Ухвала

від 01.12.2020 по справі 910/10608/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/10608/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,секретар судового засідання - Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - Дубовика О. В. (адвоката),

відповідача - Гордієнко Л. М. (адвоката), Денисенка О. М. (адвоката),

прокуратури - Гавловської А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 (колегія суддів: Скрипка І. М. - головуючий, Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.), у справі

за позовом Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп"

про відшкодування земельного податку у розмірі 1 475 555,42 грн

за участю Військової прокуратури Київського гарнізону,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У серпні 2019 року Державне підприємство "Завод 410 ЦА" (далі - ДП "Завод 410 ЦА") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" (далі - ТОВ "Ві Ей Груп") про відшкодування земельного податку у розмірі 1 475 555,42 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв`язку із укладенням між позивачем та відповідачем Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.05.2008, відповідно до якого відповідач набув у власність нерухоме майно спортивного комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 80, ТОВ "Ві Ей Груп" повинно відшкодувати ДП "Завод 410 ЦА" розмір сплаченого земельного податку за період з серпня 2016 по червень 2019, який позивач сплатив за земельну ділянку, на якій розташований зазначений об`єкт нерухомого майна.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 (суддя Плотницька Н. Б.) у справі № 910/10608/19 позовні вимоги ДП "Завод 410 ЦА" до ТОВ "Ві Ей Груп" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Ві Ей Груп" на користь ДП "Завод 410 ЦА" 1 475 555,42 грн.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку із переходом до ТОВ "Ві Ей Груп" права власності на нерухоме майно спортивного комплексу, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 80, відповідач не звільнявся від необхідності оформлення права на земельну ділянку площею 2,5459 га за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 80, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень". Проте відповідачем не зареєстровано право користування зазначеною земельною ділянкою. Тому, за висновком місцевого господарського суду, ТОВ "Ві Ей Груп" повинно відшкодувати ДП "Завод 410 ЦА" сплачений позивачем земельний податок.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі № 910/10608/19 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

2.4. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив із того, що, з урахуванням особливостей регулювання відносин, пов`язаних з правом постійного користування земельними ділянками, слід враховувати спеціальні норми, закріплені в статтях 92, 140, 141, 142 Земельного кодексу України (у редакції, на час укладення Договору купівлі-продажу військового майна) переважно над загальними правилами, що регулюють перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівель та/або споруд. А тому, при переході будівлі чи споруди до власника-юридичної особи приватного права чи фізичної особи, право постійного користування позивача на таку земельну ділянку до нового власника автоматично перейти не може. Крім того, апеляційним господарським судом зазначено, що ТОВ "Ві Ей Груп" не є і не може бути, суб`єктом права постійного землекористування у розумінні статті 92 Земельного кодексу України, а тому за висновком апеляційного господарського суду ТОВ "Ві Ей Груп" не є платником земельного податку. Також апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що господарський суд першої інстанції залишив поза увагою те, що розмір земельного податку, визначений позивачем у податкових деклараціях з плати за землю за 2016, 2017, 2018, 2019 роки, є некоректним, оскільки в матеріалах цієї справи відсутні будь-які докази щодо сум (розміру) нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:72:481:001, а зазначені позивачем в податкових деклараціях з плати за землю розміри нормативної грошової оцінки викликають сумнів в їх правомірності.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі № 910/10608/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося ДП "Завод 410 ЦА" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі № 910/10608/19 залишити в силі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ДП "Завод 410 ЦА" зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 та постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 825/308/17, від 19.06.2018 у справі № 822/2696/17, від 17.12.2019 у справі № 804/4739/16. Крім того, на думку скаржника, на цей час відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування положень статей 120 та 92 Земельного кодексу України в частині автоматичного переходу прав на земельну ділянку, яка перебувала у попереднього користувача на праві постійного користування до нового користувача, який є суб`єктом приватного права та не входить до переліку суб`єктів права постійного користування земельними ділянками відповідно до статті 92 Земельного кодексу України.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Ві Ей Груп" просить закрити касаційне провадження у справі № 910/10608/19 за касаційною скаргою ДП "Завод 410 ЦА" в частині підстав, передбачених пунктами 1, З частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу ДП "Завод 410 ЦА" просить залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі № 910/10608/19 - залишити без змін. ТОВ "Ві Ей Груп" зазначає, що суб`єктний склад правовідносин у цій господарській справі та у адміністративних справах № 825/308/17, № 822/2696/17, № 804/4739/16 є різним. В зазначених скаржником адміністративних справах, існували правовідносини між суб`єктом господарювання та суб`єктом владних повноважень, який виконував публічно-владні управлінські функції щодо належного виконання платником податків своїх податкових обов`язків. При цьому правовідносини між сторонами у справах № 825/308/17, № 822/2696/17, № 804/4739/16 врегульовані Податковим кодексом України, проте у цій справі жодна із сторін справи не є в розумінні Податкового кодексу України контролюючим органом або посадовою особою, до обов`язків якої б належало адміністрування податків та зборів іншої сторони у справі. Таким чином, правовідносини у адміністративних справах № 825/308/17, № 822/2696/17, № 804/4739/16, на які посилається скаржник. та у цій господарській справі не є подібними, оскільки різняться за предметом позову, характером правовідносин між сторонами, підставами позову та правовим регулюванням спірних правовідносин. Крім того, на думку ТОВ "Ві Ей Груп", твердження скаржника щодо відсутності правового висновку Верховного Суду про застосування норм статей 92 та 120 Земельного кодексу України в аналогічних справах не відповідає дійсності, оскільки цей висновок в повній мірі є сформованим та висловленим Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.09.2020 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І. В. - головуючий, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 17.09.2020 № 29.3-02/2249 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/10608/19 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 15.09.2020 про відставку судді Кушніра І. В.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.09.2020 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.

Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2020 касаційну скаргу ДП "Завод 410 ЦА" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі № 910/10608/19 залишено без руху до 26.10.2020, але строк виконання цієї ухвали не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові

Ухвалою Верховного Суду від 02.11.2020 поновлено ДП "Завод 410 ЦА" пропущений процесуальний строк для подання касаційної скарги та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі № 910/10608/19.

4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 08.05.2008 між ДП "Завод 410 ЦА" (Продавець) та ТОВ "Ві Ей Груп" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - Договір) (зареєстрований в реєстрі за № 433), відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю майно, а покупець зобов`язався прийняти майно, сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

4.3. Відповідно до пункту 1.1 Договору, майном, яке передається у власність покупця за цим Договором, є нерухоме майно спортивного комплексу, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлоський, 80 (далі - об`єкт), та складається з такого майна: спортивний павільйон № 1, - літера "А", загальною площею 2084,80 кв. м; спортивний павільйон № 2, - літера "Б", загальною площею 157,30 кв. м; господарчий блок - літера "В", загальною площею 65,20 кв. м; вбиральня - літера "Г", загальною площею 20,40 кв. м. В тому числі невід`ємною складовою частиною спортивного комплексу є наступне майно: футбольне поле - № 1, загальною площею 7097 кв. м; трибуна № ІІ, загальною площею 426 в. м; спортмайданчик - № ІІІ, загальною площею 1525 кв. м; тенісний корт - № ІV, загальною площею 539 кв. м; тенісний корт - № V, загальною площею 837 кв. м; тенісний корт - № ІV, загальною площею 1016 кв. м; стоянка автомобілів - № VІІ, загальною площею 3493 кв. м; бігова доріжка - № VІІІ, загальною площею 817 кв. м; огорожа довжиною 870 м, в тому числі: залізобетонна - висотою 2,2 м, довжиною 470 м; залізобетонна - висотою 5 м, довжиною 17 м; металева - висотою 2 м, довжиною 383 м.

4.4. Відповідно до пункту 1.4 Договору, земельна ділянка, яка розташована під об`єктом, на момент укладення цього Договору, знаходиться у постійному користуванні продавця на підставі Державного акта на право постійного користування землею, виданого продавцю відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.06.1998 № 1244. Питання користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт, вирішується покупцем в установленому законодавством порядку. Розмір земельної ділянки 2,5459 га.

4.5. Також господарські суди попередніх інстанцій установили, що на виконання укладеного між сторонами Договору продавець передав, в покупець прийняв у власність нерухоме майно спортивного комплексу, а саме: спортивний павільйон № 1, - літера "А", загальною площею 2084,80 кв. м; спортивний павільйон № 2, - літера "Б", загальною площею 157,30 кв. м; господарчий блок - літера "В", загальною площею 65,20 кв. м; вбиральня - літера "Г", загальною площею 20,40 кв. м. В тому числі невід`ємною складовою частиною спортивного комплексу є наступне майно: футбольне поле - № 1, загальною площею 7097 кв. м; трибуна № ІІ, загальною площею 426 в. м; спортмайданчик - № ІІІ, загальною площею 1525 кв. м; тенісний корт - № ІV, загальною площею 539 кв. м; тенісний корт - № V, загальною площею 837 кв. м; тенісний корт - № ІV, загальною площею 1016 кв. м; стоянка автомобілів - № VІІ, загальною площею 3493 кв. м; бігова доріжка - №VІІІ, загальною площею 817 кв. м; огорожа довжиною 870 м, в тому числі: залізобетонна огорожа - висотою 2,2 м, довжиною 470 м; залізобетонна огорожа - висотою 5 м, довжиною 17 м; металева висотою 2 м, довжиною 383 м., що підтверджується копію наявного в матеріалах справи акта прийому-передачі від 29.09.2010 нерухомого майна спортивного комплексу, який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 80.

4.6. Господарськими судами попередніх інстанцій констатовано, що право постійного користування земельною ділянкою належить позивачу на підставі Державного акта на право постійного користування землею І-КВ №003946, виданого ДП "Завод 410 ЦА" відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.06.1998 № 1244.

4.7. Крім того, суди установили, що листом від 25.11.2010 № 48-3079 позивач звертався до Київської міської ради з проханням скасувати акт постійного користування земельною ділянкою, виданий ДП "Завод 410 ЦА" відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1244 від 17.06.1998, переоформити та закріпити за ТОВ "Ві Ей Груп" для сплати земельного податку.

4.8. Листом від 24.01.2011 № 48-225 позивач звертався до Головного управління Земельних ресурсів та Київської міської ради з проханням скасувати акт постійного користування земельною ділянкою, виданий ДП "Завод 410 ЦА" відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1244 від 17.06.1998, переоформити та закріпити за ТОВ "Ві Ей Груп" для сплати земельного податку.

4.9. Листом від 23.12.2015 № 15-3666 позивач звертався до Київської міської ради щодо припинення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлоський, 80 площею 2,5459 га, у зв`язку із продажем нерухомого майна спортивного комплексу, розташованого на вказаній земельній ділянці.

4.10. Листом від 23.05.2016 № 15-1389 позивач звертався до Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації щодо припинення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлоський, 80 площею 2,5459 га, у зв`язку із продажем нерухомого майна спортивного комплексу, розташованого на цій земельній ділянці.

4.11. Заявою від 02.12.2016, посвідченою приватним нотаріусом Ганчук Ю.Я. та зареєстрованою в реєстрі за № 2774, ДП "Завод 410 ЦА" надало згоду на вилучення земельної ділянки.

4.12. Листом від 24.04.2017 № 48-1089 позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації щодо переоформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 80 площею 2,5459 га з ДП "Завод 410 ЦА" на ТОВ "Ві Ей Груп". У відповідь на зазначений лист Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації листом від 29.05.2017 № 057029-9195 повідомив, що інформація, викладена у зверненні, прийнята до відома та буде врахована в подальшій роботі. Це звернення ДП "Завод 410 ЦА" від 24.04.2017 № 48-1089 буде долучено до справи А-23538 "Про передачу ТОВ "Ві Ей Груп" земельної ділянки на просп. Повітрофлотському, 80 у Солом`янському районі м. Києва без технічної документації".

4.13. Позивач зазначав, що вжив всіх необхідних заходів для припинення права користування земельною ділянкою у зв`язку із продажем нерухомого майна, розташованого на ній, однак відповідач не переоформив на себе право користування цією земельною ділянкою, у зв`язку з чим повинен відшкодувати позивачу сплачений земельний податок за період з серпня 2016 по червень 2019 на суму 1 475 555,42 грн. При цьому позивач звертався до відповідача з претензіями від 17.03.2017 № 48-664 та від 23.04.2019 № 1.3-1719 про відшкодування земельного податку, проте зазначені претензії залишилися без відповіді та задоволення.

4.14. Викладені обставини і стали підставою для звернення ДП "Завод 410 ЦА" до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ "Ві Ей Груп" про відшкодування земельного податку у розмірі 1 475 555,42 грн.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Завод 410 ЦА" необхідно закрити з огляду на таке.

5.2. Касаційну скаргу із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 та постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 825/308/17, від 19.06.2018 у справі № 822/2696/17, від 17.12.2019 у справі № 804/4739/16. Крім того, на думку скаржника, на цей час відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування положень статей 120 та 92 Земельного кодексу України в частині автоматичного переходу прав на земельну ділянку, яка перебувала у попереднього користувача на праві постійного користування. до нового користувача, який є суб`єктом приватного права та не входить до переліку суб`єктів права постійного користування земельними ділянками відповідно до статті 92 Земельного кодексу України.

5.3. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.4. Отже, у разі подання касаційної скарги, зокрема, на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

5.5. Водночас, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція має перевірити та встановити, чи дійсно відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування відповідної норми (норм) права у подібних правовідносинах.

5.6. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

5.7. Також пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.8. Зазначені норми процесуального права спрямовані на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а їх застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.7. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.8. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.9. Крім того, згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.10. Верховний Суд вивчивши та проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваної постанови, установив, що висновки щодо застосування норми права у справах, на які посилається ДП "Завод 410 ЦА", та у цій справі зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи та різних предметів позовів, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах. При цьому Верховний Суд також установив, що апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови враховано загальні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

5.11. Щодо постанов Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 825/308/17, від 19.06.2018 у справі № 822/2696/17, від 17.12.2019 у справі № 804/4739/16

Верховний Суд установив, що у зазначених постановах викладено висновки, на які посилається скаржник, про те, що: "Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно (справа № 825/308/17)"; "При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. За таких обставин, з моменту набуття права власності Івановим А. П. на будівлі, що розташовані на орендованій позивачем земельній ділянці, така оренда землі припинилась, що свідчить про відсутність у позивача обов`язку щодо сплати земельного податку з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно Івановим А. П. (справа № 822/2696/17)"; "З моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду (справа № 804/4739/16)".

Однак Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не враховано зазначені висновки, оскільки предметом позовів у наведених скаржником справах було визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Крім того, зазначені скаржником справи, суттєво відрізняються від цієї справи установленими фактичними обставинами. Відмінність предметів позовів та установлених фактичних обставин у цій справі та справах, на які посилається скаржник, свідчить про неподібність правовідносин.

5.12. Щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16

Верховний Суд установив, що у зазначеній постанові викладено висновок, на який посилається скаржник, про те, що: "Перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення". Проте Верховний Суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувану постанову ухвалено без урахування зазначених висновків, оскільки зміст постанови, яка є предметом касаційного оскарження, не суперечить наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду.

5.13. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо автоматичного переходу прав на земельну ділянку, яка перебувала у попереднього користувача на праві постійного користування, до нового користувача, який є суб`єктом приватного права та не входить до переліку суб`єктів права постійного користування земельними ділянками відповідно до статті 92 Земельного кодексу України. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 викладено такі висновки: "Однак передбачений законодавцем принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди не знаходить належного втілення у нормах, які регулюють перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на споруду, яка на ній розташована, коли такий об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування, зокрема, щодо об`єктів нерухомості, які мають режим військового майна. Адже стаття 92 Земельного кодексу України обмежує коло осіб, які можуть бути постійними користувачами земельних ділянок, а статті 140, 141 та 142 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу військового майна) не містили відповідних підстав та механізму переходу прав на земельну ділянку поза волевиявленням попереднього власника чи користувача земельної ділянки. Якщо віддати перевагу приписам статей 92, 140, 141 142 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу військового майна) перед загальними правилами про перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівель і споруд, то при переході будівлі чи споруди до власника - юридичної особи приватного права чи фізичної особи, право на таку земельну ділянку до нового власника не перейде. Водночас уповноважений у відповідних правовідносинах орган буде позбавлений можливості оформити право на земельну ділянку новому власнику об`єкта нерухомості, якщо права на цю ділянку належать попередньому власнику чи постійному землекористувачу, без їх відмови від земельної ділянки, чим порушується принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розміщені. Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній".

З огляду на зазначене, вбачається, що Велика Палата Верховного Суду вже надавала правові висновки щодо питання поставленого скаржником, а тому посилання ДП "Завод 410 ЦА" на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є безпідставними.

5.14. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Зміст касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням.

5.15. Під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень не підтвердилися доводи скаржника про застосування господарськими судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у справах, на які посилається скаржник. Висновки у справах, на які посилається скаржник, зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справ та відмінністю предметів позовів, що свідчить про неподібність правовідносин у цій справі. Також не підтвердилися доводи скаржника про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання поставленого скаржником у касаційній скарзі.

5.16. Ураховуючи викладене, Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Завод 410 ЦА" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі № 910/10608/19, оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі № 910/10608/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв