Постанова

від 11.08.2020 по справі 480/217/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 р.Справа № 480/217/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представника позивача - Кисельова В. М.,

представника відповідача - Боброва В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Д.І.М." на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року, (головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, повний текст складено 05.03.20 року) по справі № 480/217/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Д.І.М."

до Управління Держпраці у Сумській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Д.І.М." (далі - ТОВ "Будівельна компанія "Д.І.М.", позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області про накладення штрафу у розмірі 1 251 900,00 грн від 24.12.2019 № СМ2085/1827/АВ/П/ТД-ФС.

В обґрунтування позовних вимог послався, що відсутній факт порушень підприємством трудового законодавства, оскільки підприємством укладалися цивільно-правові угоди щодо виконання певного виду робіт.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції невірно застосував ч. 1 ст. 6, ст. 204 ЦК України, взагалі не застосував Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» , не вірно встановлені обставин справи та надана оцінка доказам, що містяться у справі.

Зазначає, про не врахування, що інспекційне відвідування відбулося з порушенням процедури його проведення, без наявності передбачених законом підстав, без конкретного встановлення осіб, які перебувають у не оформлених трудових відносинах.

Вказує, що із зазначеними в акті 7 працівниками було укладено договори підряду, по ним виконані роботи, проведена оплата та сплачено податки, а отже висновки суду, що зазначені особи перебували у неоформлених трудових відносинах із позивачем не ґрунтуються на доказах, що місяться в матерілах справи.

Вважає, що судом першої інстанції не вірно надана оцінка наявним в матеріалах справи договорам підряду , укладених із зазначеними особами.

Щодо 3 осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) - позивач погодився із визначеними в акті порушеннями та визнає виконання цими праацівниками робіт на підприємстві без належного документального оформлення, та погоджується із штрафом в сумі 375 570,0 грн. (4 173,00 х30)

Управління Держпраці у Сумській області (далі - відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В обґрунтування відзиву зазначило, що факт допуску позивачем до роботи 10 працівників без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, та повідомлення центрального органу виконавчої влади, з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу доведений відповідачем належними доказами, зокрема актом інспекційного відвідування, фото- та відеозаписом, а тому постанова про накладення штрафу на підприємство є законною та обгрунтованою.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 23.10.2019 до Управління Держпраці у Сумській області надійшов лист Головного управління Національної поліції в Сумській області від 22.10.2019 № 1406/03/16/2019 щодо необхідності перевірки працевлаштування 9 громадян Казахстану в ТОВ "Будівельна компанія "Д.І.М." (а.с. 158).

Відповідачем видано наказ № 1765 від 28.10.2019 про здійснення заходів державного контролю у формі інспекційних відвідувань на предмет додержання законодавства про працю ТОВ "Будівельна компанія "Д.І.М.", на підставі якого видані направлення № 611/СМ 2085 (а.с. 156, 157).

Зазначений наказ не оскаржено позивачем в судовому порядку.

Управлінням Держпраці у Сумській області з 29.10.2019 по 01.11.2019 проведено інспекційне відвідування ТОВ "Будівельна компанія "Д.І.М." за фактичною адресою виконання робіт: село Куянівка, Білопільський район, Сумська область (сонячна електростанція) щодо дотримання законодавства про працю, за результатами якого складено акт від 01.11.2019 № СМ2085/1827/АВ (а.с. 15-19).

Зазначеним актом встановлено порушення ТОВ"Будівельна компанія "Д.І.М." ч.ч. 1, 3 ст.24 КЗпП України, а саме, що 10 фізичних осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 допущені до роботи без укладання трудового договору,

В підтвердження факту порушення вимог законодавства надані пояснення зазначених осіб, отримані під час інспекційного відвідування, фото- та відеотезаписи ( т. 1 а.с.18).

01.11.2019 Управлінням Держпраці у Сумській області складено припис, яким зобов`язано директора ТОВ"Будівельна компанія "Д.І.М." усунути порушення ч.3 ст. 24 КЗпП України, виявлені під час інспекційного відвідування (а.с. 20-21).

На виконання припису позивач повідомив відповідача, що особи, які згадуються в тексті припису, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 - відмовились від встановлення трудових відносин з товариством та, відповідно, укладання трудових договорів, зазначивши, що не бажають працювати на товариство на постійній чи на тимчасовій основі. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після проведення інспекційного відвідування на місце виконання робіт не з`являлися. У зв`язку з тим, що вказані особи не надали товариству жодних документів, встановити зв`язок з вказаними особами не вдається можливим, тому підписати з ними трудові договори або отримати відмову від встановлення трудових правовідносин не є можливим. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про зайнятість населення» , примушування до праці у будь-якій формі забороняється, таким чином трудові договори з переліченими особами укладені не були, трудові правовідносини між товариством та переліченими особами, станом на 11.11.2019, відсутні. Отже, станом на 11.11.2019 порушення законодавства про працю відсутні (а.с. 22).

24.12.2019 постановою Управління Держпраці у Сумській області № СМ2085/1827/АВ/П/ТД-ФС ТОВ"Будівельна компанія "Д.І.М." за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1 251 900, 00 грн (т. 1 а.с. 31-33).

Постановою встановлено, що 29.10.2019 ТОВ "Будівельна компанія "Д.І.М." фактично допущено до роботи 10 осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, та повідомлення центрального органу виконавчої влади, з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Не погоджуючись з постановою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка проведена відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням процедури, факт допуску працівників до роботи без укладення трудового договору підтверджено належними доказами.

Колегія суддів за результатами перегляду рішення суду першої інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах охорони праці, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п. 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог ст.ст. 1, 3, ч.ч. 1, 4, 6-8, абз. 2 ч.10, ч.ч. 13, 14 ст. 4, ч.ч. 1- 4 ст. 5, ч. 3 ст. 6, ч. 1- 4, 6 ст.ст. 7, 9, 10, 19, 20, 21, ч. 3 ст. 22 цього Закону.

Відповідно до п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (далі - Порядок № 823) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Підстави проведення інспекційного відвідування встановлені п. 5 Порядку № 823, відповідно до приписів якого інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Пунктом 19 Порядку № 823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 509 (далі - Порядок № 509) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до п. 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Згідно з п. 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Відповідно до п. 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Судовим розглядом встановлено, що інспекційне відвідування позивача проведено на підставі листа Головного управління Національної поліції в Сумській області від 22.10.2019 №406/03/16 - 2019, в якому зазначена інформація про працевлаштування 9 громадян Казахстану у позивача.

Отже, інспекційне відвідування проведене територіальним органом Держпраці на підставі аналізу інформації, отриманої із інших джерел, а саме від ГУ Національної поліції Сумської області.

На підставі отриманої інформації Управлінням прийнято наказ начальника Управління Держпраці у Сумській області від 28.10.2019 № 1765 про проведення інспекційного відвідування, видано направлення на проведення з питання щодо належного оформлення трудових відносин з найманими працівникам, в тому числі з неповнолітніми.

Позаплановий контрольний захід проведено на підставі Порядку № 823, який містить окремий перелік підстав для проведення заходів державного контролю, зокрема, інспекційного відвідування.

Доводи апелянта щодо відсутності у ГУ НП в Сумській області законних підстав ініціювати перевірку, є помилковими, оскільки відсутність зазначення в підпунктах 1,2,4-7 Порядку 823 органів поліції, не свідчить про те, що інформація надана поліцією не може бути використана відповідачем, як отримана із інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.

З огляду на викладене, доводи позивача про порушення відповідачем процедури проведення інспекційного відвідування є необґрунтованими.

Щодо факту порушення позивачем ч.3 ст.24 КЗпП України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 265 КЗпП України посадові особи підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно з ч. 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, необхідною умовою для накладення штрафу на юридичних осіб , які використовують найману працю, є, зокрема, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Укладення трудового договору передбачено у ст. 24 КЗпП України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання ч.3 ст. 24 КЗпП України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, якою затверджено Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу.

Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦКУ).

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. ч.1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому , виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик; предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, за наслідками яких замовник зобов`язується оплатити підрядникові виконану ним роботу, тобто предметом є кінцевий результат, а не процес праці; метою договору підряду є отримання певного матеріального результату.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 08.05.2018 по справі № 127/21595/16-ц.

Судовим розглядом встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування ТОВ Будівельна компанія Д.І.М. допущено до роботи 10 громадян без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу.

Під час інспекційного відвідування позивачем надано до перевірки 7 договорів підряду (про виконання робіт) : від 17.09.2019 № 17-09/19-В, 17-09/19-Ч із ОСОБА_10 та ОСОБА_4 ; від 03.10.19 № 03-10/19-Ч, № 03-10/19 -К , 03-10/19-З із ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ; від 07.10.19 № 07-10/19-П із ОСОБА_5 ; від 10.10.19 № 10-10/19Ч із ОСОБА_7 (т.1 а.с. 170-183)

За умовами зазначених договорів, які є ідентичними за змістом, зокрема п.п..1.1,1.2 передбачено, що виконавці ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , зобов`язуються виконати на користь замовника своїми силами: розвантажувальні роботи; такелажні роботи; доопрацювання траншів ручним способом; прокладка кабельних ліній; монтаж і протяжка болтових з`єднань; приготування бетонного розчину; виконання гідроізоляції; відновлення антикорозійного покриття; установка і зняття тимчасових огорож. Характер виконуваної підрядником роботи, її кількість (обсяг) визначається завданням замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

За умовами п. 2.1 договорів щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 ціна виконання робіт, визначається шляхом добутку кількості днів, витрачених підрядником на виконання робіт, на суму в 250,00 грн, (після вирахування застосовних податків) за один день роботи (т. 1 а.с. 170-183).

Відповідно до договору підряду від 03.10.2019 між позивачем та ОСОБА_12 , останній зобов`язується виконати на користь замовника своїми силами : проведення щоденного інструктажу на робочому місці, ведення журналів виконання робіт, бетонних робіт, зварювальних робіт, видача наряд завдань, контроль за безпечним виробництвом, контроль за якістю робі, контроль за роботою субпідрядних організацій, контроль за справним станом інструменту і пристроїв, збір даних по кількісному виконаному обсягу.

За умовами п. 2.1 договору, ціна виконання робіт ОСОБА_6 , визначається шляхом добутку кількості днів, витрачених підрядником на виконання робіт, на суму в 20 000,00 грн, (після вирахування застосовних податків) за один місяць роботи (т. 1 а.с. 180-183).

Разом з тим, до суду першої інстанції позивачем надано інші копії договорів підряду, укладених з вищезазначеними фізичними особами, які мають ті ж дати та номери, що й договори , які надавалися під час інспекційного відвідування, проте відрізняють за змістом робіт, оплатою та строком дії.

За умовами договорів наданих до суду ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_5 виконували роботи по засипці траншеї, та вартість їх робіт становила 12 000,0 грн., 15 000,0 грн. та 9 750 грн. відповідно.

ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 виконували роботи по влаштуванню основи траншей, та вартість їх робіт становила 15 000,0 грн., 11 500,0 грн. та 18 250 грн. відповідно.

За умовами договору ОСОБА_6 виконував роботи по антикорозійному покриттю паль, вартість яких складала 60 000,0 грн.

Позивачем ні під час інспекційного відвідування, ні під час судового розгляду справи не обґрунтував наявність різних редакції договорів, не надав доказів внесення змін, розірвання або припинення договорів підряду, наданих під час проведення інспекційного відвідування.

Отже позивачем в якості доказів відсутності порушень надано до суду два пакета документів, зокрема договорів, укладених між тими самими особами, за одним номером та датою, проте різного змісту.

Аналіз змісту наданих договорів, свідчить, що предметом вказаних договорів є сам процес праці, а не її кінцевий результат, оскільки вищезазначені особи систематично виконували певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи у встановлений строк.

При цьому, праця за цими договорами не є юридично самостійною, здійснюється у межах діяльності товариства з систематичним виконанням трудових функцій.

Крім того, позивачем визнається , що зазначені особи під час роботи були одягнені у спецодяг ( каску та жилет), в письмових поясненнях та на відеозапису працівники підтвердили , що працюють більше місяця за графіком з 08. год до 17 год, неділя вихідний, контроль за їх роботою здійснює ОСОБА_13 .

Судом першої інстанції встановлено, та визнається позивачем , що ОСОБА_14 -громадянин Республіки Казахстанн, є начальником дільниці та відповідальною особою на об`єкті " Нове будівництво сонячної електростанції , розташованої за межами населених пунктів на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області" (а.с.169)

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 підпорядковувались вимогам нормативних актів з питань охорони праці ТОВ Будівельна компанія Д.І.М. , що підтверджується копією Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці із підписами зазначених осіб (т. 1 а.с. 186-195).

Згідно з п. 6.1 розділу 6 НПАОП 0.00-4.12-05 Типового положення про навчання та перевірку знань з питань охорони праці працівники, під час прийняття на роботу та періодично, повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання домедичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

Відповідно до ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Згідно ст. 153 КЗпП України на власника або уповноважений ним орган покладено систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони.

Крім того, за умовами п. 4.2 договорів виконавець несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених цим договором обов`язків.

Водночас, зі змісту договору неможливо встановити, що саме є належним виконанням обов`язків, обумовлених цим договором, оскільки у договорах не зазначений матеріально-правовий результат, на досягнення якого направлений договір, та критерії його виміру. Фактично предметом договору є виконання фізичними особами будівельних робіт, тобто, процес праці, а не її кінцевий результат.

Слід вказати, що наслідком невиконання або неналежного виконання сторонами цивільно-правових зобов`язань, зокрема, за договором про надання послуг, є штрафні санкції, які мають грошове вираження та прописуються у договорі, або дострокове розірвання договору в односторонньому порядку. Однак, про можливість застосування таких санкцій або інші наслідки його невиконання чи неналежного виконання у договорах не зазначено.

Таким чином, проведення з працівниками інструктажів на робочому місці у журналі інструктажу, обліку робочого часу та ведення табелю обліку робочого часу за вересень- жовтень 2019 року, в якому відображено кількість відпрацьованих днів, із фізичними особами зазначеним в постанові, свідчить про виконання обов`язку позивача як роботодавця вимог КЗпП України, та підтверджує наявність саме трудових відносин між сторонами, а не цивільно-правових. (а.с. 184-185).

В апеляційній скарзі позивач визнає та не спростовує , що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали за відсутності укладених з ними трудових договорів.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно надав оцінку наявним в матеріалам справи доказам в їх сукупності, з урахуванням документів, які безпосередньо були предметом дослідження відповідача під час прийняття спірної постанови.

Судом вірно встановлено, що надані під час перевірки договори підряду не містять визначеного сторонами об`єму кожного виду робіт, який зобов`язується виконати підрядник, строку дії договору, оплата передбачена виконавцю саме за відпрацьований час, а не за конкретно виконаний об`єм конкретно визначеної роботи, а отже угоди, укладені позивачем з фізичними особами не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, мали триваючий характер, вказані особи підпорядковувалися правилам внутрішнього розпорядку, що є характерним для трудових відносин.

Проте, оформлення таких трудових відносин шляхом підписання трудового договору, видання відповідного наказу чи розпорядження роботодавця чи уповноваженого ним органу, позивачем здійснено не було, з огляду на що колегія суддів вважає обґрунтованим висновок відповідача щодо порушення позивачем вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Відповідно до ч.2 ст.50 Закону України " Про зайнятість населення" роботодавцем забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії спрямовані на приховування трудових відносин.

На підставі наявних в справі доказів в їх сукупності, колегія суддів вважає вірним висновок відповідача про те, що відносини за цивільно-правовими угодами, укладеними між позивачем та вказаними особами, фактично є трудовими.

При вирішенні справи суд враховує правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 04.07.2018 по справі № 820/1432/17, від 26.09.2018 по справі № 822/723/17, від 13.06.2019 по справі № 815/954/18, від 13.06.2019 по справі № 820/2507/18.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність постанови Управління Держпраці у Сумській області від 24.12.2019 № СМ2085/1827/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на ТОВ "Будівельна компанія "Д.І.М." у розмірі 1 251 900,00 грн.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції порушуючи вимоги чинного законодавства, в одному судовому засіданні закрив підготовче провадження та одразу призначив справу до розгляду по суті, колегія суддів вважає такими, що не є безумовними підставами для скасування судового рішення, оскільки зазначене не призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Д.І.М." залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року по справі № 480/217/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 14.08.2020