Постанова

від 04.08.2020 по справі 910/10608/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2020 р. Справа№ 910/10608/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Бендюг І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 04.08.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019

у справі №910/10608/19 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп"

про відшкодування земельного податку у розмірі 1 475 555,42 грн.

за участю Військової прокуратури Київського гарнізону

В судовому засіданні 04.08.2020 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 Державне підприємство "Завод 410 ЦА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" про відшкодування земельного податку у розмірі 1 475 555,42 грн.

Позов обґрунтований тим, що у зв`язку із укладенням між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.05.2008, відповідно до якого відповідач набув у власність нерухоме майно спортивного комплексу, яке знаходиться за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, 80, відповідач повинен відшкодувати позивачу розмір сплаченого земельного податку за період з серпня 2016 по червень 2019, який позивач сплатив за земельну ділянку, на якій розташований зазначений об`єкт нерухомого майна.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №910/10608/19 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" на користь Державного підприємства "Завод 410 ЦА" 1 475 555,42 грн. грошових коштів та 22 133,34 грн. судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із переходом до відповідача права власності на нерухоме майно спортивного комплексу, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 80 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.05.2008 (зареєстровано в реєстрі за № 433), відповідач не звільнявся від необхідності оформлення права на земельну ділянку площею 2,5459 га за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, 80 відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 08.01.2020 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі:

- судом порушено ст.ст. 116, 125, 126, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, норми Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 286, 287 Податкового кодексу України;

- відповідач у встановленому законодавством порядку не набув права користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:72:481:0006, розташованою за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 80;

- висновок суду про перехід права користування в автоматичному режимі на підставі ст. 120 Земельного кодексу України та 377 ЦК України не відповідає дійсним обставинам справи;

- висновок суду про те, що позивач вжив всіх необхідних заходів для припинення права користування земельною ділянкою, у зв`язку з продажем нерухомого майна, розташованого на ній, однак відповідач не переоформив на себе право користування вказаною земельною ділянкою, у зв`язку з чим повинен відшкодувати позивачу земельний податок за період з серпня 2016 по червень 2019 на суму 1 475 555,42 грн., не відповідає обставинам справи та суперечить нормам земельного законодавства, а саме ст.ст. 116, 149 Земельного кодексу України;

- відсутність активних дій з боку позивача, спрямованих на припинення права користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:72:481:0006, позбавляє відповідача можливості оформлення ним права користування даною земельною ділянкою, оскільки необхідною передумовою для передачі відповідачу у користування земельної ділянки є факт припинення права користування позивача земельною ділянкою;

- судом не надано належної оцінки листам позивача, направленим на адресу Київської міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою та скасування акту постійного користування земельною ділянкою протягом 2010 - 2015 років, оскільки дані заяви були подані не до органу, уповноваженого розпоряджатися земельною ділянкою (не до власника земельної ділянки), в порушення ст.ст. 142 - 149 Земельного кодексу України;

- згідно з нормами Податкового кодексу України, обов`язок зі сплати земельного податку на особу покладається з моменту набуття (переходу) в установленому порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права;

- здійснивши відчуження нерухомого майна позивач мав можливість припинити своє право постійного користування земельною ділянкою, а в діях відповідача відсутня будь - яка вина щодо не припинення позивачем права користування земельною ділянкою.

У доповненнях до апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд не здійснив перевірку правильності розрахунку позивача, правомірності застосування розміру ставки земельного податку та цільового призначення земельної ділянки, що свідчить про неповне та неналежне дослідження судом обставин справи.

Вказує, що у діях відповідача відсутні елементи складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Звертає увагу, що аналогічний спір між тими ж сторонами, з аналогічного предмету але щодо іншого періоду, розглядався судами у справі №910/25470/13.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача не погоджується з доводами відповідача про не набуття останнім права користування земельною ділянкою у зв`язку з відсутністю державної реєстрації такого права.

Зазначає, що відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався позивач, набув і право користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для позивача, і при цьому, дане право не залежить від вжиття позивачем дій для припинення його права користування.

Вказує, що відповідач набув обов`язку сплачувати земельний податок за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на придбане у позивача нерухоме майно, а відтак суду слід дійти висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу загальну суму сплаченого позивачем земельного податку за користування земельною ділянкою, яка перебуває в користуванні у відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 21.01.2020 передано на розгляд судді Суліму В.В., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 заяву про самовідвід суддів Суліма В.В., Ткаченко Б.О., Майданевича А.Г. у справі №910/10608/19 задоволено.

Матеріали справи № 910/10608/19 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 29.01.2020 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 апеляційна скарга залишена без руху з огляду на неподання документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

Попереджено апелянта, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

06.02.2020 від відповідача надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення про сплату 33 200,02 грн. судового збору за вірними реквізитами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 12.03.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 відкладено розгляд справи на 23.04.2020, приймаючи до уваги неявку прокурора, задоволення клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 повідомлено учасників справи №910/10608/19, що судове засідання, призначене на 23.04.2020, не відбудеться, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID - 19" (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215), продовження карантину до 24 квітня та запровадження режиму надзвичайної ситуації на всій території України, зазначено, що про дату та час наступного судового засідання у справі №910/10608/19 учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 розгляд апеляційної скарги призначено на 09.07.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 повідомлено учасників апеляційного провадження у справі, що у зв`язку з виходом суддів Скрипки І.М., Тищенко А.І., Михальської Ю.Б. у відпустку з 30.06.2020 по 13.07.2020 включно, розгляд справи перепризначено на 30.07.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 оголошено перерву у справі на 04.08.2020, враховуючи неможливість продовження судового засідання 30.07.2020 по технічним причинам.

Явка представників сторін

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.08.2020 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, доповненнях та поясненнях до неї, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.08.2020 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав позицію позивача у справі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

08.05.2008 між Державним підприємством "Завод 410 ЦА" (продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (зареєстровано в реєстрі за № 433), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю майно, а покупець зобов`язується прийняти майно, сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Відповідно до п. 1.1. договору майном, що передається у власність покупця, за цим договором є нерухоме майно спортивного комплексу, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлоський, 80 (далі - об`єкт) та складається з такого майна: спортивний павільйон № 1, - літера "А", загальною площею 2084,80 кв. м; спортивний павільйон № 2, - літера "Б", загальною площею 157,30 кв. м; господарчий блок - літера "В", загальною площею 65,20 кв. м; вбиральня - літера "Г", загальною площею 20,40 кв. м. В тому числі невід`ємною складовою частиною спортивного комплексу є наступне майно: футбольне поле - № 1, загальною площею 7097 кв. м; трибуна № ІІ, загальною площею 426 в. м; спортмайданчик - № ІІІ, загальною площею 1525 кв. м; тенісний корт - № ІV, загальною площею 539 кв. м; тенісний корт - № V, загальною площею 837 кв. м; тенісний корт - № ІV, загальною площею 1016 кв. м; стоянка автомобілів - № VІІ, загальною площею 3493 кв. м; бігова доріжка - № VІІІ, загальною площею 817 кв. м;горожа довжиною 870 м, в тому числі: залізобетонна висотою 2,2 м, довжиною 470 м; залізобетонна висотою 5 м, довжиною 17 м; металева висотою 2 м, довжиною 383 м.

Відповідно до п. 1.4. договору земельна ділянка, яка розташована під об`єктом, на момент укладання цього договору знаходиться у постійному користуванні продавця на підставі Державного акту на право постійного користування землею виданого продавцю відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1244 від 17.06.1998. Питання користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт вирішується покупцем в установленому законодавством порядку. Розмір земельної ділянки 2,5459 га.

На виконання укладеного між сторонами договору продавець передав, в покупець прийняв у власність нерухоме майно спортивного комплексу, а саме: спортивний павільйон № 1, - літера "А", загальною площею 2084,80 кв. м; спортивний павільйон № 2, - літера "Б", загальною площею 157,30 кв. м; господарчий блок - літера "В", загальною площею 65,20 кв. м; вбиральня - літера "Г", загальною площею 20,40 кв. м. В тому числі невід`ємною складовою частиною спортивного комплексу є наступне майно: футбольне поле - № 1, загальною площею 7097 кв. м; трибуна № ІІ, загальною площею 426 в. м; спортмайданчик - № ІІІ, загальною площею 1525 кв. м; тенісний корт - № ІV, загальною площею 539 кв. м; тенісний корт - № V, загальною площею 837 кв. м; тенісний корт - № ІV, загальною площею 1016 кв. м; стоянка автомобілів - № VІІ, загальною площею 3493 кв. м; бігова доріжка - №VІІІ, загальною площею 817 кв. м;горожа довжиною 870 м, в тому числі: залізобетонна висотою 2,2 м, довжиною 470 м; залізобетонна висотою 5 м, довжиною 17 м; металева висотою 2 м, довжиною 383 м., що підтверджується копію наявного в матеріалах справи акта прийому-передачі від 29.09.2010 нерухомого майна спортивного комплексу, який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 80 до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.05.2008.

Право на постійне користування земельною ділянкою належить позивачу на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-КВ №003946, виданого Державному підприємству "Завод 410 ЦА" відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1244 від 17.06.1998.

Листом від 25.11.2010 № 48-3079 позивач звернувся до Київської міської ради з проханням скасувати акт постійного користування земельною ділянкою, виданий Державному підприємству "Завод 410 ЦА" відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1244 від 17.06.1998, переоформити та закріпити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" для сплати земельного податку.

Листом від 24.01.2011 № 48-225 позивач звернувся до Головного управління Земельних ресурсів та Київської міської ради з проханням скасувати акт постійного користування земельною ділянкою, виданий Державному підприємству "Завод 410 ЦА" відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1244 від 17.06.1998, переоформити та закріпити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" для сплати земельного податку.

Листом від 23.12.2015 № 15-3666 позивач звернувся до Київської міської ради щодо припинення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлоський, 80 площею 2,5459 га, у зв`язку із продажем нерухомого майна спортивного комплексу, розташованого на вказаній земельній ділянці.

Листом від 23.05.2016 № 15-1389 позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації щодо припинення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлоський, 80 площею 2,5459 га, у зв`язку із продажем нерухомого майна спортивного комплексу, розташованого на вказаній земельній ділянці.

Заявою від 02.12.2016, посвідченою приватним нотаріусом Ганчук Ю.Я. та зареєстрованою в реєстрі за № 2774, позивач Державне підприємство "Завод 410 ЦА" надало згоду на вилучення земельної ділянки.

Листом від 24.04.2017 № 48-1089 позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації щодо переоформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 80 площею 2,5459 га з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп".

У відповідь на лист Державного підприємства "Завод 410 ЦА" від 24.04.2017 № 48-1089, Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації листом від 29.05.2017 № 057029-9195 повідомив, що інформація, викладена у зверненні, прийнята до відома та буде врахована в подальшій роботі. Вказане звернення Державного підприємства "Завод 410 ЦА" від 24.04.2017 № 48-1089 буде долучено до справи А-23538 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" земельної ділянки на просп. Повітрофлотському, 80 у Солом`янському районі м. Києва без технічної документації".

Позивач зазначає, що вжив всіх необхідних заходів для припинення права користування земельною ділянкою, у зв`язку із продажем нерухомого майна, розташованого на ній, однак відповідач не переоформив на себе право користування вказаною земельною ділянкою, у зв`язку з чим повинен відшкодувати позивачу сплачений земельний податок за період з серпня 2016 по червень 2019 на суму 1 475 555,42 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензіями від 17.03.2017 № 48-664 та від 23.04.2019 № 1.3-1719 про відшкодування земельного податку. Вказані претензії залишилися без відповіді та задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із переходом до відповідача права власності на нерухоме майно спортивного комплексу, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 80 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.05.2008 (зареєстровано в реєстрі за № 433), відповідач не звільнявся від необхідності оформлення права на земельну ділянку площею 2,5459 га за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 80 відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень". Натомість, відповідачем не зареєстровано право користування вказаною земельною ділянкою.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 130 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.03.2017 власником земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:72:481:0006, розташованої за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 80, є Держава України в особі Київської міської державної адміністрації.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.05.2018 користувачем земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:72:481:0006, є Державне підприємство "Завод 410 ЦА" на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації №1244 від 17.06.1998.

Право постійного користування позивача посвідчується Державним актом на право постійного користування землею І-КВ №003946, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 08 жовтня 1998 за №72-4-00017.

Частиною 1 ст. 92 ЗК України (в редакції чинній на дату укладання Договору купівлі-продажу нерухомого майна) встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України (в редакції чинній на дату укладання Договору купівлі-продажу нерухомого майна) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

В ч. 2 ст. 92 ЗК України (в редакції чинній на дату укладання Договору купівлі-продажу нерухомого майна), зазначено вичерпний перелік суб`єктів на законодавчому рівні прямо визначено коло осіб, що мають право набувати земельні ділянки державної або комунальної власності на праві постійного користування. При цьому, такими суб`єктами права постійного користування, відповідно до зазначеної норми, можуть бути виключно: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; та громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

Відтак, оскільки відповідач є суб`єктом приватного права, не відноситься до категорій суб`єктів - громадських організацій інвалідів України, останній не може бути суб`єктом постійного землекористування.

Частина 2 ст. 93 ЗК України (в редакції чинній на дату укладання Договору купівлі-продажу нерухомого майна), в свою чергу, не встановлює жодних обмежень щодо суб`єктного складу права оренди (тимчасового користування ) земельними ділянками, в тому числі земельними ділянками державної або комунальної власності, та визначає, що: земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам .

Одночасно з цим, Закон України Про плату за землю , що діяв на момент укладання Договору купівлі-продажу нерухомого майна, ст. 2 закріплено порядок справляння плати за користування земельними ділянками наданими в постійне та строкове користування, та встановлено, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

З викладеного слідує, що право постійного користування та право користування (оренди) як за своєю правовою сутністю, так і особливістю регулювання: суб`єктним складом, оплатністю - не є тотожними поняттями, а отже і застосування принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди має здійснюватися з особливостями, пов`язаними з умовами та обсягом прав на земельну ділянку попереднього землекористувача-власника споруди та/або будівлі.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування, як підстави припинення права постійного користування позивача земельною ділянкою - набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (п. е ст. 141 ЗК України).

Стаття 92 ЗК України обмежує коло осіб, які можуть бути постійними користувачами земельних ділянок, а ст.ст. 140, 141, 142 ЗК України (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна) не містили відповідних підстав та механізму переходу прав на земельну ділянку поза волевиявленням попереднього власника чи користувача земельної ділянки.

Враховуючи особливості регулювання відносин, пов`язаних з правом постійного користування земельними ділянками, слід враховувати спеціальні норми, закріплені в ст.ст. 92, 140, 141, 142 ЗК України (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу військового майна), переважно над загальними правилами, що регулюють перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівель та/або споруд, а отже, при переході будівлі чи споруди до власника-юридичної особи приватного права чи фізичної особи, право постійного користування позивача на таку земельну ділянку до нового власника автоматично не може перейти.

Враховуючи викладене, відповідач, як, особа, що набула право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований у межах земельної ділянки, якою на праві постійного користування користувався попередній власник нерухомого майна (позивач), набув виключно право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою, оскільки перехід права користування на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, є неможливим в силу положень Земельного кодексу України.

При цьому, відповідачем вживались дії щодо реалізації наданого йому права оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою.

Як вбачається з наданий відповідачем листів, відповідач протягом декількох останніх років намагається оформити право користування земельною ділянкою.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 1 475 555,42 грн., посилаючись при цьому на норми ст.ст. 257, 377 ЦК України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється у разі, наявності у діях винної сторони всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.

При цьому причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача та не залежать від волевиявлення позивача.

Відповідно до п.п. 3.7., 3.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

Вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення ст. 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з`ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов`язані із вжиттям господарюючими суб`єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому суду слід враховувати вимоги ч. 2 ст. 120 ЗК України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Якщо у розгляді справи буде з`ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб`єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім`я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно з`ясувати, чи мав відповідач можливість переоформити на себе право на земельну ділянку під об`єктом нерухомості та чи здійснені ним необхідні заходи до оформлення свого права землекористування, що не було з`ясовано судом першої інстанції.

Приписами ст. 142 Земельного кодексу України у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (ч. 3). Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч. 4).

Отже, здійснивши відчуження нерухомого майна, продавець мав можливість припинити своє право постійного користування земельною ділянкою.

Позивач зазначає, що вжив всіх необхідних заходів для припинення права користування земельною ділянкою, у зв`язку із продажем нерухомого майна, розташованого на ній, однак відповідач не переоформив на себе право користування вказаною земельною ділянкою, у зв`язку з чим повинен відшкодувати позивачу сплачений земельний податок за період з серпня 2016 по червень 2019 на суму 1 475 555,42 грн.

Заявою Державного підприємства "Завод 410 ЦА" від 02.12.2016, посвідченою приватним нотаріусом Ганчук Ю.Я. та зареєстрованою в реєстрі за № 2774, позивач надав згоду на вилучення земельної ділянки.

Листом від 24.04.2017 № 48-1089 позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації щодо переоформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 80 площею 2,5459 га з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп".

У відповідь на лист Державного підприємства "Завод 410 ЦА" від 24.04.2017 № 48-1089, Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації листом від 29.05.2017 № 057029-9195 повідомив, що інформація, викладена у зверненні прийнята до відома та буде врахована в подальшій роботі. Вказане звернення Державного підприємства "Завод 410 ЦА" від 24.04.2017 № 48-1089 буде долучено до справи А-23538 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" земельної ділянки на просп. Повітрофлотському, 80 у Солом`янському районі м. Києва без технічної документації".

Тобто, Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації листом №057029-9195 від 29.05.2017 підтвердив наявність в провадженні справи А-23538 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" земельної ділянки на просп. Повітрофлотському, 80 у Солом`янському районі м. Києва без технічної документації", порушеною за зверненням відповідача.

Отже, відповідачем було виконано зобов`язання щодо вирішення питання користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, оскільки він звернувся до органу, який здійснює розпорядження даною земельною ділянкою у встановленому законодавством порядком та вчиняє всі дії, спрямовані на оформлення права користування землею.

Слід зазначити, що договірні зобов`язання про відшкодування відповідачем позивачу витрат по сплаті земельного податку між сторонами відсутні, як і відсутня норма законодавства, яка встановлює обов`язок відповідача здійснити відшкодування земельного податку.

Задовольняючи позов, місцевим господарським судом не було зазначено норму права, на підставі якої прийнято рішення про відшкодування відповідачем майнової шкоди.

З вищевикладеного вбачається, що здійснивши відчуження нерухомого майна, позивач мав можливість припинити своє право постійного користування земельною ділянкою, а в діях відповідача не вбачається вини щодо не припинення позивачем права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Підпунктом 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що земельний податок це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Тобто, в ст. 269 ПК України визначено, що платниками земельного податку є саме постійні землекористувачі.

Відповідач не є (і не може бути) суб`єктом права постійного землекористування в розумінні ст. 92 ЗК України, тому ТОВ Ві Ей Груп не є платником земельного податку.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з п. 287.6 ст. 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Тобто, ПК України чітко визначено, що підставою виникнення обов`язку зі сплати земельного податку є державна реєстрація права на таку земельну ділянку, податок має сплачуватись з дати державної реєстрації такого права, а підставою для його нарахування є дані державного земельного кадастру.

Крім того, відповідно до п. 52.1 ст. 52 ПК України контролюючий орган за зверненням платників податків надає індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства.

Водночас центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, проводить періодичне узагальнення індивідуальних податкових консультацій, а також аналізує обставини, що свідчать про неоднозначність окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом надання узагальнюючих податкових консультацій, які затверджуються наказом цього органу (п. 52.6 ст. 52 ПК України).

06.07.2018 Міністерство фінансів України видало Наказ № 602 Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування плати за землю .

Узагальнююча консультація визначає, що особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні ст. 269 Податкового кодексу України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок.

З огляду на вжиття відповідачем дій щодо оформлення свого права землекористування, відсутність державної реєстрації права землекористування за відповідачем, з причин, що не залежали від волевиявлення останнього, відсутність даних у Державному земельному кадастрі щодо права користування певною земельною ділянкою відповідачем та чинність права постійного землекористування у позивача у спірному періоді - підстави для виникнення обов`язку зі сплати земельного податку у ТОВ Ві Ей Груп та його нарахування відповідачу відповідно до положень ПК України відсутні.

Позивач дійшов висновку, що оскільки відповідач набув обов`язку сплачувати земельний податок, тому відповідач зобов`язаний відшкодувати загальну суму сплаченого позивачем земельного податку.

Дане твердження не узгоджується з вищевикладеним, а також зі ст. 38 ПК України (виконання податкового обов`язку). Відповідно до п. 38.2 зазначеної статті сплата податку здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Наведеною нормою встановлено особу платника та порядок здійснення сплати податків.

Крім того, жодною нормою ПК України не передбачено обов`язку інших осіб щодо компенсації сплачених податків належним платникам чи виконання податкового обов`язку юридичної особи.

Більше того, позивач, сплачуючи земельний податок з серпня 2016 по червень 2019, підтвердив, що саме він є належним платником податку та мав його сплачувати.

Слід зазначити, що позивач, якщо він вважає, що ним було помилкового сплачено земельний податок, не позбавлений права на звернення з позовом до суду про повернення помилково сплачених коштів.

Судом першої інстанції залишено поза увагою, що розмір земельного податку, визначений позивачем в його податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної комунальної власності) за 2016, 2017, 2018, 2019 роки є некоректним.

В матеріалах справи №910/10608/19 відсутні будь-які докази щодо сум (розміру) нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:72:481:001, а зазначені позивачем в податкових деклараціях з плати за землю розміри нормативної грошової оцінки викликають сумнів в їх правомірності, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 271 ПК України базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Підставою для проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ст. 15 Закону України Про оцінку земель ).

Статтею 18 Закону України Про оцінку земель визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Згідно зі ст. ст. 20, 23 Закону України Про оцінку земель за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (ст. 271 ПК України).

Відповідно до пп. 12.3.3 ПК України орган місцевого самоврядування у десятиденний строк з дня затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель направляє в електронній формі до контролюючого органу інформацію про нормативну грошову оцінку земель. Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про нормативну грошову оцінку земель. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про проведену нормативну грошову оцінку земель.

На сайті ДПС України розміщені показники нормативної грошової оцінки земель населених пунктів. Дані показники наведено відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до інформації, розміщеної на сайті податкової служби, чинною в період з 2016-2019 була оцінка, затверджена Рішенням Київської міської ради № 23/23 від 03.07.2014.

За умови не розроблення та неприйняття компетентним органом нової нормативної грошової оцінки земель м. Києва, відсутні законодавчо встановлені підстави зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно поданих позивачем податкових декларацій з плати за землю, дані розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:72:481:001 за період 2016-2019 значно різняться. В 2016 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 13 334 222,92 грн., в 2017 - 29 402 128,63 грн., а в 2018-2019 - 7 350 532,16 грн.

Порядок обчислення плати за землю встановлений ст. 286 ПК України. Пунктом 286.2 даної статті визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства (п. 289.1 ст. 289 ПК України).

Тобто, згідно норм податкового законодавства та дати прийняття нормативної грошової оцінки земель м. Києва - рішення Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23, позивач, як платник земельного податку, повинен був отримати Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:72:481:001 на початку 2015 та застосовувати його до даного часу із застосуванням до нормативної грошової оцінки землі коефіцієнта індексації.

Позивачем при розрахунку плати за землю застосовано ставку земельного податку у розмірі 1%.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 22.05.2018 цільове призначення земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:72:481:0006 в відомостях Державного земельного кадастру визначено - 07.02 Для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту .

Відповідно до п. 284.1 ст. 284 ПК України Київська міська рада встановлює ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на території міста Києва.

Рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві (із змінами і доповненнями) ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено для земель з видом цільового призначення з кодом 07.02 Для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту встановлено в розмірі 0,01 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, позивачем при розрахунку плати за землю застосовано ставку земельного податку в значно більшому розмірі, ніж ставка, встановлена Київською міською радою, що в свою чергу призвело до збільшення розміру земельного податку, який позивач намагається відшкодувати за рахунок відповідача.

Крім того, в Податковій декларації за 2018 Позивач двічі визначив суму земельного податку за земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:481:001, що фактично призвело до подвійного оподаткування та збільшення розміру податкових зобов`язань, які позивач намагається перекласти на ТОВ Ві Ей Груп .

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

При цьому, доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегією суддів відхиляються з вищевикладених підстав.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевий господарський суд не з`ясував всі істотні обставини справи та не надав належної оцінки доказам, представленим в обґрунтування заявленого позову, а тому прийняв судове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №910/10608/19 підлягає скасуванню з вищевикладених підстав, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на позивача, а у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №910/10608/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №910/10608/19 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволення позову відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 94, код ЄДРПОУ 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 27-А, код ЄДРПОУ 34716681) 33 200,02 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи №910/10608/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 14.08.2020.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська