 2011 року та рішення суду від 17 листопада 2016 року.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі АТ Альфа-Банк просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що позичальник ОСОБА_2 допустив невиконання умов кредитного договору, тим самим обумовив дії банку на захист порушеного права. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені Законом України Про іпотеку способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Застереження в редакції, що викладене в п. 4.5.3 Іпотечного договору є достатньою правовою підставою для банка щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Викладене спростовує твердження позивача, що для позасудового способу звернення стягнення на квартиру потрібен окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Суд надав неправильну оцінку застереженню в редакції, що викладене в п. 4.5.3 іпотечного договору. Позивач, підписуючи іпотечний договір, погодила всі його умови. Для здійснення передачі спірної квартири в іпотеку банку не потрібна окрема додаткова згода іпотекодавця або власника спірної квартири. Положення Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не підлягають застосуванню для позасудового способу звернення стягнення, оскільки звернення стягнення на квартиру, як предмет іпотеки, здійснено не у примусовому порядку, а згідно ст. 37 Закону України Про іпотеку передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки здійснена в позасудовому порядку з підстав наявності застереження в іпотечному договорі. Відповідач зазначає, що відсутні підстави для зазначення в Державному реєстрі речових прав документу, який би посвідчував проведення оцінки предмету іпотеки у відповідності до вимог Закону України Про іпотеку . Здійснення банком права на захист не може ставитися в залежність від застосування ним інших способів правового захисту. Звернення стягнення на квартиру в позасудовому порядку у випадку відсутності погашення заборгованості за кредитним договором не позбавляє банк права на задоволення своїх вимог будь-яким іншим способом, передбаченим чинним законодавством та укладеним іпотечним договором. Усунення подвійного стягнення вимог банку має здійснюватися на стадії виконання судових рішень, а не шляхом обмеження прав банку. Банк направляв вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Ні позичальник, ні іпотекодавець умисно не отримували відповідні повідомлення, оскільки вони поверталися за закінченням терміну зберігання. Не отримана позивачем поштова кореспонденція не є підтвердженням того, що банк не дотримався вимог ст. 35 Закону України Про іпотеку . Позовні вимоги ОСОБА_1 не відповідають способу захисту порушеного права. Позивач не оскаржує чинність документів, які АТ Укрсоцбанк подавав державному реєстратору по спірній квартирі, а тому позивач не вправі доводити, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію за відповідачем права власності на підставі документів, які не відповідають вимогам закону.

У відзиві на апеляційну скаргу, який подано у встановлений апеляційним судом строк, представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 вказує на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Законом введено тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на таке відчуження. Банком застосовано незаконну процедуру по зверненню стягнення на іпотечне майно в обхід заборони (відстрочення) до прийняття відповідного закону, який регулює питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті. Сама по собі умова іпотечного договору про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння. У іпотекодавця був відсутній намір передати майно іпотекодержателю. Така причина повернення повідомлення як за закінченням терміну зберігання не є доказом інформування. Копія документу про вартість спірного майна не може бути прийнята до уваги як доказ у зв`язку з поданням його з порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 14 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , правонаступником якого є АТ Укрсоцбанк та ОСОБА_2 укладено споживчий договір кредиту № 028/25-538, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати кредит в іноземній валюті 140 250 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,75 % річних зі строком дії до 13 грудня 2032 року (а.с.12).

14 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1 для забезпечення кредитного договору було укладено іпотечний договір № 028/15-708, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Онищенко Валентиною Сергіївною та зареєстрований в реєстрі за № 4119 з наступними змінами від 21 липня 2009 року за договором про внесення змін, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського округу Івановою Лідією Миколаївною та зареєстрованим в реєстрі за № 7176.

Згідно з п.1.1 Іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 80,90 м2, жилою площею 49,40 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 14 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко В.С. за № 4117 (а.с.18).

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок стягнення заборгованості за договором кредиту №028/25-539 від 14 грудня 2007 року, укладеним 14 грудня 2007 року між ПАТ Укрсоцбанк та ОСОБА_2 на нерухоме майно: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 80,90 м2, жилою площею 49,40 м2, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 14 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщенко В.С., зареєстрованого у реєстрі № 4117 та зареєстрованого 14 грудня 2007 року у Державному реєстрі правочинів за реєстраційним № 5270003. Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, що встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Відстрочено виконання звернення стягнення на предмет іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 на строк дії Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , наданого для забезпечення кредитів в іноземній валюті, який набрав чинності 07.06.2014 року (а.с.25).

10 травня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 518, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на вищезазначене нерухоме майно (а.с.13).

23 квітня 2019 року державним реєстратором Алієвим Гузейном Азіз Огли КП Світоч міста Києва було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 46616508 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру загальною площею 80,90 кв.м., житловою площею 49,90 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 за АТ Укрсоцбанк , номер запису про право власності: 31317318 (а.с.17).

АТ Альфа-Банк є правонаступником АТ Укрсоцбанк , що підтверджується рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ Укрсоцбанк від 15 жовтня 2019 року (а.с.112).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор Комунального підприємства Світоч м. Києва Алієв Гусейн Азіз Огли прийняв рішення та провів державну реєстрацію права власності за АТ Укрсоцбанк на квартиру, не урахувавши при цьому відсутність факту виникнення, переходу або припинення права на нерухоме майно.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та з урахуванням правових висновків, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 14 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , правонаступником якого є АТ Укрсоцбанк , та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті 140 250 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,75 % річних зі строком дії до 13 грудня 2032 року. На забезпечення виконання кредитного договору того самого дня між позивачем та АТ Укрсоцбанк було укладено договір іпотеки, предметом якого була спірна квартира.

Згідно пункту 4.5.3 договору іпотеки іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку .

ОСОБА_2 не виконував належним чином свої зобов`язання за договором кредиту, у зв`язку з чим банк листом від 21 вересня 2016 року повідомив його та іпотекодавця ОСОБА_1 про звернення стягнення на квартиру шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

06 березня 2019 року АТ Укрсоцбанк направив, у тому числі, ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язань.

23 квітня 2019 року державний реєстратор Алієв Гузейн Азіз Огли зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1 за банком на підставі повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, договору кредиту, іпотечного договору, доказів направлення повідомлення.

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).

За приписами частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону України Про іпотеку (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва норми статті 37 Закону Про іпотеку передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 Закону України Про іпотеку (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення змін до статті 36 Закону України Про іпотеку її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з, тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Згідно зі статтею 35 Закону України Про іпотеку у випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.

З наведеного слідує, що згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що позичальнику ОСОБА_2 та іпотекодавцю ОСОБА_1 було направлено повідомлення з вимогою сплатити борг за кредитним договором та попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання даної вимоги.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України Про іпотеку , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України Про іпотеку ).

Отже, Закон України Про іпотеку прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Таким чином, на квартиру, яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово звернуто стягнення на підставі дії Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , у тому числі, і шляхом реєстрації права власності за АТ Укрсоцбанк як забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору від 14 грудня 2007 року, укладеного в іноземній валюті.

Отже, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ Укрсоцбанк . У той же час, всупереч вимог чинного законодавства державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру за АТ Укрсоцбанк .

Відповідно до положень ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

У пункті 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26 жовтня 2011 року (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) зазначено, що внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних записів, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . У Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, а також постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та виключення запису про право власності відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ухвалене на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Альфа-Банк залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 14 серпня 2020 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.