Постанова

від 13.08.2020 по справі 756/8279/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/824/10917/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 756/8279/18

13 серпня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гриньковського Сергія Петровича на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 червня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Луценко О.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гончар Тетяна Володимирівна, Оболонський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

26 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гончар Тетяна Володимирівна, Оболонський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 30.06.2006 року між ним та відповідачем було укладено договір позики грошових коштів, відповідно до якого відповідач передав йому 252500,00 грн., що на день укладення складало 50000,00 доларів США до 30.06.2007 року. 02.07.2007 року сторони нотаріально посвідчили у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лихолат І.П. заяву про те, що він передав відповідачу 252500,00 грн., що на день оформлення заяви складало 50000,00 доларів США, як повний розрахунок за договором позики від 30.06.2006 року.

07.08.2009 року між сторонами було укладено договір позики грошових коштів, відповідно до якого відповідач передав йому 454182,00 грн., що на день укладення договору складало 59000,00 доларів США, до 07.09.2010 року. 07.08.2010 року він повернув відповідачу 9000,00 доларів США, про що була складена розписка. 26.12.2011 року сторони нотаріально посвідчили у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В. заяву про те, що він передав відповідачу 454182,00 грн., що на день оформлення заяви складало 59000,00 доларів США, як повний розрахунок за договором позики від 07.08.2008 року.

26.12.2011 року між сторонами укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 передав йому 587 213,55 грн., що на день укладення договору складало 73500,00 доларів США, строком до 26.12.2013 року.

13.12.2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В. видала виконавчий напис про стягнення боргу за договором позики, яким пропонує стягнути з нього на користь ОСОБА_2 1 918 998,27 грн. на підставі договору позики грошових коштів від 26.12.2011 року та 1700,00 грн. витрат пов`язаних з виконавчим написом нотаріуса, всього 1 920 698,27 грн.

Вважав вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки заборгованість за договором позики не є безспірною. При вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було враховано повернуті кошти за договором позики, що потягло за собою невірний розрахунок суми заборгованості. Вказує, що нотаріус, при вчиненні оспорюваного виконавчого напису, не переконався у безспірності заборгованості за договором, що підлягає стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України "Про нотаріат" та вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Враховуючи викладене, просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В. від 13.12.2016 року, номер за реєстром 754 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 1 918 998,27 грн. на підставі договору позики грошових коштів від 26.12.2011 року та 1700,00 грн. витрат, пов`язаних з виконавчим написом нотаріуса, а всього - 1 920 698,27 грн.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гончар Тетяна Володимирівна, Оболонський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 12 липня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гриньковський Сергій Петрович подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Зазначив, що виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, оскільки заборгованість ОСОБА_1 за договором позики не є безспірною. Посилається на те, що при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гончар Тетяна Володимирівна не перевіряла наданий ОСОБА_2 розрахунок заборгованості за договором позики на відповідність його вимогам закону та дійсним обставинам справи, виконавчий напис вчинено саме на ту суму, яка була вказана стягувачем у заяві. Проте, при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було враховано повернуті ОСОБА_1 кошти за договором позики та інші важливі обставини, що призвело до невірного розрахунку заборгованості.

Вказав, що у березні 2003 року за участі ОСОБА_1 було створено Товариство з обмеженою відповідальністю Агентство нерухомості Рідний дім . Співзасновниками товариства разом з позивачем стали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . В подальшому за їх участі було створено ще два Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Експресбудсервіс та Оціночна компанія Нова . ТОВ Агентство нерухомості Рідний дім мало багато філій у м. Києві та Київській області, залучало до своєї діяльності інвесторів, одним з яких був ОСОБА_2 . Для забезпечення діяльності товариства було вирішено придбати два офіси в м.Києві за адресами: АДРЕСА_1 (100 кв.м.) та АДРЕСА_2 (100 кв.м.), інвестором залучили ОСОБА_2 , який частково профінансував ці угоди в сумі 50 000,00 доларів США. На дану суму та на суму процентів 23500,00 доларів США між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики від 26.12.2011 року на суму 73500,00 доларів США, зі строком повернення до 26.12.2013 року.

Офіси за домовленістю учасників ТОВ Агентство нерухомості Рідний дім були придбані на ім`я ОСОБА_3 . Після того, як право власності на вищевказані офіси було оформлено на ім`я ОСОБА_3 , він несподівано оголосив про вихід зі складу учасників ТОВ Агентство нерухомості Рідний дім і про розвиток свого власного бізнесу з використанням цих офісів. Таким чином ОСОБА_1 залишився з боргом перед ОСОБА_2 і без офісів, на які були витрачені позичені кошти.

ОСОБА_1 негайно повідомив про це ОСОБА_2 і попросив про реструктуризацію боргу, проте відповідач звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 не погоджується із визначеною у виконавчому написі нотаріуса сумою боргу, оскільки він позичив 50 000,00 доларів США, 23500,00 доларів США - це проценти за час користування грошовими коштами. Однак в договорі вказано, що він позичив 73500,00 доларів США, що не відповідає дійсності. Оскільки проценти були нараховані на весь період користування позиченими коштами в сумі 50 000 доларів CШA, а ОСОБА_1 в цей період не користувався ними, про що одразу поставив до відома відповідача, то стягнення з нього 23 500,00 доларів США процентів у загальній сумі боргу 73500,00 доларів США є безпідставним.

Вказані обставини безпідставно не були враховані судом першої інстанції, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Дем`яненко Василь Петрович просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги посилаючись на те, що за умовами договору позики грошових коштів від 26.12.2011 року вказаний договір припиняє чинність у разі повного повернення позики позичальником позикодавцю, що має бути підтверджено нотаріальним засвідченням справжності підписів обох сторін на заяві про факт остаточного розрахунку за договором позики. Відсутність у позивача нотаріально засвідченого документа за підписами обох сторін про повне повернення позики свідчить про невиконання боржником взятих на себе зобов`язань. Звертає увагу на те, що розмір заборгованості встановлено на підставі умов договору позики грошових коштів у сумі не менше (на момент розрахунку) чим доларовий еквівалент середньозваженого курсу на міжбанківському ринку у гривнях в розмірі 73500 доларів США. Враховуючи викладене, вважає, що позов має штучний характер, поданий з метою невиконання ОСОБА_1 зобов`язань, взятих на себе за договором позики грошових коштів від 26.12.2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В.

У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гончар Тетяни Володимирівни адвокат Простибоженко Олег Сергійович просить апеляційну скаргу залишити без задоволення посилаючись на те, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено 13.12.2016 року, тобто в межах 3-річного строку від дня, коли у стягувача ОСОБА_2 виникло право примусового стягнення боргу (27.12.2013 року). Крім того, апелянтом не надано доказів на спростування безспірності вимог стягувача, або ж доказів повного чи часткового виконання зобов`язань за договором позики від 26.12.2011 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Гриньковський Сергій Петрович повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Дем`яненко Василь Петрович в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гончар Тетяни Володимирівни адвокат Простибоженко Олег Сергійович в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи Оболонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.06.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лихолат І.П., зареєстрований в реєстрі за №1248-1249, за умовами якого ОСОБА_2 (позикодавець) передав ОСОБА_1 ( позичальнику) грошові кошти в сумі 252 500,00 грн., що на день підписання договору еквівалентно 50 000,00 доларам США, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути грошові кошти ОСОБА_2 у такій самій сумі, без сплати процентів, у строк до 24:00 години 30 червня 2007 року. (т.1 а.с.8)

Згідно заяви ОСОБА_2 від 02.07.2007 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лихолат І.П. 02.07.2007 року, зареєстрованої в реєстрі за №3913, ОСОБА_2 підтвердив факт отримання від ОСОБА_1 грошей в сумі 252 500,00 грн., що еквівалентно 50000,00 доларам США, як повний розрахунок за договором позики грошових коштів. (т.1 а.с.15)

07.08.2009 року між ОСОБА_2 ( позикодавцем) та ОСОБА_1 ( позичальником) було укладено договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В., зареєстрований в реєстрі за №1087, за умовами якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 у позику грошові кошти в сумі 454 182,00 грн., що на день підписання договору еквівалентно 59000 дол. США, а позивач зобов`язався повернути грошові кошти у такій самій сумі без сплати процентів у строк до 07.09.2009 року. (т.1 а.с.13-14)

У заяві ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 26.12.2011 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В. 26.12.2011 року, зареєстрованої в реєстрі за №2654, 2655, ОСОБА_2 підтвердив факт передачі ОСОБА_1 та факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 454 182,00 грн., що на день підписання договору позики було еквівалентно 59000,00 доларів США, як повний розрахунок за договором позики грошових коштів, що був укладений 07.08.2009 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В. 07.08.2019 року за реєстром №1087. (т.1 а.с.11)

26.12.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В., зареєстрований в реєстрі за №2653, за умовами якого відповідач передав позивачу грошові кошти в сумі 587213,55 грн., що на день підписання договору було еквівалентно 73500,00 доларам США, без сплати процентів, а позивач зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів, але не меншу (на момент повного розрахунку), чим доларовий еквівалент середньозваженого курсу на міжбанківському ринку у гривнях у строк до 24:00 години 26.12.2013 року. (т.1 а.с.9-10)

13.12.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №754, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 невиплачений в строк борг, що виник на підставі договору позики грошових коштів, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В. 26 грудня 2011 року за реєстровим номером 2653, а саме: грошові кошти у розмірі 1 918 998, 27 гривень (один мільйон дев`ятсот вісімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 27 копійок) - сума розрахунку станом на 13.12.2016 року, строк повернення якої настав двадцять шостого грудня дві тисячі тринадцятого року, а також витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису нотаріуса в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок. Загальна сума, що підлягає стягненню, складає 1 920 698,27 гривень (один мільйон дев`ятсот двадцять тисяч шістсот дев`яносто вісім гривень 27 копійок) (т.1 а.с. 191).

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гончар Тетяна Володимирівна, Оболонський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 посилався на те, що виконавчий напис нотаріуса не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вказана у виконавчому написі сума заборгованості за договором позики від 26 грудня 2011 року не є безспірною.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гончар Тетяна Володимирівна, Оболонський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції послався на те, що для вчинення оспорюваного виконавчого напису відповідач надав приватному нотаріусу всі необхідні документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі, й копію вимоги про усунення порушень з відповідними доказами про її направлення позивачу. Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність поданих нотаріусу документів вимогам законодавства, суду надано не було.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального права, з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України Про нотаріат нотаріат в Україні- це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом Про нотаріат та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону Про нотаріат ). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України Про нотаріат ). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України Про нотаріат та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України Про нотаріат для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України Про нотаріат визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно із підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1, підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.

Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року №1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України Про нотаріат ). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2016 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округ Гончар Т.В. із заявою, в якій просив приватного нотаріуса передати ОСОБА_1 заяву наступного змісту: "Громадянин ОСОБА_1 , нагадую Вам, що двадцять шостого грудня дві тисячі тринадцятого року закінчився строк повернення Вами позичених у мене грошей згідно договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В. 26 грудня 2011 року за реєстровим № 2653, в сумі 587 213,55 грн., що на день підписання вказаного договору еквівалентно 73500,00 доларів США за курсом Національного банку України на двадцять шосте грудня 2011 року, але не менше чим доларовий еквівалент середньозваженого курсу на міжбанківському ринку в гривнях. У випадку, якщо протягом 30 днів з дня одержання цієї заяви Вами не будуть усунені порушення умов договору позики, тобто, борг у вищезгаданій сумі не буде мені повернутий, я буду вимушений звернутися до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису за яким стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку" (т.1 а. с. 177).

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В. 19.10.2016 року направила вказану вище заяву ОСОБА_2 з вимогою про сплату боргу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 . (т.1 а.с.177 звор.) Проте, вказаний лист повернувся на адресу приватного нотаріуса без вручення адресату (т.1 а. с. 176,186-187).

Відповідно до листа Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" від 28.11.2016 року, адресованого Гончар Т.В. , останній повідомлено, що лист з оголошеною цінністю з рекомендованим повідомленням з додатковим сервісом "Кур`єрська доставка" № 0100144576688 від 19.10.2016, адресований ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), 21.10.2016 року надійшов до ДКД 505. Як пояснюють працівники ДКД 505 під час спілкування з адресатом по телефону НОМЕР_1 для узгодження годин доставки даного відправлення, співрозмовник повідомив про відсутність одержувача в місті та додатково проінформував про відмову від одержання відправлення. Враховуючи викладене, лист з оголошеною цінністю з рекомендованим повідомленням з додатковим сервісом Кур`єрська доставка №0100144576688 оператором ДКД 505 24.10.2016 року повернуто за зворотною адресою (т.1 а. с. 189).

13.12.2016 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В. із заявою про вчинення виконавчого напису на договорі позики грошових коштів, посвідченого 26.12.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В. за реєстровим № 2653. До даної заяви ОСОБА_2 додав: оригінал договору позики грошових коштів, посвідчений Гончар Т.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 26.12.2011 року за реєстровим № 2653; оригінал заяви-вимоги про виконання зобов`язання за договором позики грошових коштів та попередження про звернення стягнення на суму позики шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса на договорі позики грошових коштів, справжність підпису на якій засвідчено 19 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В. за реєстровим № 636; оригінал квитанції КМА УДППЗ "Укрпошти" Київ 1 від 19.10.2016 року про передачу заяви-вимоги про виконання зобов`язання за договором позики грошових коштів та замовлення кур`єрської доставки; оригінал листа від УДППЗ "Укрпошти" від 28.11.2016 року № 31-1176481 (а. с. 190).

Аналізуючи встановлені дійсні обставини справи та надані на їх підтвердження докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відповідач надав приватному нотаріусу всі необхідні для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Будь-яких доказів на спростування вказаних висновків суду першої інстанції позивачем суду не надано.

13.12.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №754, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 невиплачений в строк борг, що виник на підставі договору позики грошових коштів, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В. 26 грудня 2011 року за реєстровим номером 2653, а саме: грошові кошти у розмірі 1 918 998,27 гривень (один мільйон дев`ятсот вісімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 27 копійок) - сума розрахунку станом на 13.12.2016 року, строк повернення якої настав двадцять шостого грудня дві тисячі тринадцятого року, а також витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису нотаріуса в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок. Загальна сума, що підлягає стягненню, складає 1 920 698,27 гривень (один мільйон дев`ятсот двадцять тисяч шістсот дев`яносто вісім гривень 27 копійок) (т.1 а.с. 191).

Доводи апеляційної скарги про те, що виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В. 12.12.2016 року, є таким, що не підлягає виконанню, оскільки заборгованість ОСОБА_1 за договором позики від 26.12.2011 року не є безспірною, так як при його вчиненні не були враховані повернуті позивачем кошти, колегія суддів вважає безпідставними, так як матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження повного чи часткового повернення ОСОБА_1 грошових коштів, взятих в борг у ОСОБА_2 , за договором позики грошових коштів від 26.12.2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В., зареєстрованим в реєстрі за №2653.

Також не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_2 50 000,00 доларів США, а 23500,00 доларів США - це проценти, нараховані за час користування грошовими коштами, а тому зазначення в договорі позики, що в борг було взято грошові кошти в сумі 73500,00 доларів США не відповідає дійсності, так як проценти були нараховані на весь період користування позиченими коштами в сумі 50 000 доларів CШA, а ОСОБА_1 у цей період не користувався ними і тому стягнення з нього 23 500 доларів США процентів у загальній сумі боргу 73500 доларів США є безпідставним, з огляду на наступне.

Так, за умовами п.п.1.1,1.3 договору позики грошових коштів, укладеного 26.12.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 587 213,55 грн., що на день підписання договору еквівалентно 73500,00 доларам США, без сплати процентів, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів, але не меншу (на момент повного розрахунку), ніж доларовий еквівалент середньозваженого курсу на міжбанківському ринку у гривнях у строк до 24:00 години 26.12.2013 року.

У п.1.2. договору позики сторонами погоджено, що грошові кошти, які є предметом договору позики, передані позикодавцем та одержані позичальником до підписання цього договору. Підписи сторін під договором є свідченням того, що прописана у п.1.1. сума, передана позикодавцем позичальнику у повному обсязі.

Таким чином, за договором позики грошових коштів від 26.12.2011 року відповідачем надано позивачу у безвідсоткову позику кошти в сумі 587 213,55 грн., що на день підписання договору еквівалентно 73500,00 доларам США, а не позику в сумі 50000,00 доларів США зі сплатою 23500,00 доларів США процентів за час користування грошовими коштами, як вказує в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .

Позивачем не надано суду доказів визнання недійсним договору позики грошових коштів, укладеного 26.12.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Крім того, відповідачем до відзиву на позовну заяву було додано копію листа ОСОБА_1 від 02.07.2014 року про відтермінування дати повернення боргу до 31.12.2014 року, в якому позивач на лист відповідача ОСОБА_2 від 31.01.2014 року зазначив, що він позичив у ОСОБА_2 грошові кошти безвідсотково строком до 26.12.2013 року в сумі 587 213,55 грн. (на день підписання договору еквівалентно 73500,00 доларам США за курсом НБУ) та послався на існування ряду обставин, які унеможливлюють своєчасне повернення боргу. (т.1 а.с.43)

Таким чином, твердження позивача про те, що виконавчий напис нотаріуса не відповідає вимогам чинного законодавства, так як вказана у ньому заборгованість по договору позики від 26.12.2011 року не є безспірною, не знайшло свого підтвердження в ході розгляду даної справи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гончар Т.В. від 13.12.2016 року, реєстровий № 754 вчинений відповідно до вимог Закону України Про нотаріат , Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 та на підставі всіх необхідних документів, визначених у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 та, а тому відсутні правові підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 червня 2020 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гриньковського Сергія Петровича.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гриньковського Сергія Петровича залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст судового рішення складено 13 серпня 2020 року.

Головуючий: Судді: